Щоденні біблійні уроки

«Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї!» (Це заповідь перша!)» (Від Марка 12:30).

«Усе єство – серце, душа, розум і сила – має бути використане для служіння Богові. Що тоді залишається непосвяченим Богові?» // Рев’ю енд Геральд, 6 листопада 1900 року.

Додаткові матеріали для вивчення: Ранні твори. – С.266-269.

Неділя 9 жовтня

1.  МОТИВ ДЛЯ СЛУЖІННЯ

а. Які аспекти учнівства часто не беруть до уваги багато хто з тих, котрі заявляють, що вони йдуть за Христом?

Від Марка 8:34: «І Він покликав народ із Своїми учнями, та й промовив до них: «Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста та й за Мною йде!»;

Від Івана 15:19, 20: «19 Коли б ви зо світу були, то своє світ любив би. А що ви не зо світу, але Я вас зо світу обрав, тому світ вас ненавидить. 20 Пригадайте те слово, яке Я вам сказав: «Раб не більший за пана свого». Як Мене переслідували, – то й вас переслідувати будуть; як слово Моє зберігали, – берегтимуть і ваше».

«Мало хто бажає йти на такі ж разючі поневіряння, переносити Його страждання і гоніння та розділяти Його виснажливу працю, аби привести ближніх до світла. Мало хто наслідує Його приклад ревної та частої молитви до Бога про дарування сили, щоб переносити життєві випробування і виконувати повсякденні обов’язки. Христос – Вождь нашого спасіння, і Своїми стражданнями і жертвою Він дав приклад усім Своїм послідовникам, що пильнування, молитва і невтомна праця необхідні з їхнього боку, якщо вони хочуть правильно представляти ту любов до грішного людства, що жила в Його грудях». – Свідоцтва для Церкви. – Т.2. – С.664.

б. Який контраст існує між істинним і псевдослужінням?

Йова 31:24-28: «24 Чи я золото клав за надію собі, чи до щирого золота я говорив: «[Ти], безпеко моя?» 25 Чи тішився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала? 26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе, 27 то коли б потаємно повабилось серце моє, і цілунки рукою я їм посилав, – 28 це так само провина підсудна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!»;

Йова 29:11-16: «11 Бо [яке] вухо чуло [про мене], то звало блаженним мене, і [яке] око бачило, то свідкувало за мене, – 12 бо я рятував бідаря, що [про поміч] кричав, і сироту та безпомічного. 13 Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим! 14 Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій [було] право моє. 15 Очима я був для сліпого, а кривому – ногами я [був]. 16 Бідарям я [був] батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував».

Чому ми повинні переглянути свої спонукання?

«У багатьох людей мотлох світу засмітив канали душі. Егоїзм керує розумом та деформує характер. Якби життя було приховане з Христом у Бозі, Його служіння не було б тяжкою монотонною роботою. Якби все серце було присвячене Богу, всі знайшли б собі роботу і хотіли би взяти участь у ній. Вони сіяли б при водах, молячись і віруючи, що з’явиться плід». // Рев’ю енд Геральд, 19 грудня 1878 року.

1. Як життя Йова відображало Дух Христа?

Понеділок 10 жовтня

2.  ОСНОВНИЙ ПРИНЦИП ВЧЕННЯ ХРИСТА

а. Який сумний контраст існує сьогодні між Христом та багатьма так званими Його послідовниками?

До филип’ян 2:5-8, 21: «5 Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі! 6 Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, 7 але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, 8 Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної... 21 Усі бо шукають свого, [а] не Христового Ісусового».

«В основі Плану спасіння лежить жертва, незмірна за своєю значимістю. Хіба Христос послав Своїх ангелів у грішний світ, залишаючись при цьому на Небесах? – Ні, Він Сам вийшов за межі табору, несучи на Собі наругу за людські гріхи. Він став Страдником, знайомим з хворобами; Він узяв на Себе наші немочі і зазнав наших хвороб. І відсутність у Його послідовниках самовідданості Бог розцінює як зречення християнства. Хто заявляє про те, що він єдиний з Христом, але при цьому всіма силами прагне задовольняти егоїстичну жадобу до багатства, дорогих вбрань, розкішних меблів, вишуканої їжі, той лише на словах є християнином. Бути християнином – значить намагатися у всьому стати подібним до Христа.

У зв’язку з цим якими правдивими є слова апостола: «Усі бо шукають свого, [а] не Христового Ісусового» (До филип’ян 2:21). Багато християн не чинять справ, які відповідають тому Імені, яке вони носять. Вони чинять так, ніби ніколи не чули про План спасіння, за який було заплачено таку дорогу ціну. Багато хто прагне досягти у житті високого становища; вони приймають звичаї світу і живуть для своєї втіхи. Вони здійснюють свої наміри так само завзято, як це робить світ, і таким чином позбавляють себе можливості допомогти встановленню Божого Царства». – Поради щодо управління ресурсами. – С.54.

б. Якого Небесного принципу Христос наказує дотримуватися всім Своїм послідовникам сьогодні? Чому?

Від Матвія 16:24-26: «24 Промовив тоді Ісус учням Своїм: «Коли хоче хто йти вслід за Мною, – хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною. 25 Бо хто хоче спасти свою душу, той погубить її, хто ж за Мене свою душу погубить, той знайде її. 26 Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?».

«Хто бажає осягнути благословення освячення, ті повинні спочатку збагнути значення самопожертви. Хрест Христа – центральний стовп, на який спирається «у безмірнім багатстві слава вічної ваги» (2 до коринтян 4:17).[Від Матвія 16:24 цитується]. Пахощі нашої любові до ближніх свідчать про нашу любов до Бога. Терпіння в служінні дає спокій душі». – Дії апостолів. – С.560.

«У нашому житті слід проявити таку саму самопожертву, яку Своїм життям проявив Христос, самопожертву, яка привела Його до мученицької смерті на хресті, аби дати можливість людям успадковувати вічне життя. У всіх наших витратах ми повинні намагатися виконати намір Того, Хто є Альфою й Омегою усіх християнських зусиль.

Ми повинні покласти в Божу скарбницю всі збережені нами кошти. Про ці кошти волають нужденні, необроблені місіонерські поля». – Свідоцтва для Церкви. – Т.9. – С.49.

2. Яку поширену тенденцію ми маємо подолати, якщо хочемо бути переможцями?

Вівторок 11 жовтня

3.  НАВЧАЮЧИСЬ У АПОСТОЛІВ

а. У чому був секрет палкої любові апостола Павла до душ чоловіків та жінок?

2 до коринтян 4:15-18: «15 Усе бо для вас, щоб благодать, розмножена через багатьох, збагатила подяку на Божу славу. 16 Через те ми відваги не тратимо, бо хоч нищиться зовнішній наш чоловік, зате день-у-день відновляється внутрішній. 17 Бо теперішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги, 18 коли ми не дивимося на видиме, а на невидиме. Бо видиме – дочасне, невидиме ж – вічне!»;

2 до коринтян 5:14, 15: «14 Бо Христова любов спонукує нас, що думають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли. 15 А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес».

«Як можуть ті, заради кого Христос так багато пожертвував, продовжувати егоїстично насолоджуватися Його дарами? Його любов та самовідданість не мають собі рівних; і коли ця любов стане головним принципом життя Його послідовників, тоді вони захочуть узгодити свої інтереси з інтересами Спасителя. Головною їхньою справою буде будівництво Царства Христа. Вони присвятять себе і все, що мають у своєму розпорядженні, Йому і використають це так, як вимагатиме Його справа…

Любов Ісуса, яка живе в душі християнина, проявиться в словах і ділах. Царство Христа переможе. Наше «я» буде покладене на вівтар як добровільна жертва Богові. Кожен, хто об’єднався з Христом, відчує ту саму любов до людей, яка спонукала Божого Сина залишити Царський трон і збідніти заради того, щоб ми збагатилися Його убозтвом». – Поради щодо управління ресурсами. – С.55.

б. Про яку тенденцію апостол Іван застерігає віруючих людей? Як це може стосуватися нас?

1 Івана 2:15-17: «15 Не любіть світу, ані того, що в світі. Коли любить хто світ, у тім немає любови Отцівської, 16 бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва, – [це] не від Отця, а від світу. 17 Минається і світ, і його пожадливість, а хто Божу волю виконує, той повік пробуває!».

«Називаючи себе християнами, що ми робимо? Оточуючі нас люди, котрі живуть поряд з нашими домами і ті, що далеко від нас, гинуть у своїх гріхах, не попереджені, позбавлені турботи. Щодня ми проходимо повз тих, хто живе без надії і без Бога в цьому світі, і ми зовсім не намагаємося розповісти їм про Христа та Його любов. Одержимість світом зачарувала чоловіків і жінок... Воїни хреста Христового повинні просуватися до Неба, молячись до Бога про роботу, щоб Його сила співпрацювала з людьми, і щоб знайти доступ до людей там, де вони знаходяться». – Рукописи. – Т.8. – С.95.

«Тим часом, поки багато хто чекає, коли усунуться всі перешкоди для їхнього служіння, люди навколо вмирають без надії, не знаючи Бога. Багато, дуже багато людей, заради корисливих інтересів, сумнівних наукових пошуків обирають ризиковані подорожі до важкодоступних місць або вирушають до інших країн заради комерційної вигоди; але де ті подвижники, які, не боячись труднощів, переселяться разом із сім’ями туди, де відчувається гостра потреба у світлі істини, щоб своїм прикладом явити Боже Слово тим, хто побачить в них представників Христа?» – Поради щодо управління ресурсами. – С.56.

3. Чого навчають нас Павло та Іван щодо розвитку вічних цінностей?

Середа 12 жовтня

4.  ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ВІРИ

а. Зважаючи на те, що ми є слугами Христа, що повинно характеризувати нашу віру? Чому?

До ефесян 6:6-8: «6 Не працюйте тільки про [людське] око, немов чоловіковгодники, а як раби Христові, чиніть від душі волю Божу, 7 служіть із зичливістю, немов Господеві, а не людям! 8 Знайте, що кожен, коли зробить що добре, те саме одержить від Господа, чи то раб, чи то вільний».

«Чи немає небезпеки в тому, що дорогоцінна, безсмертна спадщина може затьмаритися скарбом землі, який нічого не вартий? Існує небезпека, що ваша корисність може бути нейтралізована, ваша віра ослаблена, ваш храм душі опоганений тими, хто купує і продає». // Рев’ю енд Геральд, 19 червня 1888 року.

б. Чому Христос повторив Десяту Заповідь під час Свого служіння?

Вихід 20:17: «Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!»;

Від Луки 12:15: «І промовив до них: «Глядіть, остерігайтеся всякої зажерливости, – бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його».

Який Божий засіб може зробити нас здатними перемогти жахливий гріх егоїзму?

До євреїв 12:2, 3: «2 Дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого. 3 Тож подумайте про Того, хто перетерпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх».

«Христос – наш Приклад. Він віддав Своє життя в жертву за нас і закликає нас жертвувати своїм життям заради інших людей. Тільки цим ми можемо викорінити егоїзм, який сатана прагне насадити у наших серцях. Такий егоїзм є згубним для усякого благочестя і може бути переможений лише проявом щирої любові до Бога та ближніх. Христос не може дозволити хоча б одній егоїстичній душі перебувати в Небесних оселях. Жодна така душа не може пройти через «перлинні ворота», бо жадібність, безумовно, є ідолопоклонством». – Поради щодо управління ресурсами. – С.26.

«Постійне самозречення і жертовність – найкращі Божі ліки від гріха себелюбства та жадібності, котрі роз’їдають душу. Бог передбачив план систематичної жертовності, щоб підтримати Свою справу і полегшити потреби стражденних та нужденних. Він постановив, щоб жертовність стала звичкою, протистояла небезпечному і підступному гріху скнарості. Постійне жертвування завдає нищівного удару жадібності. Систематична жертовність передбачена в Божому плані, щоб виривати скарб із рук жадібної людини в ту саму мить, коли він до неї приходить, і присвячувати його Господу, Котрому він належить за правом…

Багатство робить людину корисливою, а накопичення скарбів – сприятливий ґрунт для розвитку скупості. Ці пороки набирають сили, якщо їм відводити постійне місце в житті. Богові відома ця небезпека, і тому Він посилає засоби, які можуть вберегти нас від загибелі. Господь вимагає постійно вправлятися в жертовності, щоб сила звички робити добро подолала нашу природну жадібність і користолюбство...

Завдяки практиці наша щедрість постійно посилюється і зростає, поки не стане принципом і не запанує в душі. Для нашого духовного стану надзвичайно небезпечно віддавати користолюбству та жадібності навіть невелике місце в серці». – Свідоцтва для Церкви. – Т.3. – С.548, 549.

4. Чому жадібність є настільки згубною для наших душ?

Четвер 13 жовтня

5.  ЦІЛКОВИТА ПОКІРНІСТЬ

а. Як нас може підбадьорити приклад перших християн у Македонії?

2 до коринтян 8:1-5: «1 Повідомляємо ж вас, браття, про Божу благодать, що дана Церквам македонським, 2 що серед великого досвіду горя вони мають радість рясну, і глибоке їхнє убозтво збагатилось багатством їхньої щирости; 3 бо вони добровільні в міру сил [своїх], і над силу, засвідчую, – 4 із ревним благанням вони нас просили, щоб ми прийняли дар та спільність служіння святим. 5 І не так, як надіялись ми, але віддали себе перш Господеві та нам із волі Божої».

«Майже всі віруючі в Македонії були матеріально бідні, але їхні серця сповнилися любов’ю до Бога та Його істини, і вони з радістю жертвували для підтримки Євангелії. Коли в церквах, які складалися з навернених язичників, було проведено загальний збір пожертвувань для полегшення становища віруючих євреїв, щедрість навернених у Македонії була поставлена за приклад іншим церквам». – Дії апостолів. – С.343.

б. Як Христос підсумовує наш обов’язок як віруючих людей?

Від Марка 12:29-31: «29 Ісус відповів: «Перша: «Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог – Бог єдиний». 30 І: «Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї!» (Це заповідь перша!) 31 А друга (однакова з нею): «Люби свого ближнього, як самого себе!» Нема іншої більшої заповіді над оці!».

Що відбувається, коли ми щодня цей принцип втілюємо в життя?

Від Матвія 7:24, 25: «24 Отож, кожен, хто слухає цих Моїх слів і виконує їх, подібний до чоловіка розумного, що свій дім збудував на камені. 25 І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася, і на дім отой кинулась, – та не впав, бо на камені був він заснований».

«Усю нашу істоту необхідно посвятити на служіння Господу». // Бюлетень Генеральної Конференції, 16 квітня 1901 року.

«Ніхто не може перебувати в істинній єдності з Христом, втілюючи в життя Його уроки, підкоряючись Його ярму, якщо не усвідомлює того, що неможливо висловити словами. Нові, глибокі думки приходять до людини. Світло дається розуму, рішучість – волі, сприйнятливість – совісті, чистота – уяві. Серце стає м’якшим, думки – духовнішими, служіння – Христоподібнішим. У житті проявляється таке, що не можна висловити словами, тобто істинне, вірне, велелюбне посвячення серця, розуму, душі та сил на Божу справу». – Свідоцтва для Церкви. – Т.6. – С.476, 477.

5. Як винагороджується щире служіння навіть у цьому земному житті?

П’ятниця 14 жовтня

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1. Як життя Йова відображало Дух Христа?

2. Яку поширену тенденцію ми маємо подолати, якщо хочемо бути переможцями?

3. Чого навчають нас Павло та Іван щодо розвитку вічних цінностей?

4. Чому жадібність є настільки згубною для наших душ?

5. Як винагороджується щире служіння навіть у цьому земному житті?