Щоденні біблійні уроки

«Ніколи любов не перестає!» (1 до коринтян 13:8).

«Ніколи не проходьте повз страждаючу душу, не потішивши її тією відрадою, якою Бог утішив нас». – Бажання віків. – С.505.

Додаткові матеріали для вивчення: Свідоцтва для Церкви. – Т.2. – С.133-136.

Неділя 11 вересня

1.  СИЛЬНА МОТИВАЦІЯ

а. Чого може навчитися християнин-управитель із мотивації апостола Павла?

1 до коринтян 9:16-19: «16 Бо коли я звіщаю Євангелію, то нема чим хвалитись мені, – це бо повинність моя. І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії! 17 Тож коли це роблю добровільно, я маю нагороду; коли ж недобровільно, то [виконую] службу доручену. 18 Яка ж нагорода мені? – Та, що, благовістячи, я безкорисливо проповідував Христову Євангелію, не використовуючи особистих прав щодо благовістя. 19 Від усіх бувши вільний, я зробився рабом для всіх, щоб найбільше придбати»;

2 до коринтян 5:14, 15: «14 Бо Христова любов спонукує нас, що думають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли. 15 А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес».

б. Які дані умовляння, щоб нас мотивувати?

1 Петра 1:22, 23: «22 Послухом правді очистьте душі свої через Духа на нелицемірну братерську любов, і ревно від щирого серця любіть один одного, 23 бо народжені ви не з тлінного насіння, але з нетлінного, – Словом Божим живим та тривалим».

«Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви…» (Від Матвія 7:12). Плоди такої поведінки будуть благословенними. «Бо якою ви мірою міряєте, [такою] відміряють вам» (Від Луки 6:38). У цих словах викладені могутні мотиви, які повинні спонукати нас любити один одного палко та від щирого серця. Христос – наш Приклад. Він ходив усюди, творячи добро. Він жив, щоб благословляти людей. Любов прикрашала і ушляхетнювала всі Його вчинки. Господь не велів нам ставитися до себе так, як хочемо, щоб інші ставилися до нас; навпаки, ми повинні поводитися з іншими так, як хочемо, щоб вони поводилися з нами за аналогічних обставин. Міра, якою ми міряємо, завжди відмірюється нам знову. Чиста любов є простою у своїх вчинках і відрізняється від будь-якого іншого принципу дії. Прагнення впливати на інших і бажання користуватися загальною повагою може зробити життя впорядкованим, а мову – бездоганною та чистою. З поваги до себе ми можемо уникати будь-якої видимості зла. Егоїстичне серце здатне на щедрі вчинки, воно може визнавати істину для теперішнього часу і виявляти зовнішню смиренність і привітність, проте його спонукання бувають оманливими й нечистими. Вчинки, які походять з такого серця, можуть бути позбавлені принципів чистої любові, запашності життєвої в життя і плодів справжньої святості. Любов необхідно плекати і розвивати в собі, бо її вплив є Божественний». – Свідоцтва для Церкви. – Т.2. – С.136 (виділено в оригіналі).

1. Як християнин-управитель повинен розуміти вірш, який записаний у Євангелії від Матвія 7:12?

Понеділок 12 вересня

2.  ПЛІД ЛЮБОВІ

а. Як безкорислива любов Павла принесла плід за найбільш несприятливих умов?

До филип’ян 1:12-14: «12 Бажаю ж я, браття, щоб відали ви, що те, що сталось мені, вийшло більше на успіх Євангелії, 13 бо в усій преторії та всім іншим стали відомі кайдани мої за Христа. 14 А багато братів у Господі через кайдани мої посміліли та ще більше відважилися Слово Боже звіщати безстрашно»;

До филип’ян 2:15-17: «15 Щоб були ви бездоганні та щирі, «невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду», що в ньому ви сяєте, як світла в світі, 16 додержуючи слово життя на похвалу мені в день Христа, що я біг не надармо, що я працював не надармо. 17 Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся разом із вами всіма».

«Не проповідь Павла, а його кайдани привернули увагу двору до християнства. Саме в ув’язненні він звільнив багато душ від кайданів, які втримували їх у рабстві гріха. Але це ще не все. Апостол писав: «А багато братів у Господі через кайдани мої посміліли та ще більше відважилися Слово Боже звіщати безстрашно» (До филип’ян 1:14).

Терпіння й бадьорість Павла під час тривалого несправедливого ув’язнення, його мужність і віра були постійною проповіддю. Його дух, такий неподібний до духу світу, свідчив: у ньому перебувала неземна сила. Його приклад спонукував християн енергійніше захищати справу, від виконання котрої був усунутий Павло. Таким чином, кайдани апостола виявилися дуже дійовими, і коли здавалося, що він безсилий і не спроможний зробити багато, він зібрав снопи для Христа в тих місцях, до яких практично не мав доступу, перебуваючи на свободі». – Дії апостолів. – С.464.

б. Як ми всі можемо бути натхненні та зміцнені мужністю Павла?

2 до коринтян 4:5-10: «5 Бо ми не себе самих проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа, ми ж самі – раби ваші ради Ісуса. 6 Бо Бог, що звелів був світлу засяяти з темряви, у серцях наших засяяв, щоб просвітити [нам] знання слави Божої – в Особі Христовій. 7 А ми маємо скарб цей у посудинах глиняних, щоб велич сили була Божа, а не від нас. 8 У всьому нас тиснуть, та не потиснені ми; ми в важких обставинах, але не впадаємо в розпач. 9 Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені. 10 Ми завсіди носимо в тілі мертвість Ісусову, щоб з’явилося в нашому тілі й життя Ісусове»;

2 до коринтян 11:24-28: «24 Від євреїв п’ять раз я прийняв був по сорок [ударів] без одного, 25 тричі киями бито мене, один раз мене каменували, тричі розбивсь корабель, ніч і день я пробув у глибочині [морській]; 26 у мандрівках я часто бував, [бував] у небезпеках на річках, у небезпеках розбійничих, у небезпеках свого народу, у небезпеках поган, у небезпеках по містах, у небезпеках на пустині, у небезпеках на морі, у небезпеках між братами фальшивими, 27 у виснажуванні та в праці, часто в недосипанні, у голоді й спразі, часто в пості, у холоді та в наготі. 28 Окрім зовнішнього, налягають на мене денні повинності й журба про всі Церкви».

«Терпіння, як і сміливість, отримує свої перемоги. Лагідність під час випробування здатна придбати душі для Христа не менше, ніж відвага, виявлена в ризикованій справі. Християнин, який зберігає терпіння й бадьорість під час тяжкої втрати чи страждання, який зустрічає навіть саму смерть з миром, спокоєм і непохитною вірою, може зробити для Євангелії більше, ніж за довге життя сумлінної праці. Часто, коли Божий слуга втрачає можливість активно виконувати свій обов’язок, таємниче Провидіння, на котре ми у своїй недалекоглядності здатні нарікати, відкриває шлях для роботи, котра інакше ніколи не була б виконана.

Якщо послідовник Христа вже не спроможний відкрито активно працювати для Бога та Його істини, нехай він не думає, що для нього не залишилося служіння й нагороди. Справжні свідки Христа ніколи не будуть знехтувані. У здоров’ї чи хворобі, житті чи смерті, Бог продовжує використовувати їх». – Там саме. – С.465.

2. Яких результатів може досягти любов навіть серед труднощів?

Вівторок 13 вересня

3.  ПЕРЕМОЖНА ЛЮБОВ

а. Як християнин-управитель може здобути перемогу над неправильними словами та ставленням?

Якова 3:2, 10-12: «Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний приборкувати й усе тіло… 10 Із тих самих уст виходить благословення й прокляття. Не повинно, брати мої, щоб так це було! 11 Хіба з одного отвору виходить вода солодка й гірка? 12 Хіба може, брати мої, фі ґове дерево родити оливки, або виноград – фіґи? Солодка вода не тече з солонця»;

Єзекіїля 36:25, 26: «25 І покроплю вас чистою водою, – і станете чисті; зо всіх ваших нечистот і зо всіх ваших бовванів очищу вас. 26 І дам вам нове серце, і нового духа дам у ваше нутро, і викину камінне серце з вашого тіла, і дам вам серце [із] плоті».

«Ніяке зовнішнє благополуччя і зручності життя не мають достатньої сили, аби призупинити дратівливі, гнівні, суворі міркування та неприємну мову. У серці має панувати дух справжньої великодушності. Любов наділяє свого володаря добротою, привабливістю, робить його приємним у спілкуванні і спонукає його завжди поводитися пристойно. Любов просвітлює обличчя людини і пом’якшує її голос, вона очищає і ушляхетнює всю людину. Вона приводить її в гармонію з Богом, тому що вона має Небесне походження». – Свідоцтва для Церкви. – Т.4. – С.559, 560.

б. За допомогою яких досвідів ми можемо навчитися незмінної сили любові?

2 до коринтян 8:1-5: «1 Повідомляємо ж вас, браття, про Божу благодать, що дана Церквам македонським, 2 що серед великого досвіду горя вони мають радість рясну, і глибоке їхнє убозтво збагатилось багатством їхньої щирости; 3 бо вони добровільні в міру сил [своїх], і над силу, засвідчую, – 4 із ревним благанням вони нас просили, щоб ми прийняли дар та спільність служіння святим. 5 І не так, як надіялись ми, але віддали себе перш Господеві та нам із волі Божої»;

1 Івана 5:1-4: «1 Кожен, хто вірує, що Ісус – то Христос, той родився від Бога. І кожен, хто любить Того, Хто породив, любить і Того, Хто народився від Нього. 2 Що ми любимо Божих дітей, дізнаємося з того, коли любимо Бога і Його заповіді додержуємо. 3 Бо то любов Божа, щоб ми додержували Його заповіді, Його ж заповіді не тяжкі. 4 Бо кожен, хто родився від Бога, перемагає світ. А оце перемога, що світ перемогла, – віра наша».

«Опір, з яким ми стикаємося, може принести нам користь у багатьох аспектах. Якщо опір витримано, він розвине переваги, які ніколи б не з’явилися, якби християнину не було чого терпіти. Віра, терпіння, стриманість, прагнення до Небесного, довіра Провидінню і щире співчуття тим, котрі заблукали, також є результатами витриманого випробування. Ось чесноти Духа, що розпускаються, цвітуть і приносять плоди серед випробувань і нещасть. Лагідність, смирення та любов завжди ростуть на християнському дереві. Якщо слово посіяне в добрі та чесні серця, уперта душа буде підкорена, і віра, схопившись за обітниці та покладаючись на Христа, стане переможницею. «А оце перемога, що світ перемогла, – віра наша» (1 Івана 5:4)». // Рев’ю енд Геральд, 28 червня 1892 року.

«Прийдуть несподівані розчарування. Ісус часто засмучувався через черствість людських сердець, і ви переживатимете подібне. Ваші молитви, ваші сльози, ваші благання можуть не викликати відгуку. Серця мертві у злочинах та гріхах. Здається, що немає каяття, є лише байдужість і протистояння, а іноді навіть зневага, коли ви очікували на безперечну перемогу. Однак ви не повинні послаблювати свої зусилля. Якщо один відмовиться, йдіть до іншого. Вірте, що Утішитель звершить роботу, яку вам зробити не під силу. Вірте всім благословенним обітницям, які дав вам Христос. Працюйте з любов’ю і непереборною мужністю, тому що ви повинні це зробити, якщо хочете досягти успіху. «А роблячи добре, не знуджуймося, бо часу свого пожнемо, коли не ослабнемо» (До галатів 6:9)». // Ознаки часу, 30 листопада 1891 року.

3. Як нам слід отримувати користь із випробувань?

Середа 14 вересня

4.  ДОВГОВІЧНА ЛЮБОВ

а. Чим унікальна рослина любові?

1 до коринтян 13:8 (перша частина): «Ніколи любов не перестає!...».

«У наших ближніх ми маємо бачити викуплених Кров’ю Христа. Якщо ми маємо таку любов один до одного, то зростатимемо в любові до Бога й істини. Серце болить від того, як мало любові у нашому оточенні. Любов – це рослина Небесного походження. І якщо ми хочемо, щоб вона процвітала в наших серцях, то маємо щодня розвивати її. Милосердя, м’якість, довготерпіння, відсутність роздратування, усе покриває, усе переносить – це плоди на дорогоцінному дереві любові». // Рев’ю енд Геральд, 5 червня 1888 року.

«У світлі Голгофи всі зрозуміють, що закон жертовної любові є законом життя для Землі й Неба, що любов, яка «не шукає тільки свого», бере свій початок від Бога; в Смиренному і Покірному виявляється характер Того, Хто перебуває у неприступному світлі». – Бажання віків. – С.20.

б. Що може надихнути християнина-управителя на працю для душ, куплених Кров’ю Христа?

До галатів 5:1: «Христос для волі нас визволив. Тож стійте в [ній] та не піддавайтеся знову в ярмо рабства!».

«[У школі майбутнього] усі, хто працювали з безкорисливістю, побачать плоди своєї праці. Виявиться кожен вірний принцип і благородний вчинок. Дещо з цього ми бачимо й досі. Однак як мало результатів благородної роботи у нашому житті ми помічаємо! Як багато безкорисливості в невтомній і важкій праці тих, хто живуть, не думаючи про земне багатство і світські блага!.. Отже, дари роздані, тягар винесений, робота зроблена. Одні люди сіють насіння, а інші, після їхньої смерті, збирають благословенний урожай. Хтось садить дерева, а плодами користуються інші. У майбутньому все виявиться. Із задоволенням вони дізнаються, що все зроблене та посіяне ними принесло рясні плоди.

Про кожен дар, котрий даний Богом, і про усіляке безкорисливе старання ведеться запис на Небесах. Дізнатися про все це в найширшому спектрі, познайомитися з тими, хто завдяки нашим зусиллям піднявся духовно і облагородився, побачити в їхньому житті прояв Божественних принципів – це і буде одним з предметів та винагород Небесної школи». – Виховання. – С.305, 306.

4. Чому служіння любові ніколи не буде марним?

Четвер 15 вересня

5.  СОЮЗ ДОСКОНАЛОСТІ

а. Чому любов є необхідною для того, щоб ми вдосконалили християнський характер?

До колосян 3:14: «А над усім тим – [зодягніться] в любов, що вона – союз досконалости!»;

1 Івана 4:7-12: «7 Улюблені, – любім один одного, бо від Бога любов, і кожен, хто любить, родився від Бога та відає Бога! 8 Хто не любить, той Бога не пізнав, бо Бог є любов! 9 Любов Божа до нас з’явилася тим, що Бог Сина Свого Однородженого послав у світ, щоб ми через Нього жили. 10 Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи. 11 Улюблені, – коли Бог полюбив нас отак, то повинні любити і ми один одного! 12 Бога не бачив ніколи ніхто. Коли один одного любимо, то Бог в нас пробуває, а любов Його в нас удосконалилась».

«У нашому земному житті; хоч і зіпсованому гріхом, ми можемо знайти вічну радість і гідно служити іншим людям. А в майбутньому, не будучи скутими рамками грішного єства, ми знайдемо найбільшу радість у служінні, яке більше не буде обмежене гріхом, ми заново дізнаємося, «яке багатство слави цієї таємниці… а вона Христос у вас, надія слави!» (До колосян 1:27)». – Виховання. – С.309.

б. Що є найбільшою ілюстрацією незмінної любові, яка сяятиме всю вічність?

Захарії 13:6: «А [коли] йому скаже [хто]: «Що це за рани на твоїх руках?» то відкаже: «Побито мене в домі тих, хто кохає мене…».

«Наш Спаситель завжди носитиме на Собі сліди розп’яття. Його поранене чоло, бік, руки та ноги будуть нагадувати про жорстокі наслідки гріха. Споглядаючи Христа в Його славі, пророк говорить: «А сяйво було, наче [соняшне] світло, проміння при боці у Нього, і там укриття Його потуги» (Авакума 3:4). Його проколотий бік, звідки текла темно-червона Кров, що примирила людину з Богом, – ось слава Спасителя, «укриття Його сили». Сильний, щоб спасати (див. Ісаї 63:1) через примиряючи жертву, Він був здатний чинити суд над тими, котрі зневажали милосердя Боже. Ці знаки приниження – Його найвищі почесті, впродовж усієї вічності Голгофські рани будуть прославляти Його і проповідувати про Його силу». – Велика боротьба. – С.674.

5. Де можна знайти найбільшу радість життя та найвищу освіту?

П’ятниця 16 вересня

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1. Як християнин-управитель повинен розуміти вірш, який записаний у Євангелії від Матвія 7:12?

2. Яких результатів може досягти любов навіть серед труднощів?

3. Як нам слід отримувати користь із випробувань?

4. Чому служіння любові ніколи не буде марним?

5. Де можна знайти найбільшу радість життя та найвищу освіту?