Щоденні біблійні уроки

ПАМ’ЯТНИЙ ВІРШ: «Адже Я дав вам приклад, щоб і ви робили так, як Я зробив вам» (Від Івана 13:15).

Додаткові матеріали для вивчення: Бажання віків. – С.642-651.

«Усе життя Христа було присвячене самовідданому служінню. ″Син Людський – прийшов Він не для того, щоби служили Йому, а щоби послужити″ (Від Матвія 20:28). Про це свідчив кожний Його вчинок». – Бажання віків. – С.642.

1. ЯЗИЧНИЦЬКЕ ПОНЯТТЯ Нд, 20 лип.

а. Який руйнівний спосіб мислення, що бере початок від Люцифера, справив вплив на юдеїв (включаючи учнів Христа) і може вплинути на нас сьогодні?

Від Луки 22:24, 25: «24 Була й суперечка між ними, хто з них більший. 25 А [Ісус] сказав їм: Царі народів панують над ними, а ті, хто володіє ними, звуться доброчинцями».

«Люцифер бажав Божої влади, а не Його характеру. Він прагнув зайняти найвище місце, тому кожна істота, яка керується його духом, чинитиме те саме. З огляду на це, відчуження, незгоди і розбрат неминучі. Панування стає нагородою найсильнішого. Царство сатани – це царство насильства, де кожен вважає іншого перешкодою для свого просування вперед або сходинкою, ступаючи на яку, можна досягти вищого місця». – Бажання віків. – С.435, 436.

«У царствах цього світу високе становище означає самозвеличення. Вважалося, що народ існує тільки для користі панівних класів. Вплив, багатство, освіта – усе це засоби підкорення мас в інтересах вождів. Вищі класи повинні думати, вирішувати, насолоджуватися і панувати, а нижчі – коритися і служити. Релігію, як і всі інші інститути суспільного життя, почали використовувати в інтересах можновладців. Від народу вимагалося тільки вірити й покірно виконувати волю вищепоставлених. Право людини думати і діяти згідно зі своєю волею категорично відкидалося». – Там саме. – С.550.

«Духовна гординя, бажання диктувати, честолюбне прагнення до почестей чи високого становища… можуть порушити мир та злагоду в церкві». – Свідоцтва для церкви. – Т.5. – С.241.

1. Поясніть контраст між ставленням Христа до тих, котрі помиляються, і тим ставленням до них, яке властиве людям.

2. НЕОБХІДНА ЗМІНА СТАВЛЕННЯ Пн, 21 лип.

а. На противагу амбітному прагненню вищого становища, який принцип установив Ісус і який приклад Він подав щодо цього?

Від Луки 22:26, 27: «26 Ви ж не так, але більший між вами хай буде як менший, і начальник – як слуга. 27 Хто більший: той, хто сидить, чи той, хто обслуговує? Хіба не той, хто сидить? Я ж серед вас як Той, Хто обслуговує»;

Від Івана 13:13-16: «13 Ви називаєте Мене Вчителем і Господом, і добре ви кажете, бо Я Ним є. 14 Отже, коли Я, Господь і Учитель, помив вам ноги, то й ви повинні мити ноги один одному. 15 Адже Я дав вам приклад, щоб і ви робили так, як Я зробив вам. 16 Істинно, істинно кажу вам, що раб не більший за свого пана, як і посланець не більший від того, хто послав його».

«Христос засновував Своє Царство на зовсім інших засадах. Він закликав людей не панувати над іншими, а служити їм, щоб сильніший ніс немочі слабшого. Влада, становище, талант, освіта покладають на їхнього власника більшу відповідальність у служінні ближнім…

У Царстві Христа немає ані гноблення, ані примусу. Небесні ангели відвідують Землю не для того, щоб правити або вимагати поклоніння, а як посланці Божої милості, щоб співпрацювати з людьми для піднесення людства». – Бажання віків. – С.550, 551.

б. Опишіть ставлення Христа до людей, котрі помиляються, ставлення, яке має замінити нашу природну схильність.

До филип’ян 2:3, 4: «3 Нічого [не робіть] наперекір чи з марнославства, але в покорі вважайте одне одного більшим за себе. 4 Нехай кожний дбає не про себе, а про інших».

«Природною, але неприємною рисою людського характеру є різкість нашого сприйняття та чіпкість нашої пам’яті щодо помилок та недоліків ближніх.

Брат Б. навіть не намагався дійти до згоди з братами, його самовпевненість привела до того, що він не усвідомлював особливої потреби в єдності. Він вважав їхній інтелект нижчим від свого власного, а тому вважав, що брати до уваги їхні думки та поради – надто велика поблажливість… Він відчував себе надто мудрим і досвідченим, щоб бачити потребу в обережності, обов’язкової для інших. Він був такої високої думки про свої здібності і так довіряв своїм знанням, що вірив у свою готовність протистояти будь-якій небезпеці». – Свідоцтва для церкви. – Т.3. – С.444, 445.

«Вплив світського егоїзму, що розповсюджується деякими людьми подібно до холодної хмари, охолоджує повітря, яке вдихають оточуючі, викликає хвороби і часто заморожує наших ближніх до смерті». – Там саме. – С.528.

«Якщо серед братів є така любов, що спонукає їх поважати інших більше, ніж себе, то вони відмовлятимуться від своїх власних поглядів та бажань на користь інших». – Служителі Євангелії. – С.447.

2. Якщо я відмовляюся мити ноги своєму братові, від чого я насправді відмовляюся?

3. НАПОЛЕГЛИВЕ ПРАГНЕННЯ Вт, 22 лип.

а. Що все ще хвилювало апостолів напередодні Пасхи?

Від Матвія 20:20-24: «20 Тоді підійшла до Нього мати синів Зеведеєвих зі своїми синами, кланяючись і просячи щось у Нього. 21 Він запитав її: Чого бажаєш? Вона відповідає Йому: Звели, щоби двоє моїх синів сіли – один праворуч Тебе, а другий – ліворуч у Твоєму Царстві. 22 У відповідь Ісус промовив: Не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я маю пити? [Або хреститися хрещенням, яким Я хрещуся?] Кажуть Йому: Можемо. 23 Він говорить їм: Отже, чашу Мою будете пити [і хрещенням, яким Я хрещуся, будете хреститися], але щоб сісти по правиці й лівиці від Мене, не Моє це давати, а лише кому приготував Мій Отець. 24 Почувши це, десятеро обурилися на двох братів»;

Від Луки 22:24: «Була й суперечка між ними, хто з них більший».

«"Була й суперечка між ними, хто з них більший". Це змагання навіть у присутності Христа засмучувало й ранило Його серце. Учні не полишали думки про те, що Христос підтвердить Свою владу і посяде престол Давида. Кожний з них плекав надію обійняти найвищу посаду в новому царстві. Вони порівнювали себе з іншими, і замість того, щоб визнати своїх братів вищими за себе, ставили себе на перше місце. Прохання Якова та Івана про те, аби посісти місця праворуч і ліворуч Христового престолу, викликало обурення серед учнів. Сам факт, що ці два брати наважилися просити для себе найвищого становища, так обурив решту учнів, що це загрожувало перерости у відчуження між ними. Кожному з них здавалося, що його недооцінюють, не дорожать його вірністю і талантами. Найсуворіше осуджував Якова та Івана Юда.

Коли учні увійшли до світлиці, де мала відбутися Вечеря, їхні серця були сповнені образи й обурення. Юда протиснувся ближче до Христа і сів ліворуч від Нього, а Іван – праворуч. Якби було якесь ще вище місце, то Юда вважав би, що воно належить саме йому». – Бажання віків. – С.643, 644.

б. Про який попередній наочний приклад учні, очевидно, забули, утворюючи тим самим ще один привід для розбрату між ними?

Від Матвія 18:1-4: «1 На той час підійшли до Ісуса учні й кажуть: То хто найбільший у Царстві Небесному? 2 [Ісус] покликав дитину, поставив її серед них 3 і сказав: Запевняю вас: якщо не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Царство Небесне. 4 Отже, хто умалиться, як ця дитина, той буде найбільшим у Царстві Небесному».

«Несподівано з’явилася ще одна причина для розбрату. На подібних учтах слуга за звичаєм обмивав ноги гостям. І цього разу також все було приготовлене для такого обряду: тут стояли глек з водою, умивальниця і лежав рушник. Не було тільки слуги, і цю справу повинен був зробити хтось з-поміж учнів. Одначе кожен із них, оберігаючи свій вразливий гонор, твердо вирішив не виконувати обов’язку слуги. Виявляючи стоїчну байдужість, вони, здавалося, не розуміли, що їм слід було робити; своїм мовчанням дванадцятеро свідчили про небажання принизити себе». – Там саме. – С.644.

«Отож, поміркуймо, як наші слова звучать у вухах Бога, як наші егоїстичні думки виглядають у Його очах, коли ми осуджуємо й критикуємо інших людей, у яких серце і прагнення можуть бути кращими, ніж наші». // Ознаки часу, 19 лютого 1885 року.

3. Яким чином досвід Юди є для мене застереженням?

4. ПРАКТИЧНА ІЛЮСТРАЦІЯ Ср, 23 лип.

а. Терпеливо зачекавши, поки учні проявлять ініціативу, що врештірешт зробив Ісус?

Від Івана 13:3-5: «3 [Ісус], знаючи, що все дав Йому Отець в руки і що від Бога вийшов та до Бога йде, 4 встав з вечері, зняв одяг і, взявши рушника, підперезався. 5 Потім налив води до вмивальниці й почав мити ноги учням і обтирати рушником, яким був підперезаний».

«[Від Івана 13:5 цитується]. Тільки тепер учні прозріли! Гіркий сором і приниження наповнили їхні серця, оскільки всі зрозуміли невисловлений докір Христа і побачили себе в зовсім іншому світлі.

Так Христос виявив Свою любов до учнів. Їхній егоїстичний дух засмутив Його, але Він не сперечався з ними. Натомість Учитель подав їм незабутній приклад». – Бажання віків. – С.644, 645.

б. Як відреагував Петро, коли настала його черга?

Від Івана 13:6-8 (перша частина): «6 Підходить Він до Симона-Петра. [А той] каже Йому: Господи, чи ж Тобі мити мої ноги? 7 Ісус у відповідь йому сказав: Що Я роблю, того ти нині не знаєш, але згодом зрозумієш. 8 Каже Йому Петро: Ти не помиєш моїх ніг повіки!..».

«Однак Петро не міг спокійно дивитися на те, що Господь, Котрого він вважав Божим Сином, виконував роботу слуги. Усе його єство протестувало проти такого приниження. Петро не усвідомлював, що саме задля цього Христос і прийшов у світ». – Там саме. – С.645, 646.

в. Наскільки Юда піддався спокусам сатани, і як Христос показав, що Він знає про це?

Від Івана 13:2, 10, 11: «2 Під час вечері, як диявол уже вкинув у серце Юди Іскаріотського, [сина] Симона, видати Його… 10 Ісус говорить йому: Хто вмитий, тому потрібно тільки ноги обмити, оскільки весь чистий; і ви чисті, але не всі. 11 Адже Він знав того, хто зрадить Його, тому й сказав, що не всі вони чисті».

«Перед Пасхою Юда вдруге зустрівся зі священниками і книжниками та домовився, що видасть їм Ісуса. А після цього знову приєднався до учнів, ніби нічого й не було, і почав разом з усіма готуватися до свята. Учні нічого не знали про плани Юди. Лише Ісус знав його таємницю і все ж не викрив Юди, тому що палко бажав спасти його. Він уболівав за Юду так само, як і за Єрусалим, коли оплакував приречене місто. Серце Ісуса ридало: ″Як Я покину тебе?″ Юда відчував стримуючу силу цієї любові. Коли руки Спасителя обмили і обтерли рушником його брудні ноги, серце Юди затремтіло, і він кілька разів поривався визнати свій гріх, але так і не спромігся упокорити себе». – Там саме. – С.645.

4. Поясніть, як Христос змінив ставлення учнів.

5. ЗНАЧЕННЯ ОМИВАННЯ НІГ Чт, 24 лип.

а. Що насправді бажав зробити Ісус цим вчинком?

Від Івана 13:8 (остання частина): «…Ісус йому відповів: Якщо не вмию тебе, не матимеш частки зі Мною».

«Своїм учинком Господь утвердив цей обряд покори як святу постанову. Учні повинні виконувати його і завжди пам’ятати про Господній урок смирення та служіння ближнім.

Цей установлений Христом обряд є приготуванням до святого служіння. Якщо ми викохуємо у своєму серці гордощі, зарозумілість, ворожнечу, прагнення до першості, то не можемо мати спільності із Христом. Ми не готові прийняти причастя Його Тіла й Крові, тому Христос звелів спочатку виконувати цей обряд, згадуючи про Його смирення». – Бажання віків. – С.650.

б. Які важливі слова промовив Ісус після обряду омивання ніг і про що це повинно змусити нас задуматися під час виконання цього обряду?

Від Івана 13:12-17: «12 А коли помив їхні ноги і надів Свій одяг, знову сів при столі й сказав їм: Чи ви знаєте, що Я зробив вам? 13 Ви називаєте Мене Вчителем і Господом, і добре ви кажете, бо Я Ним є. 14 Отже, коли Я, Господь і Учитель, помив вам ноги, то й ви повинні мити ноги один одному. 15 Адже Я дав вам приклад, щоб і ви робили так, як Я зробив вам. 16 Істинно, істинно кажу вам, що раб не більший за свого пана, як і посланець не більший від того, хто послав його. 17 Якщо це знаєте, то ви блаженні, коли це виконуєте».

«Усі ми часто грішимо і помиляємося. Тож приходьмо до Господа з покаянням і визнанням своїх гріхів! Ідучи до Господнього дому, щоб узяти участь у Божих таїнствах, намагаймося, наскільки це можливо, викорінити усяке зло. Схиляючись перед братом, щоб обмити йому ноги, запитайте себе: ″Чи не маю я у своєму серці чогось такого, що розділяє мене з ним? Чи не вчинив я, чи не сказав я чогось такого, що робить нас чужими?″ Якщо так, то щиро визнайте свою провину. Тоді ваші серця з’єднаються і Господь вас щедро благословить». – Відображаючи Христа. – С.283.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ Пт, 25 лип.

1. Поясніть контраст між ставленням Христа до тих, котрі помиляються, і тим ставленням до них, яке властиве людям.

2. Якщо я відмовляюся мити ноги своєму братові, від чого я насправді відмовляюся?

3. Яким чином досвід Юди є для мене застереженням?

4. Поясніть, як Христос змінив ставлення учнів.

5. У чому полягає мета та значення обряду омивання ніг?