Щоденні біблійні уроки

«Щоб решту часу жити в тілі вже не за людськими пожаданнями, але за Божою волею» (1 Петра 4:2).

«Той, хто справді освячений, благоговітиме перед Божим Словом і коритиметься йому, як тільки воно відкривається перед ним. Вони виявлятимуть сильне бажання пізнавати, що таке Істина в кожному пункті вчення». – Віра та діла. – С.121.

Додаткові матеріали для вивчення: Щоб мені пізнати Його. – С.104; Пророки і царі. – С.701, 702.

Неділя 2 червня

1.  ДУМКА, ЯКА ЗАВЖДИ ПІДБАДЬОРЮЄ

а. Коли нас атакують різноманітні спокуси та скорботи, про що радить нам думати апостол Петро, щоб ми могли зміцнитися та підбадьоритися?

1 Петра 4:1: «Отже, Христос постраждав [за вас] тілом; і ви озбройтеся тією ж думкою, бо той, хто постраждав тілом, перестав грішити»;

До євреїв 12:3: «Подумайте ж про Того, Хто від грішників перетерпів таку наругу над Собою, щоб ви не знемоглися та не ослабли вашими душами».

«Ми можемо зміцнити свою віру і оживити любов, якщо часто приходитимемо до підніжжя хреста і роздумуватимемо про приниження нашого Спасителя». – Наше найвище покликання. – С.361.

«[1 Петра 4:1 цитується]. Запитаймо себе: як би вчинив на нашому місці Спаситель?.. Христос дає відповідь на це запитання Своїм прикладом. Він залишив Свою царську гідність, відклав Свою славу, пожертвував Своїми багатствами і зодягнув Свою Божественність у людську природу, щоб досягти людей там, де вони були. Він поклав Своє життя за грішників, подавши нам тим самим приклад неперевершеної любові». – Свідоцтва для церкви. – Т.4. – С.79.

«Христос був спокушуваний у всьому, подібно до нас. Нехай ті, котрі схиляються під тягарем випробувань і спокус, і, котрі відчувають, що їхні друзі залишили їх, подумають про Христа... Котрий був один у пустелі, перемагаючи важчі спокуси, аніж ті, що чекають на них. Нехай вони не здаються в розпачі, але тремтячою рукою віри нехай ухопляться за руку, простягнуту для того, щоб спасти їх. Нехай вони довірять свої безпорадні душі Ісусу, Який знає, як визволити тих, котрі зазнають спокус, оскільки Він Сам жив на цій землі». – Рукописи. – Т.21. – С.12.

1. Куди я повинен «йти» вірою, коли страждаю і перебуваю в біді? Чому?

Понеділок 3 червня

2.  ЧЕРЕЗ СТРАЖДАННЯ ДО ПЕРЕМОГИ

а. Чому Бог навмисне допускає нещастя й страждання в нашому житті?

1 Петра 4:1 (остання частина): «…бо той, хто постраждав тілом, перестав грішити»;

2 до коринтян 12:7-10: «7 І щоб я через численні об’явлення не пишався, то дано мені колючку в тіло – посланця сатани, – аби бити мене в обличчя, щоб я не величався. 8 Задля цього тричі благав Господа, щоб він відступився від мене, 9 та Він сказав мені: Досить тобі Моєї благодаті, адже [Моя] сила виявляється в немочі! Тому краще радо буду хвалитися своїми немочами, щоб оселилася в мені сила Христа. 10 Через це радію в немочах, у клопотах, у нестатках, у вигнаннях та утисках за Христа, бо коли я немічний, – тоді я сильний».

«Коли Спаситель відкрився Павлові в яскравих променях Своєї слави… то він осліп фізично від слави присутності Того, Кого він хулив, але це було зроблене для того, щоб він міг здобути духовний зір і прокинутися від летаргії, яка затуманила і притупила його сприйняття». – Біблійний коментар АСД [з коментарів Е.Г. Уайт]. – Т.6. – С.1058.

«Одним з найсильніших побоювань, які пригнічували мене, мабуть, була думка про те, що якщо я, підкорившись поклику обов’язку, піду виконувати його, проголошуючи себе людиною, котру Всевишній благословив видіннями і одкровеннями для народу, то я, ймовірно, можу піддатися гріховній гордині і... тим самим накликати на себе Боже невдоволення та погубити власну душу... Тепер я слізно просила про те, що якщо я повинна йти і передавати людям усе, що Бог показав мені, то нехай Він збереже мене від неналежного самопіднесення. Ангел заспокоїв мене: ʺТвої молитви почуті, і на них буде дана відповідь. Якщо зло, якого ти побоюєшся, загрожуватиме тобі, Бог простягне руку Свою і спасе тебе. Через страждання Він приверне тебе до Себе і збереже твоє смирення. Правильно передавай звістку. Терпи до самого кінця, і будеш їсти від дерева життя і пити воду життя″». – Християнські досвіди та вчення Еллен Г. Уайт. – С.67, 68.

б. Якою повинна бути мета кожного християнина, незважаючи на те, що він зазнає спокус з боку гріховних бажань плоті?

1 Петра 4:2, 15: «2 Щоб решту часу жити в тілі вже не за людськими пожаданнями, але за Божою волею… 15 Ніхто з вас хай не страждає як убивця або як злодій, або як злочинець, або як той, хто втручається в чужі справи»;

До ефесян 4:17, 22-24: «17 Усе це я кажу й свідчу в Господі, щоб ви більше не були, як [ті] язичники, які ходять у марноті свого розуму… 22 То треба, щоб ви відкинули стару людину з її попереднім способом життя, яка зітліває в оманливих пожадливостях, 23 аби ваш розум оновлювався духом, 24 щоб ви зодягнулися в нову людину, створену за [подобою] Божою, у праведності та святості істини».

«Бог вимагає від Своїх послідовників більше, ніж вони думають. Якщо ми не хочемо будувати наші надії на вічність на псевдооснові, то повинні приймати абсолютно все, що написане в Біблії, і вірити, що Господь справді має на увазі те, що говорить. Він завжди дає нам благодать і силу, щоб виконувати те, що Він вимагає від нас. У Божий день у нас не буде виправдання, якщо ми не досягнемо стандарту, визначеного для нас у Божому Слові». – Свідоцтва для церкви. – Т.5. – С.171.

«Навернення – це праця, яку більшість людей не оцінюють належним чином. Це серйозна справа – перетворити земний розум, який любить гріх, та привести його до розуміння невимовної любові Христа… Коли [людина] це розуміє, її минуле життя здається їй огидним і ненависним. Вона починає ненавидіти гріх… Вона відмовляється від колишніх задоволень, її розум оновлюється, вона здобуває нові уподобання, нові інтереси, нову волю». – Віра, якою я живу. – С.139.

2. З якою метою Бог проводить нас через страждання та нещастя?

Вівторок 4 червня

3.  ДЕЯКІ ЗВИЧКИ, ЯКІ ПОТРІБНО ПОДОЛАТИ

а. Які гріховні пожадливості Петро згадує як значно поширені та ті, які важко подолати?

1 Петра 4:3: «Адже достатньо минулого часу [життя], коли ви виконували волю язичників, жили в розпусті, в пожаданнях, у пияцтві, в пристрастях, в гульні та в беззаконному служінні ідолам».

«Розпуста, пожадання: «Надмірна вільність, якою характерний цей зіпсутий вік, не повинна бути критерієм для послідовників Христа. Світські прояви фамільярності не повинні мати місця серед християн, які готуються до вічного життя. Оскільки хтивість, розпуста, перелюб, злочини і вбивства є звичайними справами для тих, котрі не знають правди і не бажають керуватися принципами Божого Слова, то наскільки важливо, щоб ті, котрі називають себе послідовниками Христа, – люди, тісно з’єднані з Богом і ангелами, – показали їм кращий і благородніший шлях! Як важливо, щоб своєю цнотливістю і доброчесністю вони разюче протидіяли тим, котрі керуються у своєму житті тваринними пристрастями!» – Християнська родина. – С.329.

Пияцтво: «Єдиний спосіб захистити себе від сили нестримності – це цілковита відмова від вина, пива та інших спиртних напоїв… Той, хто вийде переможцем, буде вшанований та ім’я його не буде викреслене з книги життя». – Виховання дітей. – С.401, 402.

Пристрасті, розгул: «Спокусник використовує як принаду людей, котрі, називаючи себе християнами, мають легковажний характер і поверхневий релігійний досвід. Ці люди завжди готові збиратися для задоволень і розваг, а їхній приклад приваблює інших. Вони закликають молодих чоловіків і жінок, котрі прагнуть жити християнським життям згідно з Біблією, приєднатися до їхнього товариства. Такі християни не звертаються з молитвою до Божественного мірила, щоб дізнатися, що сказав Христос про плоди, які повинен приносити християнин. Вони не розуміють, що ці втіхи, по суті, – бенкет сатани, влаштований для того, аби перешкодити душам прийняти запрошення на весільну вечерю Агнця й отримати білі шати Христового характеру, Його праведність. Люди розгублюються, не знаючи, що їм робити як християнам». – Християнська родина. – С.518.

«Багато тих, котрі прийняли принципи реформи здоров’я, звичайно, відмовилися від усього шкідливого. Однак: хіба з цього випливає, що… вони можуть їсти скільки завгодно? Вони сідають за стіл... цілком піддаються апетитові та їдять понад усяку міру...

Як впливає переїдання на шлунок? – Настає виснаження шлунку, органи травлення передчасно зношуються, слабшають, і в результаті розвивається захворювання з усіма його гіркими наслідками…

Вони відчувають дискомфорт, і їм здається, що їхні діти дуже погані. Вони не можуть ані спокійно говорити з дітьми, ставлячись до них поблажливо, ані правильно поводитися в сім’ї. Усіх близьких людей таких хворих так чи інакше торкається їхня хвороба, і вони змушені страждати разом з ними та відчувати на собі наслідки їхньої недуги…

Навіть прихильники реформи здоров’я можуть вживати надмірну кількість їжі». – Поради щодо їжі та харчування. – С.135, 136.

Беззаконне служіння ідолам: «Вони не повинні були узгоджуватися зі звичаями язичників і зберігати пам’ятники їхнього огидного ідолопоклонства. Яким би цінним не був матеріал чи вишуканою майстерність, усе, що належало до язичницького поклоніння, повинно бути знищене». // Ознаки часу, 13 січня 1881 року.

3. Чи залишаюся я рабом своїх попередніх, світських пожадливостей? Якщо так, то як довго я планую відкладати своє цілковите підпорядкування Христові?

Середа 5 червня

4.  СКРІЗЬ І ЗАВЖДИ ПОДІБНІ ДО ХРИСТА

а. З яким наслідком ми найчастіше стикатимемося в цьому житті, якщо вирішимо жити за Божою волею?

1 Петра 4:4, 12: «4 І вони тим дивуються, що ви не кидаєтеся разом в той вир розпусти, і зне-важають [вас]… 12 Любі! Не дивуйтеся вогневі, що трапляється вам для вашого випробування, – наче якомусь дивному випадкові».

«З наближенням кінця часу сатана… спокушатиме людей висміювати й ображати ″будівничих стіни″». – Пророки і царі. – С.659.

«Зі сльозами вони застерігатимуть нечестивих про небезпеку, яка загрожує їм через порушення Божественного Закону. З невимовним сумом і щирим каяттям вони упокорюватимуться перед Господом. Нечестиві глузуватимуть з їхньої скорботи та серйозних закликів. Але душевні муки і покора Божого народу – це незаперечний доказ того, що він відновлює силу й благородство, втрачені внаслідок гріха». – Там саме. – С.590.

б. Про що повинен пам’ятати кожен християнин, коли його висміюють чи зневажають?

1 Петра 4:5, 13-16: «5 Вони дадуть звіт Тому, Хто готовий судити живих і мертвих!.. 13 Але радійте, що ви є учасниками Христового страждання, щоб і при з’явленні Його слави ви раділи та веселилися. 14 Ви блаженні, коли вас зневажають за Христове Ім’я, бо з вами перебуває Божий Дух слави. [Отже, ними зневажається, а вами прославляється]. 15 Ніхто з вас хай не страждає як убивця або як злодій, або як злочинець, або як той, хто втручається в чужі справи. 16 А коли як християнин, то хай не соромиться, але нехай прославляє Бога цим ім’ям»;

2 Петра 2:12: «Вони, мов нерозумні тварини, які природно народжені, щоб їх ловили і знищували, зневажають те, чого не розуміють, – і у своєму розтлінні загинуть».

в. Яким має бути наше ставлення, коли ті, котрі насміхаються з нас, процвітають, і навпаки, коли з ними відбувається щось погане? Як нам слід ставитись до всіх тих, хто спричиняє нам зло?

1 Петра 4:17-19: «17 Адже час розпочати суд з Божого дому; і коли він починається з нас, то який же кінець тих, хто противиться Божій Євангелії? 18 І коли праведник ледь спасається, то де виявиться безбожник і грішник? 19 Тому й ті, які терплять з Божої волі, хай, творячи добро, вручать свої душі Йому як вірному Творцеві»;

Від Матвія 5:44: «А Я кажу вам: Любіть ваших ворогів, [благословляйте тих, хто проклинає вас, робіть добро тим, хто ненавидить вас], і моліться за тих, які [кривдять і] переслідують вас».

г. Що нам потрібно пам’ятати про тих людей, котрі висміюють і зневажають нас? Як ми можемо досягти правильного способу мислення щодо цього питання?

1 Петра 4:6: «Адже тому і померлим благовістилося, щоб вони прийняли суд як люди – за тілом, і жили по-Божому – за духом»;

До ефесян 2:3-5: «3 Між ними всі ми колись жили в пожадливостях нашого тіла, виконуючи волю тіла та думок, були від природи, як і інші, дітьми гніву, 4 але Бог, Який багатий на милість, через велику Свою любов, якою нас полюбив, – 5 нас, котрі були мертві через наші переступи, оживив разом із Христом, адже ви спасенні благодаттю»;

2 до Тимофія 2:24-26: «24 Адже Господній раб не повинен сваритися, але [має] бути до всіх привітний, здатний навчати, терпеливий, 25 такий, хто з лагідністю наставляє противників, чи не дасть їм Бог покаяння, щоби пізнали істину 26 і вирвалися з тенет диявола, який зловив їх живцем, аби вони [виконували його] волю».

«Коли ви зустрічаєтеся з тими, котрі… упереджено ставляться до Істини, не докладайте надто великих зусиль, щоб переконати їх у правильності поки що незвичайних для них поглядів. Говоріть спочатку на теми, за якими ви можете порозумітися зі співрозмовниками. Схиліться з ними у спільній молитві… Тоді ви разом з ними прийдете у тісніше єднання з Небесами, і упередження ослабне, зробивши серце людини доступнішим для Істини». – Євангелізм. – С.446.

4. Як я повинен ставитися до тих, хто глузує з мене?

Четвер 6 червня

5.  ПАМ’ЯТАЮЧИ В БУДЬ-ЯКИХ СИТУАЦІЯХ

а. Про що ми повинні завжди пам’ятати, незалежно від того, чи ми досягаємо успіху, чи ми здорові й щасливі, або ж хворі, сумні або зазнаємо збитків?

1 Петра 4:7: «Та наблизився всьому кінець. Тому будьте мудрі й ревні в молитвах!».

«Якщо ми знаходимося під впливом своїх сумнівів і страхів чи намагаємося зрозуміти та пояснити усе, що наш обмежений розум вмістити не в змозі, наші труднощі лише зростуть і поглибляться. Але якщо ми приходимо до Бога, усвідомлюючи, що ми безпомічні й залежні (якими є насправді), і зі смиренням і живою вірою відкриваємо наші потреби перед Тим, розум Якого безмежний, Котрий бачить усе у Своїм творінні й керує усім за Своєю волею і словом, – Він почує наше благання й осяє Своїм світлом наші серця. У щирій молитві ми стикаємося з розумом Безмежного. У той час ми, можливо, не маємо прямих доказів, що наш Викупитель з любов’ю та співчуттям схилився над нами, проте це саме так. Його рука простягнена над нами в ніжній турботі, хоча ми можемо й не відчувати явного дотику…

Наполегливість у молитві – важлива умова для одержання того, що просимо. Ми повинні безперестанку молитися для того, щоб зростати у вірі й духовному досвіді… Апостол Петро перестерігає віруючих: ″Тому будьте мудрі й ревні в молитвах!″ (1 Петра 4:7)… Постійна молитва є непорушним союзом нашої душі з Богом, завдяки якому життя від Бога вливається в наше життя, а від нас чистота і святість радісним потоком повертаються до Бога». – Дорога до Христа. – С.96-98.

«Апостол написав ці слова для повчання віруючих усіх віків. Вони мають особливе значення для людей останнього часу, коли ″наблизився всьому кінець″. Його настанови й застереження, а також слова віри та мужності необхідні всім». – Дії апостолів. – С.518.

5. Що може завадити мені жити таким ревним молитовним життям, яке я повинен мати?

П’ятниця 7 червня

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1. Куди я повинен «йти» вірою, коли страждаю і перебуваю в біді? Чому?

2. З якою метою Бог проводить нас через страждання та нещастя?

3. Чи залишаюся я рабом своїх попередніх, світських пожадливостей? Якщо так, то як довго я планую відкладати своє цілковите підпорядкування Христові?

4. Як я повинен ставитися до тих, хто глузує з мене?

5. Що може завадити мені жити таким ревним молитовним життям, яке я повинен мати?