Щоденні біблійні уроки

«[Сказав же Господь]: Симоне, Симоне, ось сатана випро¬сив вас, щоби пересіяти, як пшеницю; Я ж благав за тебе, щоб не забракло тобі віри; і ти, коли навернешся, зміцни своїх братів!» (Від Луки 22:31, 32).

«Заклик до пасторського служіння Петро отримав тільки після того, як зрікся свого ″я″ і цілковито поклався на Божественну силу… Лише збагнувши свою слабкість, він зрозумів, наскільки віруючій людині необхідно покладатися на Христа». – Дії апостолів. – С.515.

Додаткові матеріали для вивчення: Бажання віків. – С.244-251.

Неділя 31 березня

1.  ВІДПОВІДЬ НА ЗАКЛИК ХРИСТА

а. Опишіть першу зустріч Симона Петра з Ісусом.

Від Івана 1:40-42: «40 Андрій, брат Симона-Петра, був одним із двох, які почули це від Івана і які пішли за Ним. 41 Він спочатку розшукав свого брата Симона та й каже йому: Ми знайшли Месію, що в перекладі означає Христос. 42 І він привів його до Ісуса. Ісус же, поглянувши на нього, сказав: Ти – Симон, син [Йони]; ти будеш називатися Кифа, що в перекладі [означає] Петро».

«Андрію хотілося поділитися радістю серця з іншими. Знайшовши свого брата Симона, він вигукнув: ″Ми знайшли Месію!″. Симону не потрібно було повторювати. Він також чув проповідь Івана Хрестите-ля і негайно поспішив до Спасителя. Випробувальний погляд Христа зупинився на ньому. Гаряча вдача Симона, його любляче і співчутливе серце, честолюбність, самовпевненість, історія його падіння і розкаяння, праця і мученицька смерть – усе це пройшло перед поглядом Спасителя». – Бажання віків. – С.139.

б. За яких обставин Ісус офіційно покликав Петра та його брата стати Його учнями?

Від Матвія 4:18-20: «18 Коли Він проходив біля Галилейського моря, то побачив двох братів – Симона, який звався Петром, і Андрія, його брата, – які закидали сіті в море, оскільки були рибалками, 19 і каже їм: Ідіть за Мною, і зроблю вас ловцями людей. 20 Негайно ж, залишивши сіті, вони пішли за Ним»

«Негайний, беззаперечний послух цих людей, яким не було обіцяно жодної винагороди, дивує. Але слова Христа були запрошенням, яке таїло в собі спонукальну силу. Христос бажав зробити цих скромних рибалок, які пов’язали своє життя з Ним, тими знаряддями, які будуть служити визволенню людей від служіння сатані та наверненню їх до служіння Богові». – Служителі Євангелії. – С.24.

1. Коли я чую голос Ісуса, який закликає мене в різних життєвих обставинах, що я повинен зробити, для того щоб відгукнутися так само швидко і ревно, як Петро?

Понеділок 1 квітня

2.  ЩИРИЙ І РЕВНИЙ УЧЕНЬ

а. Яким Петро бачив себе на початку свого учнівства?

Від Луки 5:8: «Побачивши [це], Симон-Петро припав до колін Ісуса, промовляючи: Відійди від мене, бо я грішний чоловік, Господи!».

«За днів Христа релігійні проповідники народу вважали себе багатими на духовні дари. Молитва фарисея: ″Боже! дякую Тобі, що я не такий, як інші люди″ (Від Луки 18:11) виражає думки таких, як він, і більшої частини ізраїльського народу. Однак у натовпі, що оточував Ісуса, були й такі, які усвідомлювали свою духовну вбогість. Коли під час ловлі риби Христос здійснив чудо, виявивши Божественну силу, Петро впав до ніг Спасителя, вигукнувши: ″Відійди від мене, бо я грішний чоловік, Господи!″ (Від Луки 5:8). Так і зараз, серед натовпу на горі знайшлися душі, котрі в Його святій присутності відчували, що вони ″нужденні, і мізерні, і вбогі, і сліпі, і голі!″ (Об’явлення 3:17)». – Блаженства, промовлені на горі. – С.6, 7.

б. Ким був Ісус, на думку Петра?

Від Матвія 16:13-16: «13 Прийшовши в околиці Кесарії Пилипової, Ісус звернувся до Своїх учнів, запитуючи: За кого люди вважають Сина Людського? 14 Вони відповіли: Одні – за Івана Хрестителя, другі – за Іллю, інші – за Єремію або за одного з пророків. 15 Каже їм [Ісус]: А ви Мене за кого вважаєте? 16 У відповідь Симон-Петро промовив: Ти є Христос, Син Бога Живого!».

«Від самого початку Петро вірив, що Ісус – Месія. Чимало людей, які були переконані проповіддю Івана Хрестителя і прийняли Христа, почали сумніватись у місії Івана після його ув’язнення і страти. Тепер же вони сумнівались у тому, що Ісус – обітований Месія. Значна частина учнів, котрі палко очікували, коли Ісус посяде престол Давида, залишили Його, зрозумівши, що Він не має такого наміру. Але Петро і його товариші залишилися вірними. Непостійність тих, хто ще вчора прославляв, а сьогодні осуджував, не зруйнувала віри справжнього послідовника Спасителя. Петро заявив: ″Ти є Христос, Син Бога Живого″. Він не чекав, поки царські почесті увінчають його Господа, а прийняв Ісуса в Його приниженні…

Ісус відповів Петрові: ″Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі це відкрили, а Мій Отець Небесний″ (Від Матвія 16:17). Істина, засвідчена Петром, – основа віри всіх християн. Вона, як наголосив Сам Христос, – вічне життя. Але знання Істини не повинно стати приводом для самопрославляння. Петрові ця істина відкрилася не тому, що він був особливо мудрим або благочестивим. Людська природа ніколи не зможе власними силами пізнати Божественне… Лише Дух усиновлення може відкрити нам глибину Божих діл... І те, що Петро зрозумів славу Христа, було доказом, що він ″навчений Богом″ (Від Івана 6:45)». – Бажання віків. – С.411, 412.

2. Про що я ніколи не повинен забувати, в міру того як збільшується кількість років сповідання мною християнства?

Вівторок 2 квітня

3.  ТОЙ, ХТО ПРАГНЕ ВІДПОВІДЕЙ

a. Які біблійні приклади демонструють допитливий розум Петра і показують, як ми можемо зростати, виявляючи таку ж поведінку?

Від Матвія 15:15: «У відповідь Петро попросив Його: Поясни нам цю притчу»;

Від Матвія 18:21: «Тоді, підійшовши до Нього, Петро сказав: Господи, якщо згрішить мій брат проти мене, чи маю йому прощати до семи разів?»;

Від Матвія 19:27: «Тоді Петро, звернувшись до Нього, сказав: Ось ми залишили все й пішли за Тобою, то що нам буде?»;

Від Марка 13:3, 4: «3 Коли Він сидів на Оливній горі напроти храму, запитували Його на самоті Петро, Яків, Іван та Андрій: 4 Скажи нам, коли це буде і яка ознака, коли все те має здійснитися?».

«Жодна освіта так не облагороджує кожну думку, кожне почуття і прагнення, як дослідження Святого Письма… З Біблії ми дізнаємося, як покращити нинішнє життя і як знайти вічне життя. Жодна інша книга не здатна задовольнити запити розуму та бажання серця. Черпаючи знання з Божого Слова і втілюючи їх у своє життя, люди можуть піднятися з безодні невігластва та морального виродження і стати Божими синами…

Як освітньому та виховному засобу Біблії не має рівних. Ніщо так не зміцнить і не розвине всі здібності учнів, як прагнення осягати величні істини одкровення. Розум поступово пристосовується до того, на чому зосереджує свою увагу. Якщо розум зайнятий лише звичайними питаннями і не розмірковує над величним і піднесеним, він перестане розвиватися і почне слабшати. Якщо розум ніколи не стикається зі складними проблемами і не прагне осягнути важливі істини, він згодом майже втратить здатність розвиватися…

У Божому Слові людський розум знаходить теми для найглибших роздумів та найвищих прагнень». – Свідоцтва для церкви. – Т.5. – С.24, 25.

«У школі Христа найдопитливіші можуть безпечно навчатися того, що принесе для них користь, як у сьогоднішньому житті, так і у вічності». – Звернення до матерів. – С.32.

б. Хоча допитливість щодо духовних питань заохочується (див. Від Івана 5:39), відносно яких питань здорова людська цікавість є обмеженою?

Второзаконня 29:28: «Те, що скрите, [належить] Господу, нашому Богу, а відкрите – нам та нашим дітям навіки, щоб ми виконували всі слова цього Закону».

«[Сатана] постійно намагається викликати в людях гріховну, нездорову цікавість, невгамовне бажання проникнути в таємниці Божественної мудрості та сили. Для багатьох людей, котрі докладають зусиль, аби дослідити те, що Бог вважав за потрібне приховати, залишаються непоміченими відкриті Ним істини, суттєво важливі для спасіння». – Патріархи і пророки. – С.54, 55.

«Ми не повинні самовпевнено намагатися підняти завісу, за якою Він приховує Свою велич… Той факт, що Його сила прихована і що Він оповитий грізними хмарами таємниці та неясності, є доказом Його милості, бо підняти завісу, яка приховує Божественну Присутність, – це смерть». // Рев’ю енд Геральд, 7 квітня 1885 року.

3. У наш час, коли є так багато факторів, які постійно відволікають, куди мені потрібно направити свою природну допитливість, якщо я насправді хочу бути навіки спасенним?

Середа 3 квітня

4.  МАЛО ВІРИ – БАГАТО САМОВПЕВНЕНОСТІ

а. Чого ми повинні навчитися з першого записаного досвіду Петра, коли він завдяки вірі йшов по воді?

Від Матвія 14:28-31: «28 Петро, озвавшись до Нього, сказав: Господи, коли це Ти, накажи, щоб я пройшов до Тебе по воді! 29 Він же сказав: Іди! І, вийшовши з човна, Петро пішов по воді, щоб іти до Ісуса. 30 Та, побачивши сильний вітер, злякався, почав тонути і закричав, гукаючи: Господи, спаси мене! 31 І зараз Ісус, простягнувши руку, схопив його та й каже йому: Маловірний, чому ти засумнівався?».

«[Петрові] слід було весь час дивитися вгору, на Ісуса, але він подивився вниз на бурхливі хвилі, і його віра похитнулася». – Свідоцтва для церкви. – Т.2. – С.273.

«Якщо грішник протягом усього свого життя не буде споглядати розп’ятого Спасителя і не прийме вірою Його заслуги, то в такому разі він отримає не більше спасіння, ніж Петро, котрий тонув тоді, коли перестав дивитися на Ісуса. Сатана поставив перед собою певну мету – затьмарити образ Ісуса і змусити людей дивитися на людину… Протягом багатьох років церква дивилася на людину і багато чого чекала від неї, але не спрямовувала свій погляд на Христа, у Котрому зосереджені наші надії на вічне життя». – Свідоцтва для проповідників. – С.93.

б. Незважаючи на те що Петро довгий час був з Ісусом, як він переоцінив себе та свою здатність встояти в серйозному випробуванні?

Від Матвія 26:33-35, 69-75: «33 У відповідь Петро сказав Йому: Навіть якщо всі спокусяться в Тобі, то я ніколи не спокушуся! 34 Ісус промовив до нього: Запевняю тебе, що цієї ночі, перш ніж заспіває півень, ти тричі від Мене відречешся. 35 Каже Йому Петро: Якби мені навіть треба було померти з Тобою, не відречуся від Тебе! Так само сказали і всі учні… 69 Петро сидів ззовні у дворі; до нього підійшла одна служниця, кажучи: І ти був з Ісусом галилейцем! 70 Але він відрікся перед усіма, промовивши: Не знаю, що ти кажеш! 71 Коли ж він вийшов до брами, побачила його інша й каже тим, які там були: Цей був з Ісусом Назарянином! 72 І знову відрікся з клятвою: Я не знаю Цієї Людини! 73 Дещо згодом підійшли ті, які там стояли, і сказали Петрові: Та ти справді один з них, бо і твоя говірка тебе виявляє! 74 Тоді він почав зарікатися і клястися, що не знав [Цієї] Людини. І враз заспівав півень. 75 Тож згадав Петро слова, які сказав Ісус: Перше ніж півень заспіває, ти тричі відречешся від Мене. І, вийшовши геть, він гірко заплакав».

«Ніщо так не ображає Бога і не загрожує людській душі людини, як гордість та самодостатність. З усіх гріхів – це найбільш безнадійний і невиліковний». – Наочні уроки Христа. – С.154.

«Історія Петра яскраво ілюструє виховну роботу Христа. Сміливий, агресивний і самовпевнений, швидкий на сприйняття та активний до дій, швидкий на розплату і все ж таки великодушний у прощенні, Петро часто помилявся і був об’єктом докору... Терпеливо, з любов’ю Спаси¬тель спілкувався зі Своїм завзятим учнем, намагаючись стримувати його самовпевненість і навчити його смиренності, покори та довіри. Однак урок був засвоєний лише частково. Самовпевненість не була повністю викорінена…12 Для них усіх досвід Петра став уроком. Покладаючись лише на себе, неможливо витримати усі випробування. Ісус не міг запобігти гріхові, від якого Петро ще не відмовився. Але як Він простягнув руку, щоб врятувати його на озері, коли хвилі ледь не захлеснули Петра, так вічна Божа любов простягалася до нього знову, коли глибокі води загрожували поглинути його душу». – Виховання. – С.88, 89.

в. Чому багато років церковного членства не гарантують наявність міцнішої віри?

До римлян 11:20-22: «20 Гаразд. Вони відломилися через невірство, а ти тримаєшся вірою. Не величайся, але бійся. 21 Бо коли Бог не пощадив природних галузок, то Він і тебе не пощадить. 22 Отже, поглянь на Божу милість і суворість: на тих, які відпали, – суворість, а на тебе – Божу милість, якщо будеш залишатися в милості; якщо ж ні, то будеш відрубаний»;

1 до коринтян 10:12: «Тому, хто вважає, що він стоїть, нехай стережеться, аби не впав»;

1 до коринтян 8:2: «Якщо хто вважає, ніби щось знає, то він нічого не знає так, як належить знати».

4. У яких сферах мого життя існує небезпека прояву самовпевненості та самодостатності?

Четвер 4 квітня

5.  НАВЕРНЕНИЙ АПОСТОЛ

а. Чому Бог не завжди зупиняє нас, коли ми йдемо власним шляхом, хоча знає, що це може закінчитися гріхом і ганьбою для нас?

Ісаї 48:17: «Ось що говорить Господь, твій Викупитель, Святий Ізраїлів: Я – Господь, твій Бог, Котрий навчає тебе корисному, Котрий провадить тебе дорогою, якою потрібно ходити»;

Від Луки 22:31, 32: «31 [Сказав же Господь]: Симоне, Симоне, ось сатана випросив вас, щоби пересіяти, як пшеницю; 32 Я ж благав за тебе, щоб не забракло тобі віри; і ти, коли навернешся, зміцни своїх братів!».

«Христос сказав Петрові перед його зреченням: ″Ти, коли навернешся, зміцни своїх братів!″ (Від Луки 22:32). Ці слова вказували на велику плідну роботу, котру цей апостол мав виконати в майбутньому для віруючих. До такої роботи Петро був готовий завдяки власному досвідові падіння, страждання й покаяння. Лише збагнувши свою слабкість, він зрозумів, наскільки віруючому необхідно покладатися на Христа. Зазнавши бурі спокуси, він усвідомив: людина може перебувати в безпеці тільки тоді, коли не довіряє собі, а повністю покладається на Спасителя… Навернений і прийнятий… він мав поводитися з вівцями та ягнятами, довіреними його опіці, так само чуйно, як Христос повівся з ним». – Дії апостолів. – С.515, 516.13

б. Як навернений Петро в останні роки свого життя у своїх посланнях підбадьорював віруючих, які проходили через випробування?

1 Петра 3:14: «А коли й терпите через праведність, то ви – блаженні. Їхнього залякування не бійтеся і не тривожтеся!»;

1 Петра 4:12-14: «12 Любі! Не дивуйтеся вогневі, що трапляється вам для вашого випробування, – наче якомусь дивному випадкові; 13 але радійте, що ви є учасниками Христового страждання, щоб і при з’явленні Його слави ви раділи та веселилися. 14 Ви блаженні, коли вас зневажають за Христове Ім’я, бо з вами перебуває Божий Дух слави. [Отже, ними зневажається, а вами прославляється]».

«Ці листи були написані людиною, котра багато постраждала за Христа й отримала щедре потішення від Бога: людиною, усе єство котрої зазнало перетворення під дією благодаті й котра мала тверду незмінну надію на вічне життя». – Там саме. – С.517.

5. Як я можу отримати позитивні уроки зі своїх помилок?

П’ятниця 5 квітня

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1. Коли я чую голос Ісуса, який закликає мене в різних життєвих обставинах, що я повинен зробити для того, щоб відгукнутися так само швидко і ревно, як Петро?

2. Про що я ніколи не повинен забувати, в міру того як збільшується кількість років сповідання мною християнства?

3. У наш час, коли є так багато факторів, які постійно відволікають, куди мені потрібно направити свою природну допитливість, якщо я насправді хочу бути навіки спасенним?

4. У яких сферах мого життя існує небезпека прояву самовпевненості та самодостатності?

5. Як я можу отримати позитивні уроки зі своїх помилок?