Щоденні біблійні уроки

ПАМ’ЯТНИЙ ВІРШ: «А Господь – у Своєму святому Храмі! – Тому нехай мовчить перед Ним уся земля!» (Аввакума 2:20).

Додаткові матеріали для вивчення: Свідоцтва для церкви. – Т.5. – С.491-500.

«Благоговіння до Божого дому майже повністю зникло… У нас є достатньо причин підтримувати палкий, молитовний дух під час богослужіння. У нас є причини бути ще більш чуйними і шанобливими під час богослужіння, ніж древні юдеї». – Свідоцтва для церкви. – Т.5. – С.495.

1. ВАЖЛИВЕ ЗАПИТАННЯ Нд, 1 бер.

а. Що висловив пророк Аввакум на початку своєї молитви до Бога?

Аввакума 1:1-4: «1 Пророцтво, яке отримав пророк Аввакум у видінні. 2 Доки, Господи, благатиму, щоб ти вислухав? [Доки] волатиму до Тебе про насильство, від якого Ти не рятуєш?! 3 Навіщо Ти допускаєш, щоб я побачив беззаконня і дивився на муку? На моїх очах звершується грабіж і насильство, посилюється ворожнеча і сварка. 4 Тому й закон втрачає силу, і не провадиться належне судочинство, – нечестивий звідусіль насідає на праведного, через що перекручується усяке право».

«З людської точки зору, виконання Божественного наміру щодо обраного народу видавалося майже неможливим. З плином часу започатковане в минулі віки відступництво посилювалося; десять племен були розпорошені серед язичників; залишилися лише племена Юди й Веніяміна, але й вони перебували на межі морального і національного занепаду. Пророки почали передрікати цілковите знищення прекрасного міста, в якому знаходився Соломонів храм і на якому зосереджувалися усі їхні марні сподівання національної величі. Чи може Бог відмовитися від Свого початкового наміру визволити тих, котрі покладалися на Нього? Чи могли вірні Богові люди сподіватися кращих днів з огляду на нескінченні переслідування праведних і очевидне благополуччя нечестивих? Такі тривожні запитання ставив пророк Аввакум». – Пророки і царі. – С.384, 385.

б. Якою була відповідь Господа?

Аввакума 1:6-11: «6 Ось Я підіймаю халдеїв, – стрімкий і жорстокий народ, який пройде по всіх просторах краю, захоплюючи поселення, що йому не належать. 7 Він страшний і лютий, який за своєю волею вершить судочинство і [встановлює] власну владу. 8 Його коні швидші за леопардів, а тому вони спритніші за вечірню вовчу зграю. Його вершники женуться галопом і здалеку налітають, наче орли, накидаючись на свою здобич. 9 Кожен з них прагне насильства, – їхні обличчя спрямовані вперед, на схід, захоплюючи численних бранців, наче пісок. 10 Вони глузують з царів, забавляються можновладцями, глумляться над усіма фортецями, – насипаючи земляні вали, заволодівають ними (фортецями). 11 І знову летять, наче вітер, – підносяться, чинячи злочин і вважаючи свою силу богом».

1. Якщо мені не зрозумілі дії Бога, чого я повинен навчитися з молитов Аввакума?

2. ТЕРПІННЯ У ЗВОЛІКАННІ Пн, 2 бер.

а. Чому Аввакум був готовий прийняти Божий план?

Аввакума 1:12, 13: «12 Але хіба ж не Ти, Господи, існуєш споконвіку?! Ти – мій Бог, моя Святиня, тому ми не загинемо! Господи, Ти їх покликав, аби звершити суд. Скеле моя, Ти їх визначив задля покарання. 13 Твої очі надто чисті, щоб спостерігати за злом, – Ти не можеш дивитися на злочини. Чому ж Ти дивишся на зрадництво і мовчиш, коли нечестивий намагається пожерти праведнішого за себе?».

«Бог відповів на благання Своїх вірних дітей. Через вибраного вісника Він повідомив про Свій намір покарати народ, який відвернувся від Нього, аби служити язичницьким богам. Ще за життя тих, кого на той час непокоїло майбутнє, Він у чудовий спосіб керував справами земних правителів і таким чином привів Вавилон до влади. ″Страшні та люті″ халдеї, котрі зненацька напали на юдейський край, мали стати для Ізраїлю призначеним Богом бичем. Князі і найкращі з юдейського народу мали потрапити до вавилонського полону, юдейські міста, села й родючі поля мали бути спустошеними – ніщо не уникне покарання». – Пророки і царі. – С.385.

б. Який урок, даний пророкові, особливо торкався досвіду перших піонерів адвентизму?

Аввакума 2:1-4: «1 Я стану на свою варту, підіймусь на фортифікаційний вал і подивлюсь, – почекаю, що Він скаже мені у відповідь на мою скаргу. 2 Відповідаючи, Господь сказав мені: Напиши видіння і вирізьби [зрозуміло] на дошках, щоб легко міг прочитати той, хто вміє читати. 3 Адже видіння стосується визначеного часу, – воно провіщає, що станеться в кінці, і не обмане. Якщо навіть забариться, продовжуй чекати, бо воно збудеться неодмінно і не запізниться. 4 Подивись на зухвалу [людину], – немає в її душі правди, тоді як праведний житиме своєю вірою».

«Минула весна 1844 року – час, коли очікували Другого приходу Христа. Тих, котрі з вірою чекали Його явлення, охопили сумніви й непевність. Але тоді, як світ вважав їх ошуканими й намагався довести, що вони пішли слідом за ілюзіями, Боже Слово, як і раніше, залишалося їх єдиною втіхою. Більшість із них продовжували досліджувати Святе Письмо, знову перевіряючи основу своєї віри й старанно вивчаючи пророцтва, щоб отримати нове світло…

З пророцтвами, які торкалися часу Другого приходу Христа, була тісно пов’язана одна настанова, звернена до тих, хто перебуває в стані нерішучості та непевності. Ця настанова надихає їх терпляче, з вірою чекати, коли з’ясується те, чого зараз вони не розуміють. Серед цих пророцтв було пророцтво, записане в книзі Аввакума 2:1-4...

Уже в 1842 році повеління цього пророцтва: ″Напиши видіння і вирізьби [зрозуміло] на дошках, щоб легко міг прочитати той, хто вміє читати″ спонукало Чарльза Фітча зробити пророчу таблицю для ілюстрації видінь з книг Даниїла та Об’явлення. Публікація цієї таблиці розглядалася як виконання повеління, даного через Аввакума. Однак у той час ніхто не помітив, що в цьому пророцтві передбачена затримка у виконанні видіння – час зволікання». – Велика боротьба. – С.391, 392.

2. Хто з моїх знайомих оцінив би гідно пророчу карту часу?

3. ЖИВУЧИ В БОЖІЙ ПРИСУТНОСТІ Вт, 3 бер.

а. Як слова, записані в книзі Аввакума 2:4, зміцнювали віруючих у кожному поколінні?

До римлян 1:16, 17: «16 Адже я не соромлюся Радісної Звістки [Христа], тому що вона – Божа сила на спасіння кожному, хто вірить: перше – юдеєві, а [тоді] – грекові. 17 Адже праведність Божа відкривається в ній з віри у віру, як написано: А праведний вірою житиме».

«Віра, яка зміцнювала Аввакума і всіх святих у ті дні важкого випробування, і нині підтримує Божий народ. У найпохмуріші хвилини життя, в найнебезпечніших обставинах християнин може всім серцем звертатися до Джерела світла й сили. Через віру в Бога його надія й мужність з дня на день відновлятимуться. ″Праведний житиме своєю вірою″. У служінні Богові не повинно бути розчарування, нерішучості та страху…

Ми повинні плекати й розвивати віру, про яку свідчили пророки й апостоли, – віру, котра покладається на Божі обітниці та чекає визволення визначеного Ним часу й накресленим Його Провидінням шляхом». – Пророки і царі. – С.386, 387.

б. Про що ми завжди повинні пам’ятати, коли відчуваємо спокусу сумніватися або стати самовпевненими?

Плач Єремії 3:25, 26: «25 Господь прихильний до тих, котрі на Нього покладаються, – до кожної душі, яка Його шукає. 26 Щастить тому, хто спокійно очікує Господнього спасіння»;

Аввакума 2:20: «А Господь – у Своєму святому Храмі! – Тому нехай мовчить перед Ним уся земля!».

«Час очікування може видаватися надто довгим; душа може бути пригніченою й розчарованою; чимало з наших довірених друзів можуть упасти на земній дорозі, але разом з пророком, який намагався підбадьорити Юду в час небувалого відступництва, давайте впевнено скажемо: ″А Господь – у Своєму святому Храмі! – Тому нехай мовчить перед Ним уся земля!″» – Пророки і царі. – С.387, 388.

«Істинне благоговіння перед Богом надихається усвідомленням Його безмежної величі та відчуттям Його присутності». – Виховання. – С.242.

«″Святе й грізне Його Ім’я! ″ (Псалом 111:9). Ангели, промовляючи Боже Ім’я, закривають свої обличчя. З яким благоговінням ми, грішні, повинні вимовляти його своїми вустами!

До Біблії також необхідно виявляти повагу та шану, ніколи не користуватися нею, як звичайною книгою, поводитися з нею треба дбайливо». – Виховання дітей. – С.538.

«Батьки, будьте уважні щодо прикладу та ідей, які ви подаєте своїм дітям. Вони мають дуже вразливий розум і легко піддаються впливу. Щодо служіння у Святині, то якщо у проповідника є якийсь недолік, остерігайтеся навіть згадувати про нього. Говоріть тільки про ту добру справу, яку служитель виконує, про добрі думки, які він викладає й до яких вам слід прислухатися як до тих, що виходять з уст Божого посланця. Легко зрозуміти, чому на дітей майже зовсім не справляє враження служіння Слова й чому у них так мало благоговіння перед Божим домом. Отже, діти отримали неповноцінне виховання щодо цього питання». – Виховання дітей. – С.545.

3. Які аспекти моєї поведінки в Божому домі слід покращити?

4. У МІРУ ТОГО ЯК ВИПРОБУВАННЯ ПОСИЛЮЮТЬСЯ... Ср, 4 бер.

а. Яку палку молитву Аввакума ми повинні повторювати сьогодні?

Аввакума 3:2: «Господи, я почув вістку про Тебе, і мені стало страшно! Господи, оживи Свою справу за наших днів! У наші роки яви Себе і в гніві Своїм згадай про милосердя!».

«Сьогодні, як і за часів стародавнього Ізраїлю, існує потреба у відродженні правдивої релігії серця. Покаяння – це перший крок, який повинні зробити усі, котрі бажають навернутися до Бога. Ніхто не зробить цієї роботи за іншого. Кожний з нас, зокрема, повинен упокорити душу перед Богом і залишити своїх ідолів. Коли ми зробимо усе, що в наших силах, Господь виявить нам Своє спасіння». – Патріархи і пророки. – С.590.

б. Що повинно незмінно характеризувати нашу віру навіть перед серйозними негараздами й труднощами та чому?

Авакума 3:17-19: «17 Тому хоч би не розцвіла смоківниця й не було врожаю на виноградній лозі; хоча б не вродило оливкове дерево й не було врожаю в полі; хоч би не стало овець у кошарі та скотини в стайнях, – 18 то й тоді радітиму в Господі, веселитимусь у Бозі мого спасіння! 19 Адже Владика Господь – моя сила! Він зробить мої ноги, як у лані, і на верховини мене поведе!»;

До филип’ян 2:14, 15: «14 Усе робіть без нарікань і сумніву, 15 щоб ви, непорочні та чисті, були бездоганними Божими дітьми серед лукавого й розбещеного роду, серед якого ви сяєте, мов світила у світі».

«Нехай скаже той, хто зазнає утисків та тяжких випробувань: ″Якщо навіть Він убиває мене, я все рівно покладатиму свою надію на Нього″». – Поради батькам, вчителям і студентам. – С.317.

«Кров Христа заступалася за грішних і захищала їх від повної міри покарання, але під час останнього суду буде вилитий гнів, не змішаний з милістю…

Божий народ також не буде звільнений від страждань; але, незважаючи на гоніння й утиски, нестатки й голод, він все ж не буде залишений на загибель. Бог, Котрий піклувався про Іллю, не пройде повз жодного зі Своїх дітей, які пожертвують собою. Той, Хто порахував навіть волосся на їхніх головах, потурбується про них, і під час голоду вони матимуть що їсти. У той час як нечестиві помиратимуть від голоду й мору, ангели оберігатимуть праведних і піклуватимуться про їхні потреби». – Велика боротьба. – С.629.

в. Який ще пророк був покликаний у цей самий період, щоб проголосити звістки, актуальні і для нашого часу?

Софонії 1:1: «Господнє слово, яке було до Софонії, сина Кушія, внука Ґедалії, правнука Амарії, праправнука Єзекії, за днів Йосії, Амонового сина, царя Юдеї».

«Аввакум не був єдиним пророком, котрий говорив про світлу надію, майбутню славу і теперішній суд. Під час царювання Йосії Господь через Софонію також застерігав про наслідки безупинного відступництва, звертаючи погляд правдивої церкви на славне майбутнє. Його пророцтва щодо прийдешнього суду над Юдеєю однаковою мірою стосуються покарань, які мають спіткати нерозкаяний світ під час Другого приходу Христа». – Пророки і царі. – С.389.

4. Чому для мене життєво важливо протистояти спокусі нарікати та скаржитися?

5. ТРАГІЧНА, ПІДСТУПНА ПАСТКА Чт, 5 бер.

а. Яка протверезна звістка розкриває реальність Божого гніву проти псевдопоклоніння і тих, хто його пропагує?

Софонії 1:2-6: «2 Я цілковито знищу з поверхні землі все, – говорить Господь! 3 Змету людей і худобу, знищу птахів небесних і риб морських, – покладу край спокусам разом з нечестивими. Знищу з поверхні землі все людство, – говорить Господь. 4 Я простягну Мою руку проти Юдеї та проти всіх мешканців Єрусалима; Я зітру з цього місця залишки Ваала, і навіть імена жерців разом з їхніми священиками. 5 Викореню й тих, котрі поклоняються на дахах небесному війську, а також тих, які присягаються Господом і одночасно присягаються своїм царем (Молохом); 6 так само й тих, котрі відступають від Господа, як і тих, які не шукають Господа та не звертаються до Нього».

б. Яка поведінка людини свідчить про серйозне повстання, приховане в її серці, хоча вона може легковажно вважати, що слідує за Богом?

Софонії 1:12, 13: «12 У той час Я обшукаю Єрусалим зі світильником і покараю мужів, котрі закостеніли над помутнілими осадами [вина в чашах] і вважають: Господь не робить ні доброго, ні злого. 13 Їхнє майно буде розграбоване, а їхні будинки – спустошені. Вони збудують доми, але не житимуть [у них], – насадять виноградники, але вина з них не питимуть»;

Від Матвія 24:48-51: «48 А коли той злий раб скаже у своєму серці: Мій пан запізнюється! – 49 і почне бити своїх товаришів, а їсти й пити з п’яницями, 50 то прийде пан того раба в день, у який не сподівається, і в годину, якої не знає; 51 розітне його навпіл і визначить його долю з лицемірами; там буде плач і скрегіт зубів».

«Люди, яким Бог довірив священні, урочисті, випробувальні істини для нашого часу, сплять на своєму посту. Своїми діями кожен говорить: істина в нас, я "багатий, розбагатів і нічого не потребую!", тоді як Вірний Свідок попереджає: "А не знаєш, що ти і нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий!" (Об’явлення 3:17).

З якою точністю ці слова зображують нинішній стан церкви: "А не знаєш, що ти і нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий!". Божі раби сповіщають застережливі звістки, що посилаються Святим Духом, і говорять тим, хто перебуває в омані, про недоліки їхнього характеру, але вони відповідають: ″Це мене не стосується. Я не приймаю вашу звістку. Я роблю все, що в моїх силах, і вірю в правду″.

Лукавий раб, що говорив у серці: ″Мій пан запізнюється!″, вірив у Прихід Христа і чекав його. Він був "слугою" і зовні служив Богові, тоді як у серці підкорявся сатані. Він не відкидає істину відкрито, як насмішник, але всім своїм життям показує, що в серці не вірить у швидкий Прихід Господа. Самовпевненість робить його байдужим до вічних інтересів. Він приймає правила поведінки цього світу і пристосовується до його традицій та звичаїв. Він сповнений світської гордості, егоїзму та амбіцій. Боячись, що його брати виявляться вищими за нього, він починає зневажливо відгукуватися про їхню працю і ставить під сумнів їхні мотиви. Тим самим він завдає удару по своїх співпрацівниках». – Свідоцтва для церкви. – Т.5. – С.101, 102.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ Пт, 6 бер.

1. Якщо мені не зрозумілі дії Бога, чого я повинен навчитися з молитов Аввакума?

2. Хто з моїх знайомих оцінив би гідно пророчу карту часу?

3. Які аспекти моєї поведінки в Божому домі слід покращити?

4. Чому для мене життєво важливо протистояти спокусі нарікати та скаржитися?

5. Чому мені важливо глибоко досліджувати своє серце, коли мене докоряють?