Щоденні біблійні уроки

«А Господь сказав: Хто є вірним, мудрим управителем, якого пан поставив над своєю челяддю, щоби давав своєчасно мірку пшениці? Блаженний той раб, якого пан, коли прийде, знайде, що чинить так. Правду кажу вам, що такого над усім своїм володінням він поставить» (Від Луки 12:42-44).

«Окрім цих систематичних і регулярних пожертвувань були ще особливі потреби, які вимагали добровільних пожертвувань, такі як, будівництво намету в пустелі та спорудження храму в Єрусалимі. Бог наклав на людей ці повинності для їхнього ж добра і для того, щоб підтримувати Свою справу на землі». – Свідоцтва для Церкви. – Т.4. – С.468.

Додаткові матеріали для вивчення: Поради щодо управління ресурсами. – С.65-68.

Неділя 29 жовтня

1.  ПРАЦЮЮЧИ ПІД ПРОКЛЯТТЯМ

а. Що сталося з юдеями під час будівництва храму?

Аггея 1:2-11: «2 Так говорить Господь Саваот, промовляючи: Ці люди кажуть, що ще не прийшов час відбудови Господнього Храму. 3 Тому Господнє слово через пророка Аггея було такого змісту: 4 А для вас самих надійшов час жити в оздоблених домах, тоді як цей Дім залишається в руїнах? 5 Тому так говорить Господь Саваот: Зверніть вашу увагу на те, як вам ведеться! 6 Ви сієте багато, але мало збираєте; ви їсте, але не насичуєтесь; п’єте, але не втамовуєте спраги; ви одягаєтесь, але не відчуваєте тепла, – а хто заробляє, кладе в дірявий гаманець. 7 Тому й каже Господь Саваот: Зверніть вашу увагу на те, як вам ведеться! 8 Підіймайтесь у гори, доставляйте звідти дерево, й відбудовуйте Храм, щоб він був Мені до вподоби, і Я був у ньому прославлений, – говорить Господь. 9 Ви сподівалися на багато, а виходило мало, а коли приносили те до дому, то Я його розвіював. У чім причина? – питає Господь Саваот. – А в тому, що Мій Дім лежить у руїнах, а кожен з вас поспішає працювати біля власного дому. 10 Тому-то небо над вами не дає належної роси [для вашої землі], а земля затримує свій врожай. 11 Я спровадив посуху на ваш край, – на її пагорби, на пшеничні поля, на вино, на олію і на все те, що зрощує земля, – а також на людей, та на худобу й на всі труди людських рук».

б. Як Бог розглядає утримання десятин та приношень? Які результати цього та чому це закінчується прокляттям?

Вихід 20:15: «Не крастимеш»;

Малахії 3:8, 9: «8 Хіба можна людині обманювати Бога? А ви Мене обкрадаєте, та ще й питаєте: У чому ми Тебе обікрали? В десятині й приношеннях! 9 Адже на вас лежить прокляття, тоді як ви, – весь народ, – продовжуєте Мене обкрадати»;

Второзаконня 8:18: «Пам’ятай, що це Господь, твій Бог, дає тобі силу здобувати усі блага, аби підтвердити Свій Заповіт, у якому Він присягався твоїм батькам, як [це виявляється] сьогодні»;

Притчі Соломона 10:22: «Господнє благословення збагачує, і смутку із собою не приносить».

«Люди, котрі егоїстично утримують свої кошти, не повинні дивуватися з того, що Божа рука розсіює їх. Те, що слід було б пожертвувати для розвитку Божої справи, але було утримано від Бога, може бути відібрано різними способами. Бог відвідає їх у Своїх судах. У їхньому житті буде багато втрат. Бог може розвіяти кошти, які Він позичає Своїм управителям, якщо вони відмовляться використовувати їх на Його славу. Я бачила, що деякі люди можуть і не зазнати жодних втрат, що нагадують їм про недбайливе виконання обов’язку, але згодом їхнє становище може стати ще безнадійнішим». – Біблійний коментар АСД [з коментарів Е.Г. Уайт]. – Т.4. – С.1183.

в. Що потрібно, для того щоб зробити зміни?

Аггея 1:7: «Тому й каже Господь Саваот: Зверніть вашу увагу на те, як вам ведеться!»;

Малахії 3:7: «З часу ваших батьків ви відступили від Моїх законів і не дотримувалися їх. Наверніться до Мене, і Я повернуся до вас, – говорить Господь Саваот. Але ви питаєте: У чому нам потрібно навернутися?».

1. До чого призводить утримання десятин та пожертвувань у нашому особистому житті?

Понеділок 30 жовтня

2.  ЗВІСТКА ІЛЛІ

а. Чому нам необхідно вивчати життя Іллі?

Малахії 3:23, 24: «23 Перш ніж прийде великий і страшний Госпродній День, Я пошлю до вас пророка Іллю. 24 Він наверне серця батьків до дітей, і серця дітей – до їхніх батьків, аби, прийшовши, Я не уразив землю прокляттям».

«Ті, котрі повинні підготувати дорогу для Другого приходу Христа, представлені в образі вірного Іллі, так само як і Іван у дусі Іллі готував дорогу для Першого приходу Христа». – Свідоцтва для Церкви. – Т.3. – С.62.

б. Чому віддавати є важливою частиною життєдайної звістки?

1 Царів 17:13-16: «13 Але Ілля сказав їй: Не переживай, йди і роби, як ти сказала, але спочатку спечи з того борошна невеличку хлібину й принеси мені, а потім зробиш собі та своєму синові. 14 Адже так говорить Господь, Бог Ізраїлю: Борошно в твоїй діжці не закінчиться, і олія в глечику не вичерпається аж до того часу, доки Господь пошле на землю дощ! 15 Тож вона пішла й зробила, як сказав Ілля. Таким чином вони мали, що їсти, – вона і він та вся родина [багато] днів. 16 Борошно в діжці не закінчувалось; так само й олії в глечику не ставало менше, як і провістив Господь у Своєму слові через Іллю».

«Більшого випробування її віри вже не можна було вимагати. Вдова завжди гостинно й щедро приймала всіх чужинців. Нині, не замислюючись над тим, які страждання можуть чекати на неї та її сина, вона витримала найвище випробування гостинності, вчинивши «як сказав Ілля» (1 Царів 17:15)…

Вдова із Сарепти поділилася останнім шматком хліба з Іллею і в нагороду за це було збережене життя її та її сина». – Пророки і царі. – С.130, 131.

в. Чому Бог дає майно людям різних соціальних класів, включаючи бідних?

Від Марка 10:21, 22: «21 Поглянувши на нього з любов’ю, Ісус сказав йому: Одного бракує тобі: піди і все, що маєш, продай та роздай бідним, – і будеш мати скарб на небі. А тоді приходь, [бери свій хрест] і йди за Мною! 22 Він же, засмутившись від сказаного, відійшов пригнічений, бо мав велике багатство»;

Від Луки 21:1-4: «1 Звівши очі, Він побачив тих, які кидали свої багаті дари до скарбниці. 2 Помітив і одну бідну вдову, яка вкидала туди дві лепти, 3 і сказав: Правду кажу вам, що ця бідна вдова більше від усіх кинула, 4 бо всі ці зі свого достатку кидали в дар [Богові], а вона зі своєї вбогості вкинула все, що мала на прожиток».

«Бог дає їм, щоб вони могли давати іншим». // Ознаки часу, 31 жовтня 1900 року.

«Іноді Господь випробовує Свій народ земним благоденством і процвітанням, але Він бажає, щоб Його діти правильно використовували Його дари. Їхнє майно, час, фізичні сили та можливості – все це дається Богом. За всі ці благословення вони повинні дати звіт Подателю всіх благ. Якщо ми бачимо нужденних і знедолених братів і не полегшуємо їхнє життя, хоча самі маємо достаток, значить, нехтуємо прямим обов’язком, відкритим у Божому Слові. Він щедро дає нам, щоб ми давали іншим. Саме благодійність перемагає егоїзм, очищує і облагороджує душу. Деякі брати зловживають талантами, які Бог довірив їм; вони заплющують свої очі, щоб не бачити потреб Його справи, і затикають свої вуха, щоб не чути Його голос, що вказує їм на їхній прямий обов’язок – нагодувати голодних і одягати тих, котрі не мають одягу. Деякі брати, які називають себе Божими дітьми, горять бажанням вкладати свої кошти у світ, аби не повертати їх Подателю всіх благ у вигляді дарів та пожертвувань. Вони забувають про свою Божественну місію і якщо продовжуватимуть керуватися спонуканням своїх егоїстичних сердець і витрачати дорогоцінний час і гроші на задоволення своєї гордості, Бог пошле їм тяжкий час і вони повною мірою зазнають гострої потреби через свою невдячність. Він довірить Свої таланти вірнішим управителям, які визнають Його право на них». – Свідоцтва для Церкви. – Т.4. – С.619, 620.

2. Чого ми можемо навчитися з життя Іллі щодо того, наскільки важливо віддавати?

Вівторок 31 жовтня

3.  СКАСУВАННЯ ПРОКЛЯТТЯ

а. Чи є спосіб скасувати прокляття?

Малахії 3:10-12: «10 Принесіть усі десятини до храмової скарбниці, щоб у Моєму Храмі була пожива і таким чином випробуйте Мене, – говорить Господь Саваот, – хіба Я не відкрию вам небесних отворів і [не] зіллю на вас понадміру благословень! 11 [Задля вас] Я не дозволю шкідникам нищити на полі ваші врожаї, а виноградна лоза у винограднику не залишиться без плоду, – говорить Господь Саваот. 12 Усі народи називатимуть вас щасливими, а ваша країна вважатиметься бажаною, – говорить Господь Саваот».

«Дехто нечесно ставився до своїх ближніх; вони зізналися у цих гріхах і відтоді відшкодували завдані збитки. Протягом наступного тижня деякі з тих, котрі були нечесні у своїх стосунках з Богом і, як наслідок цього, відокремилися від Нього, почали відшкодовувати Йому те, що свого часу приховали. Один брат не платив десятину цілих два роки; тепер він вручив секретареві конференції чек на 571 долар та 50 центів як покриття своєї заборгованості разом із відсотками. Я вдячна Господу за те, що Він дав йому мужність вчинити так. Інший брат дав чек на 300 доларів, а ще один брат відійшов від Бога так далеко, що мало хто сподівався його повернення на дорогу праведності; однак він повернувся до Бога і віддав 1000 доларів десятини». – Свідоцтва для Церкви. – Т.5. – С.643.

б. Яким буде результат, якщо десятини спрямовуватимуться не туди, куди повинні?

Неємії 13:10: «Мене також повідомили про те, що левітам не видавали належної їм частки, через що левіти та співаки, призначені на служіння, повтікали, – [кожен] повернувся у своє володіння».

«Якби всі люди дотримувалися Божого плану, то кошти надходили б тепер до Його скарбниці, і були б багатими фонди, які дають можливість служителям виходити на нові поля і працівникам об’єднуватися зі служителями для підняття знамена Істини в тих куточках землі, куди ще не проникло її світло». – Свідоцтва для Церкви. – Т.6. – С.386.

«Деякі люди висловлюють невдоволення і кажуть: «Я більше не платитиму десятину, бо не впевнений у тому, що вона використовується на потреби справи, за її прямим призначенням». Але невже ви наважитеся обкрадати Бога через вашу думку, що управління Божою справою відбувається неправильно? Висловіть свої заперечення відповідальним особам чітко й відкрито, у правильному дусі. Подайте свої пропозиції щодо питань, які необхідно врегулювати і упорядкувати, але не відступайте від Божої справи і не виявляйте невірності, через те, що інші чинять неправильно». – Там саме. – Т.9. – С.249.

в. Що таке комори і хто був відповідальним за них?

Неємії 13:10-13: «10 Мене також повідомили про те, що левітам не видавали належної їм частки, через що левіти та співаки, призначені на служіння, повтікали, – [кожен] повернувся у своє володіння. 11 Я докорив проводирям, сказавши: Чому Божий Храм занедбаний? Зібравши тих, котрі пішли, я поставив кожного виконувати його обов’язки. 12 Після того всі Юдеї принесли в комори десятину з врожаю зерна, вина та олії. 13 Відповідальними над складами [та коморами] я призначив священика Шелемію, писаря Садока й левіта Педаю, а на допомогу їм дав Ханана, сина Заккура, сина Маттанії, оскільки вони вважались доброчесними. В їхні обов’язки входило видавати належну частку своїм співбратам».

«Десятина – це святиня, яку Бог призначив для Себе. Її необхідно принести до Його скарбниці й використовувати для підтримки євангельських працівників у їхній праці. Протягом тривалого часу Господа обкрадали, бо є люди, які не усвідомлюють того, що десятина належить Богові». – Свідоцтва для Церкви. Т.9. – С.249.

«Однак християни припускаються великої помилки, коли використовують десятину не для тієї мети, для якої вона призначена, а саме: для підтримки служителів. Сьогодні в місіонерських полях повинно бути сто добре підготовлених працівників, тоді як сьогодні там працює лише один». – Там саме. – С.248.

3. Яким чином можна скасувати прокляття?

Середа 1 листопада

4.  ВЛАСНІСТЬ

а. Як ми можемо побачити в принципі жертвування знак визнання Божого права власності в Едемському саду?

Буття 2:15-17: «15 Взяв Господь Бог людину, і оселив її в Едемському саду, щоб його обробляти та за ним доглядала. 16 І заповів Господь Бог людині: З усякого дерева, що в саду, вживатимеш у їжу. 17 А з дерева Пізнання добра й зла – не їстимеш з нього; бо того дня, коли скуштуєш його, неодмінно помреш!»;

Левіти 27:30: «Кожна десятина зі землі, – з врожаю поля чи з плоду дерев, – [належатиме] Господу. Це святе для Господа».

«Господь створив кожне дерево в Едемі приємним на вигляд і добрим для їжі, Він також звелів Адаму та Єві насолоджуватися Його щедрістю. Однак Господь зробив один виняток: нашим прабатькам не можна було їсти з дерева пізнання добра і зла. Це дерево Бог зберіг як постійне нагадування про те, що Він є Власником усього. Таким чином Він дав Адаму і Єві можливість проявити свою віру й довіру до Нього через їхній досконалий послух Його вимогам». – Свідоцтва для Церкви. – Т.6. – С.386.

б. Для кого була відокремлена десятина? Чому?

Второзаконня 18:1, 2: «1 Священики й левіти, тобто все плем’я Левія, не матимуть частки і спадщини разом з Ізраїлем. Вони житимуть з Господніх вогняних приношень, – Його спадщини. 2 Спадщини серед своїх співбратів у них не буде. Їхня спадщина – Сам Господь, як Він їм пообіцяв»;

Числа 18:20-24: «20 І сказав Господь Ааронові: В їхній землі ти не матимеш спадщини. Не буде для тебе і наділу між ними; Я є твоїм наділом і твоєю спадщиною серед Ізраїльських нащадків. 21 Що ж до синів Левія, то Я дав їм кожну десятину в Ізраїлі, як частку за їхнє служіння, яке вони здійснюють у Наметі Свідчення. 22 Тож [інші] Ізраїльські нащадки вже більше не приступатимуть до Намету Свідчення, щоб їм [не] стягнути на себе гріха і не померти. 23 Левіти самі здійснюватимуть служіння біля Намету Свідчення, і нестимуть за нього відповідальність. [Це] вічна постанова для ваших поколінь. А серед Ізраїлевих нащадків вони спадщини не отримають. 24 Адже десятини ізраїльських синів, які вони виділяють для Господа як особливу жертву, Я дав левітам у спадщину. Тому й сказав про них: Серед ізраїльських синів вони не отримають спадщини».

«Десятина належить Господу, і ті, хто вільно поводиться з нею, будуть покарані втратою свого Небесного скарбу, якщо не покаються. Робота не повинна страждати через те, що десятина використовується на інші цілі, а не на ті, які призначені Господом. Необхідно передбачити можливості виділення коштів для інших галузей роботи. Їх потрібно підтримувати, але не з десятини. Бог не змінився. Десятина повинна використовуватися тільки для підтримки служіння. Відкриття нових полів вимагає більш дієвого служіння, ніж ми маємо зараз, і в Божій скарбниці повинні бути кошти для цього». – Служителі Євангелії. – С.227, 228.

«[Бог] передає Свої скарби в руки людей, але при цьому вимагає, щоб одна десята частина від усього неухильно відкладалася для Його справи. Він вимагає, щоб ця частина була покладена до Його скарбниці. Десятину треба віддати Богові як Його власність; вона є священною і має використовуватися для священних цілей, для підтримки тих, хто несе звістку спасіння в усі куточки світу. Він відокремлює цю частину для того, щоб кошти постійно поповнювали Його скарбницю і щоб світло Істини могло бути донесене до тих, хто знаходиться поблизу, і до тих, хто далеко. Вірно виконуючи цю вимогу, ми визнаємо, що все належить Богові». – Свідоцтва для Церкви. – Т.6. – С.386.

«Мені була дана чітка та визначена звістка для нашого народу. Господь звелів мені передати Його народові, що вони припускаються помилки, використовуючи десятину в різних цілях, які, хоч і хороші є самі собою, але не є тією метою, задля якої, за визначенням Господа, повинна бути використана десятина. Кожний, хто неправильно використовує десятину, відступає від Божих постанов. Бог судитиме за це». – Там саме. – Т.9. – С.248.

4. Для кого конкретно призначалися десятини?

Четвер 2 листопада

5.  СЛУЖІННЯ

а. Хто повинен був бути присутнім при левитах, коли вони отримували десятину?

Неемії 10:39: «Разом з левітами, коли вони збиратимуть десятину, буде священик, нащадок Аарона, а левіти принесуть десятину з десятини в Храм нашого Бога, – в комори храмової скарбниці».

б. Що повинні були левити робити з десятинами, для того щоб забезпечити священників?

Числа 18:26-28: «26 Звернися до левітів і скажи їм: Коли отримуватимете десятину від Ізраїльтян, яку Я дав вам від них як вашу спадщину, то відділятимете з неї особливу частку для Господа – десятину з десятини. 27 І буде [це] зараховано вам [як] ваша особлива частка з пшениці на току чи належне Богу з виноградної чавильні. 28 Тож відділіть як особливу частку для Господа, з усіх ваших десятин, які отримаєте від Ізраїльських нащадків, і відокремте з них від себе особливу частку для Господа, [віддавши] її священикові Аарону».

«[Бог] віддає Свої скарби в руки людей, але при цьому вимагає, щоб одна десята частина з усього неухильно відкладалася для Його справи…

Хіба Господь не має права вимагати від нас Його частину? Хіба Він не віддав Свого Однородженого Сина, тому що Він полюбив нас і бажав спасти нас від смерті? І хіба наші приношення вдячності не будуть надходити до Його скарбниці, щоб використовувати їх для затвердження Його Царства на землі? Оскільки Бог є власником усіх наших благ, хіба подяка Йому не повинна спонукати нас приносити добровільні приношення та жертви подяки, визнаючи таким чином Його право власності на душу, тіло, дух та майно? Якби всі люди дотримувалися Божого плану, то кошти надходили б тепер до Його скарбниці, і були б багатими фонди, які дають можливість служителям виходити на нові поля і працівникам об’єднуватися зі служителями для підняття знамена Істини в тих куточках землі, куди ще не проникло її світло». – Свідоцтва для Церкви. – Т.6. – С.386.

в. Як цей принцип застосовується до християнської ери? Яким буде результат, якщо ми вірно віддаватимемо те, що належить Богові?

1 до коринтян 9:11-14: «11 Якщо ми вам посіяли духовне, то чи велика то справа, коли ми пожнемо ваше тілесне? 12 Якщо інші на вас мають право, то хіба ми – не більшою мірою? Але ми не скористалися цим правом, а все терпимо, щоб у чомусь не перешкодити Євангелії Христа. 13 Хіба ви не знаєте, що ті, які працюють у святому, харчуються зі святилища? А ті, які служать при жертовнику, отримують частку з жертовника? 14 Так само й Господь наказав тим, які проповідують Євангелію, жити з Євангелії»;

2 до коринтян 9:6, 7: «6 Втім, хто сіє скупо, той скупо і жатиме, а хто сіє щедро, той щедро і пожне. 7 Кожний [нехай дає] за велінням серця, а не з жалем чи з примусу, адже Бог любить того, хто дає з радістю».

«Пожертвування, що надходили від євреїв на релігійні й доброчинні цілі загалом становили одну четверту частину їхніх прибутків. За такого великого податку можна було сподіватися, що народ зубожіє, однак, виходило навпаки: вірне виконання цих обов’язків було однією з умов їхнього добробуту». – Патріархи і пророки. – С.527.

5. Чи були десятини та пожертвування призначені лише для місцевих богослужінь?

П’ятниця 3 листопада

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1. До чого призводить утримання десятин та пожертвувань у нашому особистому житті?

2. Чого ми можемо навчитися з життя Іллі щодо того, наскільки важливо віддавати?

3. Яким чином можна скасувати прокляття?

4. Для кого конкретно призначалися десятини?

5. Чи були десятини та пожертвування призначені лише для місцевих богослужінь?