Щоденні біблійні уроки

«Чим я відплачу Господеві за всі добродійства Його на мені?» (Псалом 116:12).

«Наша самовіддана благодійність, наші добровільні пожертвування повинні свідчити про те, що істина здійснила свою роботу в наших серцях». // Рев’ю енд Геральд, 14 липня 1904 року.

Додаткові матеріали для вивчення: Свідоцтва для Церкви. – Т.3. – С.390-399. Там саме. – Т.4. – С.462-476.

Неділя 20 листопада

1.  ТВОРЕЦЬ Є ВЛАСНИКОМ УСЬОГО

а. Про що ми нагадуємо, коли розмірковуємо про право власності на світ?

Псалом 95:3-5: «3 Бо Господь – Бог великий, і великий Він Цар над богами всіма, 4 що в Нього в руці глибини землі, і Його верхогір’я гірські, 5 що море Його, і вчинив Він його, і руки Його суходіл уформували!»;

Приповісті 3:9: «Шануй Господа із маєтку свого, і з початку всіх плодів своїх»;

1 до коринтян 6:19 (остан. частина), 20: «19І ви не свої? 20Бо дорого куплені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони!».

«Бог накладає Свою руку на все існуюче – і на людину, і на її майно, тому що все належить Йому. Він каже: «Я – Господар світу, Всесвіт належить Мені, і Я закликаю вас присвячувати Мені на служіння перші плоди від усього, що з Моєї милості з’являється у вас». – Поради щодо управління ресурсами. – С.72.

«Гроші не є нашою власністю. Будинки і землі, картини і меблі, одяг і предмети розкоші – усе це належить не нам. Ми лише мандрівники і подорожні на цій землі. Ми отримуємо як дар усе те, що необхідне для нашого здоров’я і життя... Земні благословення дані нам ніби у позику, щоб випробувати нас, дізнатись, чи можна нам довірити вічні скарби. Якщо витримаємо Божу перевірку, отримаємо спадщину, яка належатиме нам, – славу, честь і безсмертя.

Якщо б наш народ вкладав у Божу справу гроші, довірені йому, зокрема ту частину, яка витрачається на егоїстичні задоволення, ідолопоклонство, то він зібрав би для себе скарби на Небесах і виконав саме ту роботу, якої потребує Бог. Але подібно до багатого із притчі, чимало християн живе в розкошах. Гроші, які Бог довірив їм у позику, щоб вони використовували їх для прославлення Його Імені, ці люди кидають на вітер. Вони не замислюються над тим, що їм доведеться дати звіт перед Богом. Їх не турбує думка, що незабаром надійде день розплати, коли кожному доведеться дати звіт за своє управління». – Християнська родина. – С.367.

1. Чому Господь вимагає, щоб ми віддавали Йому наші перші плоди?

Понеділок 21 листопада

2.  ПОЖЕРТВУВАННЯ ПОДЯКИ, ДОБРОВІЛЬНІ ПОЖЕРТВУВАННЯ І ЖЕРТВИ ЗА ПРОВИНУ

а. Чого навчає нас Біблія про пожертвування?

Псалом 50:14: «Принось Богові в жертву подяку, і виконуй свої обітниці Всевишньому»;

Псалом 116:12: «Чим я відплачу Господеві за всі добродійства Його на мені?».

«Яків усвідомлював, що Бог виявляє до нього певні вимоги, які він повинен визнати, і ці особливі вияви Божої прихильності вимагають від нього повної віддачі. Так само кожне злите на нас благословення повинно викликати почуття вдячності до Давача всіх благ…

Наш час, наші таланти, майно необхідно присвятити Тому, Котрий передав усі ці благословення в наше розпорядження. Щоразу, коли Бог особливим чином посилає нам порятунок або коли отримуємо нові несподівані докази Його благовоління, ми повинні визнати Божу доброту, виявляючи свою вдячність не лише на словах, а й, подібно до Якова, приносячи дари і пожертвування на Його справу. Ми постійно приймаємо Божі благословення і тому повинні постійно жертвувати». – Патріархи і пророки. – С.187, 188.

б. Чому Єзекія побачив необхідність реформації в Юдеї?

2 Хронік 29:1-7, 27-33: «1 Єзекія зацарював у віці двадцяти й п’яти літ, а двадцять і дев’ять літ царював він в Єрусалимі. А ім’я його матері – Авійя, дочка Захарії. 2 І робив він угодне в Господніх очах, як усе, що робив був його батько Давид. 3 Він першого року свого царювання, місяця першого відчинив двері Господнього дому, і поправив їх. 4 І привів він священиків та Левитів, і зібрав їх на східній майдан, 5 та й сказав їм: «Послухайте мене, Левити! Освятіться тепер, і освятіть дім Господа, Бога ваших батьків, і винесіть нечисть із святині. 6 Бо наші батьки спроневірилися, і робили лихе в очах Господа, Бога нашого, і залишили Його, і відвернули своє обличчя від Господньої скинії, й обернулися спиною[ до неї]. 7 Також замкнули вони двері притвору, і погасили лямпадки, а кадила не кадили, і цілопалення не приносили в святині для Ізраїлевого Бога... 27 І сказав Єзекія принести цілопалення на жертівника. А коли розпочали цілопалення, зачався спів Господеві та [звуки] сурем і [музичного] знаряддя Давида, Ізраїлевого царя. 28 І ввесь збір вклонився, і співаки співали, а сурми сурмили, – це все аж до кінця цілопалення! 29 А як скінчили приносити жертву, попадали навколішки цар та всі, що були з ним, і вклонилися. 30 І сказав цар Єзекія та зверхники до Левитів, щоб вони хвалили Господа словами Давида та прозорливця Асафа, – і вони хвалили з великою радістю, і схилялися, і вклонялися до землі. 31 І відповів Єзекія й сказав: «Тепер ви освячені для Господа. Підійдіть, і приведіть жертви та приноси вдячні для Господнього дому». І привів збір жертви та приноси вдячні, і кожен, [хто мав] жертвенне серце, – [приносив] цілопалення. 32 І було число цілопалення, що спровадив збір: худоби великої – сімдесят, баранів – сотня, овечок – двісті, для цілопалення Господеві все це. 33 А для святости: худоби великої – шість сотень, а худоби дрібної – три тисячі».

Яка реформація також потрібна нам сьогодні?

«Проте багато людей нехтують своїм обов’язком, утримуючи від Бога кошти, які належать Йому по праву, і тим самим обкрадають Господа. Їхнє егоїстичне серце не віддало Богові й десятої частини усіх своїх прибутків, якої Він вимагає від них. Вони не приходять на річні збори зі своїми добровільними приношеннями, жертвами подяки, мирними жертвами та жертвами за провину. Багато хто приходить до Господа з порожніми руками. «Чи Бога людина обманить? Мене ж ви обманюєте, ще й говорите: «Чим ми Тебе обманили?» – Десятиною та приносами!» (Малахії 3:8)». – Свідоцтва для Церкви. – Т.3. – С.510.

«Принесіть ваші жертви за провини, ваші жертви подяки й добровільні пожертвування; упокорте свої серця перед Господом, і Він завжди буде готовий прийняти і пробачити». // Рев’ю енд Геральд, 8 липня 1880 року.

«Вісники [Господа] не повинні терпіти нестачу, проповідуючи Слово життя. Навчаючи істини, вони повинні мати кошти, щоб вкласти їх у розвиток справи, яка має бути виконана в належний час, щоб справляти найкращий вплив для спасіння. Необхідно постійно звершувати справи милосердя, допомагати бідним і страждаючим. З цією метою слід приносити дари та приношення. Особливо необхідно звершувати вказану роботу на нових полях, де знамено істини щойно піднято». – Свідоцтва для Церкви. – Т.6. – С.384, 385.

2. Які види приношень Господь усе ще наказує нам приносити сьогодні?

Вівторок 22 листопада

3.  ЛЕВИТСЬКА ЩЕДРІСТЬ

а. Як Бог поєднав обов’язок і благословення?

Приповісті 11:24, 25: «24 Дехто щедро дає, та ще додається [йому], а [дехто] ховає над міру, [та] тільки бідніє. 25 Душа, яка благословляє, насичена буде, а хто поїть [інших], – напоєний буде і він».

«Левитська епоха відрізнялася тим, що люди присвячували свою власність Богу. Коли ми говоримо, що євреї зазвичай віддавали на релігійні цілі десяту частину свого доходу, ми не зовсім розуміємо, що тут мається на увазі. У євреїв Божі вимоги стояли на першому місці, і майже на кожному кроці їм нагадувалося про Творця та Давача всіх благ, тому що вони мали завжди повертати Йому Його частину…

Деякі сумлінні люди повертали Богові близько однієї третини річного доходу на релігійні потреби та для бідних. Це правило стосувалося не якогось певного класу людей, а всіх; від кожного вимагалося відповідно до отриманого доходу». – Свідоцтва для Церкви. – Т.4. – С.467, 468. [Виділено автором].

«Кожного разу, в будь-який період світової історії, коли Божий народ радісно і охоче виконував Його план про регулярну благодійність, дари і приношення, люди відчували на собі силу незмінної обітниці, яка полягала в тому, що праця людей буде благословенна лише в тій мірі, в якій вони дотримувалися Його вимог». – Там саме. – Т.3. – С.395.

б. Про що ми ніколи не повинні забувати, даючи грошові обітниці та клятви?

Екклезіаста 5:4, 5: «4 Краще не дати обіту, ніж дати обіт – і не сповнити! 5 Не давай своїм устам впроваджувати своє тіло у гріх, і не говори перед Анголом [Божим]: «Це помилка!» Пощо Бог буде гніватися на твій голос, і діла твоїх рук буде нищити?»;

Псалом 66:13, 14: «13 Увійду я до дому Твого з цілопаленнями, обіти свої Тобі виплачу ті, 14 що їх вимовили мої губи й сказали були мої уста в тісноті моїй!».

«Бог бажає, щоб члени Його Церкви вважали свої зобов’язання перед Ним такими ж непорушними і обов’язковими, як і заборгованість перед комерсантом або магазином. Нехай кожен уважніше згадає своє минуле, чи немає в нього неоплачених, непогашених зобов’язань, а потім докладе всі зусилля, щоб заплатити все «до останнього шеляга», бо всім нам доведеться відповідати перед великим судом і вислухати свій остаточний вирок. На цьому суді встоять лише ті, хто вирізнявся непідкупною чесністю та правдивістю». – Там саме. – Т.4. – С.476.

«Бог зберіг за Собою абсолютне право на певну частину нашого часу та наших коштів. Ігнорувати ці вимоги – означає обкрадати Бога. Християни хваляться тим, що їхні привілеї значно перевершують привілеї юдейської доби. Невже ми будемо задовольнятися меншими пожертвами на Божу справу, ніж давав Його древній народ? Десятина була лише частиною їхніх приношень. Крім добровільних пожертвувань або пожертвувань подяки, які тоді були, як і зараз, вічним зобов’язанням, від них вимагалися численні інші дари». // Ревью енд Геральд, 16 травня 1882 року.

3. Чого ми можемо навчитися з прикладу жертовності євреїв?

Середа 23 листопада

4.  ДРУГА ДЕСЯТИНА

а. Що було другою десятиною в єврейську епоху і для чого вона призначалася?

Повторення Закону 14:22, 23, 27-29: «22 Конче даси десятину з усього врожаю насіння твого, що рікрічно на полі зросте. 23 І будеш ти їсти перед лицем Господа, Бога свого, у місці, яке Він вибере, щоб Ім’я Його перебувало там, десятину збіжжя свого, виноградного соку свого, і оливки своєї, і перворідних худоби своєї великої й худоби своєї дрібної, щоб навчився ти боятися Господа, Бога свого, по всі дні... 27 А Левит, що [живе] по брамах твоїх, – не кидай його, бо нема йому частки й спадку з тобою. 28 «На кінці трьох років відділиш усю десятину свого врожаю в тім році, і покладеш у брамах своїх. 29 І прийде Левит, бо нема йому частки й спадку з тобою, і приходько, і сирота, і вдова, що в брамах твоїх, і будуть їсти й наситяться, щоб поблагословив тебе Господь, Бог твій, у кожному чині твоєї руки, що будеш робити»;

Повторення Закону 26:12, 13: «12 А коли ти скінчиш десятинити всю десятину врожаю свого року третього, року десятини, і даси Левиту, приходькові, сироті та вдові, і будуть вони їсти в брамах твоїх і наситяться, 13 то скажеш перед лицем Господа, Бога свого: «Забрав я присвячене з дому, та й дав його Левиту та приходькові, сироті та вдові, за всіма Твоїми заповідями, що Ти наказав був мені, – я не переступив [котроїсь] із заповідей Твоїх і не забув».

«Для того щоб заохотити людей для участі в релігійному служінні, а також з метою кращого забезпечення бідних, виникла потреба в другій десятині з усього прибутку. Щодо першої десятини Господь проголосив: «А Левієвим синам Я дав ось кожну десятину в Ізраїлі на спадщину, взамін за їхню службу, бо вони виконують службу скинії заповіту» (Числа 18:21). З приводу другої десятини Він звелів: «І будеш ти їсти перед лицем Господа, Бога свого, у місці, яке Він вибере, щоб Ім’я Його перебувало там, десятину збіжжя свого, виноградного соку свого, і оливки своєї, і перворідних худоби своєї великої й худоби своєї дрібної, щоб навчився ти боятися Господа, Бога свого, по всі дні» (Повторення Закону 14:23; див. 14:29; 16:11-14). Цю десятину або її еквівалент у грошах люди повинні були приносити на місце, де була встановлена Святиня, протягом двох років. Після принесення дарів подяки Богові та особливої частини священикові, залишки використовували для влаштування релігійного свята, в якому брали участь левити, паломники, сироти і вдови. Такою була постанова щодо дарів подяки та інших, влаштовуваних під час щорічних свят, коли народ мав змогу перебувати в товаристві священиків та левитів, від яких вони отримували повчання й підбадьорення під час служіння. Проте кожного третього року друга десятина використовувалася вдома – для частування левитів і бідних, як звелів Мойсей: «…будуть вони їсти в брамах твоїх і наситяться» (Повторення Закону 26:12). Ця десятина витрачалася на доброчинні цілі та для виявлення гостинності». – Патріархи і пророки – С.530.

б. Як друга десятина приносила духовну користь тому, хто дає? Яким чином вона може бути благословенням сьогодні?

Приповісті 19:17: «Хто милостивий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолужить йому».

«Принесення Богу десятини з усіх прибутків: чи від фруктового саду та врожаю з поля, від садів чи від овець та рогатої худоби, від розумової праці чи ремесла, посвята другої десятини для бідних та інших благодійних цілей приносить благословення і спрямована на те, щоб освіжати у пам’яті людей істину про те, що всім володіє Бог і що вони можуть бути каналами Його благословень. Таке виховання викорінює найменший егоїзм та розвиває широту і шляхетність характеру». – Виховання. – С.44.

«Буде багато цілей, для яких можна використовувати другу десятину, звершуючи ревну місіонерську роботу в нових місцях». – Рукописи. – Т.7. – С.139.

4. Для яких цілей може бути використана друга десятина в наші дні?

Четвер 24 листопада

5.  ЖЕРТВУЮЧИ У ПРАВИЛЬНОМУ ДУСІ

а. Що ми повинні усвідомлювати, жертвуючи на Божу справу?

Від Марка 12:41-44: «41 І сів Він навпроти скарбниці, і дививсь, як народ мідяки до скарбниці вкидає. І багато заможних укидали багато. 42 І підійшла одна вбога вдовиця, і поклала дві лепті, цебто гріш. 43 І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: «Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю. 44 Бо всі клали від лишка свого, а вона поклала з убозтва свого все, що мала, – свій прожиток увесь...».

Як ми можемо визначити суму перших плодів та інших пожертвувань?

Повторення Закону 16:17: «Кожен [принесе] дар руки своєї, за благословенням Господа, Бога свого, що дав Він тобі».

«Скільки винен ти Панові моєму?» (Від Луки 16:5). Це неможливо висловити. Усе, що ми маємо, є даром Божим. Він кладе Свою руку на нашу власність, кажучи: «Я є законним Володарем усього Всесвіту; це – Мої блага. Присвятіть Мені всі десятини та приношення. Коли ви принесете ці певні дари на знак вашої вірності і підкорення Моїй владі, Моє благословення збільшить ваше майно, і ви матимете достаток у всьому». – Свідоцтва для Церкви. – Т.9. – С.245.

«Пожертвування, що надходили від євреїв на релігійні й доброчинні цілі, загалом становили одну четверту частину їхніх прибутків. При такому великому податкові можна було сподіватися, що народ зубожіє, однак, виходило навпаки: вірне виконання цих обов’язків було однією з умов їхнього добробуту». – Патріархи і пророки. – С.527.

б. Яке ставлення Господь бажає, щоб кожен з нас проявляв під час пожертвувань?

2 до коринтян 9:6, 7: «6 А до цього [кажу]: Хто скупо сіє, – той скупо й жатиме, а хто сіє щедро, – той щедро й жатиме! 7 Нехай кожен [дає], як серце йому призволяє, – не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає!»;

Від Матвія 6:1-4: «1 Стережіться виставляти свою милостиню перед людьми, щоб бачили вас; а як ні, то не матимете нагороди від Отця вашого, що на небі. 2 «Отож, коли чиниш ти милостиню, не сурми перед себе, як то роблять [оті] лицеміри по синагогах та вулицях, щоб хвалили їх люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! 3 А як ти чиниш милостиню, – хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя, 4 щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно».

«Господу не потрібні наші приношення. Ми не можемо збагатити Його своїми дарами. Псалмомовець сказав: «Бо все це – від Тебе, і з Твоєї руки дали ми Тобі» (1 Хронік 29:14). І все ж, Бог дозволив нам висловити вдячність за Його милості у тому, що ми маємо можливість поділитися своїм надбанням з іншими людьми. Це єдиний шлях, за допомогою якого ми можемо проявити нашу подяку Богові за Його любов. Іншого шляху нам не дано». – Поради щодо управління ресурсами. – С.18, 19.

5. Як цінність дару вимірюється в очах Бога?

П’ятниця 25 листопада

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1. Чому Господь вимагає, щоб ми віддавали Йому наші перші плоди?

2. Які види приношень Господь усе ще наказує нам приносити сьогодні?

3. Чого ми можемо навчитися з прикладу жертовності євреїв?

4. Для яких цілей може бути використана друга десятина в наші дні?

5. Як цінність дару вимірюється в очах Бога?