Щоденні біблійні уроки

ПАМ’ЯТНИЙ ВІРШ: «Бо як Отець має життя в Собі, так дав і Синові мати в Собі життя. І дав Йому владу [і] суд чинити, бо він є Сином Людським» (Від Івана 5:26, 27).

Додаткові матеріали для вивчення: Блаженства, промовлені на горі. – С.123-129.

«Влада Моя, – говорив Він, – якою Я звершую те, в чому ви Мене звинувачуєте, належить Мені тому, що Я – Божий Син і маю з Ним одне єство, одну волю та одні наміри. У всіх Його ділах творіння і Провидіння Я співпрацюю з Богом». – Бажання віків. – С.208.

1. РІВНИЙ БОГОВІ Нд, 16 бер.

а. Окрім зцілення паралізованого в суботу, з якої ще причини юдеї ненавиділи Ісуса?

Від Івана 5:17, 18: «17 Ісус же відповів їм: Мій Отець працює дотепер, – працюю і Я. 18 Отже, юдеї ще більше намагалися Його вбити не тільки за те, що порушував суботу, але й що Бога називав Своїм Отцем, роблячи Себе рівним Богові».

«Ісус говорив про рівні з Богом права…

Увесь юдейський народ називав Бога своїм Отцем, і ніхто б не обурився, якби Христос визнав, що Його відносини з Богом є такими, як і в усіх. Але Його звинувачували в богохульстві, даючи цим зрозуміти, що сказане Ним вони сприйняли буквально». – Бажання віків. – С.207, 208.

б. Як Христос підтвердив авторитет Божих Заповідей у порівнянні з людськими традиціями?

Від Матвія 15:1-9, 13: «1 Тоді підходять до Ісуса фарисеї і книжники з Єрусалима й питають: 2 Чому Твої учні порушують передання старших: не миють своїх рук, коли їдять хліб? 3 А Він у відповідь сказав їм: Чому ж і ви порушуєте Божу заповідь через ваші передання? 4 Адже Бог сказав: Шануй батька і матір. І ще: Хто зневажає батька або матір, хай смертю помре. 5 А ви кажете: Хто скаже батькові чи матері: Добро, яким я міг би допомогти вам, є [мій] дар для Бога, 6 то може й не шанувати свого батька [чи матері]? [Так] і ви – задля ваших передань скасовуєте Слово Боже. 7 Лицеміри, добре пророкував про вас Ісая, кажучи: 8 Цей народ [наближається до Мене своїми устами], губами шанує Мене, серце ж їхнє далеко від Мене; 9 та даремно поклоняються Мені, навчаючи людських заповідей… 13 А Він у відповідь сказав: Кожна рослина, яку не посадив мій Небесний Отець, буде викоренена».

«У противників Христа не було жодних аргументів для спростування істин, які Він проповідував. Вони могли лише посилатися на свої традиції та звичаї, які виглядали надто слабкими і непереконливими порівняно з аргументами, котрі Ісус черпав з Божого Слова та з життя природи». – Там саме. – С.208.

1. На яку владу та на які права претендував Христос?

2. ЄДНІСТЬ З ОТЦЕМ Пн, 17 бер.

а. Як Ісус пояснив Свої стосунки з Отцем?

Від Івана 5:19, 20: «19 У відповідь Ісус говорив їм: Істинно, істинно кажу вам: Син не може робити нічого Сам від Себе, а тільки те, що бачить, як Отець робить; що Він робить, – те й Син також робить. 20 Адже Отець любить Сина й показує Йому все, що Сам робить, і покаже Йому діла ще більші від цих, щоб ви дивувалися».

б. Про яку владу і силу, що належать Отцеві, Христос заявив, що Він також володіє ними?

Від Івана 5:21-23: «21 Отож, як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син, кого хоче, оживляє, 22 оскільки Отець не судить нікого, але весь суд передав Синові, 23 щоб усі шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, той не шанує і Отця, Який Його послав».

«Священники і правителі привласнили собі роль суддів, звинувативши Христа в порушенні суботи, але Він проголосив Себе їхнім Суддею, Суддею всієї Землі. Світ був переданий Христові, і через Нього сходять Божі благословення на усе грішне людство. Ісус був Викупителем як до, так і після Свого втілення. Ще до того, як з’явився гріх, Спаситель уже був. Він дає усім життя і світло, і кожен буде суджений згідно з отриманим світлом. Той, Хто посилає Своє світло, Хто з ніжністю піклується про кожну душу, намагаючись спрямувати її від гріха до святості, є водночас її Захисником і Суддею». – Бажання віків. – С.210.

в. Опишіть, як змінюється наше ставлення до того, що відбувається, коли ми усвідомлюємо, що Христос є наш Суддя.

До римлян 2:1-3: «1 Тому немає оправдання тобі, будь-яка людино, котра осуджуєш, – бо в чому осуджуєш іншого, в тому сама себе осуджуєш, адже робиш те саме, що осуджуєш. 2 Ми ж знаємо, що є справедливий Божий суд на тих, хто таке робить. 3 Людино, невже ти вважаєш, що уникнеш Божого суду, осуджуючи інших за те, що сама робиш?»;

Від Матвія 7:1: «Не судіть, щоб і вас не судили».

«Той, хто любить осуджувати, є винним у більшому гріху, аніж той, кого він осуджує; він не лише здійснює рівнозначний гріх, а й додає до нього зарозумілість і осуд.

У Христі ми маємо єдиний Взірець ідеального характеру, і кожен, хто ставить себе за приклад для іншого, стає на місце Христа. А оскільки Отець ″весь суд передав Синові″ (Від Івана 5:22), то кожен, хто дозволяє собі судити вчинки і спонукання інших, привласнює собі права, надані лише Божому Синові. Ці так звані судді й критики стають на бік антихриста, ″який противиться і підноситься над усім тим, що зветься Богом чи святинею; він у Божому храмі сяде [як Бог] і видаватиме себе за Бога″ (2 до солунян 2:4)». – Блаженства, промовлені на горі. – С.125, 126.

«Ми не можемо знати, що сховане в серці іншої людини. Ми не маємо права судити інших, бо самі не без гріха. Смертні люди судять лише за зовнішністю. Лише Одному, Кому відомі таємні наміри серця, Котрий з ніжністю і співчуттям ставиться до кожної душі, належить право судити і визначати долю кожного». – Там саме. – С.124.

2. Які стосунки завжди існували між Ісусом та Отцем?

3. ДОРОГОЦІННЕ ЗАПЕВНЕННЯ Вт, 18 бер.

а. Яке запевнення дано кожній посвяченій, віруючій в Христа людині?

Від Івана 5:24: «Знову й знову запевняю вас, що хто слухає Моє слово і вірить у Того, Хто послав Мене, має вічне життя і на суд не приходить, але перейшов він від смерті до життя».

«У кожному повелінні і в кожній обітниці Божого Слова є сила, саме життя Бога, завдяки якому повеління може бути виконане й обітниця здійснена. Хто вірою приймає Слово, приймає саме життя і характер Бога». – Наочні уроки Христа. – С.38.

«Велика робота, що здійснюється заради спасіння заплямованої гріхом і злом людини, – це робота виправдання. Той, Хто несе слово Істини, проголошує людину праведною. Господь зараховує віруючому праведність Христа і проголошує його праведним перед усім Всесвітом. Він переносить гріхи віруючого на Ісуса, Котрий є Представником грішника, його Поручителем, Який став на його місце. На Христа Господь покладає гріхи кожної душі, що увірувала. ″Того, Хто не знав гріха, Він зробив за нас гріхом, щоб ми в Ньому стали Божою праведністю″ (2 до коринтян 5:21)...

Хоча як грішники ми перебуваємо під осудом Закону, Христос Своїм послухом Закону поширює на душу, котра покаялася, заслуги Своєї праведності. Для того щоб отримати праведність Христа, грішнику необхідно знати, що означає це покаяння, яке здійснює такі радикальні зміни у свідомості, дусі та ділах людини. Подібне перетворення повинно розпочатися в серці грішника і виявляти свою силу в кожній його рисі характеру; але сама людина не здатна звершити подібне покаяння, вона може пережити його тільки завдяки Христу, Котрий, піднявшись на висоту, полон полонив і дав дари людям». – Вибрані вісті. – Кн.1. – С.392, 393.

б. Якими особливими Божественними правами володів Христос згідно з Його словами?

Від Івана 5:25-29: «25 Знову й знову запевняю вас, що надходить час, – і він вже є, – коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть. 26 Бо як Отець має життя в Собі, так дав і Синові мати в Собі життя. 27 І дав Йому владу [і] суд чинити, бо він є Сином Людським. 28 Не дивуйтеся цьому, бо надходить час, коли всі, хто в могилах, почують Його голос; 29 і вийдуть ті, які робили добро, у воскресіння життя, а ті, які робили зло, – у воскресіння суду».

«[Христос] до дна випив чашу людських страждань і спокус. Він розуміє слабкості й гріхи людей; заради нас Він переможно протистояв спокусам сатани і з ніжністю та любов’ю ставиться до кожної душі, заради спасіння котрої пролив Свою Кров. Саме тому Син Людський отримав право чинити суд». – Бажання віків. – С.210.

«Христос має силу давати життя всьому творінню». – Вибрані вісті. – Кн.1. – С.249.

3. Яку життєдайну силу має Христос?

4. ІСУС – ЦЕНТРАЛЬНА ТЕМА СВЯТОГО ПИСЬМА Ср, 19 бер.

а. Як Ісус пояснив причину невір’я юдеїв?

Від Івана 5:37, 38: «37 І Сам Отець, Який послав Мене, засвідчив про Мене. А ви голосу Його ніколи не чули і виду Його ніколи не бачили, 38 і не маєте Його слова, яке перебувало б у вас, тому що не вірите Тому, Кого Він послав».

«Замість того щоб вибачитися за вчинок, який викликав у них невдоволення, або хоча б пояснити їм, чому Він вчинив саме так, Ісус звернувся до начальників з промовою і з обвинуваченого став обвинувачем. Він, докорив їм за жорстокосердість та незнання Писань. Він стверджував, що вони відкинули Боже Слово, оскільки відкинули Того, Кого послав Бог». – Бажання віків. – С.211.

б. Чому юдеї не розуміли Святого Письма?

Від Івана 5:39, 40: «39 Дослідіть Писання! Адже ви думаєте через них мати вічне життя, а вони свідчать про Мене. 40 Та ви не хочете прийти до Мене, щоб мати життя».

«Кожна сторінка Писань Старого Завіту – історія це, Закон чи пророцтво – випромінює славу Божого Сина. Оскільки система юдаїзму виникла з Божої волі, вся вона була суцільним євангельським пророцтвом. «Про Нього свідчать усі пророки» (Дії 10:43). Починаючи від обітниці, даної Адамові, через усю історію патріархів і систему законів, Небесне світло слави освітлювало кожний крок Спасителя. Мудреці бачили Віфлеємську зірку та майбутнього Примирителя, коли перед їхніми поглядами відкривалися, таємниче змінюючи одна одну, картини майбутнього. Кожна жертва вказувала на смерть Христа. З кожною хмарою пахощів підносилася до Неба Його праведність. Кожний звук сурми в ювілейний рік звіщав Його ім’я. У таємничій величі Святого Святих перебувала Його слава.

Юдеї володіли знанням Писань, сподіваючись отримати вічне життя завдяки чисто формальному знанню Слова. Але Ісус сказав: ″І не маєте Його слова, яке перебувало б у вас″. Зрікаючись Христа в Його Слові, вони зреклися і Його Самого. ″Та ви не хочете прийти до Мене, щоб мати життя″, – зауважив Він.

Вожді ізраїльського народу досліджували вчення пророків про Царство Месії, але робили це не з бажання пізнати істину, а з метою знайти докази своїм честолюбним сподіванням. Коли ж Прихід Христа виявився не таким, яким його чекали, вони не прийняли Його і, щоб виправдати себе, намагалися довести, що Він обманює людей. Як тільки вони ступили на цей шлях, сатані стало легко посилювати їхнє протистояння Христові. Ті самі слова, котрі мали служити доказом Його Божественності, були витлумачені проти Нього. Таким чином, вони перетворили Божу Істину на неправду». – Там саме. – С.211, 212.

4. Поясніть слова, записані в Євангелії Від Івана 5:39.

5. БОЖА СЛАВА Чт, 20 бер.

а. Що було причиною того, що юдеї відкинули Ісуса і почали шукати псевдовчителів?

Від Івана 5:41-44: «41 Слави від людей Я не приймаю, 42 але знаю вас, що Божої любові ви не маєте в собі. 43 Я прийшов у Ім’я Мого Отця, – і ви не приймаєте Мене. Якщо ж інший прийде у своє ім’я, того приймете. 44 Як ви можете повірити, коли приймаєте одне від одного славу, а слави, що від єдиного Бога, – не шукаєте?».

«Ісус сказав ″Слави від людей Я не приймаю″. Він не шукав схвалення або підтримки синедріону. Це не принесло б Йому честі. Господь був зодягнутий у славу Небес, володів Небесним авторитетом. Якби Христос побажав, ангели прийшли б і вшанували Його. Отець Небесний знову міг би засвідчити Його Божественність. Але для добра юдейських начальників, задля народу, вождями якого вони були, Ісус бажав, щоб вони зрозуміли Його сутність і отримали благословення, котрі Він прийшов їм дати.

″Я прийшов у Ім’я Мого Отця, – і ви не приймаєте Мене. Якщо ж інший прийде у своє ім’я, того приймете″. Ісус прийшов з владою Бога як Божий образ, виконуючи Його слова і намагаючись прославити Його, та все ж Він не був прийнятий вождями Ізраїлю. Але коли прийдуть інші, котрі видаватимуть себе за Христа, однак керуватимуться власною волею, шукатимуть слави собі, вони будуть прийняті. Чому? Тому що той, хто шукає для себе слави, знайде порозуміння у тих, які також прагнуть самозвеличення. На таке юдеї охоче відповіли б. Вони прийняли б псевдовчителя, тому що, схвалюючи їхні поняття і традиції, він лестив би їхній гордості. Але вчення Христа суперечило їхнім догмам. Воно було духовним і вимагало самопожертви, а тому начальники не бажали прийняти його. Вони не знали Бога, і для них Його голос, який звучав з уст Христа, був чужим голосом.

Чи не повторюється щось подібне і в наші дні? Хіба мало релігійних керівників, які зробили свої серця запеклими до дій Святого Духа і через те стали неспроможними розпізнати Божий голос? Чи не відкидають вони Божого Слова заради збереження власних традицій?» – Бажання віків. – С.212, 213.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ Пт, 21 бер.

1. На яку владу та на які права претендував Христос?

2. Які стосунки завжди існували між Ісусом та Отцем?

3. Яку життєдайну силу має Христос?

4. Поясніть слова, записані в Євангелії від Івана 5:39.

5. Опишіть результат відкидання Ісуса як Месії юдейським народом.