Щоденні біблійні уроки

«Що бо Писання говорить? «Увірував Авраам Богові, і це йому залічено в праведність» (До римлян 4:3).

«Праведність, завдяки якій ми отримуємо виправдання, зараховується нам, а та праведність, якою ми освячуємося, наділяється. Перша дає нам право на вхід до Неба, друга робить нас придатними для життя на Небі». – Вісті для молоді. – С.35.

Додаткові матеріали для вивчення: Вибрані вісті. – Кн.1. – С.389-398.

Неділя 9 січня

1.  АВРААМ ВИПРАВДАНИЙ ВІРОЮ

а. Як Авраам був виправданий перед Богом? Що написано про його віру?

До римлян 4:1-3: «1 Що ж, скажемо, знайшов Авраам, наш отець за тілом? 2 Бо коли Авраам виправдався ділами, то він має похвалу, та не в Бога. 3 Що бо Писання говорить? «Увірував Авраам Богові, і це йому залічено в праведність»;

До євреїв 11:8-10: «8 Вірою Авраам, покликаний на місце, яке мав прийняти в спадщину, послухався та й пішов, не відаючи, куди йде. 9 Вірою він перебував на Землі Обіцяній, як на чужій, і проживав у наметах з Ісаком та Яковом, співспадкоємцями тієї ж обітниці, 10 бо чекав він міста, що має підвалини, що Бог його будівничий та творець».

«[Заповіт благодаті] відновлений з Авраамом через обітницю: «І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу» (Буття 22:18). І ця обітниця вказувала на Христа. Авраам розумів це (див. До галатів 3:8, 16) і вірив, що Христос може дати прощення гріхів. Ця віра була зарахована йому в праведність». – Патріархи і пророки. – С.370.

«Беззаперечний послух Авраама є одним із найразючіших доказів віри в усій Біблії. Віра була для нього «підставою сподіваного, доказом небаченого» (До євреїв 11:1). Покладаючись на Божественну обітницю, не маючи жодної зовнішньої ознаки у тому, що вона виконається, він залишив свій дім, рідних, батьківщину і пішов, не знаючи, куди Бог поведе його». – Там саме. – С.126.

б. Опишіть найсуворіше випробування віри Авраама.

До євреїв 11:17-19: «17 Вірою Авраам, випробовуваний, привів був на жертву Ісака, і, мавши обітницю, приніс однородженого, 18 що йому було сказано: «В Ісакові буде насіння тобі». 19 Бо він розумів, що Бог має силу й воскресити з мертвих, тому й одержав його на прообраз».

«Це випробування було набагато тяжчим за те, якого зазнав Адам... Небеса із подивом та захопленням спостерігали за беззастережним послухом Авраама. Його вірність отримала схвалення Небес». – Там саме. – С.155.

1. Як може моя віра більше уподібнитися до віри Авраама?

Понеділок 10 січня

2.  ДАВИД ВИПРАВДАНИЙ ВІРОЮ

а. Які молитви підносив Давид до Господа після вчинених ним злочинів проти Вірсавії таУрії?

Псалом 51:1-6: «1 Для дириґента хору. Псалом Давидів, 2 коли до нього прийшов пророк Натан, як Давид увійшов був до Вірсавії. 3 Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Свого загладь беззаконня мої! 4 Обмий мене зовсім з мого беззаконня, й очисти мене від мого гріха. 5 Бо свої беззаконня я знаю, а мій гріх передо мною постійно. 6 Тобі, одному Тобі я згрішив, і перед очима Твоїми лукаве вчинив, тому справедливий Ти будеш у мові Своїй, бездоганний у суді Своїм»;

Псалом 32:1-5: «1 Давидів. Пісня навчальна. Блаженний, кому подарований злочин, кому гріх закрито, 2 блаженна людина, що Господь їй гріха не залічить, що нема в її дусі лукавства! 3 Коли я мовчав, спорохнявіли кості мої в цілоденному зойку моєму, 4 бо рука Твоя вдень та вночі надо мною тяжить, і волога моя обернулась на літню посуху! Села. 5 Я відкрив Тобі гріх свій, і не сховав був провини своєї. Я сказав був: «Признаюся в проступках своїх перед Господом!» і провину мого гріха Ти простив».

б. Якою була реакція Давида, після того як пророк Натан представив йому жахливість його гріха?

2 Самуїлова 12:13 (перша частина): «І сказав Давид до Натана: «Згрішив я перед Господом!..».

Як потім Господь відреагував через пророка?

2 Самуїлова 12:13 (друга частина): «…А Натан сказав до Давида: «І Господь зняв твій гріх, – не помреш!».

в. Як апостол Павло розкриває досвід Давида після його каяття?

До римлян 4:5-7: «5 А тому, хто не виконує, але вірує в Того, Хто виправдує нечестивого, віра його порахується в праведність. 6 Як і Давид називає блаженною людину, якій рахує Бог праведність без діл: 7 «Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому прикриті гріхи».

«Розкаяння Давида було щирим і глибоким. Він не зробив жодної спроби виправдати свій злочин. Не бажання уникнути грізних судів спонукувало його до молитви. Він бачив лише потворність свого гріха проти Бога, бачив порочність своєї душі і ненавидів гріх. Він просив у молитві не тільки прощення, а й чистоти серця. Давид не залишився у відчаї своєї боротьби. У Божих обітницях для грішників, які розкаялися, він вбачав доказ того, що буде прощений і прийнятий…

Хоча Давид і впав, та Господь підняв його. Тепер він був у тісніших стосунках з Богом і ближніми, аніж до падіння...

Ця історія з Давидового життя сповнена великого значення для грішника, що кається. Вона для нас –одна з найяскравіших ілюстрацій боротьби та спокус, які випадають на долю людства, а також щирого каяття перед Богом і віри в нашого Господа Ісуса Христа. В усі віки цей приклад був джерелом підбадьорення для тих, котрі впали в гріх і знемагали під тягарем своєї провини. Тисячі дітей Божих, які згрішили і мало не впали у відчай, пригадавши щире каяття та визнання провини Давида, були прийняті Богом, хоча він і був покараний за своє беззаконня; грішники знаходили в собі сили розкаятись і знову стати на шлях Божих Заповідей...

Господь ніколи не прожене душу, яка щиро кається». – Патріархи і пророки. – С.725, 726.

2. Як може моє каяття більше уподібнитися до каяття Давида?

Вівторок 11 січня

3.  ВИПРАВДАНІ ПЕРЕД ХРЕЩЕННЯМ ЧИ ПІСЛЯ НЬОГО?

а. Коли Авраам був виправданий вірою – перед обрізанням чи після обрізання?

До римлян 4:8-10: «8 Блаженна людина, якій Господь не порахує гріха! 9 Чи ж не блаженство з обрізання чи з необрізання? Бо говоримо, що «віра залічена Авраамові в праведність». 10 Як же залічена? Як був в обрізанні, чи в необрізанні? Не в обрізанні, але в необрізанні!».

б. Якою була мета обрізання?

До римлян 4:11: «І прийняв він ознаку обрізання, – печать праведности через віру, що її в необрізанні мав, щоб йому бути отцем усіх віруючих, хоч були необрізані, щоб і їм залічено праведність».

Якою є мета хрещення?

1 Петра 3:18, 21: «18Бо й Христос один раз постраждав був за наші гріхи, щоб привести нас до Бога, Праведний за неправедних, хоч умертвлений тілом, але Духом оживлений... 21 Того образ, хрищення – не тілесної нечистостипозбуття, але обітниця Богові доброго сумління, – спасає тепер і нас воскресенням Ісуса Христа».

«Авраамові було вказано на обряд обрізання як «печать праведности через віру, що її в необрізанні мав» (До римлян 4:11). Цього обряду повинні були дотримуватися патріарх і його нащадки: на знак того, що вони посвячували себе на служіння Богові, відокремлюючись від ідолопоклонників, і що Бог вважав їх Своїм особливим скарбом. Дотриманням цього обряду вони свідчили, що виконуватимуть умови заповіту, укладеного з Авраамом. Вони не повинні були укладати шлюбів із язичниками, бо це позбавило б їх шанобливого ставлення до Бога та Його святого Закону, наражаючи на спокусу переймати гріховні звичаї навколишніх народів і впадаючи в ідолопоклонство». – Патріархи і пророки. – С.138.

«Ми також згадуємо воскресіння Христа, коли занурюємося з Ним під час хрещення і повстаємо з водної могили в подобі Його воскресіння, аби жити оновленим життям». – Ранні твори. – С.217.

«Христос зробив хрещення знаменням входження в Його духовне царство. Він поставив його певною умовою, з яким повинні погодитися всі бажаючі визнати авторитет Отця, Сина і Святого Духа. Перш ніж людина знайде дім у Церкві, перш ніж вона переступить поріг Божого духовного царства, вона повинна прийняти печаткуБожественного Імені, «Господь – праведність наша» (Єремії 23:6).

Хрещення – це найурочистіше зречення світу. Люди, які охрещуються в триєдине Ім'я Отця, Сина і Святого Духа на самому початку свого християнського життя, публічно заявляють, що вони відмовляються служити сатані і стають членами царської сім'ї, дітьми Небесного Царя. Вони коряться велінню: «Вийдіть тому з-поміж них та й відлучіться... і не торкайтесь нечистого». І для них виповнюється обітниця: «Я вас прийму, і буду Я вам за Отця, а ви за синів і дочок Мені будете, – говорить Господь Вседержитель!» (2 до коринтян 6:17, 18)». – Свідоцтва для Церкви. – Т.6. – С.91.

3. Яким повинен бути досвід людини, яка дає обітницю під час хрещення?

Середа 12 січня

4.  ОБІТНИЦІ, ЯКІ ВИКОНАНІ ЧЕРЕЗ ВІРУ

а. На якій підставі Бог виконав Свої обітниці Аврааму?

До римлян 4:13: «Бо обітницю Авраамові чи його насінню, що бути йому спадкоємцем світу, дано не Законом, але праведністю віри».

«Біблія підкреслює, що обітниці, дані Аврааму, виконаються через Христа. Усі, що належать Христові, є нащадками Авраамового«насіння й за обітницею спадкоємці», «спадщини нетлінної й непорочної та нев'янучої, захованої в небі для вас», – землі, очищеної від прокляття гріха (До галатів 3:29; 1 Петра 1:4). Бо «царство, і панування, і велич царств під усім небом буде дане народові святих Всевишнього», а «покірні вспадкують землю, – і зарозкошують миром великим» (Даниїла 7:27; Псалом 37:11)». – Патріархи і пророки. – С.170.

б. Що ще написано про віру Авраама?

До римлян 4:18-22: «18 Він – проти надії – увірував у надії, що стане батьком багатьох народів, за сказаним: «Таке численне буде насіння твоє!» 19 І не знеміг він у вірі, і не вважав свого тіла за вже омертвіле, бувши майже сторічним, ні утроби Сариної за змертвілу, 20 і не мав сумніву в обітницю Божу через недовірство, але зміцнився в вірі, і віддав славу Богові, 21 і був зовсім певний, що Він має силу й виконати те, що обіцяв. 22 Тому й «залічено це йому в праведність».

«Народження сина Захарії, як і народження Авраамового сина, і Сина Марії, повинно навчити нас великої духовної істини, котру ми так повільно засвоюємо і дуже легко забуваємо. Самі ми не можемо зробити нічого доброго, однак те, що нам непідвладне, буде звершене силою Божою у кожній смиренній і віруючій душі. Саме по вірі було дане дитя обітниці. Вірою зароджується духовне життя, і ми стаємо здатними чинити діла праведності». – Бажання віків. – С.98.

в. Який головний урок ми можемо отримати з цих фактів?

До римлян 4:23-25: «23 Та не написано за нього одного, що залічено йому, 24 а за нас, – залічиться й нам, що віруємо в Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого, 25 що був виданий за наші гріхи, і воскрес для виправдання нашого».

«Саме Бог «обрізає» серце. Уся ця робота, від початку до кінця, належить Господу. Грішник, який гине, може сказати: «Я гину, але Христос прийшов, аби знайти та спасти те, що загинуло. Господь сказав: «Я не прийшов кликати праведних, але грішників на покаяння» (Від Марка 2:17). Я – грішник, а Він помер на Голгофському хресті заради мого спасіння. Мені немає потреби і далі йти згубним шляхом. Він помер і воскрес знову заради мого виправдання, і зараз Він спасе мене. Я приймаю прощення, яке Він обіцяв». – Вибрані вісті. – Кн.1. – С.392.

4. Чому ми не повинні відкладати принесення нашого грішного життя Спасителю?

Четвер 13 січня

5.  ВІРА Є ВАЖЛИВОЮ ДЛЯ НАШОГО ВИПРАВДАННЯ

а. Яке Біблійне визначення віри?

До євреїв 11:1: «А віра – то підстава сподіваного, доказ небаченого».

«Віра–це умова, за якої Бог вважає за можливе обіцяти грішникам прощення, але сама віра не є чеснотою, що заслуговує на спасіння. Однак оскільки віра може покластися на заслуги Христа, засіб для визволення від гріха забезпечений. Віра може представити досконалий послух Христа замість беззаконня і пороків грішника. Коли грішник вірить, що Христос є його особистим Спасителем, тоді відповідно до непорушних Божих обітниць Бог прощає його гріх і виправдовує дарма. Людина, яка розкаялась, усвідомлює, що вона виправдана тому, що Христос, її Заступник і Поручитель, Який помер за неї, є її Викупленням і Праведністю». – Віра і діла. – С.100, 101.

б. У чому полягає важлива відмінність віри від самовпевненості?

До ефесян 2:8: «Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то – дар Божий»;

До галатів 5:6: «Бо сили не має в Христі Ісусі ані обрізання, ані необрізання, – але віра, що чинна любов'ю»;

Якова 2:17: «Так само й віра, коли діл не має, – мертва в собі!».

«Ми не заробляємо спасіння своїм послухом, тому що спасіння – щедрий Божий дар, отриманий вірою. Однак послух є плодом віри. [1 Івана 3:5, 6 цитується]. Таким чином випробовується наша віра. Якщо ми перебуваємо в Христі, якщо Божа любов живе в нас, наші почуття, думки, наміри та вчинки будуть у згоді з Божою волею, яка виражена в Його святому Законі. [1 Івана 3:7 цитується]. Мірилом праведності є святий Закон Божий, що складається з Десяти Заповідей, даних на Сінаї.

Так звана віра в Христа, що нібито звільняє людину від необхідності коритися Богу, – не є вірою, але самовпевненістю. [До ефесян 2:8; Якова 2:17 цитується]». – Дорога до Христа. – С.61.

5. Як я можу опинитися в небезпеці впасти в будь-яку форму самовпевненості?

П'ятниця 14 січня

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1. Як може моя віра більше уподібнитися до віри Авраама?

2. Як може моє каяття більше уподібнитися до каяття Давида?

3. Яким повинен бути досвід людини, яка дає обітницю під час хрещення?

4. Чому ми не повинні відкладати принесення нашого грішного життя Спасителю?

5. Як я можу опинитися в небезпеці впасти в будь-яку форму самовпевненості?