Щоденні біблійні уроки

ПАМ’ЯТНИЙ ВІРШ: «Сказав їм Ісус: Я – хліб життя! Хто приходить до Мене, – не буде голодувати, і хто вірить у Мене, – ніколи не буде спраглим» (Від Івана 6:35).

Додаткові матеріали для вивчення: Блаженства, промовлені на горі. – С.18-21.

«Ми споживаємо тіло Христа… коли вірою покладаємося на Нього як нашого Спасителя». – Біблійний коментар АСД [з коментарів Е.Г. Уайт]. – Т.5. – С.1135.

1. АМБІЦІЙНА РЕВНІСТЬ Нд, 30 бер.

а. Яке переконання оволоділо багатьма людьми після чуда з хлібами?

Від Івана 6:14: «Тоді люди, побачивши чудо, яке [Ісус] вчинив, говорили, що Він є справжній Пророк, Який [має] прийти у світ».

Що вони хотіли зробити?

Від Івана 6:15 (перша частина): «А Ісус, знаючи, що вони мають намір прийти, насильно взяти й проголосити Його Царем…» (переклад з англ.).

«Усі події того дня переконували в правдивості цієї думки. Чудо з хлібами та рибами стало для них доказом того, що довгоочікуваний Визволитель – серед них. Надії людей зростали. Ось Той, Хто зробить Юдею земним раєм, де тече молоко і мед. Він задовольнить будь-яке бажання! Ісус скине владу ненависних римлян! Він звільнить Юдею та Єрусалим! Він зцілить поранених у битві воїнів! Він нагодує цілі армії! Він зможе підкорити всі народи і дати Ізраїлеві довгоочікуване панування!

У своєму піднесенні люди були готові негайно оголосити Ісуса царем. Вони бачили, що Він не намагається привернути до Себе увагу чи здобути Собі славу. Це суттєво відрізняло Його від священників та старійшин, і народ почав побоюватися, що Він ніколи не домагатиметься престолу Давидового. Порадившись, вони вирішили оголосити Ісуса царем Ізраїлю всупереч Його власній волі. Учні поділяли думку народу, підтверджуючи, що престол Давида по праву належить їхньому Вчителеві. Лише через скромність, – пояснювали вони, – Христос відмовляється від такої честі. Нехай же народ звеличить Визволителя, а тоді зарозумілі правителі будуть змушені вшанувати Того, Хто наділений Божою владою». – Бажання віків. – С.377, 378.

1. Що планували зробити послідовники Христа після чуда з хлібами?

2. ЗАСПОКОЄННЯ НЕРОЗУМНОЇ РЕВНОСТІ Пн, 31 бер.

a. Що зробив Ісус, аби завадити народові та учням здійснити їхній намір щодо зведення Його на земний престол?

Від Івана 6:15: «А Ісус, знаючи, що вони мають намір прийти, насильно взяти й проголосити Його Царем, відійшов знову Сам на гору» (переклад з англ.).

«[Учні та народ] сповнені рішучості здійснити свій план, але Ісус знає їхній намір і краще за всіх розуміє, якими будуть наслідки таких дій. Уже зараз священники і правителі полюють на Його життя, звинувачуючи Його в тому, що Він відвертає від них людей. Спроба посадити Його на престол призвела б до насильства і кровопролиття, а це перешкодило б проповіді про духовне Царство. Потрібно було, не гаючи часу, перешкодити здійсненню такого плану. Покликавши учнів, Ісус звелів їм узяти човна і негайно повернутися до Капернауму; Сам же Він залишився відпустити народ.

Ще ніколи доручення Христа не здавалося їм таким важким. Учні давно чекали нагоди, щоб на хвилі народного збудження проголосити Ісуса царем; нині вони не могли погодитися з тим, що весь їхній ентузіазм буде даремним. Юрби людей, які збиралися на святкування Пасхи, палко бажали бачити нового пророка. Для Його послідовників ця нагода видавалася найкращою можливістю зробити свого Вчителя царем Ізраїлю. У розпалі власного честолюбства вони не могли залишити Ісуса одного на безлюдному березі. Вони заперечували таке рішення, але цього разу Ісус розмовляв з ними, як ніколи, владно. Зрозумівши, що подальші заперечення з їхнього боку будуть марними, вони мовчки попрямували до моря». – Бажання віків. – С.378.

б. Що зробив народ наступного дня після чуда?

Від Івана 6:22-25: «22 Наступного дня юрба, яка перебувала на другому боці моря, побачила, що іншого човна там не було, крім [того] одного, [до якого ввійшли Його учні], і що Ісус не входив до човна зі Своїми учнями, а відпливли лише самі Його учні. 23 Тим часом з Тиверіади припливли інші човни поблизу того місця, де їли хліб після того, як Господь віддав хвалу. 24 Коли люди побачили, що там немає ні Ісуса, ні Його учнів, вони самі посідали в човни й попливли до Капернаума, шукаючи Ісуса. 25 Коли знайшли Його на тому боці моря, сказали Йому: Равві, коли Ти прибув сюди?».

«Вістка про чудо з хлібами поширилася всюди, і наступного дня на світанку люди почали збиратися до Витсаїди, аби побачити Ісуса. Вони прибували у великій кількості морем і сушею. Ті, котрі залишили Його минулої ночі, тепер повернулися, сподіваючись знайти Його у Витсаїді, оскільки не було жодного човна, яким Він міг би переправитися на інший берег. Але їхні пошуки були даремними; багато людей у пошуках Ісуса повернулися до Капернауму.

Тим часом після одноденної відсутності Ісус прибув до Генісарету. Як тільки стало відомо, що Він зійшов на берег, люди ″оббігли всю ту околицю і почали на носилках приносити хворих – скрізь, де б Він не з’явився″ (Від Марка 6:55)». – Там саме. – С.383, 384.

2. Опишіть головний інтерес народу, який слідував за Ісусом.

3. КРАЩІ ЦІЛІ, БОЖЕСТВЕННА ДОПОМОГА Вт, 1 квіт.

а. Яку відверту, але водночас глибоку звістку проголосив Ісус народові?

Від Івана 6:26, 27: «26 У відповідь Ісус сказав їм: Знову й знову запевняю вас: ви шукаєте Мене не тому, що побачили чудеса, але тому, що їли хліб і наситилися. 27 Не працюйте для поживи, яка гине, але для поживи, яка залишається на вічне життя, яку дасть вам Син Людський, бо Його призначив Бог Отець!».

«Але Ісус не задовольнив їхньої цікавості. Він сумно сказав: ″Ви шукаєте Мене не тому, що побачили чудеса, але тому, що їли хліб і наситилися″. Вони шукали Його не з благородних спонукань, а тому, що наситилися хлібом. Люди сподівалися, що, долучившись до Нього, зможуть отримати також інші земні блага. Спаситель відповів їм: ″Не працюйте для поживи, яка гине, але для поживи, яка залишається на вічне життя″. Не шукайте лише матеріальної вигоди, не віддавайте всіх своїх сил турботам про земне життя, а дбайте про духовну поживу – про мудрість, яка веде до вічного життя». – Бажання віків. – С.384.

б. Яке запитання юдеї поставили Ісусу щодо Божих діл?

Від Івана 6:28: «Запитали в Нього: Що нам робити, аби чинити Божі діла?».

Поясніть відповідь, яку дав Господь.

Від Івана 6:29: «У відповідь Ісус їм сказав: Боже діло є те, щоб ви повірили в Того, Кого Він послав».

«Інтерес слухачів пробудився, і вони вигукнули: ″Що нам робити, аби чинити Божі діла?″ Ці люди виконували чимало обтяжливих обов’язків, аби заслужити Боже схвалення; вони готові прийняти будь-який інший новий обряд, виконанням якого можна було б отримати нові заслуги. Їхнє запитання означало: що нам потрібно робити, щоб заслужити Небеса? Яку ціну заплатити, щоб отримати вічне життя?

Ісус відповів: ″Боже діло є те, щоб ви повірили в Того, Кого Він послав″. Ціна Небес – це Ісус. Шлях до Небес пролягає через віру в ″Агнця Божого, що на Себе бере гріх світу″ (Від Івана 1:29)». – Бажання віків. – С.385.

«Покаятися – означає відвернутися від власного ″я″ і навернутися до Христа; якщо ми приймемо Христа вірою і Він житиме в нас, про це свідчитимуть наші добрі діла». – Блаженства, промовлені на горі. – С.87.

«Нехай Господь допоможе Своєму народові усвідомити, що є важлива робота, яку необхідно виконати… Удома, в церкві та в світі Божі діти повинні творити діла Христа. Господь не залишив їх працювати поодинці. Ангели є їхніми помічниками. І Сам Христос – їхній Помічник». – Свідоцтва для церкви. – Т.8. – С.18.

3. Поясніть слова Ісуса, записані в Євангелії від Івана 6:29.

4. НЕБЕСНИЙ ХЛІБ Ср, 2 квіт.

а. Яку ознаку хотіли отримати юдеї і про який історичний факт вони згадали?

Від Івана 6:30, 31: «30 Тоді сказали Йому: Яку ознаку Ти зробиш, щоб ми побачили і повірили Тобі? Що Ти зробиш? 31 Наші батьки їли манну в пустелі, згідно з написаним: Хліб з неба дав їм їсти!».

Що Ісус сказав про хліб Небесний?

Від Івана 6:32, 33: «32 А Ісус їм відказав: Знову й знову запевняю вас: не Мойсей дав вам хліб з неба, але Мій Отець дає вам справжній хліб з неба, 33 бо хлібом Божим є Той, Хто сходить з неба і дає світові життя».

«Юдеї шанували Мойсея як подателя манни; вихваляючи знаряддя, вони випустили з уваги Того, Хто вчинив це. Їхні батьки нарікали на Мойсея, сумніваючись і заперечуючи його Божественну місію. А нині одержимі тим самим духом їхні нащадки відкидали Того, Хто пропонував їм Божу вістку. ″А Ісус їм відказав: Знову й знову запевняю вас: не Мойсей дав вам хліб з неба″. Той, Хто дав їм манну, стояв серед них. Сам Христос провадив юдеїв через пустелю і щоденно годував їх Небесним хлібом. Ця їжа була прообразом істинного Небесного хліба. Життєдайний дух, який походить від безмежної Божої повноти, – ось справжня манна». – Бажання віків. – С.385, 386.

б. Оскільки їхні думки були прикуті лише до буквального, фізичного хліба, яке прохання вони висловили, і що пояснив їм Господь?

Від Івана 6:34-36: «34 Тоді сказали Йому: Господи, давай нам завжди цей хліб! 35 Сказав їм Ісус: Я – хліб життя! Хто приходить до Мене, – не буде голодувати, і хто вірить у Мене, – ніколи не буде спраглим. 36 Але Я сказав вам, що ви хоч і побачили Мене, але не вірите».

«Використаний Христом символ був відомий юдеям. Натхненний Святим Духом Мойсей говорив: ″Не лише хлібом живе людина, але і всім тим, що виходить з Господніх уст людина живе″. А пророк Єремія записав: ″Щойно надходили Твої слова, я їх споживав; Господи Саваоте, Твоє слово було для мене радістю″ (Второзаконня 8:3; Єремії 15:16). Навіть самі рабини стверджували: споживати хліб у духовному розумінні – значить досліджувати Закон і робити добрі справи. Вони не раз наголошували, що з приходом Месії увесь Ізраїль буде нагодований. Учення пророків показувало глибоке духовне значення чуда з хлібами. Ісус намагався викласти цей урок Своїм слухачам у синагозі. Якби вони розуміли Писання, то сприйняли б і Його слова: ″Я – хліб життя!″. Адже тільки вчора велика кількість ослаблених і змучених людей була нагодована хлібом, який Він дав. І як від цього хліба вони отримали фізичні сили й підкріплення, так і від Христа вони могли отримати духовну силу для вічного життя». – Там саме. – С.386.

4. Яку ілюстрацію використав Христос, щоб показати джерело духовного життя?

5. ВОСКРЕСІННЯ І ВІЧНЕ ЖИТТЯ Чт, 3 квіт.

а. Які дві тісно пов’язані між собою обітниці дані тим, хто присвячує себе Христу? Як це дає надію кожному грішникові?

Від Івана 6:37-40: «37 Все, що дає Мені Отець, прийде до Мене; і того, хто приходить до Мене, Я не вижену геть, 38 бо Я зійшов з неба виконувати не Мою волю, а волю Того, Хто Мене послав, – [Отця]. 39 А воля Того, Хто Мене послав, – [Отця], – є та, аби все, що Він Мені дав, Я не втратив, але воскресив це останнього дня. 40 Воля Мого Отця є та, щоб кожний, хто бачить Сина й вірить у Нього, мав вічне життя, – і Я воскрешу його останнього дня».

«[Ісус] сказав, що всі, хто приймає Його вірою, отримають вічне життя. Ніхто не загине. – Бажання віків. – С.387.

«Не прислухайтеся до пропозицій ворога залишатися далеко від Христа, доки ви не станете кращими, достатньо хорошими, аби прийти до Бога. Якщо зволікатимете, то не прийдете ніколи. Якщо сатана вказує на ваш брудний одяг, повторюйте обітницю Ісуса: ″Того, хто приходить до Мене, Я не вижену геть″ (Від Івана 6:37). Скажіть ворогові, що Кров Ісуса Христа очищає від усякого гріха. Нехай вашою молитвою стане молитва Давида: ″Тож окропи мене гісопом, і я стану чистий, – обмий мене і я стану біліший від снігу″ (Псалом 51:9).

Вставайте та йдіть до свого Отця. Він зустріне вас ще здалеку. Якщо в покаянні ви зробите тільки один крок назустріч Йому, Він поспішить обняти вас руками безмежної любові. Його вухо відкрите до ридань душі, котра кається. Найперший порив серця до Бога відомий Йому. Жодна молитва, як би несміливо вона не була виголошена, жодна сльоза, як би потаємно вона не була пролита, жодне щире прагнення до Бога, яким би слабким воно не було, ніколи не залишаються без того, щоб Дух Святий не поспішив їм назустріч. Навіть коли молитва ще не вимовлена, а прагнення серця не усвідомлене, від Христа надходить благодать, щоб об’єднатися з тією благодаттю, що вже діє в людській душі». – Наочні уроки Христа. – С.206.

б. На що нарікали невіруючі юдеї і яку обітницю повторив Ісус тим, хто повірив у Нього?

Від Івана 6:41-51: «41 Тож нарікали на Нього юдеї, бо Він сказав: Я – хліб, який зійшов з неба, – 42 і казали: Хіба це не Ісус, син Йосипа, батька й матір Якого ми знаємо? Як же тепер [Він] каже: Я зійшов з неба? 43 У відповідь Ісус сказав їм: Не ремствуйте між собою. 44 Ніхто не може прийти до Мене, коли Отець, Який Мене послав, не притягне його, – і Я воскрешу його останнього дня. 45 Написано в пророків: І всі будуть навчені Богом! Кожний, хто чув Отця і навчився, приходить до Мене. 46 Не тому, що Отця хтось бачив; хіба лише Той, Хто є від Бога, – Він і бачив Отця. 47 Знову й знову запевняю вас: той, хто вірить [у Мене], має вічне життя. 48 Я – хліб життя! 49 Ваші батьки їли манну в пустелі, – і повмирали. 50 Цей же – хліб, який сходить із неба, аби той, хто його їсть, не помер. 51 Я – хліб живий, який зійшов з неба; якщо хто буде їсти цей хліб, житиме вічно. Хліб, який Я дам, – це Моє тіло, [яке Я віддам] для життя світу!».

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ Пт, 4 квіт.

1. Що планували зробити послідовники Христа після чуда з хлібами?

2. Опишіть головний інтерес народу, який слідував за Ісусом.

3. Поясніть слова Ісуса, записані в Євангелії від Івана 6:29.

4. Яку ілюстрацію використав Христос, щоб показати джерело духовного життя?

5. Як юдейські керівники проявили своє упередження проти Христа?