Щоденні біблійні уроки

ПАМ’ЯТНИЙ ВІРШ: «Авраам, ваш батько, радий був би побачити Мій день – і побачив, і зрадів!» (Від Івана 8:56).

Додаткові матеріали для вивчення: Наочні уроки Христа. – С.269-271, 330-332; Ранні твори. – С.149-153.

«[Авраам] підносив щирі молитви, благаючи про те, аби перед смертю встигнути побачити Месію. І він побачив Христа». – Бажання віків. – С.468.

1. СИНИ АВРААМА Нд, 18 трав.

а. Яку претензію завжди повторювали фарисеї?

Від Івана 8:33, 39 (перша частина): «Вони відповіли Йому: Ми є потомством Авраама і не були ні в кого й ніколи невільниками. То як же Ти кажеш, що станемо вільними?.. 39У відповідь вони Йому сказали: Авраам наш батько!..».

І все ж таки, що доводить таку приналежність?

Від Івана 8:39 (остання частина), 56: «39 …Каже їм Ісус: Якби ви були дітьми Авраама, ви чинили б діла Авраамові…56 Авраам, ваш батько, радий був би побачити Мій день – і побачив, і зрадів!»;

До римлян 9:6-8: «6 Не те, щоби Боже слово не збулося. Та не всі, хто від Ізраїля, є Ізраїлем. 7 І не всі нащадки Авраама є [його] дітьми, але: В Ісаакові буде названо тобі нащадка! 8 Тобто не тілесні діти є Божими дітьми, а діти обітниці вважаються за потомство».

«Фарисеї називали себе дітьми Авраама, але Ісус наголосив, що такі претензії можуть стати дійсними лише тоді, коли вони чинитимуть діла Авраама. Справжні діти Авраама житимуть так, як він, – життям послуху Богові. У такому разі юдеї не шукали б убити Того, Хто говорив їм Істину, отриману від Бога. Змовляючись проти Христа, рабини аж ніяк не чинили діл Авраама. Тілесне походження від Авраама не мало жодного значення. Без духовного зв’язку з ним, не володіючи таким самим духом і не здійснюючи таких самих вчинків, вони не могли бути його дітьми.

Цей принцип справедливий і щодо питань, які довгий час хвилювали християнський світ, а саме питань апостольської спадкоємності. Спадкоємність від Авраама засвідчувалася не ім’ям і родинними зв’язками, а подібністю характеру. Так само й апостольське наступництво ґрунтується не на простій передачі церковної влади, а на духовній спорідненості. Життя, натхнене духом апостолів, віра і слово Істини, котре вони несли, – ось справжній доказ апостольської спадкоємності. Саме це робить людей спадкоємцями перших учителів Євангелії». – Бажання віків. – С.466, 467.

1. Чому фарисеї не могли претендувати на вічне життя, ґрунтуючись на своєму родоводі, як і ніхто сьогодні не може покладатися на те, що родовід чи ДНК є запорукою спасіння?

2. НЕ ТАКІ, ЯКИМИ ВОНИ СЕБЕ ВЕЛИЧАЛИ Пн, 19 трав.

а. Хоча євреї були буквальними нащадками Авраама, чиїми синами вони насправді стали, коли відкинули Христа?

Від Івана 8:41-44: «41 Ви робите діла вашого батька! Тоді вони сказали Йому: Ми народилися не від перелюбу; маємо одного Отця – Бога! 42 Сказав їм Ісус: Якби Бог був вашим Отцем, ви полюбили б Мене, бо Я від Бога вийшов і прийшов, – не Сам від Себе прийшов, але Він Мене послав. 43 Чому ви не розумієте Моєї мови? Бо ви не можете слухати Моїх слів. 44 Ви від вашого батька – диявола, і ви хочете виконувати бажання вашого батька. Той був душогубом від [самого] початку і в істині не встояв, бо немає в ньому істини. Коли говорить неправду, тоді своє говорить, бо він неправдомовець і батько [неправди]».

«Ісус не заперечував, що юдеї були дітьми Авраама. Він сказав: ″Ви робите діла вашого батька!″ Глузуючи, вони відповіли: ″Ми народилися не від перелюбу; маємо одного Отця – Бога!″ Ці слова, як натяк на обставини Його народження, були випадом проти Христа в присутності тих, хто щойно повірив у Нього. Ісус не звернув уваги на ці низькі натяки, а промовив: ″Якби Бог був вашим Отцем, ви полюбили б Мене, бо Я від Бога вийшов″.

Діла цих людей свідчили про їхню спорідненість з тим, хто був неправдомовцем і душогубом. ″Ви від вашого батька – диявола, – сказав Ісус, – і ви хочете виконувати бажання вашого батька. Той був душогубом від [самого] початку і в істині не встояв, бо нема в ньому істини… А коли Я істину кажу, – ви не вірите Мені″.

Юдейські керівники не прийняли Ісуса, бо Він говорив Істину і говорив упевнено. Істина дратувала цих самоправедних людей. Істина викривала їхні помилки, осуджувала їхні вчення і звичаї, а тому була небажаною. Вони воліли краще знехтувати Істиною, ніж упокоритися і визнати власні помилки. Вони не любили Істини і не бажали знати її, незважаючи на те, що вона була Істиною». – Бажання віків. – С.467.

б. Що робить нас дітьми Авраама? Як юдейські правителі показали, що вони не були справжніми дітьми Авраама?

До галатів 3:6-9: «6 Авраам повірив Богові, й [це] зараховано йому за праведність. 7 Зрозумійте, що ті, хто від віри, – сини Авраама. 8 Адже Писання, передбачивши, що Бог через віру оправдає язичників, благовістило Авраамові: В тобі благословляться всі народи! 9 Тому ті, хто від віри, будуть благословенні разом з вірним Авраамом»;

Від Івана 8:40: «Нині ж ви шукаєте вбити Мене – Людину, Котра сказала вам істину, яку почула від Бога. Авраам такого не робив».

«″Тому що ви не одержали духа рабства знову на страх, але одержали Духа синівства, яким кличемо: Авва, Отче!″ (До римлян 8:15). Дух рабства породжується прагненням жити відповідно до законницької релігії, за допомогою старань виконати вимоги Закону власними силами. Для нас є надія лише тоді, коли ми вступаємо в завіт Авраама, який є завітом благодаті через віру в Христа Ісуса. Євангелія, яка була проповідана Авраамові, через яку він отримав надію, була тією ж Євангелією, яка проповідується нам сьогодні, завдяки якій ми маємо надію. Авраам споглядав Ісуса, Котрий є Проводирем і Вершителем нашої віри». // Наставник молоді, 22 вересня 1892 року.

2. Поясніть, які риси характеру мають справжні діти Авраама.

3. ХАРАКТЕР ХРИСТА Вт, 20 трав.

а. На яке запитання щодо незаплямованого характеру Ісуса Його вороги не могли відповісти?

Від Івана 8:46 (перша частина): «Хто з вас оскаржить Мене за гріх?..».

«У своєму земному житті Христос досяг досконалості характеру. Він беззастережно слухався заповідей Свого Отця. Прийшовши в цей світ у людському тілі, підкорившись Закону, відкривши людям, що Він зазнав їхніх хвороб, їхнього смутку, їхньої провини, Він не став грішником. Він сміливо міг сказати фарисеям: ″Хто з вас оскаржить Мене за гріх?″. На Ньому не було жодної плями гріха. Він стояв перед світом як бездоганний Божий Агнець». – Сини та доньки Бога. – С.25.

«Ісус жив за Законом перед лицем Неба, безгрішних світів та грішних людей. Перед ангелами, людьми й бісами Він міг сказати незаперечні слова, котрі в інших устах були б блюзнірством: ″Я завжди роблю те, що Йому до вподоби!″». – Бажання віків. – С.467, 468.

б. Окрім того, що Ісус говорив про Себе як про Сина Людського, що Святе Письмо говорить про характер Христа?

До євреїв 4:15: «Адже маємо не [Такого] Первосвященика, Який не може співчувати нашим слабкостям, але Який подібно [до нас був] випробуваний у всьому, за винятком гріха»;

1 Петра 1:18, 19: «18 Знаючи, що ви були викуплені від марного вашого життя, переданого батьками, не тлінним сріблом або золотом, 19 а дорогоцінною кров’ю Христа, як непорочного й чистого Агнця».

«Віра людей у Христа як Месію не повинна покладатися на видимі докази. Люди повинні повірити в Нього не через Його особисту привабливість, а через досконалість Його характеру, яку не можна знайти ні в кому іншому». – Біблійний коментар АСД [з коментарів Е.Г. Уайт]. – Т.7. – С.904.

в. Як життя Ісуса може вплинути на нас?

До филип’ян 2:6-8: «6 Він, маючи Божу природу, не вважав посяганням бути рівним Богові, 7 але понизив Самого Себе, прийнявши образ раба, постав у подобі людини і з вигляду був як людина; 8 Він упокорив Себе, був слухняним аж до смерті, й до смерті хресної».

«Хіба наш Приклад не вибрав для Себе важкий, самовідданий, жертовний, смиренний шлях, аби тільки спасти нас? Працюючи заради нашого спасіння, Він стикався з різними труднощами, відчував розчарування, страждав від ганьблення і глузування. І невже ми відмовимося йти шляхом, який Цар Слави показав нам? Чи нарікатимемо ми на труднощі та випробування, з якими стикаємося в процесі роботи, якщо пам’ятатимемо про страждання нашого Викупителя?». – Свідоцтва для церкви. – Т.3. – С.371.

3. Що Ісус міг сказати про Свій характер?

4. ХАРАКТЕР ПОСЛІДОВНИКІВ ХРИСТА Ср, 21 трав.

а. Якою є мета всіх істинних послідовників Христа?

1 Петра 1:13-16: «13 Тому, підперезавши стегна вашого розуму, будучи тверезими, повністю покладіть надію на благодать, що приноситься вам у з’явленні Ісуса Христа. 14 Як діти послуху, не потураючи в незнанні вашим попереднім пожадливостям, 15 але як Той, Хто покликав вас, є святий, будьте й ви святі в усьому [вашому] житті, 16 адже написано: Будьте святі, як Я Святий!».

«Ми повинні докладати зусиль, щоб досягти тієї досконалості, якої досяг Ісус Христос у кожній рисі Свого характеру, перебуваючи тут, на землі». – Щоб мені пізнати Його. – С.130.

б. Як ми можемо досягти цієї мети?

До євреїв 12:1-4: «1 Тому й ми, маючи довкола [себе] таку велику хмару свідків, відкиньмо всяку гордість та гріх, що [нас] легко обплутує, з терпінням прямуймо до тієї боротьби, яка перед нами, 2 дивлячись на Проводиря і Вершителя віри, на Ісуса, Який, незважаючи на сором, замість належної Йому радості перетерпів хрест і сів праворуч Божого престолу. 3 Подумайте ж про Того, Хто від грішників перетерпів таку наругу над Собою, щоб ви не знемоглися та не ослабли вашими душами. 4 Ви ще не боролися до крові, воюючи з гріхом»;

До галатів 5:6 (остання частина): «…а тільки віра, яка проявляється через любов»;

До филип’ян 3:12-15: «12 Не тому, що я вже осягнув або вже став досконалим, але борюся, щоб осягнути – для цього і здобув мене Ісус Христос. 13 Брати, я не вважаю себе тим, хто осягнув. Але забуваючи те, що позаду, і прямуючи до того, що попереду, 14 я відчайдушно біжу до мети – до нагороди високого Божого покликання в Ісусі Христі. 15 Отже, хто досконалий, нехай так і думає. Коли ж щось інше думаєте, то й це Бог вам відкриє»;

До филип’ян 4:13: «Усе можу в Тому, Хто мене зміцнює, – [в Ісусі Христі]».

«Як ми можемо досягти досконалості, яку визначає наш Господь і Спаситель Ісус Христос – наш Великий Учитель? Чи можемо ми виконати Його вимоги і досягти такого високого зразка? Так, ми можемо, інакше Христос не звелів би нам це робити. Він – наша праведність. Будучи в людській плоті, Він йшов попереду нас і досягнув для нас досконалості характеру. Ми повинні мати віру в Нього, яка діє любов’ю та очищує душу. Досконалість характеру ґрунтується на тому, Ким Христос є для нас. Якщо ми постійно покладатимемося на заслуги нашого Спасителя і йтимемо Його слідами, ми станемо подібними до Нього, чистими й незаплямованими». – Там саме.

в. Як ми можемо насправді стати чистими і бездоганними перед Богом?

До римлян 5:18-20: «18 Як через переступ одного на всіх людей прийшов осуд, так і через праведність Одного на всіх людей [прийшло] оправдання для життя. 19 Бо як непослухом однієї людини багато стали грішними, так і послухом Одного багато стануть праведними. 20 Закон увійшов, щоб намножився переступ. А де намножився гріх, там безмірно виявилася благодать»;

До євреїв 10:14: «Адже одним принесенням Він назавжди вдосконалив тих, які освячуються».

«Христос прощає лише того, хто кається, але кого Він прощає, Він спершу приводить до покаяння». – Вибрані вісті. – Кн.1. – С.393, 394.

«Грішник повинен завжди бачити перед собою Голгофу і з простотою віри малої дитини покладатися на заслуги Христа, приймаючи Його праведність і віруючи в Його милість...

Яка ж це чудова, дивовижна, незбагненна любов, якщо вона спонукала Христа померти за нас, коли ми були ще грішниками! О, як багато втрачає душа, яка усвідомлює суворі вимоги Закону, але не розуміє великої Христової благодаті!». – Там саме. – С.384.

4. Якої мети повинен досягти кожен християнин?

5. НАШ ХАРАКТЕР УПОДІБНЮЄТЬСЯ ДО ЙОГО ХАРАКТЕРУ Чт, 22 трав.

а. Як ми повинні ″утверджувати наше покликання та обрання″?

2 Петра 1:4-11: «4 Через них даровані нам дорогоцінні та великі обітниці, щоби через них ви стали учасниками Божественної природи, уникнувши морального розтління, яке [є] у світі. 5 Тому докладіть усі старання, покажіть у вашій вірі чесноту, а в чесноті – пізнання, 6 в пізнанні – стриманість, у стриманості – терпеливість, у терпеливості – побожність, 7 у побожності – братерство, а в братерстві – любов. 8 Адже коли це у вас є та примножується, то не залишить [вас] без діла, ні без плоду для пізнання Господа нашого Ісуса Христа. 9 А в кому цього нема, той сліпий, короткозорий; він забув про очищення від своїх попередніх гріхів. 10 Тому, брати, все більше намагайтеся утвердити ваше покликання та обрання, тому що роблячи так, ніколи не спіткнетеся. 11 Адже таким чином щедро забезпечиться вам вхід до вічного Царства нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа»;

Об’явлення 19:8: «І їй дано одягнутися в чистий світлий вісон, оскільки вісон – то праведність святих».

«Сьогодні від нас Бог вимагає того ж, чого Він вимагав від першої людини, – досконалого послуху, праведності без жодної плями чи пороку перед Його очима. Нехай допоможе нам Бог віддати Йому все, що вимагає Його Закон! Ми не зможемо цього зробити без віри, яка приносить Христову праведність у щоденне життя». – Вибрані вісті. – Кн.2. – С.381.

«Доки панує сатана, нам доведеться підкоряти своє ″я″, перемагати спокуси гріха. Доки триває життя, не повинно бути зупинки, стадії, коли ми могли б сказати: ″Я вже осягнув″. Освячення – це результат послуху упродовж усього життя». – Дії апостолів. – С.560, 561.

«Нам слід усвідомити, що через віру в Нього ми отримуємо привілей стати учасниками Божої природи і таким чином уникнути морального розтління, яке є у світі. Тоді ми очистимося від усілякого гріха, всіх недоліків характеру. Ми не повинні залишати в собі жодної гріховної схильності…

Коли ми долучаємося до Божественної природи, то успадковані та набуті схильності до зла зникають з нашого характеру, і ми стаємо живою силою для добра. Постійно навчаючись у Божественного Вчителя, щоденно долучаючись до Його єства, ми співпрацюємо з Богом, перемагаючи сатанинські спокуси. Співпрацюючи з Богом, людина стає єдиною з Христом, як Христос єдиний з Богом…

Цю силу для перемоги дає нам Бог. Ті, котрі чують Його голос і дотри-муються Його Заповідей, знаходять усе для формування праведного характеру». – Біблійний коментар АСД [з коментарів Е.Г. Уайт]. – Т.7. – С.943.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ Пт, 23 трав.

1. Чому фарисеї не могли претендувати на вічне життя, ґрунтуючись на своєму родоводі, як і ніхто сьогодні не може покладатися на те, що родовід чи ДНК є запорукою спасіння?

2. Поясніть, які риси характеру мають справжні діти Авраама.

3. Що Ісус міг сказати про Свій характер?

4. Якої мети повинен досягти кожен християнин?

5. Яким чином ми можемо бути визнані досконалими та бездоганними перед Богом?