Щоденні біблійні уроки

«Зібрались апостоли й старші, щоб розглянути справу оцю» (Дії 15:6).

«Стіна поділу між юдеями і язичниками була зруйнована. Вони більше не перебували в різних кімнатах; невіруючий язичник був об'єднаний з віруючим юдеєм. Язичник не витиснув юдеїв з їхнього початкового положення, а став учасником з ними в їхніх благословеннях. Таким чином була виконана місія Христа». // Ознаки часу, 25 серпня 1887 року.

Додаткові матеріали для вивчення: Дії апостолів. – С.160-165, 188-200.

Неділя 17 жовтня

1.  ПОСЛАНІ З МІСІЄЮ

а. Через рік перебування Павла й Варнави в Антіохії, як місцева церква визнала їхнє покликання офіційно, переконуючи їх іти на нові поля? Чого це має навчити нас?

Дії 13:1-3: В Антіохії, у тамошній Церкві були ці пророки та вчителі: Варнава й Семен, званий Ніґер, і кірінеянин Луцій, і Манаїл, що був вигодуваний із тетрархом Іродом, та ще Савл. 2 Як служили ж вони Господеві та постили, прорік Святий Дух: Відділіть Варнаву та Савла для Мене на справу, до якої покликав Я їх! 3 Тоді, попостивши та помолившись, вони руки поклали на них, і відпустили.

«Бог рясно благословив працю Павла та Варнави того року, коли вони перебували з віруючими в Антіохії. Проте ні один, ні другий ще не були офіційно посвячені на євангельське служіння через покладання рук...

Перш ніж стати місіонерами в язичницькому світі, ці апостоли були урочисто посвячені Богові через піст, молитву та покладання рук». – Дії апостолів. – С.160, 161.

«Необхідно відвідувати одне місце за іншим, споруджувати одну громаду за одною. Тих, котрі займають позицію на стороні істини, потрібно організовувати в громади, а проповідник повинен переходити на інші, не менш важливі поля.

Щойно громада організовується, проповідник повинен задіяти її членів у роботі. Організовані громади необхідно навчати. Служитель повинен більше часу присвячувати навчанню, ніж проповіді. Він повинен навчати людей, як поширювати пізнання істини». – Записи Тихоокеанської Унії, 24 квітня 1902 року.

1. Чого нам слід навчитися зі, здавалося б, короткого періоду часу, який Павло провів у Антіохії?

Понеділок 18 жовтня

2.  ПЕРЕДАЮЧИ І РАДЯЧИСЬ

а. Що могли Павло і Варнава засвідчити про свої місіонерські труди?

Дії 14:27: 27 А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері і віри поганам.

Як ми повинні прагнути до подібного досвіду сьогодні?

Захарії 10:1: Просіть від Господа дощу часу весняного пізнього дощу, Господь чинить блискавки, і зливний дощ посилає їм, кожному траву на полі.

«Необхідно докласти рішучих зусиль для освоєння нових полів на півночі, півдні, сході й заході». – Євангелизм. – С.19, 20.

«Наші проповідники не повинні кружляти над своїми громадами, вважаючи громади в якомусь певному місці довіреними їхній особливій опіці. І наші громади не повинні ревнувати і відчувати себе знехтуваними, якщо проповідник не працює для них. Вони повинні самі взяти на себе тягар і більш ревно трудитися для душ. Віруючі повинні самі вкорінюватися, мати міцний корінь у Христі, щоб приносити плід для Його слави. Одностайно вони повинні прагнути досягти однієї мети – спасіння душ.

Усі, хто знають істину, повинні передавати це знання іншим. Нам необхідно навчати людей, доручати їм роботу, надаючи все необхідне для поширення істини. Зараз існує велика нестача працівників. Безліч чоловіків і жінок можуть приступити до роботи». – Записи Австрало-Азіатської Унійної конференції, 1 серпня 1902 року.

«Незабаром час для праці закінчиться. Хто не бажає взяти участь у цій заключній роботі? Кожен може щось зробити». – Історичні нариси. – С.173.

б. Опишіть проблему, з якою згодом зіткнулися Павло і Варнава. Як вони відреагували?

Дії 15:1, 2: А дехто, що з Юдеї прийшли, навчали братів: Якщо ви не обріжетеся за звичаєм Мойсеєвим, то спастися не можете. 2 Коли ж суперечка повстала й чимале змагання в Павла та в Варнави з ними, то постановили, щоб Павло та Варнава, та дехто ще інший із них, пішли в справі цій до апостолів й старших у Єрусалим.

До Галатів 2:1-5: Потому, по чотирнадцяти роках, я знову ходив в Єрусалим із Варнавою, взявши й Тита з собою. 2 А пішов я за відкриттям. І подав їм Євангелію, що її проповідую між поганами, особливо знатнішим, чи не дарма змагаюся я чи змагався. 3 Але й Тит, що зо мною, бувши греком, не був до обрізання змушений. 4 А щодо прибулих фальшивих братів, що прийшли підглядати нашу вільність, яку маємо в Христі Ісусі, щоб нас поневолити, 5 то ми їх не послухали ані на хвилю, і не піддалися були, щоб тривала в вас правда Євангелії.

«Павло... описує свої відвідини, які він звершив до Єрусалиму, щоб внести ясність у найспірніші питання, які тепер розбиралися в церквах Галатії щодо того, чи повинні язичники підкорятися вимогам церемоніального закону і продовжувати робити обрізання чи ні». – Біблійний коментар АСД [з коментарів Е.Г. Уайт]. – Т.6. – С.1108.

в. Що розглядалося на загальному зібранні віруючих? Який приклад це дає також і нам?

Дії 15:4-6: 4 Коли ж в Єрусалим прибули вони, були прийняті Церквою, та апостолами, та старшими, і вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними. 5 Але дехто, що ввірували з фарисейської партії, устали й сказали, що потрібно поганів обрізувати й наказати, щоб Закона Мойсеєвого берегли. 6 І зібрались апостоли й старші, щоб розглянути справу оцю.

«Братам належить радитися один з одним, тому що ми знаходимося під Божим керівництвом в одній частині Його виноградника в тій же мірі, що й в іншій». – Свідоцтва для Церкви. – Т.8. – С.233.

2. Чому Бог часом велить Своєму народу зібратися, а часом – розсіятися?

Вівторок 19 жовтня

3.  ЗІБРАЛИСЯ, ЩОБ ОБ'ЄДНАТИСЯ ЗА ВОЛЕЮ БОЖОЮ

а. Як відбувалося загальне зібрання віруючих? Яке рішення вони прийняли?

До Галатів 2:7-10: 7 але навпаки, побачивши, що мені припоручена Євангелія для необрізаних, як Петрові для обрізаних, 8 бо Той, хто помагав Петрові в апостольстві між обрізаними, помагав і мені між поганами, 9 і, пізнавши ту благодать, що дана мені, Яків, і Кифа, і Іван, що стовпами вважаються, подали мені та Варнаві правиці спільноти, щоб ми для поган працювали, вони ж для обрізаних, 10 тільки щоб ми пам'ятали про вбогих, що я й пильнував був чинити таке.

Дії 15:7-14, 19, 20: 7 Як велике ж змагання повстало, Петро встав і промовив до них: Мужі-браття, ви знаєте, що з давнішніх днів вибрав Бог поміж нами мене, щоб погани почули слово Євангелії через уста мої, та й увірували. 8 І засвідчив їм Бог Серцезнавець, давши їм Духа Святого, як і нам, 9 і між нами та ними різниці Він жадної не вчинив, очистивши вірою їхні серця. 10 Отож, чого Бога тепер спокушуєте, щоб учням на шию покласти ярмо, якого ані наші отці, ані ми не здолали понести? 11 Та ми віруємо, що спасемося благодаттю Господа Ісуса так само, як і вони. 12 І вся громада замовкла, і слухали пильно Варнаву й Павла, що розповідали, які то знамена та чуда вчинив через них Бог між поганами! 13 Як замовкли ж вони, то Яків озвався й промовив: Мужі-браття, послухайте також мене. 14 Симон ось розповів, як зглянувся Бог від початку, щоб вибрати люд із поганів для Ймення Свого. 19 Тому думаю я, щоб не турбувати поган, що до Бога навертаються, 20 але написати до них, щоб стримувались від занечищення ідольського, та від блуду, і задушенини, і від крови.

«[Цей прихід Павла в Єрусалим] був єдиним випадком, коли він розходився в думці з іншими апостолами, які були вище за рангом. Він спочатку шукав особистої зустрічі, в якій виклав свою справу перед головними апостолами: Петром, Яковом та Іваном. З усією далекоглядною мудрістю він дійшов до висновку, що якщо цих людей можна було б підвести до прийняття правильної позиції, положення б покращилося. Якби він спочатку представив це питання перед усією радою, був би поділ думок зі збитком для Церкви. Сильне упередження, яке спалахнуло через те, що він не примушував язичників обрізатися, змусило б багатьох виступити проти нього. Таким чином, мета його приїзду була б зруйнованою і марною. Однак три керівних апостоли, проти яких не було таких упереджень, як проти Павла, перемігши себе, щоб зайняти правильну позицію, представили справу перед радою і отримали згоду всіх у рішенні про звільнення язичників від зобов'язань церемоніального закону». – Біблійний коментар АСД [з коментарів Е.Г. Уайт]. – Т.6. – С.1108.

б. Яка відповідь тоді була відправлена в Антіохію?

Дії 15:22-31: 22 Тоді постановили апостоли й старші з цілою Церквою вибрати мужів із них, і послати до Антіохії з Павлом та Варнавою Юду, що зветься Варсавва, і Силу, мужів проводирів між братами, 23 написавши своїми руками оце: Апостоли й старші брати до братів, що з поган в Антіохії, і Сирії, і Кілікії: Вітаємо вас! 24 Через те, що ми чули, що деякі з вас, яким ми того не доручували, стурбували наукою вас, і захитали вам душі, 25 то ми постановили однодушно, зібравшися, щоб обраних мужів послати до вас із коханими нашими Варнавою та Павлом, 26 людьми тими, що душі свої віддали за Ім'я Господа нашого Ісуса Христа. 27 Тож ми Юду та Силу послали, що вияснять усно те саме. 28 Бо зволилось Духові Святому і нам, тягару вже ніякого не накладати на вас, окрім цього необхідного: 29 стримуватися від ідольських жертов та крови, і задушенини, та від блуду. Оберегаючися від того, ви зробите добре. Бувайте здорові!... 30 Посланці ж прийшли в Антіохію, і, зібравши народ, доручили листа. 31 А перечитавши, раділи з потішення того.

в. Чому всі віруючі повинні бути пильні, з молитвою вивчаючи істини Божого Слова і поширюючи їх?

1 Петра 3:15: 15 А Господа Христа святіть у ваших серцях, і завжди готовими будьте на відповідь кожному, хто в вас запитає рахунку про надію, що в вас, із лагідністю та зо страхом.

2 до Тимофія 2:15; 4:2-4; 15 Силкуйся поставити себе перед Богом гідним, працівником бездоганним, що вірно навчає науки правди. 2 Проповідуй Слово, допоминайся вчасно-невчасно, докоряй, забороняй, переконуй з терпеливістю та з наукою. 3 Настане бо час, коли здорової науки не будуть триматись, але за своїми пожадливостями виберуть собі вчителів, щоб вони їхні вуха влещували. 4 Вони слух свій від правди відвернуть та до байок нахиляться.

«У кожну епоху архиворог пристосовує свої спокуси до забобонів і нахилів людей. За часів апостолів він спонукав юдеїв звеличувати церемоніальний закон і відкидати Христа. У теперішній час він спонукає багатьох християн під приводом вшанування Христа нехтувати моральним Законом і вчить, що його заповіді можна безкарно порушувати. Обов'язок кожного Божого служителя – твердо і рішуче протистояти людям, які спотворюють віру, і Словом істини безстрашно викривати їхні помилки». – Нариси з життя Павла. – С.192.

3. Чого я можу навчитися з ситуації, в якій рада віруючих приймає рішення не таке, як я очікував?

Середа 20 жовтня

4.  КРИВА ЛІНІЯ НАВЧАННЯ

а. Що сталося, коли Петро, прийшовши з Єрусалиму, де йому довелося мати справу з юдеями і їхніми забобонами, відвідав Антіохію?

До Галатів 2:11-13: 11 Коли ж Кифа прийшов був до Антіохії, то відкрито я виступив супроти нього, заслуговував бо він на осуд. 12 Бо він перед тим, як прийшли були дехто від Якова, споживав із поганами. А коли прибули, став ховатися та відлучатися, боячися обрізаних. 13 А з ним лицемірили й інші юдеї, так що навіть Варнава пристав був до їхнього лицемірства.

«Єрусалим був столицею євреїв, і саме тут найбільше виявлявся дух винятковості й фанатизму. Цілком природно, що християни-євреї, які проживали в безпосередній близькості від храму, дорожили тими особливими перевагами, які належали єврейській нації. Зауваживши, що християнська Церква відходить від обрядів і традицій юдаїзму, а святість, яка оточувала єврейські звичаї, може незабаром бути втрачена у світлі нової віри, багато хто обурився на Павла, бо саме він великою мірою посприяв цій зміні. Навіть серед учнів не всі були готові охоче прийняти рішення собору. Деякі ревні поборники церемоніального закону ставилися до Павла з неприязню, вважаючи, що він нехтує вимогами єврейського закону.

Великі й вагомі за своїм значенням рішення загального собору надали впевненості віруючим із язичників, і справа Божа успішно просувалася вперед...

Коли пізніше Петро відвідав Антіохію, він завоював загальне довір’я братів своїм розсудливим прозорливим ставленням до навернених язичників. Деякий час він діяв згідно зі світлом, отриманим з Неба. Апостол настільки подолав властиву йому упередженість, що навіть сідав до столу з наверненими язичниками. Однак коли з Єрусалиму прийшли деякі євреї, ревнителі церемоніального закону, Петро необачно змінив своє ставлення до навернених язичників. «А з ним лицемірили й інші юдеї, так що навіть Варнава пристав був до їхнього лицемірства» (До галатів 2:13). Ця слабкість, виявлена шанованими улюбленими керівниками, завдала болю віруючим з язичників. Церкві загрожувало розділення». – Дії апостолів. – С.197, 198.

б. Як Павло виправив цю ситуацію?

До Галатів 2:14: 14 А коли я побачив, що не йдуть вони рівно за євангельською правдою, то перед усіма сказав Кифі: Коли ти, бувши юдеєм, живеш по-поганському, а не по-юдейському, то нащо поган ти примушуєш жити по-юдейському?

«Павло розумів, який згубний вплив може справити на Церкву двоєдушність Петра, тому відкрито докорив йому за те, що він приховував свої справжні почуття». – Там саме. – С.198.

4. Як я можу опинитися в небезпеці потрапити в пастку, в яку потрапив Петро?

Четвер 21 жовтня

5.  УРОК ДЛЯ ВСІХ

а. Чого нам слід навчитися з того, як Петро прийняв викриття Павла? Чому це виправлення було вчинено публічно?

Псалом 141:5: 5 Як праведний вразить мене, то це милість, а докорить мені, це олива на голову, її не відкине моя голова, бо ще і молитва моя проти їхнього зла.

Приповісті 27:5: 5 Ліпше відкрите картання, ніж таємна любов.

«В Антіохії Петро поступився принципами чесності. Павлу довелося протистояти його руйнівному впливу віч-на-віч. Цей випадок записаний для того, щоб інші отримали з цього користь і щоб цей урок був урочистим попередженням для людей, які займають високі посади, аби вони не поступалися чесністю, а дотримувалися принципів...

Нехай Бог дарує кожній людині відчуття її особистої безпорадності, щоб прямо і благополучно привести її корабель у Свою гавань. Благодать Христа необхідна нам щодня. Тільки Його незрівнянна благодать може вберегти наші стопи від падіння». – Біблійний коментар АСД [з коментарів Е.Г. Уайт]. – Т.6. – С.1108, 1109.

«Петро зрозумів свою помилку і негайно почав виправляти, наскільки це було можливо, заподіяне ним зло. Бог, Який знав кінець від початку, допустив, аби Петро виявив таку слабкість характеру, щоб апостол зрозумів: він не має нічого, чим міг би хвалитися. Навіть найкращі представники людства, полишені на самих себе, припускатимуться помилок. Бог передбачав, що в майбутньому декотрі у своїй сліпоті будуть стверджувати, ніби Петро та його уявні наступники володіють повноваженнями, котрі належать винятково Богові. Це свідчення слабкості апостола мало залишатися як доказ того, що він не володів непогрішимістю і жодним чином не перевершував інших апостолів...

Чим більша відповідальність покладена на людину, чим більше їй дано можливостей диктувати й керувати, тим більше шкоди вона може завдати, якщо не буде дотримуватися шляху Господнього і діяти згідно з рішеннями, прийнятими на загальному зібранні віруючих». – Дії апостолів. – С.198, 199.

5. Про що мені необхідно пам'ятати, якщо мене докорять так, як Петра, навіть нехай публічно?

П'ятниця 22 жовтня

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1. Чого нам слід навчитися зі, здавалося б, короткого періоду часу, який Павло провів у Антіохії?

2. Чому Бог часом велить Своєму народу зібратися, а часом – розсіятися?

3. Чого я можу навчитися з ситуації, в якій рада віруючих приймає рішення не таке, як я очікував?

4. Як я можу опинитися в небезпеці потрапити в пастку, в яку потрапив Петро?

5. Про що мені необхідно пам'ятати, якщо мене докорять так, як Петра, навіть нехай публічно?