Щоденні біблійні уроки

«Тож покоріться під міцну Божу руку, щоб Він вас підняв свого часу» (1 Петра 5:6).

«Не всі ті, котрі обрані для керівництва, є справжніми християнами. Багато хто з них прагнуть панувати над іншими». – Свідоцтва для проповідників. – С.260.

Додаткові матеріали для вивчення: Свідоцтва для проповідників. – С.347-359.

Неділя 16 червня

1.  ДОСВІД, ЯКИЙ НЕОБХІДНО МАТИ КОЖНОМУ КЕРІВНИКОВІ

а. Коли апостол Петро став справжнім пастором, готовим дбати про душі інших людей?

Від Матвія 26:75: «Тож згадав Петро слова, які сказав Ісус: Перше ніж півень заспіває, ти тричі відречешся від Мене. І, вийшовши геть, він гірко заплакав»;

Від Івана 21:15-17: «15 Коли поснідали, Ісус каже Симонові-Петрові: Симоне [Йонин], чи ти любиш Мене більше, ніж вони? Той відповідає Йому: Так, Господи, Ти знаєш, що люблю Тебе! Каже йому: Паси ягнята Мої! 16 Каже йому знову вдруге: Симоне [Йонин], чи ти любиш Мене? Той відповідає Йому: Так, Господи, Ти знаєш, що люблю Тебе. Каже йому: Паси вівці Мої! 17 Каже йому втретє: Симоне [Йонин], чи ти любиш Мене? Засмутився Петро, що запитав його втретє, «чи любиш Мене?», і відповів Йому: Господи, Ти все знаєш! Ти знаєш, що люблю Тебе! А Ісус йому говорить: Паси вівці Мої!»;

1 Петра 5:1: «Як співпресвітер і свідок Христових страждань, співучасник слави, що має відкритися, я прошу пресвітерів, які є між вами».

«Петро зрікся Страждальця… Але потім апостол покаявся і знову навернувся. Він по-справжньому розкаявся душею і наново віддав себе Своєму Спасителеві... Він був готовий співчувати тим, котрі зазнають спокус. Він упокорився і вже міг співчувати слабким і тим, які згрішили. Він міг застерігати і попереджати самовпевнених і був цілком спроможний зміцнювати своїх братів». – Свідоцтва для церкви. – Т.3. – С.416.86

б. Аналогічно, який досвід повинен мати кожен пастор і керівник церкви сьогодні?

Від Івана 3:1-3: «1 Був один чоловік із фарисеїв на ім’я Никодим, старійшина юдейський. 2 Він прийшов до [Ісуса] вночі й сказав Йому: Равві, знаємо, що Ти прийшов від Бога як Учитель, бо ніхто не може робити таких чудес, які Ти робиш, коли би Бог не був з ним. 3 У відповідь Ісус сказав йому: Істинно, істинно кажу тобі: коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства!».

«Никодим навернувся після зустрічі з Ісусом. Наведені вище слова Христа однаково стосуються і голів конференцій, і пресвітерів громад, і всіх тих, хто займає офіційні посади в наших установах. ″Істинно, істинно кажу тобі: коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства!″ (Від Івана 3:3)». – Свідоцтва для проповідників. – С.369.

«Божа сила, яка відроджує, повинна торкнутися сердець служителів, інакше вони мають шукати інше покликання...

Якщо служителі є ненавернені, їхні церкви будуть слабкі та опиняться в небезпеці вимирання». – Євангелізм. – С.643.

1. Коли востаннє зі сльозами на очах я стояв навколішки біля підніжжя хреста?

Понеділок 17 червня

2.  ПЕРЕКОНЛИВЕ УМОВЛЯННЯ

а. Що повинна враховувати церква, перш ніж закликати людину до служіння? Що має взяти до уваги людина, перш ніж відповісти на заклик?

1 Петра 5:2 (перша частина): «Пасіть те Боже стадо, що є у вас; наглядайте не з примусу, а добровільно, по-Божому…».

«Бог неодноразово показував, що не можна закликати людей працювати на Божій ниві доти, доки не буде безпомилкового доказу того, що Він покликав їх. Господь не покладе тягаря за Його отару на непідготовлених для цієї справи людей. Люди, яких закликає Бог, повинні бути наділені багатим духовним досвідом, бути випробуваними та перевіреними і мати здоровий глузд. Це люди, які не бояться викривати гріх у дусі лагідності та розуміють, як пасти Божу отару». – Свідоцтва для церкви. – Т.1. – С.209.

«Кожен, хто бере на себе відповідальність радника, кожен, хто має справу з людьми… ніколи не стане мудрішим, доки не стане менш значущим у власній оцінці… Подібна переміна має відбутися в кожній людині, перш ніж вона займе ту чи іншу керівну посаду у святій Божій роботі». – Свідоцтва для проповідників. – С.370, 371.

б Про яку небезпеку Петро застерігав тих, хто трудиться у винограднику Господа?

1 Петра 5:2 (друга частина): «…не задля ненаситної жадоби користі, а з ревності».

«Прагнення забезпечити собі високу зарплату, з наміром позбавити інших людей прав, яких їм надав Бог, походить від сатани… Нам не можна покладатися на тих, які потрапили у цю пастку, поки вони не навернуться і не відродяться». – Там саме. – С.393.

«Люди, які займають відповідальні посади, повинні розглядати кошти, що знаходяться в їхньому розпорядженні, як Божий дохід, і ощадливо їх використовувати.

Не можна допускати, щоб будь-яка людина одноосібно вирішувала, як використовувати і як витрачати гроші Господні. Потрібно звітувати за кожен витрачений долар. Божі кошти слід витрачати у потрібний час та у потрібному місці». – Медичне служіння. – С.165.

в. Хоча робота для Господа не є високооплачуваною, на що повинна звернути увагу церква?

1 до Тимофія 5:17, 18: «17 А пресвітери, які добре керують, хай удостояться подвійної честі, особливо ті, які працюють у слові й навчанні. 18 Адже Писання каже: Не в’яжи рота волові, який молотить; і: Працівник гідний своєї нагороди».

«Кожному співробітникові наших закладів треба виплачувати справедливу винагороду. Якщо працівники одержують відповідну зарплату, у них з’являється бажання жертвувати на Божу справу. Несправедливо виплачувати одним велику зарплату, а іншим маленьку, хоча вони виконують важливу роботу і працюють сумлінно». – Видавниче служіння. – С.239.

2. Чи не здається мені, що якщо я обійматиму вищу посаду, то зможу більше зробити для Господа?

Вівторок 18 червня

3.  НЕОБХІДНА СМИРЕННА ПОВЕДІНКА

а. Якою є основна причина проблем серед братів, які обіймають відповідальні посади?

1 Петра 5:3: «Не як ті, хто панує над спадком, але як ті, хто сам є прикладом для стада»;

3 Івана 9: «Я написав до Церкви, але Діотреф, який любить бути першим у них, нас не приймає».

«Дух панування поширюється на голів наших конференцій. Якщо людина відчуває свою владу і прагне керувати своїми братами, вважаючи, що їй дане право розглядати свою волю як беззаперечну, то найвірніший і найнадійніший засіб у цьому випадку – усунути її, щоб через неї не сталося більшого зла, і щоб вона не занапастила свою душу та душі інших». – Свідоцтва для проповідників. – С.362.

б. Який заклик, звернений до всіх керівників і пасторів громад, якщо йому слідувати, допоможе запобігти гордині та духу зарозумілості серед братів, котрі обіймають вищі посади?

1 Петра 5:2 (перша частина): «Пасіть те Боже стадо, що є у вас; наглядайте не з примусу, а добровільно, по-Божому; не задля ненаситної жадоби користі, а з ревності»;

1 до коринтян 6:2-5: «2 Хіба ви не знаєте, що святі будуть судити світ? І якщо ви будете судити світ, то чи не є ви гідними судити менші справи? 3 Чи не знаєте, що ми будемо судити ангелів, а не тільки життєві справи? 4 А ви, маючи життєві судові справи, настановляєте суддями тих, хто нічого не значить у Церкві? 5 На сором вам це кажу. Хіба між вами немає жодного розумного, який міг би розсудити поміж своїми братами?».

«Мені було показано, що помилково припускати, ніби люди з Батл-Кріку, на яких покладено особливу відповідальність у Божій справі, наділені мудрістю, яка набагато перевершує мудрість простих людей…

Багато хто звикли звертатися за порадою та допомогою до людей, коли стикаються з тими чи іншими труднощами. Однак буде нерозумно з боку тих, котрі обіймають відповідальні посади в наших установах, у всьому покладатися на людей… Слабкий, хворобливий досвід матимуть ті, котрі звикли у всьому залежати від інших…

Чи можна вважати людей у Батл-Кріку безмежно мудрими?». – Свідоцтва для проповідників. – С.374, 375.

«Не шукайте підтримки для себе у людей, котрі обіймають відповідальні посади, бо вони якраз ті люди, які найбільше схильні розглядати своє високе становище, як особливий прояв Божої сили. Наші громади слабкі, тому що члени звикли сподіватися на людську допомогу, і тисячі доларів марно витрачаються на поїздки обмежених людей з одного місця в інше для того, щоб залагодити незначні труднощі». – Там саме. – С.380.

в. Що допоможе менш досвідченим працівникам краще зрозуміти, як досягти успіху? Наведіть приклад, коли нехтування цим стало причиною невдачі.

1 Петра 5:5 (перша частина): «Також і ви, молодші, коріться старшим...»;

1 Царів 12:6-8, 16: «6 Тоді цар Ровоам порадився зі старійшинами, котрі ще урядували за його батька Соломона, коли той був живим, запитуючи: Як на ваш розсуд слід відповісти цьому народові? 7 Вони висловили йому таку пораду: Якщо ти сьогодні виявиш доброту до цього народу, і послужиш їм; вислухаєш їх і відповіси лагідними словами, то вони служитимуть тобі протягом усього твого життя. 8 Але він знехтував порадою старійшин, яку вони йому дали, й порадився з молодими – своїми ровесниками, що з ним виросли і тепер з ним урядували… 16 Коли ж увесь Ізраїль зрозумів, що цар на них не зважає, то народ відповів цареві, такі слова: Що в нас спільного з Давидом? Немає в нас спадщини з сином Єссея! Ізраїлю, повертайся до своїх наметів! А ти, Давиде, сам турбуйся про власний дім! І розійшовся Ізраїль по своїх поселеннях»;

Від Луки 6:39: «І Він розповів їм притчу: Чи може сліпий сліпого водити? Чи не впадуть обидва в яму?».

«Молоді люди можуть справляти потужний вплив, якщо відкинуть гордість і себелюбство та присвятять себе Богові». – Свідоцтва для церкви. – Т.1. – С.485.

«Нехай молодь розвиває дух учнівства, щоб вони могли отримати користь від зусиль тих, хто прагне їм допомогти». // Наставник молоді, 31 серпня 1893 року.

3. Чому прагнення обійняти вищу посаду в церкві не повинно спадати мені на думку?

Середа 19 червня

4.  ПРИКЛАД СМИРЕННЯ ПЕТРА

а. Звідки ми знаємо, що пастору (чи будь-якому віруючому) недостатньо одноразового справжнього навернення або минулого досвіду спілкування з Господом?

2 до коринтян 13:5: «Випробовуйте себе самих, чи перебуваєте ви у вірі, пізнавайте себе. Хіба ви не знаєте себе, що Ісус Христос у вас? Чи, може, ви недосвідчені?»;

До євреїв 3:13: «Але потішайте себе щодня, доки ще «сьогодні» триває, щоб не закам’янів дехто з вас через підступність гріха».

«Коли пізніше Петро відвідав Антіохію, він завоював загальне довір’я братів своїм розсудливим прозорливим ставленням до навернених язичників. Деякий час він діяв згідно зі світлом, отриманим з Неба. Апостол настільки подолав властиву йому упередженість, що навіть сідав до столу з наверненими язичниками. Однак коли з Єрусалиму прийшли деякі євреї, ревнителі церемоніального закону, Петро необачно змінив своє ставлення до навернених язичників… Ця слабкість, виявлена шанованими улюбленими керівниками, завдала болю віруючим з язичників. Церкві загрожувало розділення». – Дії апостолів. – С.197, 198.

б. Якщо помилка чи поведінка служителя, біблійного працівника чи керівника громади приносять до церкви відкриту гіркоту чи збентеження, як їх можна докорити?

До галатів 2:14: «Але коли я побачив, що вони не послідовні щодо істини Євангелії, то я прилюдно сказав Кифі: Якщо ти, юдей, живеш як язичник, а не як юдей, то чому змушуєш язичників жити по-юдейському?»;

1 до Тимофія 5:20: «Тих, хто грішить, картай прилюдно, – хай [також] й інші мають страх».

в. Як повинен поводитися навернений керівник, коли його публічно докоряють?

1 Петра 5:5 (друга частина), 6: «5… та й усі виявляйте покору один до одного, адже Бог гордим противиться, а покірним дає благодать. 6 Тож покоріться під міцну Божу руку, щоб Він вас підняв свого часу»;

Якова 5:16: «Тому визнавайте один перед одним гріхи, моліться один за одного, щоби зцілитися, бо має велику силу ревна молитва праведного».

«Павло розумів, який згубний вплив може справити на Церкву двоєдушність Петра, тому відкрито докорив йому за те, що він приховував свої справжні почуття. У присутності громади Павло запитав Петра…

Петро зрозумів свою помилку і негайно почав виправляти, наскільки це було можливо, заподіяне ним зло. Бог, Котрий знав кінець від початку, допустив, аби Петро виявив таку слабкість характеру і зрозумів: він не має нічого, чим міг би хвалитися. Навіть найкращі представники людства, полишені на самих себе, припускатимуться помилок...

Історія відступництва Петра від принципів правди служить серйозним застереженням людям, які займають відповідальне становище в Божій справі, аби вони залишалися чесними й непохитними в принципах. Чим більша відповідальність покладена на людину, чим більше їй дано можливостей диктувати й керувати, тим більше шкоди вона може завдати». – Дії апостолів. – С.198, 199.

4. Як я ставлюся до тих, хто вказує мені на мої помилки?

Четвер 20 червня

5.  ПІДБАДЬОРЕННЯ ДЛЯ ВТОМЛЕНИХ ПРАЦІВНИКІВ

а. Що часто стає причиною розчарування в житті євангельського працівника?

1 Петра 5:5 (остання частина): «...адже Бог гордим противиться, а покірним дає благодать».

«У нас занадто багато вразливих, недосвідчених служителів, які не володіють християнськими чеснотами, недостатньо присвячених і тих, котрі легко розчаровуються... У цій роботі потрібні такі люди, які не стануть нарікати або скаржитися на труднощі та випробування, знаючи, що це є частиною спадщини, яку залишив Ісус. Вони повинні добровільно і невтомно йти вперед, зносити ганьбу та долати труднощі як добрі воїни Христові». – Свідоцтва для церкви. – Т.3. – С.423.91

б. Коли сатана намагається збентежити когось із нас, вказуючи на проблеми в церкві, на яку обітницю нам слід сподіватися?

1 Петра 5:4, 7: «4 І коли з’явиться Архипастир, одержите нев’янучий вінець слави… 7 Покладіть на Нього всі ваші турботи, бо Він дбає про вас».

«Нехай ніщо не заважає нам просити в Ім’я Ісуса, маючи непохитну віру в те, що Бог почує нас, і відповість на наші молитви. У смиренні складаймо всі наші труднощі біля ніг нашого Господа. Нам доведеться виконати велику роботу, і поки ми маємо можливість радитися, ми повинні разом звертатися до Бога за вирішенням будь-якого питання, бо Він ніколи не введе нас в оману. Ми не повинні робити тіло своєю опорою. Якщо ж ми сподіватимемося на нього… тоді у нас зародиться сумнів, і наша віра вичерпається». – Свідоцтва для проповідників. – С.487.

«Справжній пастир забуває про себе. Він випускає з уваги власне ″я″, щоб чинити Божі діла… Співпрацюючи з великим Носієм тягарів, він розділяє їхнє горе, потішає в смутку, задовольняє голод душі та навертає серця до Бога». – Дії апостолів. – С.527.

5. Кого я вважаю винним у моменти розчарувань?

П’ятниця 21 червня

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1. Коли востаннє я зі сльозами на очах стояв навколішки біля підніжжя хреста?

2. Чи не здається мені, що якщо я обійматиму вищу посаду, то зможу більше зробити для Господа?

3. Чому прагнення обійняти вищу посаду в церкві не повинно спадати мені на думку?

4. Як я ставлюся до тих, хто вказує мені на мої помилки?

5. Кого я вважаю винним у моменти розчарувань?