Щоденні біблійні уроки

«Тому й Ісус, щоб освятити народ Своєю кров’ю, постраждав поза брамою. Тож виходьмо до Нього поза табір, несучи Його наругу» (До євреїв 13:12, 13).

«Христос, наш Заступник, повинен був постраждати поза мурами Єрусалиму. Він помер за міськими воротами, там, де страчували розбійників і вбивць. Глибокого значення сповнені слова: ″Христос викупив нас від прокляття Закону, ставши за нас прокляттям″ (До галатів 3:13)». – Бажання віків. – С.741.

Додаткові матеріали для вивчення: Християнська родина. – С.445-452.

Неділя 24 березня

1.  БРАТОЛЮБНІСТЬ

а. У чому полягала конкретна проблема Ефеської церкви?

Об’явлення 2:4, 5: «4 Але Я маю проти тебе те, що ти залишив свою першу любов. 5 Тому згадай, звідки ти впав, покайся і роби попередні діла; коли ж ні, то прийду до тебе [незабаром] і зрушу твого світильника з його місця, якщо не покаєшся».

«Члени [Ефеської] Церкви були єдині в почуттях і діях. Любов до Христа, як золотий ланцюг, з’єднувала їх. Вони все глибше пізнавали Господа, їхнє життя свідчило про радість і мир у Христі. Вони відвідували сиріт і вдів у їхніх скорботах та берегли себе чистими від світу...

Проте з часом запал віруючих почав згасати, їхня любов до Бога й одне до одного почала холонути. У Церкву стала закрадатися байдужість. Деякі забули про те, в який чудовий спосіб вони прийняли правду. Один за одним старі прапороносці помирали на своєму посту. Деякі молоді працівники, котрі могли б понести тягар цих піонерів і таким чином приготуватися до мудрого керівництва, втомилися від часто повторюваних істин. Прагнучи чогось нового й надзвичайного, вони спробували видозмінити вчення і зробили його більш привабливим для більшості людей. Однак це суперечило фундаментальним принципам Євангелії…

Коли почали нав’язуватися ці фальшиві вчення, виникли суперечки, і багато людей відвернули свій погляд від Ісуса – Проводиря і Вершителя віри. Час, який міг би бути використаний для проповіді Євангелії, витрачався на дискусії з приводу маловажливих пунктів вчення та приємні людські байки». – Дії апостолів. – С.579, 580.

1. Яким чином я можу уникнути проблеми, яка виникла в Ефесі?

Понеділок 25 березня

2.  ПРЕКРАСНА ХРИСТИЯНСЬКА ЧЕСНОТА

а. Якій християнській рисі апостол Павло надавав особливого значення?

До Тита 1:7, 8: «7 Бо треба, щоб єпископ – як Божий управитель – був бездоганний, не гордий, не гнівливий, не п’яниця, не задерикуватий, не користолюбець, 8 але гостинний, який любить добро, мудрий, справедливий, побожний, стриманий»;

До євреїв 13:1, 2: «1 Нехай утверджується братолюбність! 2 Не забувайте гостинності, бо завдяки їй деякі, не відаючи, гостинно прийняли ангелів».

«″Гостинність″ – це одна з рис, на яку вказує Святий Дух, і якою відзначаються ті, на кого покладена відповідальність у церкві. А всій церкві дана така вказівка: ″Будьте гостинні один до одного – без нарікання; служіть один одному – кожний тим даром, якого одержав, наче добрі управителі різноманітної Божої благодаті″ (1 Петра 4:9, 10).

Дивно, але цими напучуваннями нехтують. Навіть називаючи себе християнами, люди рідко виявляють справжню гостинність. У нашому народі можливість виявити гостинність не розцінюється так, як належить, а саме: як перевага і благословення. Надто мало товариськості, мало бажання поділитися місцем за сімейним столом ще з двома-трьома особистостями без ніяковості й парадності…

Богові не до вподоби егоїстичне піклування людей ″лише про себе та свою сім’ю″…

Коли дух гостинності занепадає, то серце розбиває параліч егоїзму». – Християнська родина. – С.445-447.

б. Наведіть два приклади прояву християнської гостинності зі Старого Завіту.

Буття 18:1-8: «1 Знову з’явився Авраамові Господь біля дубів мамрійської діброви, коли він сидів у час денної спеки при вході до намету. 2 Підвівши свої очі, він побачив: ось три чоловіки стояли неподалік. Авраам побіг їм назустріч від входу намету і долілиць вклонився, 3 промовивши: Господи, якщо я знайшов милість в очах Твоїх, не обминай, прошу, Твого раба. 4 Нехай принесуть трохи води, щоб ви помили свої ноги і відпочили під деревом. 5 Я ж принесу хліба, щоб ви підкріпилися, а тоді підете, бо для цього ви зайшли до вашого раба. Вони відповіли: Зроби так, як сказав. 6 Тож поспішив Авраам до намету до Сарри й сказав: Швиденько візьми три мірки питльованого борошна, заміси, і зроби паляниці. 7 Сам же Авраам побіг до худоби, вибрав молоде та гарне телятко, дав слузі, який швидко приготував його. 8 [Після того] взяв сир, молоко, приготовлене теля і поклав перед Ними. Коли Вони їли, він стояв біля Них під деревом»;

Буття 19:1-3: «1 А надвечір до Содома завітали два ангели. Лот у той час сидів при содомській брамі. Побачивши їх, Лот пішов їм назустріч, вклонився долілиць 2 і сказав: Добродії, будь ласка, зайдіть до дому вашого слуги і переночуйте, помийте ваші ноги, а зранку встанете і підете своєю дорогою. Та вони сказали: Ні, ми переночуємо на майдані. 3 Однак він дуже наполягав, тому вони завернули і ввійшли до його дому. [Лот] влаштував їм гостину, напік опрісноків, і вони повечеряли перед сном».

«Біблія неодноразово підкреслює значення гостинності. Святе Письмо не лише рекомендує виявляти гостинність як обов’язок, а й наводить багато чудових прикладів виявлення цієї чесноти, розповідає про благословення, котрі вона приносить. Досвід Авраама посідає тут чільне місце...

Такі вчинки люб’язності Бог вважав досить важливими, раз вони записані в Його Слові; більше ніж через тисячу років після цієї події апостол, перебуваючи під Божим натхненням, згадував: ″Не забувайте гостинності, бо завдяки їй деякі, не відаючи, гостинно прийняли ангелів″ (До євреїв 13:2).

У привілеї, що був дарований Авраамові та Лотові, не відмовлено й нам. Виявляючи гостинність до Божих дітей, ми також можемо прийняти Його ангелів у власних оселях. Навіть у наш час ангели у людській подобі входять до домівок людей, і ті приймають їх. Християн, які постійно перебувають у світлі Божого лиця, супроводжують невидимі ангели; і ці святі істоти приносять благословення нашим домівкам!» – Християнська родина. – С.445.

2. Чому гостинність є такою цінною чеснотою в церкві?

Вівторок 26 березня

3.  ШЛЮБ НЕХАЙ БУДЕ У ВЕЛИКІЙ ПОШАНІ

а. Коли Бог заснував інститут шлюбу?

Буття 1:26-28: «26 [Нарешті] сказав Бог: Створімо людину за Нашим образом й за Нашою подобою, та нехай панують над рибами морськими, птахами небесними, худобою, і над усією землею, та над усіма плазунами, що повзають по землі. 27 І створив Бог людину за Своїм образом, – за Божим образом створив її; Він створив їх чоловіком і жінкою. 28 Бог поблагословив їх і сказав: Плодіться і множтеся, та наповнюйте землю, володійте нею і пануйте над рибами морськими та птахами небесними – над усім живим, що рухається по землі!»;

Буття 2:18, 21-24: «18 Далі сказав Господь Бог: Недобре бути чоловікові самотнім. Створю для нього помічника, відповідного йому… 21 Тож навів Господь Бог глибокий сон на Адама, і коли той заснув, [Бог] взяв одне з його ребер, а те місце заповнив тілом. 22 З ребра, яке взяв у Адама, Господь Бог створив жінку і привів її до чоловіка. 23 І сказав Адам: Це дійсно кістка від моїх кісток і тіло від мого тіла, тому вона називатиметься жінкою, бо походить від чоловіка. 24 Тому залишить чоловік свого батька й свою матір і пристане до своєї жінки – і стануть вони одним тілом».

Яким чином Христос благословив шлюб у Своєму служінні?

Від Івана 2:1-5: «1 Третього дня було весілля в Кані Галилейській; була там мати Ісуса. 2 Ісус зі Своїми учнями також був запрошений на весілля. 3 Як забракло вина, Ісусова мати каже Йому: Не мають вина! 4 А Ісус їй каже: Що до того Мені й тобі, жінко? Ще не настав Мій час. 5 Його мати промовила до слуг: Зробіть, що тільки Він вам скаже».

«Бог благословив перший шлюб. Тому ця постанова бере початок від Творця Всесвіту. Шлюб є почесним актом; це один з перших Божих дарів людині та одна з тих двох постанов, які після гріхопадіння Адам виніс із собою за ворота раю. Коли люди, перебуваючи у шлюбі, визнають Божественні принципи та підкоряються їм, тоді шлюб стає благословенням; він стоїть на сторожі моральної чистоти та щастя людського роду, задовольняє соціальні потреби людини, облагороджує та удосконалює її в фізичному, інтелектуальному та моральному відношеннях.

Той, Хто дав Адамові Єву як помічницю, звершив Своє перше чудо на весільному бенкеті. У святковій залі, де, зібравшись разом, раділи друзі й рідні, Христос розпочав Своє служіння людям. Таким чином Він утвердив шлюб, визнаючи, що цю постанову запровадив Він Сам…

Христос вшанував шлюбні відносини, зробивши їх символом єдності між Собою та Своїм викупленим народом. Він Сам – Наречений; а наречена – Церква, про яку Він говорить як про Свою обраницю: ″Ти вся прекрасна, моя подруженько, і вади у тобі немає″ (Пісня Пісень 4:7)». – Християнська родина. – С.25, 26.

«Своє перше чудо [Христос] звершив на весільному бенкеті. Цим Ісус проголосив світові: шлюбний союз, збережений у чистоті й непорочності, – священна постанова». – Там саме. – С.341.

б. Що Христос відповів фарисеям, коли вони запитали Його про розлучення?

Від Матвія 19:1-8: «1 Після того, як Ісус закінчив ці слова, Він вийшов з Галилеї і прибув до юдейських околиць, що за Йорданом. 2 За Ним пішло багато людей, і Він оздоровив їх там. 3 Підійшли до Нього фарисеї і, випробовуючи Його, запитали: Чи годиться чоловікові розлучатися зі своєю дружиною з будь-якої причини? 4 А Він у відповідь сказав: Хіба не читали ви, що Творець на початку створив їх чоловіком і жінкою? 5 І сказав: Тому залишить чоловік батька й матір і пристане до своєї жінки, і обоє будуть одним тілом. 6 То вже буде не два, а одне тіло. Отже, що Бог поєднав, людина хай не розлучає. 7 Кажуть Йому: А чому ж Мойсей звелів дати розвідний лист і її відпустити? 8 Він каже їм: Мойсей через вашу жорстокість дозволив вам розлучатися з вашими дружинами, але спочатку так не було».

Протягом якого часу шлюбна обітниця є дійсною?

До римлян 7:1-3:« 1 Хіба ви не знаєте, брати, – а звертаюся я до тих, хто знає Закон, – що Закон має владу над людиною, доки вона живе? 2 Одружена жінка, доки живе її чоловік, пов’язана [з ним] законом; коли ж помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка. 3 Тому, доки її чоловік живий, її вважатимуть перелюбницею, якщо стане [дружиною] іншого чоловіка. Коли ж помре чоловік, вона звільняється від Закону і не буде перелюбницею, якщо вийде заміж за іншого»;

1 до коринтян 7:39: «Жінка зв’язана [законом], доки живе її чоловік. Якщо ж помре чоловік, вона вільна вийти заміж за кого хоче, тільки щоб у Господі»;

Малахії 2:14-16: «14 Ви питаєте: Чому? А тому що Господь був Свідком між тобою і між дружиною твоєї юності, яку ти зрадив, хоч вона твоя подруга й твоя законна дружина. 15 Хіба Бог не створив їх [чоловіка й жінку], як одне ціле, учинивши причетними до Його Духа? І чого Він прагне? Хіба не потомства від Бога? Тому бережіть ваш [високий] дух, відносно дружини своєї юності, не зраджуючи її! 16 Адже Я ненавиджу розлучення, – говорить Господь, Бог Ізраїлю, – а також тих, хто насильством заплямовує свою одежу [чесноти], – говорить Господь Саваот. Тож бережіть ваш [моральний] дух, і не ставайте зрадниками!».

«У свідомості молодих людей шлюбний союз оповитий романтикою, і важко позбавити його особливості, в яку зодягає його людська уява, й донести до свідомості ту велику відповідальність, котра пов’язана зі шлюбною обітницею. Така обітниця зв’язує долі двох людей узами, яких ніщо, крім смерті, розірвати не може.

Кожні заручини повинні бути ретельно обдуманими, бо шлюб – це крок на все життя. Чоловік і жінка повинні старанно обміркувати, чи зможуть зберегти вірність один одному протягом усього свого життя, незважаючи на мінливості долі». – Християнська родина. – С.340.

3. Якщо ми серйозно ставимося до Святого Письма, що нам слід усвідомлювати про шлюб?

Середа 27 березня

4.  ПОВАГА ДО ВІРНИХ КЕРІВНИКІВ

а. Згідно з Натхненням, як члени церкви повинні ставитись до своїх вірних керівників?

До євреїв 13:7: «Згадуйте ваших наставників, які проповідували вам Боже Слово, і, дивлячись на кінець їхнього життя, наслідуйте [їхню] віру»;

1 до солунян 5:12, 13: «12 Просимо вас, брати: шануйте тих, хто працює між вами, наставлені над вами в Господі, і тих, хто напоумляє вас; 13 виявляйте до них велику любов за їхню працю. Майте мир між собою».

«Біблія особливим чином застерігає нас від того, щоб з легкістю не звинувачувати тих, кого Бог покликав бути Його посланцями. Апостол Петро, описуючи запеклих грішників, говорить: ″Зухвалі свавільці, не бояться зневажати славу, тоді як ангели, котрі силою і міццю є більші, не виносять на них перед Господом зневажливого осуду″ (2 Петра 2:10, 11). Апостол Павло, повчаючи тих, котрі поставлені керувати церквою, писав: ″На пресвітера не приймай скарги, хіба що при двох чи трьох свідках″ (1 до Тимофія 5:19). Той, Хто поклав на людей тяжку відповідальність бути керівниками і вчителями Його народу, спитає з кожного, як ті поводилися з Його слугами. Ми повинні шанувати тих, кого звеличив Бог». – Патріархи і пророки. – С.386.

б. Коли Аарон і Маріам повстали проти керівництва Мойсея, як Бог вчинив із ними?

Числа 12:1-10: «1 Маріам і Аарон дорікали Мойсею за жінку-кушитянку, яку він узяв. Адже він узяв собі за дружину кушитянку. 2 Вони говорили: Хіба ж тільки з Мойсеєм розмовляв Господь? Хіба й з нами [не] говорив [також]? І Господь [це] почув. 3 Мойсей [був] дуже лагідною людиною – найлагіднішою [за] всіх людей, які є на землі. 4 Не гаючись Господь звелів Мойсеєві, Ааронові й Маріам: Вийдіть утрьох до Намету Свідчення. І вони втрьох вийшли. 5 Господь же зійшов у хмарному стовпі й став біля входу в Намет. Він відкликав Аарона і Маріам. Коли вони обоє вийшли, 6 Він сказав: Послухайте Моїх слів! Якщо у вас буде Господній пророк, то Я об’явлюся йому у видінні й говоритиму до нього вві сні. 7 [Однак] не так з Моїм слугою Мойсеєм. Він довірений в усьому Моєму домі! 8 Устами до вуст Я розмовляю з ним явно, а не в притчах. До того ж він побачив Господню подобу. Як же ви не побоялися дорікати Моєму слузі Мойсею? 9 І [спалахнув] гнів Господній проти них, і Він відійшов. 10 Щойно хмара відійшла від Намету, як Маріам вкрилась проказою, наче снігом. [Обернувшись] до Маріам, Аарон побачив її прокаженою»;

Вихід 20:12: «Шануй свого батька і свою матір, щоб довголітнім був ти на землі, яку Господь, твій Бог, дає тобі».

«Покарання, якого зазнала Маріам, має стати докором усім, хто піддається почуттю заздрості та ремствує проти тих, на кого Бог поклав тягар Своєї праці». – Патріархи і пророки. – С.386.

«Батьки мають право на виняткову любов і пошану, яка не повинна належати жодній іншій особі. Сам Бог, Який поклав на них відповідальність за душі, довірені їхній опіці, призначив, щоб у ранні роки дитячого життя батьки посідали для них місце Бога. Тому той, хто не визнає законної влади своїх батьків, не визнає і Божого авторитету. П’ята Заповідь вимагає від дітей не лише поважати, коритися і слухати своїх батьків, а й ставитися до них із любов’ю й ніжністю, полегшувати тягар їхніх турбот, стояти на варті їхньої репутації, а також бути для них підтримкою і потіхою в старості. Ця Заповідь також стосується поваги до служителів та начальників, а також всіх тих, кого Бог наділив владою». – Там саме. – С.308.

в. Про який біблійний припис чомусь часто забуває суспільство? Чому так відбувається?

До євреїв 13:17, 18: «17Слухайтеся ваших наставників, підкоряйтеся [їм], тому що вони дбають про ваші душі, оскільки мають дати звіт. Хай же вони роблять це з радістю, а не із зітханням, адже це для вас не корисне. 18Моліться за нас, бо ми переконані, що маємо добре сумління, в усьому бажаючи поводитися чесно»;

Левит 19:32: «Перед сивоголовим вставай і особу в похилому віці вшановуй. Бійся свого Бога. Я – Господь».

«Ти часто ставиш свою думку вище думки тих братів і сестер, які набагато досвідченіші за тебе і краще за тебе підготовлені до того, щоб керувати і висловлювати мудре і здорове судження». – Свідоцтва для церкви. – Т.2. – С.163.

4. Поясніть широке значення п’ятої Заповіді.

Четвер 28 березня

5.  ІСУС ЗАВЖДИ ТОЙ САМИЙ

а. Що написано про дві природи Христа?

Ісаї 9:5: «Тому що Дитя нам народилося, – нам дано Сина. Влада на Його плечах, і дадуть Йому ім’я: Дивовижний Порадник, сильний Бог, Отець вічності, Владика миру»;

Від Івана 1:1-3, 14: «1 На початку було Слово, і Слово було в Бога, і Слово було Бог. 2 Воно на початку було в Бога. 3 Все через Нього постало, і без Нього не постало нічого з того, що постало… 14 І Слово стало тілом, і перебувало між нами, і ми побачили славу Його, – славу як Єдинородного від Отця, повного благодаті й істини»;

До євреїв 1:1-3, 6-10: «1 Багато разів і багатьма способами колись через пророків говорив Бог до [наших] батьків. 2 А цими останніми днями заговорив до нас через Сина, Якого поставив спадкоємцем усього і через Якого створив віки. 3 Він, будучи сяйвом слави та образом Його сутності, утримуючи все словом Своєї сили, здійснивши [Собою] очищення [наших] гріхів, сів праворуч Величності на висотах… 6 І коли знову вводить Первородного у світ, то каже: І хай поклоняться Йому всі Божі ангели! 7 А щодо ангелів каже: Ти робиш духів Своїми ангелами, а палючий вогонь – Своїми слугами. 8 А до Сина: Боже, Твій престол навіки-віків, і скіпетр Твого Царства – це скіпетр справедливості. 9 Ти полюбив праведність і зненавидів беззаконня, тому помазав Тебе, Боже, Твій Бог олією радості – більше, ніж друзів Твоїх. 10 І ще: Ти, Господи, на початку заснував землю, і небеса – діло Твоїх рук».

«Завдяки Своїй людській природі Христос з’єднав Себе з людством, а Своєю Божественною природою Він підтримував зв’язок із Божим престолом. Як Син Людський, Він залишив нам приклад послуху, а як Божий Син – дає силу бути слухняними. Це Христос сказав Мойсею із куща на горі Хорив: ″Я є Той, Хто Є. Так скажеш Ізраїльтянам… Сущий послав мене до вас″ (Вихід 3:14). Це була обітниця визволення Ізраїлю. Тому, коли Він прийшов, ″уподібнившись до людини″, то назвав Себе Сущим: ″Я є Той, Хто Є″. Немовля з Віфлеєма, лагідний і смиренний Спаситель є Богом, що ″з’явився в тілі″ (1 до Тимофія 3:16). І до нас Він говорить: ″Я – Пастир добрий″; ″Я – хліб живий″; ″Я є дорога, і правда, і життя″; ″Дана Мені вся влада на небі й на землі″. (Від Івана 10:11; 6:51; 14:6; Від Матвія 28:18). ″Я є Той, Хто Є″, – запорука всякої обітниці. Я є Той, Хто Є. Не бійся. ″З нами Бог″ – це запорука нашого звільнення від гріхів, запевнення в тому, що ми маємо силу коритися Небесному Законові». – Бажання віків. – С.24, 25.

б. Чи втратив Христос якісь Свої Божественні якості під час Свого втілення? Поясніть.

Малахії 3:6: «Оскільки Я, Господь, не змінююся, тому й ви, нащадки Якова, не знищені»;

До євреїв 13:8: «Ісус Христос учора, сьогодні й навіки Той Самий!»;

Якова 1:17: «Все добре, що [нам] дане, і кожний досконалий дар походить згори, сходить від Отця світла, в Якого немає зміни, ні тіні переміни».

«Бог був завжди. Він великий Я Є. Псалмомовець проголошує: ″Перш ніж народилися гори, і Ти поклав початок Землі та Всесвіту, – від віку й до віку Ти – Бог″ (Псалом 90:2). Він – Всевишній і Величний, вічно Живий... Він Безкінечний і Всюдисущий. Жодні наші слова не можуть описати Його силу і велич». – Медичне служіння. – С.92.

5. Чому для нас життєво важливо цінувати обидві природи Христа?

П’ятниця 29 березня

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1. Яким чином я можу уникнути проблеми, яка виникла в Ефесі?

2. Чому гостинність є такою цінною чеснотою в церкві?

3. Якщо ми серйозно ставимося до Святого Письма, що нам слід усвідомлювати про шлюб?

4. Поясніть широке значення п’ятої Заповіді.

5. Чому для нас життєво важливо цінувати обидві природи Христа?