Щоденні біблійні уроки

«І прийдуть на тебе всі оці благословення, і досягнуть тебе, коли ти слухатимешся голосу Господа, Бога свого» (Повторення Закону 28:2).

«Ніхто не може збирати собі скарб на Небесах, не збагачуючи і не облагороджуючи своє життя на землі». – Виховання. – С.145.

Додаткові матеріали для вивчення: Дії апостолів. – С.70-76. Виховання. – С.135-145.

Неділя 11 грудня

1.  ОСОБИСТІ ФІНАНСИ

а. До якого результату призведе нехтування Божою справою зараз і у вічності?

Огія 1:5-11: «5 А тепер отак промовляє Господь Саваот: Зверніть ваше серце до ваших доріг! 6 Багато ви сієте, та збираєте мало, їсте, – та не насичуєтеся, п’єте – та не напиваєтеся, зодягаєтеся – та не тепло вам, а той, хто заробляє, заробляє для дірявого гаманця. 7 «Так говорить Господь Саваот: Зверніть ваше серце до ваших доріг! 8 Виходьте на гору, і спроваджуйте дерево, і храм цей будуйте, – і в ньому знайду Я вподобу, та буду шанований, каже Господь. 9 Звертаєтесь до численного, та [виходить] ось мало, і що приносите в дім, то розвіюю те. Защо? питає Господь Саваот. – За храм Мій, що збурений він, а ви кожен женете до дому свого. 10 Тому то над вами затрималось небо давати росу, а земля урожай свій задержала. 11 І Я кликав посуху на Край, і на гори, і на збіжжя, і на сік виноградний, і на молоду оливку, і на те, що земля видає, і на людину, і на худобу, і на всю працю рук».

«Люди, котрі егоїстично утримують свої кошти, не повинні дивуватися з того, що Божа рука розсіює їх. Те, що слід було б пожертвувати для розвитку Божої справи, але було утримане від Бога, може бути передане безрозсудному синові, який змарнує ці гроші. Гарний кінь, гордість пихатого серця, одного прекрасного дня може бути знайдений мертвим у конюшні. Іноді здихатимуть корови, траплятимуться неврожаї фруктів чи зернових. Бог може розвіяти кошти, які Він позичає Своїм управителям, якщо вони відмовляться використати їх для Його слави. Я бачила, що деякі люди можуть і не зазнати збитків, що нагадують їм про недбайливе виконання обов’язку, але згодом їхнє становище стає ще безнадійнішим». – Свідоцтва для Церкви. – Т.2. – С.661, 662.

«Не сповідуючи Христа у своїй бухгалтерській книзі, ви втрачаєте велику честь бути записаними в Книзі життя Агнця». – Наше найвище покликання. – С.192.

б. Що повинні взяти до уваги всі ті, хто зазвичай схильні просити допомоги, замість того, щоб надавати її?

Повторення Закону 28:12, 13: «12 Господь відчинить для тебе Свою добру скарбницю, небеса, щоб дати дощ для Краю твого в часі його, і щоб поблагословити всякий чин твоєї руки. І ти позичатимеш багатьом народам, а сам не позичатимеш [ні в кого]. 13 І вчинить тебе Господь головою, а не хвостом, і ти будеш тільки верхом, а не будеш долом, коли будеш слухатися заповідей Господа, Бога свого, що я сьогодні наказую тобі, щоб додержувати й виконувати».

«Ті, хто беруть участь у славі Христа, повинні також брати участь у Його служінні, допомагаючи слабким, бідним і зневіреним». – Поради для Церкви. – С.60.

1. Як той, хто отримує благодать, може стати її джерелом?

Понеділок 12 грудня

2.  УМОВНІ ОБІТНИЦІ

а. Чого Бог бажає для Свого народу навіть сьогодні?

Повторення Закону 28:1-6: «1 І станеться, якщо дійсно будеш ти слухатися голосу Господа, Бога свого, щоб додержувати виконання всіх Його заповідей, що я наказую тобі сьогодні, то поставить тебе Господь, Бог твій, найвищим над усі народи землі. 2 І прийдуть на тебе всі оці благословення, і досягнуть тебе, коли ти слухатимешся голосу Господа, Бога свого. 3 Благословенний ти в місті, і благословенний ти на полі! 4 Благословенний плід утроби твоєї, і плід твоєї землі, і плід худоби твоєї, порід биків твоїх і котіння отари твоєї! 5 Благословенний твій кіш та діжа твоя! 6 Благословенний ти у вході своїм, і благословенний ти в виході своїм!».

«До кожного віруючого говориться: «На пустині вготуйте дорогу Господню, в степу вирівняйте битий шлях Богу нашому!» (Ісаї 40:3). Заощаджуйте витрати коштів для себе. Перший крок самозречення зазвичай найскладніший, але почніть без зволікання. Ваші самовіддані пожертвування використовуватимуться в цьому полі для підтримки працівників, які сповіщатимуть останню звістку милості грішному світу». // Бюлетень Генеральної конференції, 1 квітня 1899 року.

«У наміри Божі не входить, щоб християни, котрі мають значно більші переваги, аніж представники єврейської нації, жертвували менш щедро. «Тож від кожного, кому дано багато, багато від нього й жадатимуть. А кому багато повірено, від того ще більше жадатимуть» (Від Луки 12:48). Щедрість, яка вимагалася від євреїв, здебільшого мала приносити користь їхній нації. Сьогодні Божа справа завершується по всій землі. Христос довірив Своїм послідовникам скарби Євангелії і поклав на них відповідальність звіщати світові радісну звістку спасіння. Тож на нас, без сумніву, покладено значно більші обов’язки, ніж на стародавній Ізраїль». – Дії апостолів. – С.337, 338.

б. Які обітниці гарантовані всім тим, хто дотримується Божого фінансового плану?

Малахії 3:11, 12: «11 І ради вас насварю Я [все] те, що жере, і воно не понищить вам земного плоду, і не заб’є винограду вам на полі, говорить Господь Саваот. 12 І будуть всі люди вважати вас блаженними, бо будете ви любим Краєм, говорить Господь Саваот».

«Кожен може усвідомлювати, що він може взяти участь у просуванні великої справи спасіння душ. Кожен чоловік, жінка і юнак мають можливість відокремлювати частину свого доходу і приносити її до Божого дому, щоб наповнилася Господня скарбниця. Апостол Павло каже: «Нехай кожен із вас відкладає собі та збирає, згідно з тим, як ведеться йому» (1 до коринтян 16:2).

Система десятини допомагає здійснити грандіозні завдання. Якби кожен прийняв її як Боже священне встановлення, то всі ми стали б ревними і вірними хранителями скарбниці Господньої. Тоді не бракувало би коштів, необхідних для проголошення світу останньої звістки застереження. Якщо всі приймуть цю систему, то скарбниця буде повна і ті, котрі дають, не стануть біднішими. Кожне приношення дедалі більше зближує того, хто дає з важливою справою проголошення істини для теперішнього часу». – Вісті для молоді. – С.304, 305.

2. Якою має бути наша благодійність у порівнянні з тією, яку проявляли древні юдеї?

Вівторок 3 грудня

3.  УРОКИ З ДНІВ ХРИСТА

а. Як посвячення мудреців Немовляті Віфлеєму може служити для нас підбадьоренням?

Від Матвія 2:1, 2, 11: «1 Коли ж народився Ісус у Віфлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода, то ось мудреці прибули до Єрусалиму зо сходу, 2 і питали: «Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому… 11 І, ввійшовши до дому, знайшли [там] Дитятко з Марією, Його матір'ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну».

«Мудреці одними з перших вітали Викупителя. Вони першими принесли свої дари і поклали їх до Його ніг. Як же чудово вони використали перевагу служіння! Бог з радістю приймає дари люблячого серця, і вони стають найдієвішим засобом у служінні Йому. Якщо ми віддали наші серця Ісусові, то також принесемо Йому свої дари. Золото, срібло, найцінніші земні скарби – наші розумові та духовні багатства – будуть з доброї волі посвячені Тому, Хто полюбив нас і віддав Себе за нас». – Бажання віків. – С.65.

б. Чого ми повинні навчитися з помазання Ісуса Марією?

Від Марка 14:3: «Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Симона, на проказу слабого, і сидів при столі, підійшла [одна] жінка, алябастрову пляшечку маючи щирого нардового дуже цінного мира. І розбила вона алябастрову пляшечку, і вилила [миро] на голову Йому!».

«Вирішуючи, яку частку ви хотіли б віддати на Божу справу, краще перестаратися і дати більше того, що вимагає від вас обов’язок, ніж недодати. Подумайте, для кого ви приносите цю жертву, і тоді ви зможете відкинути свою жадібність. Тільки подумайте, якою великою любов’ю Христос полюбив нас, і наші найщедріші пожертвування здадуться нам недостойними, щоб Він їх прийняв. Якщо Христос буде головним предметом нашої любові, тоді всі, хто прийняли Його любов, яка прощає, не будуть рахувати вартість алябастрової пляшечки з дорогоцінним миром. На це був здатний лише жадібний Юда, але той, хто отримає дар спасіння, жалкуватиме лише про те, що не може принести Господу дорожчі пахощі та цінніший дар». – Свідоцтва для Церкви. – Т.4. – С.485.

в. Як можуть ті, хто зазвичай залежать від благодійності, стати, подібно до Марії, тими, хто надає благодійність?

Дії 20:35: «Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слабим, та пам’ятати слова Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: «Блаженніше давати, ніж брати!».

«Якби ті, хто не досяг успіху в житті, побажали отримати повчання, їм варто було б привчити себе до самозречення і суворої економії та отримувати задоволення від того, що вони віддають, а не беруть. На жаль, лінивих рабів багато. Якби вони робили все, що в їхніх силах, то отримали б таке велике благословення, допомагаючи іншим, що дійсно зрозуміли б що: «Блаженніше давати, ніж брати!» (Дії 20:35)». – Там саме. – Т.3. – С.400, 401.

3. Які приклади щедрості за днів Христа повинні нас надихнути?

Середа 14 грудня

4.  ЗА ЧАСІВ АПОСТОЛІВ

а. Проголошуючи Євангелію, який ступінь цілеспрямованості ми маємо розділяти з першими християнами?

Дії 4:32-37: «32 А люди, що ввірували, мали серце [одне] й одну душу, і жоден із них не вважав що з маєтку свого за своє, але в них усе спільним було. 33 І апостоли з великою силою свідчили про воскресення Ісуса Господа, і благодать велика на всіх них була! 34 Бо жоден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за продаж приносили, 35 та й клали в ногах у апостолів, – і роздавалося кожному, хто потребу в чім мав. 36 Так, Йосип, що Варнавою – що в перекладі є «син потіхи» – був прозваний від апостолів, Левит, родом кіпрянин, 37 мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апостолів».

«[Дії 4:34, 35 цитується]. Така щедрість віруючих була наслідком злиття Святого Духа. Навернені в євангельську віру «мали серце одне й одну душу» (вірш 32). Їх об’єднувала одна спільна мета – успішне завершення дорученої їм місії; сріблолюбству не могло бути місця в їхньому житті. Їхня любов до братів і справи, якій вони присвятили себе, була сильнішою за любов до грошей та маєтків. Їхні вчинки свідчили, що вони цінують людські душі більше, ніж земні багатства.

Так трапляється завжди, коли Божий Дух оволодіває життям. Люди, серця котрих сповнені любов’ю до Христа, будуть наслідувати приклад Того, Хто заради нас збіднів, щоб ми збагатилися Його убозтвом. Гроші, час, вплив і всі інші дари, отримані з Божих рук, вони розцінюють лише як засіб для поширення вістки Євангелії. Так було в Ранній Церкві; і коли члени сучасної Церкви силою Духа позбудуться любові до світського й охоче жертвуватимуть, щоб їхні ближні могли почути Євангелію, – проголошувані ними істини справлятимуть могутній вплив на слухачів». – Дії апостолів. – С.70, 71.

б. Чого ми можемо навчитися з хитрого обману Ананії та Сапфіри і його жахливих наслідків?

Дії 5:1-11: «1 А один чоловік, на ймення Ананій, із своєю дружиною Сапфірою, продав був маєтка, 2 та й з відома дружини своєї присвоїв [частину] з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апостолів. 3 І промовив Петро: «Ананію, чого сатана твоє серце наповнив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присвоїв із заплати за землю? 4 Хіба те, що ти мав, не твоє [все] було, а продане не в твоїй владі було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не людям неправду сказав, але Богові!» 5 Як Ананій зачув ці слова, то впав та й умер... І обгорнув жах великий усіх, що це чули! 6 Юнаки ж повставали, обгорнули його, і винесли та й поховали. 7 І сталось, годин через три прийшла й дружина його, про випадок нічого не знавши. 8 І промовив до неї Петро: «Скажи мені, чи за стільки ви землю [оту] продали?» Вона ж відказала: «Так, за стільки». 9 До неї ж Петро: «Чому це ви змовилися спокушувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, – і тебе вони винесуть»... 10 І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали. 11 І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це».

«Бажаючи заслужити репутацію самопожертви, щедрості та посвячення християнській вірі, Ананій та Сапфіра продали своє майно і поклали частину вирученої суми до ніг апостолів, вдавши, що вони віддали все. Їх не змушували віддати все, що вони мали, на діло. Бог прийняв би частину коштів. Але вони хотіли, щоб усі думали, що вони віддали все. Таким чином вони думали отримати репутацію, якої вони жадали, і в той же час зберегти частину коштів. Ананій і Сапфіра думали, що їхній план був успішним, але вони обманули Господа і Він негайно розібрався з цим першим випадком обману та брехні в нещодавно організованій Церкві. Він убив їх обох, – це як застереження для всіх про небезпеку пожертвувати істиною заради здобуття прихильності». – Медичне служіння. – С.126, 127.

4. Чого ми можемо навчитися з духу ранньої християнської Церкви?

Четвер 15 грудня

5.  СИСТЕМАТИЧНА САМОПОЖЕРТВА

а. Що ми повинні усвідомити щодо співпраці та фінансового забезпечення Божої справи на цій землі?

1 до коринтян 14:33: «Бо Бог не є [Богом] безладу, але миру. Як по всіх Церквах у святих».

«Господь вимагає, щоб і сьогодні Церква у всіх своїх справах додержувалася порядку і організованості, як і за давніх часів. Він бажає, щоб Його робота виконувалася ретельно і акуратно, аби на неї можна було поставити печатку Його схвалення. Християнин повинен об’єднатися із християнином, церкви з церквою». – Дії апостолів. – С.96.

б. Чого ми повинні навчитися з того, якими способами вірні Богу люди проявляли самозречення?

До євреїв 11:8-10, 24-26, 37-40: «8 Вірою Авраам, покликаний на місце, яке мав прийняти в спадщину, послухався та й пішов, не відаючи, куди йде. 9 Вірою він перебував на Землі Обіцяній, як на чужій, і проживав у наметах з Ісаком та Яковом, співспадкоємцями тієї ж обітниці, бо чекав він міста, що має підвалини, що Бог його будівничий та творець... 24 Вірою Мойсей, коли виріс, відрікся зватися сином дочки фараонової. 25 Він хотів краще страждати з народом Божим, аніж мати дочасну гріховну потіху. 26 Він наругу Христову вважав за більше багатство, ніж скарби єгипетські, бо він озирався на [Божу] нагороду... 37 Камінням побиті бували, допитувані, перепилювані, умирали, зарубані мечем, тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, засумовані, витерпілі. 38 Ті, що світ не вартий був їх, тинялися по пустинях та горах, і по печерах та проваллях земних. 39 І всі вони, одержавши засвідчення вірою, обітниці не прийняли, 40 бо Бог передбачив щось краще про нас, – щоб вони не без нас досконалість одержали».

«Був час, коли мало хто слухав і приймав істину, і вони не мали великого майна в цьому світі. Декому довелося продати свої будинки та землі, щоб, скромніше облаштувавшись, добровільно посвятити свої гроші Господу на видавничу справу та інші потреби Божої роботи. Ці самовіддані люди зазнали чималих поневірянь; але якщо вони витерпіли аж до кінця, їхня нагорода була б великою.

Бог впливав на серця багатьох людей. Істина, заради якої деякі люди жертвували всім, тріумфально завойовувала серця, багато хто приймав її. За Божим провидінням багато людей, які володіли великим майном, приймали істину і намагалися сприяти просуванню Божої роботи. Сьогодні Бог не вимагає, щоб люди продавали свої будинки; але якщо ті, хто живе у достатку, почувши Його заклик, не захочуть залишити світ і принести Богу свої пожертвування, Він пройде повз них і покличе інших, тих, хто хоче трудитися для Ісуса, хто готовий продати навіть своє житло, щоб допомогти справі. Бог не матиме нестачі в добровільних приношеннях. Нехай кожен, хто жертвує, бачить у цьому величезний привілей». – Поради щодо управління ресурсами. – С.215.

5. Як самозречення піонерів справжньої істини може відродитися сьогодні?

П’ятниця 16 грудня

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1. Як той, хто отримує благодать, може стати її джерелом?

2. Якою має бути наша благодійність у порівнянні з тією, яку проявляли древні юдеї?

3. Які приклади щедрості за днів Христа повинні нас надихнути?

4. Чого ми можемо навчитися з духу ранньої християнської Церкви?

5. Як самозречення піонерів справжньої істини може відродитися сьогодні?