Щоденні біблійні уроки

ПАМ’ЯТНИЙ ВІРШ: «Ти сам себе знищив, Ізраїлю, [виступивши] проти свого Помічника!» (Осії 13:9).

Додаткові матеріали для вивчення: Свідоцтва для церкви. – Т.4. – С.186-213.

«Кожний відкинутий промінь світла, кожне неприйняте застереження, кожне порушення Божого Закону, кожна виплекана пристрасть – це насіння, яке обов’язково принесе відповідний плід». – Велика боротьба. – С.36.

1. ЧАС ВІДВІДИН Нд, 18 січ.

а. Яке попередження лунає до самого кінця часу благодаті?

Осії 9:7: «Надійшли дні помсти, настали дні відплати! Ізраїль має пізнати, чи справді пророк нерозумний, чи натхненний [згори] муж може бути шаленим з приводу великої кількості твоїх провин, і великої ненависті?».

«Серце брата А. не було віддане Богові. Він має таланти й здібності, за які він повинен дати звіт великому Подателю всіх благ. Його серце не освячене істиною, його життя не відповідає його сповіданню, і це незважаючи на те, що він уже понад двадцять років пов’язаний зі святою Божою справою. Яке світло у нього було, які привілеї! Брат А. мав рідкісну можливість розвинути у себе міцний християнський характер. До нього застосовні слова Христа, сказані Ним, коли Він оплакував Єрусалим: ″Якби ти зрозуміло хоч у цей день, що потрібне для [твого] миру! Тепер же це сховано від очей твоїх″ (Від Луки 19:42). Брат А., над тобою нависла Божа відплата, ″бо не зрозумів ти часу своїх відвідин″.

У брата Б. той самий склад розуму, але він не такий егоїст, як брат А. Обидва вони люблять задоволення більше, ніж Бога. Їхня поведінка абсолютно несумісна з християнським життям. Їм не вистачає стійкості, тверезості розуму та відданості Богові. Над серцем брата Б. благодать зробила лише поверхневу роботу. Він бажає бути християнином, але не прагне здобути перемогу над своїм ″я″ і діяти згідно зі своїми переконаннями, визначаючи, що є правдою і що є неправдою. Вчинки, а не порожні слова чи наміри є прийнятними для Бога.

Брате А., ти чув Боже Слово в докорах, порадах, застереженнях, а також у велелюбних закликах і благаннях, але просто слухати – недостатньо. ″Будьте виконавцями Слова, а не лише слухачами, які обманюють самих себе″ (Якова 1:22). Дуже легко плисти за течію і разом із натовпом вигукувати ″осанна″; але в тихих водах повсякденного життя, коли немає особливої наснаги чи піднесеного настрою, перевіряється справжнє християнство». – Свідоцтва для церкви. – Т.4. – С.187, 188.

1. Чого Бог вимагає від нас у час Його відвідин?

2. ТОНКО ЗАВУАЛЬОВАНІ ТЕНЕТА Пн, 19 січ.

а. Яким чином ворог зазвичай веде віруючих до загибелі?

Осії 9:8, 9, 17: «8 Божий пророк – наче вартовий Єфрема, хоч на всіх його дорогах багато капканів і ворожнеча навіть у Храмі його Бога. 9 Єфремляни до краю зіпсувались, як за часів Гіви. Господь пам’ятатиме їхнє нечестя й покарає за їхні гріхи… 17 Мій Бог їх відкине; оскільки вони не послухались Його, – тому й будуть поневірятись поміж народами».

«[Сатана] має владу над егоїстичними й неосвяченими людьми і робить їх своїми вартовими, доручаючи їм пильно спостерігати за вірними Божими рабами, ставити під сумнів їхні слова та мотиви вчинків, нарікати на їхні докори й застереження та всіляко прискіпуватися до них. Через таких людей лукавий створює атмосферу підозрілості та заздрощів, намагається послабити мужність вірних, догоджає неосвяченим і зводить нанівець працю Божих рабів.

Сатана здобуває велику владу над свідомістю батьків, одержуючи до них доступ через їхніх невихованих дітей. Чимало батьків, котрі святять суботу, є винними у гріху батьківської недбалості, а цей гріх відзначається в Небесних книгах. Поширення пліток і наклепництво – один із улюблених прийомів сатани, за його допомогою він сіє розбрат і ворожнечу, розлучає друзів і в багатьох підриває віру в істинність наших поглядів. Брати й сестри надто охоче говорять про помилки й недоліки, які, на їхню думку, існують в інших, а особливо в тих, хто рішуче і вірно передає докірливі та застережливі вісті від Бога.

Діти скаржників слухають усе це і вбирають у себе отруту невдоволення. Таким чином батьки, засліплені недобрими почуттями, закривають усі підступи до сердець своїх дітей. Як багато сімей ускладнюють своє життя сумнівами та підозрами! Під час обіду вони перемивають кістки друзям і подають плітки наче вишуканий десерт». – Свідоцтва для церкви. – Т.4. – С.194, 195.

б. У чому полягає основна причина духовного занепаду Ізраїлю?

Осії 10:1: «Ізраїль був пишною лозою з гарними рясними плодами. Але, чим більше було в нього плодів, тим більше він будував ідольських жертовників, – чим урожайнішою була його земля, тим гарніше він прикрашав своїх бовванів»;

Второзаконня 8:11-14: «11 [Тож] стережися, аби ти не забув Господа, свого Бога, занедбуючи Його Заповіді, Його закони та Його постанови, які я тобі сьогодні заповідаю. 12 Але, коли наївшись досхочу, збудувавши собі гарні будинки, оселишся [в них]; 13 коли намножиться твоя велика та дрібна худоба, і ти володітимеш сріблом та золотом, і матимеш усього багато, 14 то щоб ти не загордів своїм серцем і щоб не забув Господа, свого Бога, Який вивів тебе з єгипетського краю, з краю неволі».

«Але Ізраїльський народ випустив з уваги свої високі привілеї, що належали їм як представникам Бога. Вони забули Бога і не виконали своєї святої місії. Дари, котрі вони отримували, не приносили благословення світові. Усі свої переваги вони використовували для самопрославляння. Щоб уникнути спокус, вони ізолювалися від світу. Заборону вступати в тісні зв’язки з ідолопоклонниками, дану Богом для того, щоб уберегти їх від запозичення язичницьких звичаїв, вони використали як засіб для спорудження стіни розділення поміж ними та іншими народами. Вони обкрадали Бога, позбавляючи Його того служіння, якого Він вимагав від них; вони також обкрадали ближніх, залишаючи їх без духовного керівництва і святого прикладу. Священники й начальники опинилися в міцних лещатах обрядності. Їх влаштовувала законницька релігія, а тому вони не могли передати іншим живих Небесних істин». – Дії апостолів. – С.14, 15.

2. Чому Бог не був задоволений лише зовнішньою релігійністю Ізраїлю?

3. ПОМ’ЯКШЕННЯ ҐРУНТУ Вт, 20 січ.

а. З яким закликом Бог звертається до Свого народу, котрий став духовно несприйнятливим?

Осії 10:12: «Сійте ж собі задля праведності, пожинайте плоди доброти, – розорюйте свою цілину, бо тепер час шукати Господа. І Він прийде, щоб напоїти вас дощем праведності!»;

Якова 4:8: «Наблизьтеся до Бога, і Він наблизиться до вас. Очистіть руки, грішники, і очистіть серця, двоєдушні».

«Наші церкви повинні співпрацювати у справі духовного зростання, сподіваючись згодом пожати врожай. Доведеться зіткнутися з багатьма перешкодами, спробами звести нанівець святі плани і самовіддану працю, і все це через гріховне невіруюче серце. Але робота повинна бути зроблена. Ґрунт неподатливий, проте цілину треба зорати, і насіння правди потрібно посіяти. Не зупиняйтеся, улюблені Богом учителі, навіть якщо ви сумніваєтеся, чи варто продовжувати роботу, яка зростатиме в міру її виконання. Не втрачайте надії, не падайте духом. Ті, котрі сіють зі сльозами, пожинатимуть з радістю… Пам’ятайте, що ви не можете покладатися на себе». – Свідоцтва для церкви. – Т.6. – С.420.

б. Як Бог виявляє ніжну любов до Свого народу, простягаючи нам руку, незважаючи на нашу свавільність?

Осії 11:1-4: «1 Коли Ізраїль був ще дитиною, Я його полюбив, – з Єгипту покликав Я Свого сина. 2 Чим більше Я розмовляв з ними (Ізраїльтянами), тим далі вони відходили від Мене. Вони стали приносити жертви ваалам і кадили ладаном перед ідолами. 3 Але ж це Я навчив Єфремових нащадків ходити, – брав їх на Свої руки, хоча й вони не розуміли, що це Я лікував їхні рани. 4 Я їх притягував поворозками людяності – пов’язями любові, і був для них, як Той, Котрий знімає ярмо з їхньої шиї, – [притуляючись до] щоки, нахилявся до них і годував».

«Хоча Христос вознісся на Небеса, став перед Богом і розділив з Ним престол Всесвіту, Він залишився таким же співчутливим до нас. Його ніжне, любляче серце і сьогодні відкрите для будь-якого людського горя. І нині пробита на Голгофі рука простягнута, щоб ще рясніше благословляти Свій народ у світі. ″І вони не загинуть повік, і ніхто не забере їх з Моїх рук″. Душа, котра віддає себе Христові, дорожча в Його очах за увесь світ. Спаситель переніс би муки Голгофи і задля однієї людини, щоб урятувати її для Свого Царства. Він ніколи не покине душі, за яку помер. Христос охоронятиме їх доти, доки вони самі не залишать Його.

У всіх наших випробовуваннях маємо вірного Помічника. Він не залишить нас самотньо боротися зі спокусою, змагаючись зі злом, інакше нас розчавив би тягар смутку і горя. Хоча сьогодні Він невидимий для смертних, однак справжня віра може почути Його голос: ″Не бійся, бо Я з тобою!″… Я переніс ваші печалі; перейшов через вашу боротьбу, зустрічався з вашими спокусами. Я бачу ваші сльози, Я також плакав. Мені відомий настільки глибокий смуток, який людині неможливо зрозуміти. Отож не думайте, що ви самотні й покинуті. Хоч ваші страждання іноді не зворушують жодного серця на Землі, дивіться на Мене й живіть!». – Бажання віків. – С.480-483.

3. Що відбувається, коли ми оремо занедбану землю серця?

4. ЩЕ ТРОХИ ЧАСУ... Ср, 21 січ.

а. Що є ілюстрацією глибини Божої милості?

Осії 11:7-9: «7 Мій народ уперто прагне залишити Мене, – і хоч його кличуть угору, жоден з них не хоче з місця підвестись. 8 Як же мені залишити тебе, Єфреме? Як видати тебе, Ізраїлю? Хіба можу Я вчинити з тобою так, як з Адмою, – допустити те, що сталось з Цевоїмом? Моє серце перевертається в Мені, і Я сповнений милосердя. 9 Я не зроблю за спонуканням Мого гніву, – не зможу цілковито знищити Єфрема. Адже Я – Бог, а не людина, і [пробуваю] посеред тебе, як Святий, – тому не ввійду [у гніві] в місто»;

Від Луки 13:6-9: «6 І Він розповів таку притчу: Один чоловік мав у своєму винограднику смоківницю і прийшов шукати на ній плоду, але не знайшов. 7 Тож сказав він виноградареві: Ось [уже] третій рік, як приходжу шукати плоду на цій смоківниці й не знаходжу; тому зрубай її, – нащо землю даремно займає? 8 А [той] у відповідь каже йому: Пане, залиш її ще на цей рік, доки обкопаю довкола неї та підсиплю гною, 9 то, може, наступного [року] зродить плід, а коли ні, зрубаєш її!».

«Невже [Бог] відкине народ, за який Він віддав Свого Єдинородного Сина, подібного до Нього в усьому? Бог допустив, щоб Його Син став жертвою за наші беззаконня. З Тим, Хто взяв на Себе гріхи всього світу, Він поводиться не як люблячий Отець, а як Суддя.

У цьому найдивовижнішим чином проявилася Його любов до непокірних людей. Яка це неймовірна радість для всього Неба!». – Свідоцтва для проповідників. – С.246.

б. Чому Бог використовує пророків і яку важливу роль вони відіграють у духовному відродженні?

Осії 12:11, 14: «11 Я говорив це пророкам, намножуючи видіння й попереджаючи тебе через них за допомогою приповістей… 14 Але через пророка вивів Господь Ізраїль з Єгипту, – і через пророка турбувався про них»;

Амоса 3:7: «Адже Владика Господь не вчинить нічого, не оголосивши наперед про Свої наміри Своїм слугам, пророкам».

«Ці прості зрозумілі слова пророків і Самого Христа як голос Божий до кожної душі». – Пророки і царі. – С.327.

в. Що свідчить про справедливість Бога навіть у трагічному завершенні історії Ізраїлю?

Осії 13:4-9: «4 Але Я – Господь, твій Бог [з часу виходу] з єгипетського краю, а іншого Бога, крім Мене, ти не можеш знати, бо крім Мене немає у тебе Спасителя. 5 Я турбувався про тебе в пустелі, в спекотному краї. 6 Ви ж, коли знайшли собі пасовища, і самі вдосталь наситились, то ваше серце загордилось і почало Мене забувати. 7 Тому Я став для вас, як лев, – чатуватиму на дорозі, як леопард. 8 Я накинусь на вас, як розлючена [через втрату дітей ведмедиця], і розірву груди, де замкнене ваше серце, – там, на місці пожеру вас, як лев, що розриває польового звіра. 9 Ти сам себе знищив, Ізраїлю, [виступивши] проти свого Помічника!»;

Осії 14:2: «Тож навернися, Ізраїлю, до Господа, твого Бога, адже ти спіткнувся на власному беззаконні».

«[Ці] страждання, що випали на долю юдеїв, часто розглядаються як Боже покарання. Таким чином великий ошуканець намагається замаскувати свою роботу. Вперто відкидаючи Божественну любов і милість, юдеї втратили Божу охорону, і сатані було дозволено керувати ними на власний розсуд. Жорстока лютість, виявлена при зруйнуванні Єрусалиму, свідчить про мстиву силу сатани над тими, хто підпадає під його владу.

Ми не здатні оцінити те, чим зобов’язані Христу за той мир і захист, що даровані нам. Це лише стримуюча сила Божа охороняє людство від повної влади сатани. Непокірні й невдячні люди мають досить причин дякувати Богові за Його милість і довготерпіння, що виявляються у приборканні жорстокої, лихої сили диявола. Однак, коли люди переступають межу Божого терпіння, тоді вони позбавляються Його охорони. Бог не виконує вироку над грішником за його злочини, але Він залишає тих, хто відкидає Його милість, напризволяще, тобто Він дає змогу людям жати те, що вони посіяли». – Велика боротьба. – С.35, 36.

4. На чому мені слід зосередитися в ці останні моменти часу благодаті?

5. ЗАСОХЛІ ЧИ РОЗКВІТЛІ? Чт, 22 січ.

а. Як Ісус проілюстрував долю свого народу як нації?

Від Матвія 21:19, 20: «19 Побачивши одну смоківницю при дорозі, Він підійшов до неї і нічого на ній не знайшов, крім самого листя, тож сказав їй: Хай довіку не буде від тебе плоду! І смоківниця враз усохла. 20 Учні, коли побачили це, здивувалися і кажуть: Як швидко [ця] смоківниця засохла!».

«Зголоднілий Ісус підійшов до фігового дерева, сподіваючись на поживу. Так само Він прийшов до Ізраїлю, прагнучи знайти в нього плоди праведності. Він щедро осипав їх Своїми дарами, щоб вони могли приносити плоди для благословення світу. Юдеям були дані усі можливості і переваги; від них же Бог очікував співчуття та співпраці в Його благодатній справі. Ісус бажав бачити в них самопожертву й співчуття, старанність для Бога й глибоку зацікавленість спасінням ближніх. Якби вони дотримувалися Божого Закону, то здійснювали б таку ж безкорисливу роботу, що й Христос. Але егоїзм і зарозумілість витіснили їхню любов як до Бога, так і людини. Юдеї стягнули на себе погибель, бо відмовилися служити ближнім. Бог доручив їм скарби істини для поширення серед людей, але вони не дали їх світові. У безплідному дереві вони могли побачити як свій гріх, так і покарання за нього. Засохле аж до кореня фігове дерево вказувало на долю юдейського народу, коли від нього буде забрана Божа благодать. Відмовляючись ділитися Божими благословеннями, вони більше не могли отримувати їх». – Бажання віків. – С.583.

б. Якими словами завершується книга Осії, підкреслюючи Божі сподівання, зцілення та заклик до мудрості?

Осії 14:5, 6, 9, 10: «5 Я вилікую їхнє відступництво, – виявлятиму до них Свою любов, тому що Мій гнів відвернеться від них. 6 Я буду для Ізраїлю, наче роса, – він зацвіте, немов лілія, глибоко пустивши своє коріння, як [кедр] на Ліван… 9 Що спільного в Єфрема з ідолами? Адже саме Я вислуховував його, лагідно дивлячись на нього. Я для нього, як вічнозелений кипарис. Лише завдяки Мені ти приноситимеш свої плоди. 10 Хто мудрий, нехай це запам’ятає, і хто розумний, нехай продовжує пізнавати. Адже Господні дороги прямі, й ними ходять праведні, а нечестиві на них спотикаються».

«Рослина росте, отримуючи те, що Бог дав для підтримки її життя. Так само і духовне зростання збільшується завдяки нерозривності з Божественною силою. Як коріння всіх рослин зміцнюється у ґрунті, так і нам слід укорінюватися у Христі. Як рослина живиться сонячним світлом, росою та дощем, так і ми можемо підкріплюватися силою Святого Духа. Якщо в наших серцях перебуває Христос, то Святий Дух зійде, ″як дощ, – як пізній дощ, аби зросити землю″. Як Сонце Праведності, Він зійде над нами, і оздоровлення в Його променях. Тоді ми ″зацвітемо, немов лілія″, ми ″зацвітемо, як виноградна лоза, і будемо славитись, як вино″ (Осії 6:3; Малахії 3:20; Осії 14:6, 8)». – Виховання. – С.106.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ Пт, 23 січ.

1. Чого Бог вимагає від нас у час Його відвідин?

2. Чому Бог не був задоволений лише зовнішньою релігійністю Ізраїлю?

3. Що відбувається, коли ми оремо занедбану землю серця?

4. На чому мені слід зосередитися в ці останні моменти часу благодаті?

5. Як я можу мати впевненість у тому, що буду благословенний, а не відкинутий Богом?