Щоденні біблійні уроки

«Кого Я люблю, тому докоряю й караю [того]. Будь же ревний і покайся!» (Об’явлення 3:19).

«Усі переваги, якими наділяє Бог, призначені на те, щоб запалити дух, додати ревності в праці й сили для виконання Його святої волі». – Патріархи і пророки. – С.360.

Додаткові матеріали для вивчення: Літературний євангелизм. – С.154, 155.

Неділя 16 жовтня

1.  НЕОБХІДНЕ НОВЕ СТАВЛЕННЯ

а. Чого ми повинні навчитися із застереження Христа проти нарікання та нещирого служіння?

Від Матвія 25:14, 15, 18, 24-30: «14 Так само ж [один] чоловік, як відходив, покликав своїх рабів і передав їм добро своє. 15 І одному він дав п’ять талантів, а другому два, а тому один, – кожному за спроможністю його. І відійшов... 18 А той, що одного взяв, пішов та й закопав його в землю, – і сховав срібло пана свого... 24 Підійшов же і той, що одного таланта взяв, і сказав: «Я знав тебе, пане, що тверда ти людина, – ти жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав. 25 І я побоявся, – пішов і таланта твого сховав у землю. Ото маєш своє»... 26 І відповів його пан і сказав йому: «Рабе лукавий і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав? 27 Тож тобі було треба віддати гроші мої грошомінам, і, вернувшись, я взяв би з прибутком своє. 28 Візьміть же від нього таланта, і віддайте тому, що десять талантів він має. 29 Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, – забереться від нього й те, що він має. 30 А раба непотрібного вкиньте до зовнішньої темряви, – буде плач там і скрегіт зубів!».

«Як багато людей думають так само, як раб з одним талантом, що Господь суворий, жне там, де не сіяв, і збирає там, де не розсипав. Така думка – це обман лукавого, бо що ми маємо, що не було б нам дано? «Бо все це – від Тебе, і з Твоєї руки дали ми Тобі» (1 Хронік 29:14), – усі вдячні серця повинні говорити ці слова». // Рев’ю енд Геральд, 12 червня 1888 року.

б. Які умовляння Христа особливо застосовуються в ці останні дні історії землі?

Від Матвія 24:12: «І через розріст беззаконства любов багатьох охолоне»;

Об’явлення 2:4: «Але маю на тебе, що ти покинув свою першу любов».

«Кожному членові Церкви слід щиро дбати про те, аби не дати ворогам нашої віри можливості тріумфувати з приводу їхнього неживого, відступницького стану. Деякі брати та сестри марно витрачають свій вплив та авторитет. Якби вони проявили хоч трохи самозречення, старанності та завзяття, вони могли би справити добрий вплив на оточуючих людей. Однак ця ревність не приходить без енергійних зусиль та серйозної боротьби». – Свідоцтва для Церкви. – Т.5. – С.287.

1. Яке застереження з приповісті про таланти ми маємо взяти до уваги?

Понеділок 17 жовтня

2.  РЕВНІСТЬ – РИСА, ЯКУ ПОТРІБНО ЗДОБУТИ

а. Як Біблія описує життєву важливість ревності стосовно Бога?

Псалом 42:2: «Як лине той олень до водних потоків, так лине до Тебе, о Боже, душа моя»;

Псалом 84:3: «Затужена та омліває душа моя за подвір’ями Господа, моє серце та тіло моє линуть до Бога Живого!»;

Якщо нам бракує цієї риси, то як ми можемо її набути?

Єремії 29:13: «І будете шукати Мене, і знайдете, коли шукатимете Мене всім своїм серцем».

«Життя багатьох віруючих людей зовсім не свідчить про їхню вірність обітниці хрещення. Запопадливість їхня охолола під впливом формалізму, світського честолюбства, гордості та себелюбства. Часом вони ніби прокидаються, але їхні серця не розбилися об Скелю – Ісуса Христа. Вони не прийшли до Бога зі зламаними серцями в каятті та сповіданні. Ті, хто дійсно пережили у своєму житті справжнє навернення, проявлять і плоди Духа». – Свідоцтва для Церкви. – Т.9. – С.155.

«Яка потреба в пості, смиренності та молитві через нашу згасаючу ревність та знесилену духовність!». – Свідоцтва для Церкви. – Т.4. – С.535, 536.

б. Яка обітниця дана всім тим, хто прагне стати подібним до Христа?

Від Матвія 5:6: «Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть».

Чому досвід Якова є настільки цінним для нас?

Буття 32:24-30: «24 І він узяв їх, і перепровадив через потік, і перепровадив те, що в нього було. 25 І зостався Яків сам. І боровся з ним [якийсь] Муж, аж поки не зійшла досвітня зоря. 26 І Він побачив, що не подужає його, і доторкнувся до суглобу стегна його. І звихнувся суглоб стегна Якова, як він боровся з Ним. 27 І промовив: «Пусти Мене, бо зійшла досвітня зоря». А той відказав: «Не пущу Тебе, коли не поблагословиш мене». 28 І промовив до нього: «Як твоє ймення?» Той відказав: «Яків». 29 І сказав: «Не Яків буде називатися вже ймення твоє, але Ізраїль, бо ти боровся з Богом та з людьми, – і подужав». 30 І запитав Яків і сказав: «Скажи ж Ім’я Своє». А Той відказав: «Пощо питаєш про Ймення Моє?» І Він поблагословив його там».

«Бог очікує благочестя, самозречення, самопожертви, співчуття до людини і ревності стосовно Бога. Він бажає побачити в людині глибоке прагнення душі спасти ближнього від невір’я та загибелі». // Ознаки часу, 15 лютого 1899 року.

«Ми маємо перевагу отримати велику істину, ми повинні і можемо силою Духа Святого стати живими каналами світла. Тоді ми наблизилися б до престолу милості і, побачивши веселку обітниці, схилилися б зі зламаними серцями і шукали Небесного Царства, докладаючи духовного зусилля, яке принесло б свою нагороду. Ми взяли б його силою, як це зробив колись Яків. Тоді наша звістка стала б Божою силою для спасіння». – Відображаючи Христа. – С.217.

«Увійди в кімнату твою і звернися до Бога з такими словами: «Серце чисте створи мені, Боже, і тривалого духа в моєму нутрі віднови» (Псалом 51:12). Проси щиро та серйозно. Палка молитва має велику силу. Борись у молитві з Богом, як Яків. Згадай Ісуса, Котрий у Гетсиманському саду молився до кривавого поту. Проси невідступно і не залишай кімнати доти, доки не відчуєш себе сильним у Бозі. Пильнуй над собою. Пильнування і молитва допоможуть тобі перемогти всі злі нахили і Божа благодать почне виконувати в тобі творчу роботу». – Вісті для молоді. – С.131, 132.

2. Який аспект досвіду Якова має стати також і нашим? Чому?

Вівторок 18 жовтня

3.  РЕВНІСТЬ В ДІЇ

а. Чого ми можемо навчитися з пережитої боротьби і отриманих вірними Божими свідками перемог?

Єремії 20:8-11: «8 Бо коли тільки я говорю, то кричу, кличу: «Гвалт!» та «Грабіж!» і так сталося слово Господнє мені цілий день за ганьбу й посміховище... 9 І я був сказав: Не буду Його споминати, і не буду вже Йменням Його говорити! І стало [це] в серці моїм, як огонь той палючий, замкнений у костях моїх, – і я змучивсь тримати [його] й [більш] не можу! 10 Бо чув я обмову численних, – [ось] острах навколо: Розкажіть, – донесемо на нього! Кожен муж, який в мирі зо мною, чатує мого упадку [та каже]: Може буде обманений – переможемо його, і помстимося над ним! 11 Та зо мною Господь, як потужний силач, тому ті, хто женеться за мною, спіткнуться та не переможуть! Будуть сильно вони посоромлені, бо робили без розуму, – вічний сором [їм буде], який не забудеться!»;

Дії 4:14-20: «14 Та бачивши, що вздоровлений чоловік стоїть з ними, нічого навпроти сказати не могли. 15 І, звелівши їм вийти із синедріону, зачали радитися між собою, 16 говорячи: «Що робити нам із цими людьми? Бож усім мешканцям Єрусалиму відомо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо [того] заперечити. 17 Та щоб більш не поширювалось [це] в народі, то з погрозою заборонімо їм, щоб нікому з людей вони не говорили про Це Ім’я. 18 І, закликавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Ймення. 19 І відповіли їм Петро та Іван, та й сказали: «Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога? 20 Бо не можемо ми не казати про те, що ми бачили й чули!».

«Опозиція проти звістки Єремії була настільки сильною, його так часто висміювали і насміхалися з нього, що він сказав: «Не буду Його споминати, і не буду вже Йменням Його говорити!» (Єремії 20:9). Так було завжди. Через гіркоту, ненависть і протидію, проявлену проти Божого Слова, котре вимовляється як докір, багато інших вісників Бога вирішили вчинити так, як це вирішив Єремія. Але що зробив цей пророк Господа після свого рішення? Як він не намагався, він не міг мовчати. Щойно він приходив на зібрання людей, він виявляв, що Дух Господа сильніший за нього». – Біблійний коментар АСД [з коментарів Е.Г.Уайт]. – Т.4. – С.1156.

«Ревність стосовно Бога та Його справи спонукувала учнів нести свідчення Євангелії з великою силою. Чи ж не повинні наші серця горіти такими ж запалом і рішучістю, щоб розповідати людям про викупну любов, про Христа, і то розп’ятого? Перевагою кожного християнина є не тільки чекати, а й прискорювати Прихід Спасителя». – Дії апостолів. – С.600.

б. Який досвід має повторитися в нас?

Псалом 119:137-140: «137 Ти праведний, Господи, і прямі Твої присуди, 138 [бо] Ти наказав справедливі свідоцтва Свої й щиру правду! 139 Нищить мене моя ревність, бо мої вороги позабували слова Твої. 140 Вельми очищене слово Твоє, і Твій раб його любить»;

1 Івана 3:1-3: «1 Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми були дітьми Божими, і [ними] ми є. Світ нас не знає тому, що Його не пізнав. 2 Улюблені, – ми тепер Божі діти, але ще не виявилось, що ми будемо. Та знаємо, що, коли з’явиться, то будем подібні до Нього, бо будемо бачити Його, як Він є. 3 І кожен, хто має на Нього надію оцю, очищає себе [так же само], як чистий і Він».

«Пастор Лафборо був ревним працівником у Божій справі. Він працював усім серцем. Він вступив… на нове поле роботи, і він готовий був працювати на найскромнішій посаді, терпіти будь-які поневіряння, економити, жити бідно, недорого, працювати з ранку до ночі заради тієї справи, що зароджується…» – Рукописи. – Т.21. – С.246.

«Якщо Церква зодягнеться в шати Христової праведності, відмовляючись від усіх зв’язків зі світом, то для неї настане світанок славного дня. Дана їй Божа обітниця стоятиме вічно. Він зробить її вічною величчю, радістю багатьох поколінь. Істина, пройшовши повз тих, хто зневажає й відкидає її, тріумфуватиме. Хоч часом її поширення, здавалось, уповільнювалося, однак воно ніколи не припинялося. Коли Божа звістка зустрічає опір, Він дає їй додаткову силу, щоб вона могла справляти більший вплив. Зодягнута в Божественну силу, вона прокладатиме дорогу крізь найміцніші бар’єри і тріумфуватиме над усіма перешкодами». – Дії апостолів. – С.601.

3. Чого ми можемо навчитися від Єремії, Давида та перших апостолів?

Середа 19 жовтня

4.  УНИКАЮЧИ ПСЕВДОРЕВНОСТІ

а. Яким чином ми можемо опинитися у небезпеці збитися з дороги через псевдоревність?

До римлян 10:1-3: «1 Браття, бажання мого серця й молитва до Бога за Ізраїля на спасіння. 2 Бо я свідчу їм, що вони мають ревність про Бога, але не за розумом. 3 Вони бо, не розуміючи праведности Божої, і силкуючись поставити власну праведність, не покорились праведності Божій»;

1 до коринтян 10:23: «Усе мені можна, – та не все на пожиток. Усе мені можна, – та будує не все!».

«Коли деякі служителі, котрі не мають Духа і Божої сили, приїжджають на нове поле, вони починають критикувати інші віросповідання, сподіваючись, що зможуть переконати людей в істині, показуючи їм протиріччя у віровченні популярних церков. У деяких випадках, може, й виникає необхідність сказати про це кілька слів, але, як правило, це лише викликає упередження проти нашого свідчення і закриває вуха тих, хто міг би прислухатися до істини, якби наші проповідники у своїй роботі застосовували інші методи. Якби ці вчителі мали тісний зв’язок з Христом, у них з’явилася б Божа мудрість і вони знали б, як знайти доступ до сердець людей». – Свідоцтва для Церкви. – Т.4. – С.536.

б. Що було неправильне в псевдоревності Єгу?

2 Царів 10:16-19: «16 І сказав: «Іди ж зо мною, і приглянься до моєї запопадливости для Господа!» І посадили його в колесницю його. 17 І прибув він до Самарії, і повбивав усіх позосталих в Ахава в Самарії, і [вибив] аж до кінця його, за словом Господа, що говорив до був Іллі. 18 І зібрав Єгу ввесь народ і сказав до них: «Ахав мало служив Ваалові, – Єгу служитиме йому більше! 19 А тепер покличте до мене всіх пророків Ваала, усіх, хто служить йому, та всіх священиків. Нехай нікого не бракуватиме, бо в мене велика жертва для Ваала. Кожен, хто буде відсутній, не буде живий!» А Єгу зробив [це] підступом, щоб вигубити тих, хто служить Ваалові»…

28-31: «28 І вигубив Єгу Ваала з Ізраїля. 29 Тільки не відступив він від гріхів Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля, [від] золотих тельців, що в Бет-Елі та що в Дані. 30 І сказав Господь до Єгу: «Тому, що ти добре зробив угодне в очах Моїх, зробив Ахавовому домові все, що [було] на серці Моєму, – сидітимуть сини твої на Ізраїлевому троні [аж] до четвертого [покоління]». 31 Та Єгу не пильнував ходити за Законом Господа, Бога Ізраїля, усім своїм серцем, не відступив від гріхів Єровоама, що вводив у гріх Ізраїля».

«Існує багато людей, чия релігія складається з діяльності. Вони хочуть бути зайнятими і отримувати почесті за виконану роботу, тоді як маленькі чесноти, які складають прекрасний християнський характер, повністю ігноруються. Діяльне, метушливе служіння, яке створює враження, що людина здійснює якусь чудову роботу, неприйнятне для Бога. Це дух Єгу, який каже: «Приглянься до моєї запопадливости для Господа!» (2 Царів 10:16). Це задовольняє «я» людини, живить її самодовільні почуття, але тим часом душа може бути осквернена чумною плямою непідкореного, некерованого егоїзму». // Ознаки часу, 20 листопада 1884 року.

«Християнська старанність керується принципом і не проявляється лише епізодично. Це серйозне, глибоке і сильне почуття, яке охоплює усю душу і повністю приводить до дії моральне сприйняття. Спасіння душ та інтереси Божого Царства – питання найбільшої важливості… Християнська старанність не вичерпується лише розмовами, вона виявлятиметься в енергійних та корисних справах. Водночас християнська старанність не виставляє себе напоказ. У цьому випадку смиренність характеризуватиме кожне зусилля та кожну справу. Християнська старанність спонукатиме до серйозних молитов і самоприниження, а також до сумлінного виконання домашніх обов’язків. У родинному колі відчуватимуться лагідність і любов, доброта і співчуття, котрі завжди є плодами християнської старанності». – Свідоцтва для Церкви. – Т.2. – С.232, 233.

4. Як у нас можуть проявлятися симптоми псевдоревності?

Четвер 20 жовтня

5.  ПРИКЛАД ХРИСТА

а. Як у Христі виповнилося пророцтво псалмомовця про благочестиву ревність?

Псалом 69:10: «Бо ревність до дому Твойого з’їдає мене, і зневаги Твоїх зневажальників спадають на мене»;

Від Івана 2:13-17: «13 А зближалася Пасха юдейська, і до Єрусалиму подався Ісус. 14 І знайшов Він, що продавали у храмі волів, і овець, і голубів, та сиділи міняльники. 15 І, зробивши бича з мотузків, Він вигнав із храму всіх, – вівці й воли, а міняльникам гроші розсипав, і поперевертав [їм] столи. 16 І сказав продавцям голубів: «Заберіть оце звідси, і не робіть із дому Отця Мого дому торгового!» 17 Тоді учні Його згадали, що написано: «Ревність до дому Твого з’їдає Мене!»;

Від Івана 4:34: Ісус каже до них: Пожива Моя чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити».

Яких чинників ми маємо навчитися із ревності Христа?

1 до коринтян 2:2-4: «2 Бо я надумавсь нічого між вами не знати, крім Ісуса Христа, і Того розп’ятого... 3 І я в вас був у немочі, і в страху, і в великім тремтінні. 4 І слово моє й моя проповідь – не в словах переконливих людської мудрости, але в доказі духа та сили».

«[Христос] жив за Законом. Його чистота і милосердя, Його посвячення істині та Його запопадливість заради Божої слави розкривають досконалість Закону». // Рев’ю енд Геральд, 26 лютого 1901 року.

«Христос проголосив, що виконання волі Його Отця є Його їжею та питвом. Завзяття, яке проявляється завдяки такому посвяченню істині, робить людину, яка вірить в істину, сильною, тому що вона є хранителем священної істини, і, прийнявши істину, вона стане корисним християнином. Старанність завжди повинна бути однаковою, проявляючи святість характеру». – Рукописи. – Т.10. – С.131.

б. З яким закликом звертається Христос до кожного, хто живе в теплу еру Лаодикії?

Об’явлення 3:19: «Кого Я люблю, тому докоряю й караю [того]. Будь же ревний і покайся!».

«Коли йдеться про служіння Богу, чи проявляють люди таку саму старанність у Його роботі, яку вони проявляли раніше в служінні світу». // Рев’ю енд Геральд, 12 червня 1888 року.

«І в цей час, коли всьому близький кінець, чи не повинна ревність адвентистської Церкви перевершити ревність навіть ранньої Церкви? Ревність заради Божої слави спонукала учнів свідчити про істину з великою силою. Чи не повинен цей ентузіазм запалити і наші серця бажанням розповісти світові про викупну любов, про Христа і притому Христа розіп’ятого? Чи не має Божа сила проявитися сьогодні могутніше, аніж у дні апостолів?» – Свідоцтва для Церкви. – Т.7. – С.33.

5. Що притаманно справжній ревності?

П’ятниця 21 жовтня

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1. Яке застереження з приповісті про таланти ми маємо взяти до уваги?

2. Який аспект досвіду Якова має стати також і нашим? Чому?

3. Чого ми можемо навчитися від Єремії, Давида та перших апостолів?

4. Як у нас можуть проявлятися симптоми псевдоревності?

5. Що притаманно справжній ревності?