Щоденні біблійні уроки

«Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої» (1 Івана 1:9).

«Зізнайтесь у своїх гріхах перед Богом, тому що тільки Він може простити їх, а у своїх прогріхах – один перед одним». – Дорога до Христа. – С.37.

Додаткові матеріали для вивчення: Дорога до Христа. – С.23-25, 37-41; Свідоцтва для Церкви. – Т.5. – С.635-650.

Неділя 26 лютого

1.  ОДНАКОВИЙ МЕТОД У НОВОМУ І В СТАРОМУ ЗАПОВІТАХ

а. Оскільки Бог не змінюється (Малахії 3:6; До євреїв 13:8), що ми повинні усвідомлювати про Його бажання стосовно спасіння кожної душі, котру Він створив?

Псалом 78:38: «Та він, Милосердний, гріх прощав і [їх] не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість»;

Єзекіїля 18:32: «Бо не жадаю Я смерти помираючого, говорить Господь Бог, але покайтеся та й живіть!»;

2 Петра 3:9: «Не бариться Господь із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття».

«[Бог] не бажає, щоб хтось загинув, Він бажає, щоб усі люди прийшли до покаяння… Меч правосуддя впав на [Христа], щоб вони могли стати вільними. Він помер, щоб вони могли жити. – Дивовижна Божа благодать. – С.326.

б. У якому чудовому уривку зі Старого Заповіту під час освячення храму, збудованого Соломоном, проголошується Божа готовність прощати?

2 Хронік 7:12-14: «12 І явився Господь Соломонові вночі та й сказав йому: «Вислухав Я молитви твої, та вибрав оце місце для Себе на храм жертви. 13 Якщо Я замкну небеса, і не буде дощу, і якщо накажу сарані поїсти землю, і якщо нашлю моровицю на народ Мій, 14 і впокоряться люди Мої, що над ними кличеться Ім’я Моє, і помоляться, і будуть шукати Ім’я Мого, і повернуть зо злих своїх доріг, то Я вислухаю з небес, і прощу їхній гріх, та й вилікую їхній Край!».

Як це відлунюється у Новому Заповіті?

1 Івана 1:9: «Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої»;

1 Івана 2:1: «Діточки мої, – це пишу я до вас, щоб ви не грішили! А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, – Ісуса Христа, Праведного».

«Свої особисті гріхи необхідно сповідувати перед Христом, єдиним Посередником між Богом і людиною... Кожен гріх є злочином перед Богом, і його слід сповідувати Богові через Христа. Кожен відкритий злочин слід сповідувати відкрито. Зло, вчинене супроти свого ближнього, необхідно виправляти з тим, хто постраждав від нього. Якщо той, хто прагне отримати одужання, був винен у лихослів’ї; якщо він сіяв розбрат удома, серед своїх ближніх, або в церкві, збуджуючи відчуження та чвари; якщо своєю неправильною поведінкою він вводив у гріх інших – у всьому цьому необхідно сповідатися перед Богом і перед тими, кого образили». – Служителі Євангелії. – С.216, 217.

1. Чого особисто ми можемо навчитися з молитви Соломона під час освячення храму?

Понеділок 27 лютого

2.  ПЕРШИЙ КРОК ДО ОТРИМАННЯ ПРОЩЕННЯ

а. Оскільки робота Духа Святого – викривати серце (Від Івана 16:8), яким має бути наш перший відгук?

Псалом 86:5: «Бо Ти, Господи, добрий і вибачливий, і багатомилостивий для всіх, хто кличе до Тебе!».

«Грішник починає розумом та серцем розуміти свою провину. Він визнає праведність Господа та відчуває страх від того, що зі своїми пороками та нечистотою знаходиться в присутності Того, Кому відомі всі таємниці людської душі. Він бачить любов Бога, красу святості, радість чистоти. Він жадає очищення і зміни, щоб ввійти у спілкування з Небом». – Дорога до Христа. – С.24.

«Таке покаяння відбувається внаслідок дії Божественної благодаті на серце і приводить до визнання та залишення гріхів. Ці плоди, за свідченням апостола, були помітні в житті коринтських християн». – Дії апостолів. – С.324

б. Якщо ми уважно вивчаємо приклад дня П’ятидесятниці, що відбулося внаслідок пробудження сумління до усвідомлення гріха?

Дії 2:36, 37: «36 Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп’яли ви! 37 Як почули ж [оце], вони серцем розжалобились, та й сказали Петрові та іншим апостолам: «Що ж ми маємо робити, мужі-браття?».

«Лише через розкаяння в гріху і залишення його, тільки через щиру молитву та посвячення себе Богові, перші учні Христа змогли приготуватися до злиття Духа Святого в день П’ятидесятниці. Ту саму роботу, тільки ще більшою мірою, маємо звершувати нині й ми». – Свідоцтва для проповідників. – С.507.

в. Як ми можемо описати результат усвідомлення провини, що веде до зміни життя?

Дії 2:38: «А Петро до них [каже]: «Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, – і дара Духа Святого ви приймете!».

«Перш ніж отримати справжній мир, [ізраїльтяни] повинні були усвідомити і сповідати свої гріхи перед Богом». – Патріархи і пророки. – С.614.

«Істинне сповідання завжди представляє особливий характер і полягає у визнанні певних, конкретних гріхів. Вони можуть бути такого характеру, що їх можна сповідати лише перед Богом; а іноді – це гріхи загального плану, які необхідно сповідати перед усім зібранням. Але в будь-якому разі сповідь має бути конкретною, по суті, і щирою у визнанні скоєного гріха». – Свідоцтва для Церкви. – Т.5. – С.639.

2. Які кроки ми повинні зробити серйозно, якщо хочемо брати участь у завершенні Божої роботи з силою Пізнього Дощу?

Вівторок 28 лютого

3.  ПРИКЛАД НЕЩИРОГО ПОКАЯННЯ

а. Чи розкаявся Юда, в тому що зрадив Христа первосвященикам (Від Матвія 26:14-16, 47-49)? Чому так, чи чому ні?

Від Матвія 27:3, 4: «3 Тоді Юда, що видав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібняків первосвященикам і старшим, 4 та й сказав: «Я згрішив, невинну кров видавши». Вони ж відказали: «А нам що до того? Дивись собі сам».

«Тепер Юда кинувся до ніг Ісуса, визнаючи Його Божим Сином, і благав Його звільнитися від кайданів. Спаситель не докоряв зрадникові. Він знав: Юда не розкаявся. Його сповідь була вимушеною. Він жахався осудження і майбутнього суду, але не відчував глибокого жалю й печалі через те, що продав невинного Божого Сина, зрікся Святого Ізраїлевого. Та все ж Ісус не висловив жодного осуду. Він співчутливо подивився на Юду і сказав: «Та на те Я й прийшов на годину оцю» (Від Івана 12:27)». – Бажання віків. – С.722.

«Гріх убиває моральне сприйняття, тому грішник не зауважує недоліків у своєму характері й не розуміє жахливості заподіяного ним зла. Якщо він не покориться переконуючій силі Духа Святого, то не усвідомить до кінця свого гріха. Його визнання не будуть щирими та серйозними. Визнаючи свою провину під тиском викриття, він щоразу намагатиметься виправдати себе, посилаючись на обставини». – Дорога до Христа. – С.40.

«Через віру та молитву всі можуть відповідати вимогам Євангелії. Жодну людину не можна насильно змусити згрішити. Перш ніж будь-який гріх опанує розумом або беззаконня переможе над сумлінням, людина повинна мати на меті гріховний вчинок, а потім слідує намір душі зробити це. Якою б сильною не була спокуса, вона ніколи не є виправданням гріха». – Свідоцтва для Церкви. – Т.5. – С.177.

б. Поясніть, чи веде такий вид покаяння до вічного життя.

Від Матвія 27:5: «І, кинувши в храм срібняки, відійшов, а [потому] пішов, – та й повісився»;

2 до коринтян 7:8-11: «8 Коли я й засмутив вас листом, то не каюся, хоч і каявся був, бо бачу, що той лист засмутив вас, хоч і часово. 9 Я радію тепер не тому, що ви засмутились, а що ви засмутилися на покаяння, бо ви засмутились для Бога, щоб ні в чому не мати втрати від нас. 10 Бо смуток для Бога чинить каяття на спасіння, а про нього не жалуємо, а смуток світський – чинить смерть. 11 Бо ось саме це, що ви засмутились для Бога, яку пильність велику воно вам зробило, яку оборону, яке обурення, який страх, яке бажання, яку горливість, яку помсту! Ви в усім показали, що чисті ви в справі».

«Багато хто перебувають в самообмані і будують плани, до яких Господь не має жодного відношення. Однак єдиний безпечний шлях, якого слід дотримуватися, – це послух Слову Господа. Натомість багато хто має намір звершувати щось грандіозне. Їм легше спланувати на майбутнє якісь великі справи, ніж звільнитися від свого «я», віддати Богові серце, розум і волю й підкоритися тій Силі, Котра може творити і руйнувати. Нехай молодь через молитву та дослідження Святого Письма серйозно проаналізує свої мотиви, аби перевірити, чи їхня власна воля і схильності не відводять від Божих вимог». Наставник молоді, 23 березня 1893 року.

3. Чому потрібно сповідувати свої гріхи перед Богом? Наскільки ми насправді відповідальні за скоєння гріха?

Середа 1 березня

4.  ПРИКЛАД ІСТИННОГО ПОКАЯННЯ (ПСАЛОМ 51)

а. Що відбувається, коли ми не визнаємо своїх гріхів перед Богом, а натомість замовчуємо про них?

Псалом 32:3, 4: «3 Коли я мовчав, спорохнявіли кості мої в цілоденному зойку моєму, 4 бо рука Твоя вдень та вночі надо мною тяжить, і волога моя обернулась на літню посуху! [Села]».

б. Після того як пророк Натан прямо відкрив гріх Давида (2 Самуїлова 12:1-12), як відреагував цар?

2 Самуїлова 12:13: «І сказав Давид до Натана: «Згрішив я перед Господом!» А Натан сказав до Давида: «І Господь зняв твій гріх, – не помреш!».

«Слова пророка глибоко зворушили серце Давида; совість його прокинулася, гріх повстав у всій його потворності. Його душа схилилася в каятті перед Богом». – Патріархи і пророки. – С.722.

«Розкаяння Давида було щирим і глибоким. Він не зробив жодної спроби виправдати свій злочин. Не бажання уникнути грізних судів спонукувало його до молитви. Він бачив лише потворність свого гріха проти Бога, бачив порочність своєї душі і ненавидів свій гріх. Він просив у молитві не лише прощення, а й чистоти серця. Давид не залишився у відчаї своєї боротьби. У Божих обітницях для грішників, які розкаялися, він вбачав доказ того, що буде прощений і прийнятий». – Там саме. – С.725.

в. Як це також відбулося у серці Симона з Віфанії?

Від Луки 7:40-48: «40 І озвався Ісус та й говорить до нього: «Маю, Симоне, дещо сказати тобі». А той відказав: «Кажи, Учителю». 41 І промовив Ісус: «Були два боржники в одного вірителя; один був винен п’ятсот динаріїв, а другий – п’ятдесят. 42 Як вони ж не могли заплатити, простив він обом. Скажи ж, котрий із них більше полюбить його?» 43 Відповів Симон, говорячи: «Думаю, – той, кому більше простив». І сказав Він йому: «Розсудив ти правдиво». 44 І, обернувшись до жінки, Він промовив до Симона: «Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, – ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропила слізьми Мої ноги й обтерла волоссям своїм. 45 Поцілунку не дав ти Мені, – а вона, відколи ввійшов Я, Мої ноги цілує невпинно. Голови ти Моєї оливою не намастив, – а вона миром ноги мої намастила... 47 Ось тому говорю Я тобі: «Численні гріхи її прощені, бо багато вона полюбила. Кому ж мало прощається, такий мало любить». 48 А до неї промовив: «Прощаються тобі гріхи!».

Яким єдиним способом можна досягти миру і примирення?

Псалом 32:5: «Я відкрив Тобі гріх свій, і не сховав був провини своєї. Я сказав був: «Признаюся в проступках своїх перед Господом!» і провину мого гріха Ти простив. [Села]»;

Єремії 3:13: «Тільки пізнай же провину свою, бо ти проти Господа, Бога свого повстала, і грішила з чужими під деревом кожним зеленим, і Мого голосу ви не почули, говорить Господь»;

1 Івана 1:9: «Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої».

«Подібно до того, як Натан учинив з Давидом, так і Христос гірку правду зодягнув у слова притчі. Він дав можливість господареві винести вирок самому собі. Симон сам підштовхнув цю жінку до гріха, а тепер зневажав її. Він дуже скривдив її. Ті два боржники із притчі уособлювали Симона та грішну жінку. Ісус не мав на увазі, що ці дві особи повинні відчувати різну міру відповідальності, адже вони обоє мали невідплатний борг перед Богом. Але Симон вважав себе більш праведним за Марію, а Ісус бажав відкрити йому, наскільки великою була його вина. Христос бажав показати: гріх Симона був настільки більшим за гріх цієї жінки, наскільки борг у п’ятсот динаріїв перевищує борг у п’ятдесят.

Тепер Симон побачив себе в іншому світлі... Він зрозумів, як ставиться до Марії Той, Хто більший за пророка. Він збагнув, що проникливі очі Христа читають її сповнене любові й відданості серце. Симона охопив сором, і він зрозумів, що перебував в присутності Того, Хто перевершував його...

Симона зворушила доброта Ісуса, Котрий не осудив його відкрито перед усіма гостями… Терпеливі зауваження Ісуса переконали його у власній помилці. Симон зрозумів свій великий борг перед Господом. Його гордість упокорилася, і він покаявся. Гордий фарисей став покірним, самовідданим учнем». – Бажання віків. – С.566-568.

4. Наскільки обережними ми повинні бути, вказуючи комусь на їхню провину?

Четвер 2 березня

5.  ДАР ПРОЩЕННЯ

а. Якщо ми глибоко погрузли в злочинах, як ми можемо дійти до глибокого, щирого жалю про свої гріхи?

Дії 5:30, 31: «30 Бог наших отців воскресив [нам] Ісуса, Якому ви смерть були заподіяли, повісивши на дереві. 31 Його Бог підвищив Своєю правицею – на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів»;

Ісаї 55:6, 7: «6 Шукайте Господа, доки можна знайти Його, кличте Його, як Він близько! 7 Хай безбожний покине дорогу свою, а крутій – свої задуми, і хай до Господа звернеться, – і його Він помилує, і до нашого Бога, бо Він пробачає багато!»;

До євреїв 4:16: «Отож, приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать».

«Вчинити таке покаяння самотужки неможливо; його можна одержати тільки в Христа, Котрий «піднявся був на висоту... і дав дари людям» (Псалом 68:19, переклад з англ.). – Дорога до Христа. – С.25.

«Якщо ви усвідомлюєте свою гріховність, не чекайте, поки самі виправитеся! Дуже багато хто вважають себе недостатньо гарними, щоб прийти до Христа. Невже ви сподіваєтеся стати кращими своїми власними зусиллями? «Чи мурин відмінить [коли] свою шкіру, а пантера – ті плями свої? [Тоді] зможете й ви чинити добре, навчені чинити лихе!» (Єремії 13:23). Допомога для нас – лише у Бозі. Ми не повинні чекати, поки у нас з’являться більш переконливі докази, більш свята вдача, поки нам представиться більш сприятлива можливість. Самі ми нічого не зможемо зробити. Ми повинні прийти до Христа такими, якими ми є». – Там саме. – С.31.

б. Наскільки ретельно ця Божа робота може звершуватися для нас і в нас?

До євреїв 12:12: «Тому то «опущені руки й коліна знеможені випростуйте»;

До филип’ян 1:6: «Я певний того, що той, хто в вас розпочав добре діло, виконає [його] аж до дня Христа Ісуса».

«Покаяння, як і прощення, – це Божий дар, який ми отримуємо через Христа. Під впливом Духа Святого ми усвідомлюємо свою гріховність і відчуваємо потребу прощення. Прощення отримують лише ті, котрі упокорили своє серце; але саме Божа благодать приводить серце до покаяння. Бог знає всі наші слабкості та недоліки, і Він допоможе нам». – Вибрані звістки. – Кн.1. – С.353.

в. Яким буде результат такого щирого сповідання?

До римлян 8:1: «Тож немає тепер жодного осуду тим, хто ходить у Христі Ісусі не за тілом, а за духом».

5. Яким чином грішник може покаятися?

П’ятниця 3 березня

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1. Чого особисто ми можемо навчитися з молитви Соломона під час освячення храму?

2. Які кроки ми повинні зробити серйозно, якщо хочемо брати участь у завершенні Божої роботи з силою Пізнього Дощу?

3. Чому потрібно сповідувати свої гріхи перед Богом? Наскільки ми насправді відповідальні за скоєння гріха?

4. Наскільки обережними ми повинні бути, вказуючи комусь на їхню провину?

5. Яким чином грішник може покаятися?