Щоденні біблійні уроки

«[Любов] не радіє з неправди, але тішиться правдою» (1 до коринтян 13:6).

«Любов любить грішника, але ненавидить гріх і вірно застерігатиме його про небезпеку, вказуючи йому на Божого Агнця, Який бере на себе гріх світу. Гріх не треба покривати, його треба усувати». – Рукописи. – Т.1. – С.217.

Додаткові матеріали для вивчення: Поради щодо управління ресурсами. – С.339-350.

Неділя 18 вересня

1.  САМОДОСЛІДЖЕННЯ

а. Хоча ми можемо стверджувати, що радіємо тільки в Бозі, що ми як християни-управителі повинні усвідомити?

Приповісті 28:14: «Блаженна людина, що завжди обачна, а хто ожорсточує серце своє, той впадає в лихе».

«Біблійна любов – це не сентименталізм, а любов у дії. «І легенько лікують нещастя народу Мого, говорячи: «Мир, мир», а миру нема!» (Єремії 8:11), і це називається любов’ю. Об’єднуватися разом, називати гріх святістю та істиною – це називається любов’ю, але це підробка. Оманливе і підроблене існує у світі, і ми повинні ретельно досліджувати свої серця, щоб знати, чи маємо ми справжню любов. Справжня любов не створить недовіру і не заподіє зло. Вона не притупить меч духа так, щоб він не виконував своєї роботи. Ті, хто бажають прикрити гріх неправдивою любов’ю, кажуть грішникові: «У тебе все буде добре». Подяка Богові за те, що є любов, яка не буде спотворена, є мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потім спокійна, лагідна, і плоди праведності сіються серед тих, котрі зберігають мир. Це опис любові Небесного походження». – Рукописи. – Т.1. – С.217.

б. Що має характеризувати щоденний досвід християнина-управителя?

Псалом 139:23, 24: «23 Випробуй, Боже, мене, – і пізнай моє серце, досліди Ти мене, – і пізнай мої задуми, 24 і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попровадь!».

1. Чому самодослідження є ключем до правильного управління ресурсами?

Понеділок 19 вересня

2.  НЕДОРЕЧНА РАДІСТЬ (I)

а. Як християнин-управитель повинен реагувати на беззаконня?

1 до коринтян 13:6 (перша частина): «Не радіє з неправди…».

«Робота сатани прямо протилежна роботі Бога. Ворог усього доброго стоїть, як генерал сил, підготовлених для того, аби завдавати шкоди душам людей. Він дивиться з диявольським тріумфом, коли бачить так званих послідовників Христа, які жалять і поїдають один одного. Він завжди готовий затьмарити життя тих, хто намагається служити Богу. Небесні ангели дивуються з того, що люди допомагають сатанинським силам у їхній роботі, розчаровуючи серця, роблячи Божий народ слабким, безсилим, невіруючим». – Колекція Сполдінга і Мегена. – С.345, 346.

«Якщо ми хочемо бути переможцями, то маємо досліджувати свої серця, аби бути впевненими, що ми не плекаємо нічого образливого для Бога». – Історичні нариси закордонних місій Адвентистів Сьомого Дня. – С.138.

б. Як християнин-управитель уникає того, щоб радіти злу?

1 Петра 5:8, 9: «8 Будьте тверезі, пильнуйте! Ваш супротивник – диявол – ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого. 9 Противтесь йому, тверді в вірі, знавши, що ті самі муки трапляються й вашому братству по світі».

«Коли ми говоримо про розчарування і смуток, сатана слухає з лиходійською радістю, бо він радіє, знаючи, що зумів нас поневолити. Сатана не може читати наші думки, але може бачити наші дії, чути наші слова, і на основі багаторічного досвіду перебування в людській сім’ї він може сформувати свої спокуси так, щоб вразити слабкі місця нашого характеру. І як часто ми відкриваємо йому таємниці для успішної перемоги над нами! О, якби ми могли контролювати наші слова та дії! Наскільки сильними ми стали б, якби наші слова були такими, що ми не соромилися б зустрітися з їхніми записами в день суду. Наскільки сильно вони відрізнятимуться в Божий день від того, якими вони здаються, коли ми їх вимовляємо». // Рев’ю енд Геральд, 19 травня 1891 року.

в. Які умовляння повинні зміцнити нас проти вищезгаданих спокус?

Псалом 141:3: «Поклади, Господи, сторожу на уста мої, стережи двері губ моїх!»;

До ефесян 4:29, 30: «29 Нехай жадне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує. 30 І не засмучуйте Духа Святого Божого, Яким ви запечатані на день викупу».

«Коли ви спілкуєтесь, будьте обережні у своїх словах. Нехай ваша мова буде такою, щоб у вас не виникало потреби в каятті». // Там саме, 5 червня 1888 року.

2. Коли в нас може виявитися небезпечна схильність догоджати ворогові замість Христа?

Вівторок 30 вересня

3.  НЕДОРЕЧНА РАДІСТЬ (II)

а. Як християнин-управитель застережений проти того, щоб радіти гріхам та недолікам інших людей?

До ефесян 5:11, 12: «11 І не беріть участи в неплідних ділах темряви, а краще й докоряйте. 12 Бо соромно навіть казати про те, що роблять вони потаємно!».

«Багато хто, нехтуючи спасінням своєї душі, не втрачають можливості критикувати та осуджувати інших. Усі люди, безсумнівно, мають у своєму характері недоліки, і якщо керуватися ревністю та заздрістю, неважко знайти щось таке, чим можна зіпсувати репутацію людини. «У нас є факти, – заявляють такі самозвані судді, – ми висунемо проти них звинувачення, і вони не зможуть виправдатися». І, дочекавшись слушного моменту, розповідають масу пліток і оприлюднюють найпікантніші подробиці…

Справжні християни не шукають радості у викритті чужих помилок та недоліків. Вони відвертаються від вад і морального збочення, а зосереджують свою увагу на тому, що є привабливим і чарівним. Будь-яке вишукування помилок в іншої людини, слово осуду чи докору завдає християнинові невимовного болю». – Свідоцтва для Церкви. – Т.5. – С.95, 96.

б. Наведіть приклади, як християнин-управитель повинен утримуватися від того, щоб радіти злу?

Приповісті 24:17, 18: «17 Не тішся, як ворог твій падає, а коли він спіткнеться, – хай серце твоє не радіє, 18 щоб Господь не побачив, і це не було в Його очах лихим, і щоб Він не звернув Свого гніву від нього [на тебе]!».

«Замість того, щоб знаходити помилки в інших людях, критично ставмося до себе. Кожен з нас має поставити таке запитання: чи є правим моє серце перед Богом і чи прославляють мої дії Небесного Отця? Якщо ви плекали неправильний дух, нехай він буде вигнаний з душі. Ваш обов’язок – викорінювати з серця все те, що опоганює. Кожен гіркий корінь потрібно вирвати, щоб інші не були заражені його згубним впливом. Не дозволяйте жодній отруйній рослині виростати на ґрунті вашого серця. Вирвіть її зараз і замість неї посадіть рослину любові. Нехай у вашій душі оселиться Ісус Христос!

Христос – наш Приклад. Живучи на землі, Він чинив добро. Він жив для благословення інших. Любов прикрашала і ушляхетнювала всі Його дії, і нам наказано йти Його шляхом. Пам’ятаймо, що Бог послав Свого Однородженого Сина в цей світ скорботи, «щоб нас визволити від усякого беззаконства та очистити Собі людей вибраних, у добрих ділах запопадливих» (До Тита 2:14). Намагаймося виконувати вимоги Бога і Його Закон. «Любов – виконання Закону» (До римлян 13:10), і Той, Хто помер, щоб ми могли жити, дав нам цю заповідь, щоб ми любили одне одного, як Він полюбив нас; і світ дізнається, що ми Його учні, якщо ми матимемо цю любов між собою». // Рев’ю енд Геральд, 5 червня 1888 року.

3. Як ми можемо опинитися у небезпеці внутрішньо радіти беззаконню?

Середа 21 вересня

4.  З НАШИМИ БРАТАМИ ТА СЕСТРАМИ

а. Яке вчення і який досвід перших учнів мають стати нашими?

Якова 5:16: «Отже, признавайтесь один перед одним у [своїх] прогріхах, і моліться один за одного, щоб [вам] уздоровитись. Бо дуже могутня ревна молитва праведного!»;

До филип’ян 2:1, 2: «1 Отож, коли є в Христі яка заохота, коли є яка потіха любови, коли є яка спільнота духа, коли є яке серце та милосердя, 2 то доповніть радість мою: щоб думали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум!».

«Потрібно частіше молитися. Божий Дух зливався у відповідь на ревну молитву… [Учні] збиралися не для того, щоб ділитися плітками. Вони не прагнули виставляти напоказ кожну пляму в характері брата. Вони відчували свою духовну потребу і просили Бога про святе помазання, щоб перемогти власні недуги і приготуватися до справи спасіння інших людей. Вони молилися з палкою ревністю, щоб любов Христа злилася в їхні серця. Такою є й наша велика потреба у кожній церкві нашої країни. Бо «хто в Христі, той створіння нове, – стародавнє минуло, ото сталось нове!» (2 до коринтян 5:17). Те, що є в характері неприйнятним, видаляється з душі любов’ю Ісуса. Усякий егоїзм виганяється, будь-яка заздрість, усіляке лихослів’я викорінюються, і в серці відбувається докорінне перетворення». // Рев’ю енд Геральд, 22 липня 1890 року.

б. Про які фактори повинні пам’ятати усі християни-управителі у своїй взаємодії з тими, кого, за їхніми словами, вони люблять?

До римлян 14:19: «Отож, пильнуймо про мир, та про те, що на збудування один одного!»;

1 до солунян 5:11: «Утішайте тому один одного, і збудовуйте один одного, – як і чините ви!».

«Не дозволяйте звичайним, дешевим, земним речам поглинати ваш розум, інакше Ісус залишить вас. Церква отримує своє життя від Христа, і ми допомагаємо Церкві, коли працюємо в гармонії з життєдайною силою, забувши про себе і прагнучи утверджувати один одного у найсвятішій вірі». – Рукописи. – Т.11. – С.265.

«Існує співчуття до гріха і грішників, яке є небезпечним для процвітання Церкви сьогодні. Лунає заклик: ви повинні проявляти любов! Однак почуття, яке вибачає зло і прикриває винного, – не біблійна любов. Дружба безбожних є небезпечнішою за ворожнечу, тому що здобути перемогу над слугами Живого Бога можна лише спокусивши їх до непокори.

Лише у світлі хреста можна оцінити образливий характер гріха. Коли люди кажуть, що Бог занадто милостивий, щоб карати порушників Його Закону, нехай вони подивляться на Голгофу, нехай вони усвідомлять, що тільки через те, що Христос взяв на Себе провину непокірних і постраждав замість грішників, меч правосуддя був піднятий на Божого Сина». // Ознаки часу, 6 січня 1881 року.

4. Які симптоми псевдолюбові?

Четвер 22 вересня

5.  СПРАВЖНЯ РАДІСТЬ

а. Яким чином християнин-управитель виявляє справжню любов?

1 до коринтян 13:6 (ост. частина): «...але тішиться правдою»;

Псалом 119:140-144, 172: «140 Вельми очищене слово Твоє, і Твій раб його любить. 141 Я малий і погорджений, та не забуваю наказів Твоїх. 142 Правда Твоя – правда вічна, а Закон Твій – то істина. 143 Недоля та утиск мене обгорнули, – [але] Твої заповіді – моя розкіш! 144 Правда свідоцтв Твоїх вічна, – подай мені розуму, й буду я жити!.. 172 Хай язик мій звіщатиме слово Твоє, бо всі Твої заповіді – справедливість».

«Ви повинні любити!» – цей заклик можна почути всюди, особливо від тих, які вважають себе освяченими. Але справжня любов надто чиста, аби прикривати нею невизнаний гріх. Виявляючи любов до душ, за які помер Христос, ми не повинні йти на компроміс зі злом. Ми не повинні об’єднуватися з бунтівниками і називати це любов’ю». – Дії апостолів. – С.554, 555.

б. У чому полягає остаточна мета християнина-управителя?

1 до коринтян 2:2: «Бо я надумавсь нічого між вами не знати, крім Ісуса Христа, і Того розп’ятого».

«Роки вічності принесуть спасенним багате та глибоке пізнання Бога й Христа. У міру збільшення пізнання будуть зростати любов, благоговіння і щастя. Чим глибше люди пізнаватимуть Бога, тим більше будуть захоплюватись Його характером. Коли Ісус відкриє перед ними багатства викуплення та дивні здобутки у великій боротьбі з сатаною, серця спасенних спалахнуть ще більшою любов’ю, і вони ще з більшим завзяттям торкнуться золотих струн арф; тисяча тисяч і десять тисяч десятків тисяч зіллються в єдиному могутньому співі похвального гімну.

Від найменшого атома до найбільших галактик – усе живе й неживе в своїй незатьмареній красі та досконалій радості свідчить: «БОГ Є ЛЮБОВ!». – Велика боротьба. – С.678.

5. Як християнин-управитель може проявити справжню любов?

П’ятниця 23 вересня

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1. Чому самодослідження є ключем до правильного управління ресурсами?

2. Коли в нас може виявитися небезпечна схильність догоджати ворогові замість Христа?

3. Як ми можемо опинитися у небезпеці внутрішньо радіти беззаконню?

4. Які симптоми псевдолюбові?

5. Як християнин-управитель може проявити справжню любов?