Щоденні біблійні уроки

«І оце та відвага, що ми маємо до Нього, – що коли чого просимо згідно волі Його, то Він слухає нас. А як знаємо, що Він слухає нас, чого тільки ми просимо, то знаємо, що одержуємо те, чого просимо від Нього» (1 Івана 5:14, 15).

«У молитві ми відкриваємо наше серце Богу як Другу. Це необхідно не тому, що Богу невідомо, хто ми такі, але для того, щоб допомогти нам прийняти Його. Молитва не зводить Бога до нас, а підносить нас до Нього». – Дорога до Христа. – С.93.

Додаткові матеріали для вивчення: Дорога до Христа. – С.93-104.

Неділя 26 березня

1.  ЗРАЗОК МОЛИТВИ

а. Чому так важливо залишатися на зв’язку з нашим Спасителем?

Від Івана 15:4-7: «4 Перебувайте в Мені, а Я в вас! Як та вітка не може вродити плоду сама з себе, коли не позостанеться на виноградині, так і ви, як в Мені перебувати не будете. 5 Я – Виноградина, ви – галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви. 6 Коли хто перебувати не буде в Мені, той буде відкинений геть, як галузка, і всохне. І громадять їх, і кладуть на огонь, – і згорять. 7 Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас, то просіть, чого хочете, – і станеться вам!»;

Приповісті 18:24: «Є товариші на розбиття, та є [й] приятель, [більше] від брата прив’язаний».

«Через природу й Одкровення, через Свою турботу про нас і за допомогою впливу Свого Духа Бог говорить до нас. Але на цьому наш зв’язок з Ним не повинен обмежуватися. Кожному з нас також необхідно відкривати Йому своє серце. Для того щоб мати духовне життя і силу, ми повинні знаходитися в живому спілкуванні з нашим Небесним Отцем. Наші думки можуть бути зверненими до Нього. Ми можемо роздумувати про Його справи, Його милосердя й благословення, але це ще не буде абсолютне спілкування з Ним. Щоб мати справжній зв’язок із Богом, ми повинні розповідати Йому про наше реальне життя». – Дорога до Христа. – С.93.

б. Оскільки учні часто бачили Ісуса в щирій молитві, чого вони просили Його навчити їх? Який зразок Він дав їм?

Від Луки 11:1: «І сталось, як молився Він у місці одному, і коли перестав, озвався до Нього один із Його учнів: «Господи, навчи нас молитися, як і Іван навчив своїх учнів»;

Від Матвія 6:9-13: «9 Ви ж моліться отак: «Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім’я Твоє, 10 нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, [так] і на землі. 11 Хліба нашого насущного дай нам сьогодні. 12 І прости нам довги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим. 13 І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амінь».

в. Чи був цей зразок молитви даний для того, щоб його просто вивчили і повторювали знову й знову? Які ще уроки ми можемо отримати з цієї настанови?

Від Матвія 6:7: «А як молитеся, не проказуйте зайвого, як [ті] погани, – бо думають, ніби вони будуть вислухані за своє велемовство».

1. Якою була мета молитви-зразка, якої Христос навчив учнів?

Понеділок 27 березня

2.  НАВЕРНЕННЯ ТА ПОКЛОНІННЯ

а. Що ми розуміємо під словами «Отче наш» на початку цієї молитви-зразка?

До римлян 8:15-17: «15 Бо не взяли ви духа неволі знов на страх, але взяли ви Духа синівства, що через Нього кличемо: «Авва, Отче!» 16 Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми – діти Божі. 17 А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові, коли тільки разом із Ним ми терпимо, щоб разом із Ним і прославитись»;

Від Івана 20:17: «Говорить до неї Ісус: «Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розповіж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!».

«Хто приймає Христа як свого Спасителя, ті не залишаться сиротами, аби самотньо зносити життєві випробування. Ісус приймає таких як членів Небесної сім’ї. Він запрошує їх називати Його Отця своїм Отцем. Для Нього вони – «найменші», дорогі Божому серцю, пов’язані з Ним найніжнішими і найміцнішими зв'язками. Він відчуває до них ніжність, яка настільки перевершує ніжність батька чи матері до безпомічної дитини, наскільки Божественне перевершує людське». – Бажання віків. – С.327.

б. Яку ще важливу роль відіграє Бог у житті людини, окрім дружнього звернення до Нього «Отче наш»?

Псалом 5:1-3: «[1 Для дириґента хору. До флейти. Псалом Давидів]. 2 Почуй, Господи, мову мою, стогнання моє зрозумій. 3 Прислухайсь до голосу зойку мого, о мій Царю та Боже Ти мій, як до Тебе молитися буду!».

в. Перш ніж просити Бога про допомогу, які важливі слова ми повинні висловити в першу чергу, відповідно до наступної частини цієї молитви?

Псалом 140:14: «Тільки праведні дякувати будуть Іменню Твоєму, невинні сидітимуть перед обличчям Твоїм!»;

Псалом 92:1-2: «[1 Псалом. Пісня на день суботній]. 2 То добре, щоб дякувати Господеві й виспівувати Ймення Твоє, о Всевишній».

«Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі» (1 до солунян 5:18). Це повеління є запевненням: навіть те, що, здавалося б, спрямоване проти нас, послужить задля нашого добра. Бог не велів би нам бути вдячним за те, що могло б зашкодити нам». – Служіння зцілення. – С.255.

г. Як на прикладі Йосафата розкривається важливість хвали й подяки навіть у розпалі битви?

2 Хронік 20:1-30 (6-12, 21, 22): «1 І сталося по тому, пішли моавітяни та аммонітяни, а з ними [деякі] з меунян, проти Йосафата на війну. 2 І прийшли, і донесли Йосафатові, говорячи: «Прийшла на тебе сила силенна з того боку моря, з Сирії, і ось вони в Хаццон-Тамарі, воно – Ен-Ґеді». 3 І злякався Йосафат, і постановив звернутися до Господа. І він проголосив піст на всю Юдею. 4 І зібралися юдеяни просити [допомоги] від Господа, також поприходили зо всіх Юдиних міст просити Господа. 5 І став Йосафат у зборі Юдиному та єрусалимському в Господньому домі, перед новим подвір’ям, 6 та й сказав: «Господи, Боже батьків наших! Чи ж не Ти Бог на небесах? І Ти пануєш над усіма царствами народів, і в руці Твоїй – сила та міць, і немає [такого, хто б] став проти Тебе! 7 Чи ж не Ти, Боже наш, повиганяв мешканців цього Краю перед народом Твоїм, Ізраїлем, і дав його Авраамовому насінню, Твоєму приятелеві навіки? 8 І вони осілися в ньому, і збудували Тобі в ньому святиню для Ймення Твого, говорячи: 9 Якщо прийде на нас зло, – меч укарання, чи моровиця, чи голод, [то] ми станемо перед цим храмом та перед лицем Твоїм, бо Ім’я Твоє в цьому храмі, і будемо кликати до Тебе з нашого утиску, – і Ти почуєш, і спасеш. 10 А тепер ось сини Аммонові й Моавові та [мешканці] гори Сеїр, що через них Ти не дав ізраїльтянам іти, коли вони виходили були з єгипетського краю, і вони минули їх, і не вигубили їх, 11 і оце вони відплачують нам навалою, щоб вигнати нас із спадку Твого, який Ти віддав нам. 12 Боже наш, чи ж Ти не осудиш їх? Нема бо в нас сили перед цією силою силенною, що приходить на нас, і ми не знаємо, що зробимо, бо наші очі – на Тебе!» 13 А всі юдеяни стояли перед Господнім лицем, також діти їхні, жінки їхні та їхні сини. 14 А Яхазіїл, син Захарія, сина Бенаї, Єіїла, сина Маттанії, Левит із Асафових синів, – був на ньому Дух Господній серед збору, 15 і він сказав: «Послухайте, ввесь Юдо й мешканці Єрусалиму та царю Йосафате! Так говорить до вас Господь: Не бійтеся та не жахайтеся перед цією силенною силою, бо не ваша ця війна, але Божа! 16 Узавтра зійдіть на них, – ось вони входять збіччям Ціцу, і ви їх знайдете на кінці долини, навпроти пустині Єруїл. 17 Не вам воювати в цьому, – поставтеся й станьте, і побачите, що Господнє спасіння з вами, Юдо й Єрусалиме! Не бійтеся й не жахайтеся, – узавтра виходьте перед них, а Господь [буде] з вами!» 18 І вклонився Йосафат обличчям до землі, а ввесь Юда та мешканці Єрусалиму попадали перед Господнім лицем, щоб уклонитися Господеві. 19 І встали Левити з синів Кегатівців та з синів Корахівців, щоб хвалити Господа, Бога Ізраїлевого сильним голосом, високим. 20 І повставали вони рано вранці, і вийшли до пустині Текоя. А як вони виходили, став Йосафат та й сказав: «Послухайте мене, Юдо та мешканці Єрусалиму! Віруйте в Господа, вашого Бога, і будете запевнені, – вірте пророкам Його, і пощаститься вам!» 21 І радився він з народом, і поставив співаків для Господа, і вони хвалили величність святости, коли йшли перед озброєними, і говорили: «Дякуйте Господу, бо навіки Його милосердя!» 22 А того часу, [коли] зачали вони співати та хвалити, дав Господь засідку на синів Аммонових і Моавових та [на мешканців] гори Сеїр, що прийшли були проти Юди, – і були вони побиті, 23 бо повстали аммонітяни та моавітяни на мешканців гори Сеїр, щоб учинити їх закляттям, і щоб вигубити. А коли вони покінчили [це] з мешканцями Сеїру, стали помагати один проти одного, щоб вигубити [себе]. 24 І коли Юда прийшов на вартівню до пустині, і поглянули вони на натовп, аж ось трупи, що попадали на землю, і не було врятованого! 25 І прийшов Йосафат та народ його, щоб пограбувати їхню здобич, і знайшли серед них дуже багато і маєтку, і одежі, і коштовностей, і понабирали собі [стільки], що не могли нести. І вони три дні все грабували ту здобич, бо численна була вона! 26 А четвертого дня зібралися вони до долини Бераха, бо там благословляли Господа; тому назвали ім’я тому місцю: долина Бераха, [і так воно зветься] аж до сьогодні. 27 І вернулися всі юдеяни та єрусалимляни, а Йосафат на чолі їх, щоб вернутися до Єрусалиму з радістю, бо звеселив їх Господь [спасінням] від їхніх ворогів. 28 І прибули вони до Єрусалиму з арфами й з цитрами та сурмами до Господнього дому. 29 І був Божий страх на всі царства країв, коли вони почули, що Господь воював з Ізраїлевими ворогами... 30 І заспокоїлося Йосафатове царство, і дав йому його Бог мир навколо».

«Ми повинні гуртуватися біля підніжжя хреста. Христос, і до того ж розп’ятий, повинен стати темою наших роздумів і розмов, джерелом найпотаємніших і найрадісніших почуттів. Нам варто пам’ятати про кожне благословення, отримане від Бога. І коли ми усвідомлюємо Його безмежну любов, ми охоче віддаємо все в ті Руки, що були прибиті до хреста заради нас.

Унаслідок такого спілкування з Господом душа підноситься до Неба на крилах хвали. У Небесних оселях небожителі поклоняються Богу зі співом і музикою, і, коли ми будемо підносити Йому подяку з глибини наших сердець, тоді наше богослужіння буде все більш уподібнюватися до служіння Небесних воїнств. «Хто жертву подяки приносить, той шанує Мене; а хто на дорогу [Свою] уважає, Боже спасіння йому покажу!» (Псалом 50:23). Станемо ж перед обличчям Бога зі святою радістю. Поклонімося Йому з «хвалою й пісньоспівами» (див. Ісаї 51:3)». – Дорога до Христа. – С.103, 104.

2. Наскільки важливими є поклоніння і хвала нашому Творцеві?

Вівторок 28 березня

3.  ПРОХАННЯ І ЗАКЛЮЧНІ СЛОВА

а. Незважаючи на те, що в нас є життєві потреби, такі як хліб насущний, яке духовне прохання завжди повинно бути нашим першочерговим завданням, навіть над нашими життєвими потребами?

1 Царів 17:12-14: «12 А та відказала: «Як живий Господь, Бог твій, – не маю я калача, а тільки повну пригорщу борошна в дзбанку та трохи олії в горняті. А оце я назбираю дві [полінці] дров, і піду, і приготую це собі та синові своєму. І з’їмо ми, – та й помремо»... 13 І сказав до неї Ілля: «Не бійся! Піди, зроби за своїм словом. Тільки спочатку зроби мені з того малого калача, і винесеш мені, а для себе та для сина свого зробиш потім. 14 Бо так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Дзбанок муки не скінчиться, і не забракне в горняті олії аж до дня, як Господь дасть дощу на поверхню землі»;

Від Івана 6:48: «Я – хліб життя!»;

Від Івана 14:13, 14: «13 І коли що просити ви будете в Імення Моє, те вчиню, щоб у Сині прославивсь Отець. 14 Коли будете в Мене просити чого в Моє Ймення, то вчиню»;

Від Івана 15:7: «Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас, то просіть, чого хочете, – і станеться вам!».

«Лише приймаючи життя, віддане за нас на Голгофському хресті, ми можемо жити святим життям. І приймаємо ми це життя через прийняття Його Слова і виконання того, що Він повелів. Тоді ми стаємо одним цілим з Ним». – Бажання віків. – С.660.

Молитися в Ім’я Ісуса значить щось більше, ніж просто згадувати це Ім’я на початку і наприкінці молитви. Це значить молитися у згоді з волею і духом Ісуса, вірячи Його обітницям, покладаючись на Його благодать і звершуючи Його діла». – Дорога до Христа. – С.100, 101.

б. Оскільки основна мета молитви є духовною за своєю природою, про яке особливе прохання ніколи не можна забувати?

Від Луки 11:4: «І прости нам наші гріхи, бо й самі ми прощаємо кожному боржникові нашому. І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого!»;

Від Матвія 26:41: «Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, – бадьорий бо дух, але немічне тіло».

«Сон здолав учнів, і вони чули лише частину розмови Христа і Небесних вісників. Оскільки вони не пильнували й не молилися, то й не прийняли того, що Бог бажав їм дати, – пізнання про страждання і славу Христа. Вони втратили благословіння, які могли б отримати, якби стали учасниками Його самопожертви». – Бажання віків. – С.425.

«Перш ніж післати Свої суди на Землю, Бог завжди застерігає людей. Хто вірив в Його попередження і діяв згідно з цією вірою, підкоряючись Божим заповідям, ті уникали судів, які уражали неслухняних і невірних». – Там саме. – С.634.

«Ісус просив Петра пильнувати й молитися, але він заснув, приготувавши цим дорогу для свого тяжкого гріха. Усі учні, котрі спали в цю вирішальну годину, зазнали великої втрати. Христос знав про вогняне випробування, яке їх чекало. Він знав, що сатана всіма силами намагатиметься приспати їхню пильність, аби вони не були готові до випробування. Тому Христос застерігав їх. Якби протягом годин, проведених у Гефсиманському саду, вони пильнували та молилися, Петро ніколи не покладався б на власні сили. Він не зрікся б свого Господа. Якби учні пильнували з Христом у Його душевній борні, то були б готові побачити Його страждання на Голгофському хресті. Повною мірою вони зрозуміли б природу Його нестерпних страждань. Вони хоча б частково зрозуміли би суть Його нестерпних мук». – Там саме. – С.713, 714.

3. Хоча тимчасові потреби є важливими, що має бути пріоритетним?

Середа 29 березня

4.  ВІДПОВІДІ НА МОЛИТВУ

а. Які основні причини того, чому ми не завжди отримуємо такі відповіді на наші молитви, котрі сподіваємося отримати?

Якова 4:3: «Прохаєте – та не одержуєте, бо прохаєте на зле, щоб ужити на розкоші свої»;

Псалом 66:18: «Коли б беззаконня я бачив у серці своїм, то Господь не почув би [мене]»;

Приповісті 28:9: «Хто відхилює вухо своє, щоб не слухати Закона, то буде огидна й молитва того».

«Якщо ми виношуємо зло в нашому серці, якщо ми прив’язані до якого-небудь гріха, Господь не почує наші молитви. Але молитва зламаної душі, яка розкаюється, завжди буде почута й прийнята. Якщо виправлені усі відомі нам гріхи, Бог відповість на наші прохання. Однак нам ніколи не здобути Божого благовоління власними заслугами. Тільки заслуги Ісуса Христа можуть спасти нас, тільки Його Кров може очистити нас. Але все це не усуває тих умов, з-за яких ми можемо бути прийняті». – Дорога до Христа. – С.95.

«О, скільки людей втрачають щедрі благословення, які Бог приготував для Його дітей у вигляді здоров’я та духовних дарів! Є багато душ, котрі борються за досягнення певних перемог та особливих благословень, аби бути спроможними звершувати велику роботу. Для досягнення цієї мети вони завжди відчувають, що потрібно наполегливо та зі слізьми боротися у молитві. Коли ці люди досліджують Святе Письмо з молитвою, щоб найкращим чином зрозуміти висловлену там Божу волю і потім виконати її від щирого серця, то такі душі знайдуть бажаний спокій. Усі тяжкі муки, усі сльози та боротьба не принесуть їм очікуваних благословень доти, доки «я» не буде повністю підпорядковане Божій волі. Завдання, що стоїть перед кожним, має бути виконане, і тоді багатства Божої благодаті будуть дані всім, хто просить з вірою». – Свідоцтва для Церкви. – Т.9. – С.165.

б. Що потрібно для того, щоб отримати відповідь на молитву? Чому?

Якова 1:6, 7: «6 Але нехай просить із вірою, без жодного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер. 7 Нехай бо така людина не гадає, що дістане що від Господа».

«Навіть якщо ми не одержимо того, що просимо відразу, усе-таки повинні вірити, що Господь чує нас і відповість на наші молитви. Ми настільки схильні помилятися у своїх бажаннях і буваємо такими недалекоглядними, що іноді просимо про те, що не принесе нам щастя. Небесний Отець знає це і, відповідаючи на наші молитви, посилає нам саме те, що служить для нашого добра, те, чого ми самі побажали б від щирого серця, якби, осяяні згори, могли зрозуміти справжнє значення усього, з чим зустрічаємося на нашій дорозі. Навіть тоді, коли нам здається, що на наші молитви немає відповіді, ми все одно повинні покладатися на Божу благодать – відповідь неодмінно буде дана свого часу, ми отримаємо благословення, якого найбільше потребуємо. Однак стверджувати, що ми отримаємо відповідь саме в такий час і таким чином, як бажаємо, є самовпевненістю. Бог безкінечно мудрий, щоб помилятися, і безмежно добрий, щоб позбавити благословення тих, хто Його шукає. Тому не бійтеся довіряти Йому, навіть якщо не маєте негайної відповіді на ваші молитви». – Дорога до Христа. – С.96.

4. Що найбільше може перешкоджати молитві?

Четвер 30 березня

5.  БЕЗПЕРЕСТАНКУ МОЛІТЬСЯ

а. Який важливий момент ми завжди повинні усвідомлювати в кожній молитві і бути готовими підкоритися?

1 Івана 5:14, 15: «14 І оце та відвага, що ми маємо до Нього, – що коли чого просимо згідно волі Його, то Він слухає нас. 15 А як знаємо, що Він слухає нас, чого тільки ми просимо, то знаємо, що одержуємо те, чого просимо від Нього».

«Наше прохання має відповідати Божій волі; ми повинні просити про те, що Він обіцяв, і все, що отримуємо, – використовувати для виконання Його волі.

Ми можемо просити про прощення гріха, просити Духа Святого, характер, подібний до Христа, мудрості і сили, щоб виконувати Його роботу, просити будь-який дар, який Він обіцяв, і вірити, що отримаємо, і дякувати Богові за це». – Виховання. – С.258.

б. Як часто ми повинні молитися?

Даниїла 6:11: «А Даниїл, коли довідався, що було написане те писання, пішов до свого дому, – а вікна його в його горниці були відчинені навпроти Єрусалиму, і в три усталені порі на день він падав на свої коліна, і молився та славив свого Бога, бо робив так і перед тим»;

1 до солунян 5:17: «Безперестанку моліться!».

«У Бога навіть і думки немає про те, щоб хтось з нас став ченцем або пустельником, щоб ми видалилися від світу з метою присвятити усього себе служінню Йому. Нам потрібно жити так, як жив Христос: серед гір і безлічі людей. Людина, яка нічого не робить, а тільки молиться, незабаром перестане й молитися, або ж її молитви стануть формальним ритуалом. Коли люди ухиляються від громадського життя, від своїх християнських обов’язків і від несення хреста, коли вони перестають старанно працювати для Господа, Котрий невпинно працював для них, їм немає про що більше молитися: у них зникає всяке прагнення до присвячення та благочестя. Їхні молитви зосереджуються на собі. Вони не в змозі молитися про потреби людства, про збудування Царства Христа, про дарування їм самим сили для служіння». – Дорога до Христа. – С.101.

в. Чи існують особливі обставини, які вимагають, щоб канал спілкування був завжди відкритий? Яким має бути наше ставлення, коли ми постаємо перед нашим Творцем?

Неемії 2:4, 5: «4 І сказав мені цар: «Чого ж ти просиш?» І я помолився до Небесного Бога, 5 і сказав цареві: Якщо [це] цареві вгодне, і якщо раб твій уподобаний перед обличчям твоїм, то пошли мене до Юдеї, до міста гробів батьків моїх, – і я відбудую його!»;

До євреїв 4:16: «Отож, приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать».

5. Наскільки важливо знати Божу волю, перш ніж ми почнемо молитися про конкретні речі?

П’ятниця 31 березня

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1. Якою була мета молитви-зразка, якої Христос навчив учнів?

2. Наскільки важливими є поклоніння і хвала нашому Творцеві?

3. Хоча тимчасові потреби є важливими, що має бути пріоритетним?

4. Що найбільше може перешкоджати молитві?

5. Наскільки важливо знати Божу волю, перш ніж ми почнемо молитися про конкретні речі?