Церква перед останньою кризою
Останок та уражена голова змія
Субота, 12 грудня 2026 року
Змінити розмір шрифту:
МАКОСЕЛО БОУА (ЗАМБІЯ)
Я залишу серед тебе лагідних і вбогих духом людей, котрі покладатимуться на Господнє Ім’я. Залишок Ізраїлю не чинитиме несправедливості й не говоритиме неправди, – серед них не знайдеться підступних і лукавих уст. Вони будуть пастися та відпочивати, і вже ніхто їх не лякатиме»
Софонії 3:12, 13
Святе Письмо докладно розкриває План спасіння людського роду. Особлива увага у ньому звернена на останній Останок Божого народу. Ці люди будуть вірними свідками Господа, коли Христос, Цар царів, знову прийде у славі Отця та святих ангелів. У всі віки існували люди, які поклонялися Господу згідно з Його Божественною волею.
«Церква – це Божа фортеця, Його місто-сховище в бунтівливому світі… Від початку церква на землі складалася з вірних душ. У кожному столітті Господь мав Своїх вартових, які вірно свідчили сучасникам».1
Увесь світ буде залучений до останнього конфлікту між істиною та оманою, що призведе до найбільшої кризи всіх часів. Події, що передують цьому моменту, вже розвиваються у наші дні. Незабаром Останок Божого народу повинен буде пройти своє останнє випробування.
СЛОВО «ОСТАНОК»
Відповідно до словника, слово «останок» означає невелику частину або кількість чогось, що залишилося від чогось більшого. Це частина, що залишилася, те, що залишилося від решти.
У єврейській мові слово she’erit буквально означає «останок» або «решту» і часто використовується в пророчому контексті для опису тих, хто пережив лиха або зберіг вірність Богові (див. Ісаї 10:20). Ной та його сім’я були останком, врятованим з мільйонів людей, які жили на землі до потопу (див. Буття 6). Тільки Лот і дві його доньки пережили знищення Содома і Гоморри – справді дуже малий останок (див. Буття 19). Коли Ілля в розпачі вважав себе єдиним в Ізраїлі, хто не схилився перед ідолами, Бог запевнив його, що зберіг останок із семи тисяч чоловік – «котрі не схилили своїх колін перед Ваалом, і уста яких його не цілували» (1 Царів 19:18).
У Новому Заповіті грецьким словом для позначення «останку» є leimma, що походить від дієслова leipō, що означає «залишати» або «покидати». Це слово вказує на останок або групу вцілілих, часто позначаючи тих, хто зберігає вірність серед загального відступництва (див. До римлян 11:5). «А Ісая проголошує про Ізраїля: хоча б Ізраїлеві сини були числом, як пісок морський, тільки залишок спасеться» (До римлян 9:27-28). Ці слова вказують на те, що безліч людей з Ізраїлю загине. Якщо спасеться лише Останок, отже багато людей загине – саме цю думку апостол Павло прагнув передати. Хоча слово «останок» означає «те, що залишилося», особливо після битви або великого лиха, у цьому вірші воно вказує на «невелику частину» або «мале число». З численного Ізраїлю залишиться так мало, що їх справедливо можна назвати лише Останком.
І єврейський, і грецький терміни передають схожі поняття – виживання та збереження, проте їхні невеликі відмінності залежать від контексту. Єврейські терміни частіше наголошують на фізичному виживанні та вірності за часів національної кризи або Божого суду. Грецький термін головним чином вказує на духовну вірність і Божу благодать, завдяки якій зберігається вірний народ серед невір’я.
У ОСТАННІ ДНІ
Ісус звертається до Свого Останку останніх днів: «Вам, Моїм учням, Я доручаю це Послання благодаті. Воно повинно звіщатися спочатку Ізраїлеві, а потім – усім народам, племенам і язикам. Це Послання благодаті призначене як юдеям, так і язичникам. Усі, хто повірить, мають об’єднатися в одну церкву».2
«І Він сказав їм: Ідіть по цілому світі й усьому творінню проповідуйте Євангелію. Хто повірить і охреститься, буде спасенний, а хто не повірить, осуджений буде»
Від Марка 16:15, 16
«Церква – це визначений Богом засіб для спасіння людей… Її місія полягає в тому, щоб нести Євангелію світові».3
МІСІЯ БОЖОЇ ЦЕРКВИ
«[Бог] очистить Свою церкву, вдаючись навіть до таких дій, які мали місце під час очищення храму на початку та наприкінці Його земного служіння. Усе, що Господь допускає в церкві під час випробувань, Він робить з тією метою, щоб Його народ набув більш глибокого благочестя і зміцнився для того, щоб понести у всі куточки землі величні істини про хрест Христовий».4
ХАРАКТЕРИСТИКИ ЮДЕЙСЬКОЇ ЦЕРКВИ
Господь обрав єврейський народ бути Його церквою і дав їм повеління:
«Тож тепер, якщо уважно будете прислухатися до Мого голосу і дотримуватись Мого Заповіту, то будете Моєю особливою власністю з-поміж усіх народів. Адже вся земля Моя. Ви будете в Мене царським священством і святим народом! Перекажи ці слова нащадкам Ізраїля»
Вихід 19:5-6
Протягом багатьох наступних років вони були добре знайомі з дорогоцінними обітницями, які Він дав, але не виконали поставлених умов.
На початку християнської епохи юдейський народ стверджував, що чекає на Прихід Месії, сподіваючись, що Він прийде і звільнить їх від будь-якого рабства під владою Риму і встановить Своє земне царство. Хоча вони вважали себе єдиною істинною церквою, юдейський народ був відкинутий через невідповідність їхнього життя тому очікуванню Месії, котрому вони так старанно вчили.
Перед ними був Божий Дар, але вони не слухали жодних застережень. Вони відмовлялися приймати викриття та виправлення, і зрештою їхня ненависть до Божого Сина досягла такого рівня, що вони розіп’яли Його. Їхня горда заява звучала: «Кров Його на нас і на наших дітях!» (Від Матвія 27:25). Лише останок прийняв Його.
ВИКОНАННЯ У НОВОМУ ЗАПОВІТІ
У Новому Заповіті поняття «останок» поширюється також на язичників, які увірували в Христа. Апостол Павло говорить про це в 9-11 розділах Послання до римлян: «Так само і тепер, за вибором благодаті, залишився останок» (До римлян 11:5). Цей останок заснований не на етнічному походженні, а на вірі в Ісуса Христа.
Поняття «останок» підкреслює, що Божі обітниці Ізраїлю не скасовуються через їхню невіру, але виконуються через малий, вірний останок, до якого входять як юдеї, так і язичники, котрі увірували в Христа Ісуса.
У книзі Об’явлення 12:17 нам представлено Останок народу останніх днів: «Тож змій розлютився на жінку і пішов воювати з рештою її нащадків, які зберігають Божі заповіді й мають свідчення Ісуса».
У даний час Божому народові довірена істина про Небесну Святиню, Божі Заповіді, особливо заповідь про суботу, і віра Ісуса. Вони благословенні даром Духа Пророцтва і світлом Трьохангельської звістки. Не може бути сумнівів, що, маючи таке світло, вони є обраним Божим народом. Однак, на жаль, з ними відбувається те саме, що й з юдеями: вони не виконали поставлених умов; вони не мають тих характеристик, які відрізняють обраний Божий народ.
«Тому що ми стали співучасниками Христа, якщо цей початковий стан твердо збережемо аж до кінця, як сказано: Сьогодні, коли почуєте Його голос, не зробіть закам’янілими ваші серця, як було під час нарікання. Адже хто ті, які почули, але повстали? Хіба не всі ті, котрі вийшли з Єгипту з Мойсеєм? На кого ж Він був обурений сорок років? Чи не на тих, які згрішили й чиї кості полягли в пустелі? Кому присягав, що не ввійдуть до Його відпочинку, як не тим, хто не послухався? І ми бачимо, що вони не змогли увійти через своє невірство!»
До євреїв 3:14-19
«У більшості випадків ми не знаємо, які великі переваги можуть бути нами втрачені під час Божого випробування. Єдина наша безпека полягає у суворому послусі Божому Слову. Усі Його обітниці дані за умови віри та послуху; невиконання нами Божих повелінь стає на заваді отриманню багатьох благословень, обіцяних нам у Святому Письмі. Ми не повинні діяти під впливом пориву або покладатися на судження людей. Потрібно керуватися відкритою нам Божою волею і діяти згідно з Його чітко викладеними повеліннями, незважаючи на обставини, які нас оточують. Бог подбає про наслідки; вірність Його Слову в час випробувань допоможе нам довести перед людьми та ангелами, що Господь може довіряти нам, – що у тяжкі хвилини ми виконаємо Його волю, прославимо Його Ім’я і станемо благословенням для Його народу».5
ОСТАННІЙ ОСТАНОК
Іван описує сім церков у книзі Об’явлення, що охоплюють період від вознесіння Христа до Його Другого приходу. Ми живемо в сьомому періоді християнської церкви – у періоді Лаодикії. Як із кожної попередньої церкви існував Останок, так і з цієї церкви також буде Останок. Пророцтво відкриває, що спасенним буде вірний Останок, бо не всі, котрі сповідують віру в Лаодикійському періоді, будуть спасенні (див. Ісаї 10:20-22).
Адвентистський рух має пророчий характер. Він являє собою духовний Ізраїль, а також останок Філадельфійської церкви, що передувала йому, котрий слідував за Христом у Святе Святих Небесної Святині після великого розчарування 1844 року. Вони не повинні задовольнятися перебуванням у лаодикійському або відступницькому стані, вважаючи себе багатими, котрі не мають ні в чому потреби. Однак лаодикійський стан зберігається в ненаверненому серці. Замість духу братньої любові душу пронизують дух «теплоти», байдужості та безтурботності, доки надія для Лаодикії не зникне остаточно. Але Ісус не залишає щирих шукачів істини в наш час, бо говорить:
«Ось Я стою під дверима і стукаю. Якщо хто почує Мій голос і відчинить двері, то Я ввійду до нього і буду вечеряти з ним, і він зі Мною»
Об’явлення 3:20
Цей заклик до реформації не означає переходу з сьомого періоду в якийсь восьмий період, але закликає вийти з лаодикійського стану та стати частиною істинного Останку, сповненого духом безкорисливої любові. Вісниця Господня застерігає: «Я бачила, що Останок не готовий до того, що незабаром станеться із землею. Чимало тих, котрі вірять, що ми покликані нести світові останню звістку, перебувають у якомусь заціпенінні, що нагадує летаргічний сон. Ангел, котрий супроводжував мене, з урочистістю, що кидає в трепет, вигукнув: ″Готуйтеся! Готуйтеся! Готуйтеся! Бо незабаром спалахне лють Господнього гніву, не змішана з милістю, а ви ще не готові. Роздирайте ваші серця, а не одяг. Останку доведеться чимало попрацювати. Багато хто з них не витримує навіть найменших випробувань″. Ангел сказав також: ″Вас оточують легіони злих ангелів, які намагаються відтіснити вас у темряву і вловити у свої тенета″».6
Саме цьому Останку Лаодикійського періоду довірено звістку про глибоку духовну реформацію та місію проголосити цю звістку Лаодикії. Вони виконають наступні слова:
«А ви – рід вибраний, царське священство, святий народ, придбаний, аби звіщати чесноти Того, Хто вас покликав із темряви до дивного Його світла»
1 Петра 2:9
У книзі Об’явлення 14:12 Іван описує цей Останок, який чекатиме Приходу Господа на хмарах небесних. Їхнє число – 144 000; це переможці (див. Об’явлення 3:21), котрі йдуть за Агнцем, куди б Він не пішов. Своїм життям вони являтимуть приклад принципів християнського характеру, показавши своїми плодами, що належать Ісусу. В їхніх устах немає лукавства.
ВИПРОБУВАННЯ ЦЕРКВИ ОСТАНКУ
«Церкву Останку спіткає час великих випробувань і переживань. Ті, котрі дотримуються Божих Заповідей і мають віру Ісуса, відчують на собі лють змія та його війська. Сатана вважає, що світ підвладний йому і що він домігся контролю над церквою, яка відступила. Але є невелика група людей, які протистоять його володарюванню. Якби сатана міг стерти їх із лиця землі, його перемога стала б цілковитою. Подібно до того, як він використав язичницькі нації для знищення Ізраїлю, так і в найближчому майбутньому він спрямує нечестиві сили цього світу на знищення Божого народу. Від усіх вимагатимуть підкоритися людським постановам і порушити Божественний Закон. Вірні Богові та своєму обов’язку люди зазнають погроз та звинувачень. Їх оголосять поза законом, їх зрадять «батьки, і брати, і родичі, і друзі» (Від Луки 21:16)».
Швидкими кроками ми наближаємося до часу, коли протестантські церкви, які лише на ім’я залишаються протестантськими, об’єднаються зі світською владою для підтримки неправдивої релігії – тієї самої, протистояння якій коштувало їхнім предкам найжорстокіших гонінь. Тоді папська субота буде нав’язана об’єднаною владою церкви та держави. Відбудеться національне відступництво, яке завершиться національною загибеллю.
З 1844 року світло з Небесної Святині сяє крізь відчинені двері Божого храму. Але слід пам’ятати: чим більше дароване світло, тим сильніша омана і темрява тих, хто відкидає Боже Слово і приймає байки, видаючи людські заповіді за Божественне вчення.
Сатана викличе обурення відступницького християнства, проти смиренного Останку, який за велінням совісті відмовляється приймати хибні звичаї й традиції.
ЯК ЗА ДНІВ ЕСТЕР
Указ, який незабаром вийде проти Божого народу, в певному розумінні буде подібний до указу Ахашвероша проти юдеїв за днів Естер. Перський указ було видано через лють Гамана проти Мордехая. Не тому, що Мордехай завдав Гаманові зло, а тому, що відмовився лестити його марнославству, віддаючи йому пошану, яка належить тільки Богові. Рішення царя проти юдеїв було ухвалено під впливом обману. Цей задум був навіяний сатаною, щоб позбутися тих, хто на цій землі зберігав пізнання про істинного Бога. Але його плани були зруйновані силою, що панує серед людських синів. Ангелам, котрі перевершували силою, було доручено захищати Божий народ, і задуми його ворогів обернулися проти них самих.
Історія повторюється. Той самий владний розум, який у минулі століття будував змови проти вірних, і сьогодні діє, прагнучи взяти під контроль світ, який називає себе християнським, щоб через нього засудити і зрадити на смерть усіх, хто не поклонятиметься псевдосуботі. Наша боротьба – не проти людини, як це здається. Бо «наша боротьба не з тілом і кров’ю, але з началами, з владами, зі світовими правителями темряви цього [віку], з піднебесними духами злоби». Однак якщо Божий народ покладе свою надію на Господа й вірою покладатиметься на Його силу, задуми сатани будуть так само рішуче зруйновані в наш час, як це було за днів Мордехая.
Христос ніколи не здобував мир та дружбу ціною компромісу зі злом. Хоча Його серце було сповнене любові до всього людського роду, Він не міг поблажливо ставитися до гріха. Саме тому, що Він любив людей, Він суворо викривав їхні пороки. Його життя, сповнене страждань і приниження, яких Він зазнав з боку розпусного народу, показує Його послідовникам, що не можна жертвувати принципами.
Ми покликані жити в мирі з усіма людьми (див. До римлян 12:18), але існує межа, за якою збереження єдності та гармонії можливе лише ціною компромісу з принципами. У такому разі відокремлення стає абсолютною необхідністю.
«Справжні учні Христа прямують за Ним крізь важку боротьбу, виявляючи самозречення і зазнаючи гіркого розчарування. Але це допомагає їм зрозуміти вину й горе гріха, і вони починають дивитися на нього з огидою. Спільники Христових страждань будуть спільниками Його слави. У святому видінні пророк бачив остаточну перемогу Божої церкви Останку».8
Як члени Божої церкви Останку ми повинні з твердою вірою молитися про дар любові. Любов є виконанням Закону і, на жаль, вона надто мало проявляється серед тих, на кого сяє велике світло. Справжня релігія є життям і світлом для кожної віруючої людини. Християнський одяг і поведінка – це дари благодаті, дані не як прикраси, для того щоб викликати захоплення, але як таланти, призначені для виконання Божої справи.
У цей час випробування, заради ясності розуму та фізичної сили, Господь у Своїй турботі радить церкві Останку відмовитися від уживання алкоголю, тютюну, м’ясної їжі, чаю та кави, а також інших шкідливих речовин. Натомість існує багато інших корисних продуктів, якими ми можемо харчуватися.
УРАЖЕНА ГОЛОВА ЗМІЯ
Тепер звернімося до того, що означають записані в Буття 3:15 слова про те, що «насіння жінки» буде ужалено в п’яту. Було передбачено, що сатана вразить Ісуса в п’яту, тобто найбільше страждання, яке він зможе заподіяти Божому Синові, стане лише тимчасовою «раною», яка згодом буде зцілена. Дияволу було дозволено спокушати Господа до гріха і сприяти Його фізичній смерті, але не більше. Бог зцілив рану, воскресивши Свого Сина з мертвих.
Згідно з пророцтвом, Христос повинен був уразити сатану в голову. Перший вирішальний удар на шляху до цієї мети був завданий тоді, коли Христос Своїм життям і смертю зруйнував діла диявола (див. 1 Івана 3:8; До євреїв 2:14; Об’явлення 20:10).
Наступним етапом цього плану стане повернення Ісуса на землю, коли Він силою звільнить людство від царства зла (див. Об’явлення 19, 20 розділи). Після тисячолітнього царства голова сатани (тобто його вплив) буде остаточно вражена (розтрощена), коли він буде знищений у вогняному озері. «Бог миру незабаром зітре сатану під ваші ноги» (До римлян 16:20, перша частина).
Усі, хто співпрацюватиме з Викупителем у остаточному знищенні голови змія, виконуватимуть справу, доручену їм Господом.
«Коли Христос висів у муках на хресті, коли нечисті духи справляли перемогу, а злі люди ганьбили Його, то це був момент, коли сатана боляче вжалив Його у п’яту. Але саме цим учинком Христос остаточно розчавив змієві голову. Своєю смертю Він знищив «того, хто має владу смерті, тобто диявола» (До євреїв 2:14). Та трагічна подія вирішила долю великого бунтівника і назавжди утвердила План спасіння».9
«Голова змія незабаром буде вражена і розтрощена. Славетний пам’ятник чудодійної Божої сили незабаром буде відновлено на своєму законному місці. Тоді втрачений рай стане знову здобутим раєм».10
Улюблені, я молюся про те, щоб, коли Останок виходитиме зі скорботи як славна і переможна церква, готова зустріти славне явлення нашого Господа Ісуса Христа, ми також були серед переможців. Амінь.
Посилання:
- Дії апостолів. – С.11.
- Бажання віків. – С.821.
- Дії апостолів. – С.9.
- Свідоцтва для церкви. – Т.9. – С.228.
- Патріархи і пророки. – С.621.
- Ранні твори. – С.119.
- Свідоцтва для церкви. – Т.9. – С.231.
- Дії апостолів. – С.590.
- Пророки і царі. – С.701, 702.
- Звеличуйте Ісуса Христа. – С.373.