Щоденні біблійні уроки

ПАМ’ЯТНИЙ ВІРШ: «Знову й знову запевняю вас: якщо зерно пшениці, впавши на землю, не вмре, воно залишиться одне. Якщо ж умре, – принесе великий урожай» (Від Івана 12:24).

Додаткові матеріали до вивчення: Наочні уроки Христа – С.80-89.

«Тільки смертю Христа могло бути зруйноване царство сатани. Лише таким чином могла бути врятована людина і прославлений Бог». – Бажання віків. – С.624.

1. ЗІ СХОДУ Й ЗАХОДУ Нд, 13 лип.

а. Хто шукав Ісуса під час Його народження, на початку Його життя, і що вони принесли Йому?

Від Матвія 2:1, 2, 10, 11: «1 Коли ж Ісус народився у Вифлеємі юдейському за днів царя Ірода, то до Єрусалима прийшли зі сходу мудреці, 2 запитуючи: Де Цар юдейський, Який народився? Бо ми побачили Його зорю на сході й прийшли поклонитися Йому… 10 Побачивши зорю, вони зраділи дуже великою радістю. 11 І, увійшовши в дім, побачили Дитя з Його матір’ю Марією. Впавши на коліна, вони поклонилися Йому і, відкривши свої скарбниці, піднесли Йому дари – золото, ладан та миро».

б. Хто шукав Ісуса тепер, наприкінці Його служіння, і кого вони представляли?

Від Івана 12:20: «Деякі з тих, хто прийшов поклонитися у свято, були греками».

Чого це нас навчає?

Від Матвія 8:11: «Кажу вам, що багато хто прийде зі сходу й заходу і сяде з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небесному».

«Ці люди [деякі греки] прийшли із Заходу, щоб знайти Спасителя наприкінці Його земного життя так само, як на початку приходили мудреці зі Сходу. Під час народження Христа юдейський народ настільки був захоплений своїми честолюбними планами, що не пізнав Його приходу. Мудреці ж із дарами прийшли з язичеського краю, аби поклонитися Спасителеві. Так і греки, уособлюючи племена, народи і нації світу, прийшли, щоб побачити Ісуса. Так само народи всіх країн і всіх часів прагнутимуть до хреста Спасителя…

До декотрих дійшли чутки, що Він вигнав священників та старійшин із храму і готовий зайняти престол Давида і правити як цар Ізраїлю. Греки хотіли знати правду щодо Його місії». – Бажання віків. – С.621, 622.

1. Що символізують ті, котрі шукали Христа під час Його народження, а також греки, які шукали Його наприкінці Його місії на землі?

2. БАЖАННЯ СВІТУ Пн, 14 лип.

a. Як греки висловили своє бажання?

Від Івана 12:21: «Вони підійшли до Пилипа, який був з Витсаїди Галилейської, і просили його, кажучи: Пане, ми хочемо бачити Ісуса!».

б. Поясніть, яким чином Ісус дізнався про це прохання і як Його серце відреагувало на нього.

Від Івана 12:22, 23: «22 Пилип іде і каже про це Андрієві, а [далі] Андрій з Пилипом ідуть та й повідомляють Ісуса. 23 А Ісус сказав їм у відповідь: Прийшов час прославитися Синові Людському».

«Коли Христос почув наполегливе прохання ″Ми хочемо бачити Ісуса!″ як відлуння благання голодного світу, Його обличчя просяяло і Він сказав: ″Прийшов час прославитися Синові Людському″. У проханні еллінів Він бачив перші плоди Своєї великої Жертви». – Бажання віків. – С.621.

«Коли про це повідомили Ісуса, Він перебував у тій частині храму, куди мали доступ лише юдеї. Але Він вийшов до греків у зовнішній двір і особисто розмовляв з ними». – Там саме – С.622.

в. Яким чином ніжне ставлення Христа до цих незнайомців повинно мотивувати нас?

Від Луки 14:23: «Та пан рабові сказав: Вийди на шляхи, на загороди і змушуй увійти, щоб наповнився мій дім»;

Еклезіаста 11:1, 2: «1 Пускай свій хліб на пливучу воду, бо навіть через багато днів ти його знайдеш. 2 Розділи те, що маєш, на сімох чи вісьмох, адже не знаєш, яке лихо може статись на землі».

«Ми зобов’язані докласти всіх зусиль, щоб поширити знання Істини серед усіх, хто її слухатиме, а слухатиме її багато людей. У всіх наших великих містах Бог має щирі душі, котрі цікавляться Істиною… Повторюйте звістку, повторюйте звістку, – ось слова, звернені до мене знову і знову. Нехай Мій народ повторює звістку там, де вона була вперше проголошена і де церкви одна за одною зміцнювалися в Істині, коли Божа сила підтверджувала звістку дивовижним чином». – Євангелізм. – С.394.

«Нам не сказано, що ми зобов’язані демонструвати щось зовні дивовижне і особливе. Істину слід проголосити ″на шляхах та загородах″, і цю роботу треба виконувати розумними, раціональними методами... Робота, яку звершував Христос у нашому світі, є прикладом для нас щодо зовнішнього прояву. Ми повинні так само уникати всього театрального і незвичайного, як Христос уникав цього у Своїй роботі. Сенсаційність не є релігією, хоча релігія справлятиме чистий, святий вплив, що підносить і освячує, та приносить духовне життя і спасіння». – Там саме. – С.396.

2. Як притчу про пшеничне зерно можна застосувати до мого життя?

3. ЖИТТЯ, ПОДАРОВАНЕ ЗАВДЯКИ СМЕРТІ Вт, 15 лип.

а. Яке порівняння зробив Ісус між пшеничним зерном та Своєю місією?

Від Івана 12:24: «Знову й знову запевняю вас: якщо зерно пшениці, впавши на землю, не вмре, воно залишиться одне. Якщо ж умре, – принесе великий урожай».

«Поховане в землі, зерно приносить плід, який, у свою чергу, також висівається. Таким чином примножується урожай. Смерть Ісуса на Голгофському хресті також мала принести плоди для вічного життя. Роздуми над цією жертвою будуть привілеєм тих, котрі, прославляючи її, житимуть вічно.

Пшеничне зерно, яке зберігає своє життя, не може принести плоду. Воно залишається одне. Якби Христос хотів, Він міг би зберегти Своє життя і не померти. Але в такому разі Спаситель залишився б один. Він не міг би привести синів і дочок до Бога. Тільки віддавши Своє життя, Ісус міг дати життя людству. Тільки будучи похованим, Христос міг стати насінням для рясного врожаю – величезного зібрання людей, котрі прийдуть до Бога ″з усякого племені й мови, народу і нації″». – Бажання віків. – С.623.

б. Яке друге застосування притчі про насіння представив Ісус?

Від Івана 12:25, 26: «25 Хто любить душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою в цьому світі, той збереже її для вічного життя. 26 Якщо хто Мені служить, нехай іде за Мною, і де Я, там буде і Мій слуга. Якщо хто Мені служить, того пошанує [Мій] Отець».

«Кожний, хто бажає як сподвижник Христа принести плоди, повинен передусім пожертвувати собою. Життя має бути віддане на служіння людям. Самолюбство і корисливість мусять померти. Закон самопожертви – це закон самозбереження. Хлібороб зберігає своє зерно, розсіваючи його по полю. Так само і в людському житті: давати – означає жити. Буде збережене життя лише тих людей, які добровільно віддають його на служіння Богові й людям. Хто в ім’я Христа жертвує своїм життям у цьому світі, той збереже його для вічності.

Життя, прожите лише для себе, подібне до спожитого врожаю. Воно зникає, але не намножується. Людина може зібрати для себе все можливе; вона може жити, думати, планувати для своїх потреб. Але її життя минає, і вона залишається ні з чим. Закон самодогоджання – це закон самознищення.

[Від Івана 12:26 цитується]. Усі, хто разом з Ісусом несли хрест самопожертви, стануть спільниками Його слави. Переносячи приниження і страждання, Христос радів, що Його учні будуть прославлені разом з Ним, бо вони були плодами Його самопожертви». – Там саме. – С.623, 624.

3. Як мені розпізнати голос Бога, коли багато людей думатимуть, що це грім?

4. ІСУС ПРОСЛАВЛЕНИЙ Ср, 16 лип.

а. Яку молитву промовив Ісус, коли розмірковував про Свою смерть на хресті?

Від Івана 12:27, 28 (перша частина): «27 Нині душа Моя стривожена. І що Я скажу? Отче, спаси Мене від цієї години! Але ж задля цього Я і прийшов – на цю годину. 28 Отче, прослав Своє Ім’я!..».

«У передчутті майбутнього Христос уже пив гірку чашу. Його людська природа тремтіла, охоплена страхом самотності, коли здаватиметься, що Він покинутий навіть Богом, і всі вважатимуть, що це Бог Його покарав, побив і принизив. Він здригався від думки, що стане видовищем для світу; що з Ним поводитимуться гірше, ніж зі злочинцем, і Він помре ганебною смертю. Передчуття двобою із силами темряви, важкий тягар людських гріхів та гніву Отця, спричиненого цими гріхами, ослабляли дух Христа, і смертельна блідість укрила Його обличчя.

Потім Божественна природа Ісуса цілковито підкорилася волі Свого Отця. ″Але ж задля цього Я і прийшов – на цю годину. Отче, прослав Своє Ім’я!″ Тільки смертю Христа могло бути зруйноване царство сатани. Лише таким чином могла бути врятована людина і прославлений Бог. Христос погодився страждати і добровільно приніс Себе в жертву». – Бажання віків. – С.624.

б. Яка відповідь пролунала з Небес?

Від Івана 12:28 (остання частина): «... Почувся тоді голос із неба: І прославив Я, і знову прославлю!».

Що говорили люди, котрі там стояли?

Від Івана 12:29: «А люди, які стояли й чули [це], говорили: То був грім. Інші казали: То ангел до Нього заговорив».

«Разом з почутим голосом із хмари заструменіло світло і ніби вогненною стіною огорнуло Христа; Він перебував в обіймах вічного Бога. Люди спостерігали це видовище з жахом і зачудуванням. Ніхто не наважився промовити й слова. Затамувавши подих, усі присутні мовчки дивилися на Ісуса. Так ще раз було дане свідчення Отця; після цього хмара піднялася і зникла в небі. Це недовге видиме спілкування між Отцем і Сином припинилося.

″А люди, які стояли й чули [це], говорили: То був грім. Інші казали: То ангел до Нього заговорив″. Але греки, які шукали Христа, бачили хмару, чули голос і зрозуміли значення сказаного. Вони справді розпізнали Христа; для них Він відкрився як Божий Посланець.

Люди чули Божий голос під час хрещення Ісуса на початку Його служіння, потім під час Його переображення на горі. Тепер же, при завершенні Його служіння, Голос пролунав утретє». – Там саме. – С.625.

4. Яких страхів та занепокоєнь юдейських правителів мені слід уникати?

5. НЕВІР’Я ЮДЕЇВ Чт, 17 лип.

а. Незважаючи на численні чудеса, які творив Ісус, і голос, який знову пролунав з небес, як більшість юдеїв ставилася до Нього?

Від Івана 12:37-41: «37 Хоча Він зробив перед ними стільки чудес, вони не повірили в Нього, 38 щоби сповнилося слово пророка Ісаї, яке він сказав: Господи, хто повірив нашій вістці? І кому відкрилася Господня правиця? 39 Вони не могли вірити ще й тому, що, як казав Ісая: 40 Засліпив їхні очі, зробив кам’яними їхні серця, аби вони не побачили очима, [не] зрозуміли серцем і [не] навернулися, щоб Я оздоровив їх! 41 Це сказав Ісая, коли побачив славу Його і сповістив про Нього».

«Ісус щойно урочисто виголосив істину про становище юдейського народу. Він востаннє звернувся до людей із закликом до покаяння і пояснив, що їх чекає. Цією ознакою Бог знову засвідчив істинність Його служіння. Він визнав Того, Кого Ізраїль відкинув. ″Не для Мене був цей голос, – сказав Ісус, – а для вас″. Це було найвище свідчення того, що Він – Месія; знамення від Отця означало, що Ісус говорив Істину і був Божим Сином». – Бажання віків. – С.625.

«Якось вони спитали Спасителя: ″Яку ознаку Ти зробиш, щоб ми побачили і повірили Тобі?″ (Від Івана 6:30). Людям були дані численні ознаки, але вони закривали свої очі та робили запеклими свої серця. І ось тепер, коли промовляв Сам Отець і неможливо було вимагати більших ознак, вони, як і раніше, відмовлялися вірити». – Там саме – С.626.

б. Яким застереженням для нас є дії деяких правителів, незважаючи на те що вони були переконані в істинності місії Христа?

Від Івана 12:42, 43: «42 Все ж таки багато зі старших повірило в Нього, але через фарисеїв вони не зізнавалися, щоб їх не вигнали із синагоги; 43 вони бо полюбили людську славу більше, ніж славу Божу».

«Для них людська слава була дорожча за Боже схвалення. Щоб уникнути нарікання і ганьби, вони зреклися Христа і відкинули дар вічного життя. Скільки ж людей протягом наступних століть чинили так само!». – Там саме.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ Пт, 18 лип.

1. Що символізують ті, котрі шукали Христа під час Його народження, а також греки, які шукали Його наприкінці Його місії на землі?

2. Як притчу про пшеничне зерно можна застосувати до мого життя?

3. Як мені розпізнати голос Бога, коли багато людей думатимуть, що це грім?

4. Яких страхів та занепокоєнь юдейських правителів мені слід уникати?

5. Поясніть два застосування кинутого в землю пшеничного зерна.