Щоденні біблійні уроки

ПАМ’ЯТНИЙ ВІРШ: «Тож покайтеся і наверніться, аби були стерті ваші гріхи, щоб від обличчя Господнього прийшов час відлиги» (Дії 3:19, 20 перша частина).

Додаткові матеріали для вивчення: Дорога до Христа. – Розділ 3. – С.23-35.

«Бог не залишить тих, котрі були спокушені згрішити, але навернулися до Нього у щирому покаянні». – Патріархи і пророки. – С.202, 203.

1.  СМУТОК ЧЕРЕЗ ГРІХНд, 12 лип.

а. Якого доказу істинного покаяння вимагав Іван Хреститель?

Від Луки 3:7-14: «⁷[Іван] казав людям, які приходили хреститися до нього: Роде гадючий, хто навчив вас утікати від майбутнього гніву? ⁸Тож принесіть плоди, гідні покаяння, і не намагайтеся казати собі: Маємо батька Авраама! Бо кажу вам, що Бог може із цього каміння підняти дітей Авраамові. ⁹Адже вже й сокира лежить біля коріння дерев; кожне дерево, яке не приносить доброго плоду, зрубують і вкидають у вогонь! ¹⁰Запитували його люди, кажучи: Що ж маємо робити? ¹¹У відповідь він сказав їм: Хто має дві сорочки, нехай дасть тому, хто не має, а хто має їжу, так само нехай робить! ¹²Прийшли й митники хреститися і запитують його: Учителю, а що нам робити? ¹³А він сказав їм: Нічого більше від того, що встановлене вам, не вимагайте! ¹⁴Питали його й воїни, кажучи: А ми що маємо робити? І він їм відповів: Нікого не кривдьте, не обмовляйте і задовольняйтеся своєю платнею».

«Покаяння містить жаль за скоєний гріх та відвернення від нього. Ми не відмовимося від гріха, якщо не усвідомимо його згубності; доти, поки наше серце не відвернеться від нього, у нашому житті не відбудеться справжньої зміни». – Дорога до Христа. – С.23.

б. Що потрібно розуміти про істинне покаяння, яке перетворює серце і життя?

2 до коринтян 7:9, 10: «⁹Тепер я радію не тому, що ви були засмучені, а тому, що засмутилися на покаяння. Бо ви по-Божому засмутилися, щоб ні в чому не зазнати втрати через нас. ¹⁰Адже смуток, що по-Божому, приносить покаяння на спасіння, – ним не слід журитися, а смуток світу спричиняє смерть».

«Справжній смуток через гріх – наслідок роботи Святого Духа. Дух виявляє невдячність серця, котре засмутило Спасителя, і приводить нас у розкаянні до підніжжя хреста. Кожним нашим гріхом ми знову наносимо рани Христові. І коли ми споглядаємо Того, Кого прокололи, то шкодуємо й плачемо через гріхи, які завдали Йому таких страждань. Саме такий плач приводить до відкинення гріха». – Бажання віків. – С.300.

«Коли ж серце підкорюється впливу Божого Духа, то совість грішника пробуджується і він починає розуміти глибину і святість Божого Закону, який є основою Божого правління на небі й на землі». – Дорога до Христа. – С.24.

1.  Який чудовий дар дає Бог, щоб ми могли отримати Небесну благодать?

2.  ЩИРЕ ПОКАЯННЯПн, 13 лип.

а. Про що благав Давид, коли усвідомив тяжкість своєї провини?

Псалом 51:1-6: «¹Диригентові. Псалом Давида, ²коли він взяв собі за дружину Вірсавію, після чого до нього прийшов пророк Натан. ³Помилуй мене, Боже, задля милості Своєї і з великого Свого милосердя зітри мої беззаконня. ⁴Цілковито обмий мене від моєї провини і очисть мене від мого гріха. ⁵Бо я усвідомлюю свої беззаконня, і мій гріх постійно переді мною. ⁶Супроти Тебе, – Тебе єдиного, – я згрішив і вчинив те, що є злом у Твоїх очах, тому Ти будеш справедливим у Своїх словах вироку, бездоганним, коли судитимеш».

«Молитва Давида після його падіння виявляє собою приклад справжнього жалю про гріх. Його покаяння було щирим і глибоким. Він не намагався пом’якшити свою провину й молився не заради того, щоб уникнути покарання, яке над ним нависло. Давид розумів жахливість свого злочину і порочність своєї душі, він відчував відразу до свого гріха. Він молився не тільки про прощення, але й про очищення серця. Він жадав випробувати радість святого життя, відновити згоду та спілкування з Богом». – Дорога до Христа. – С.24, 25.

б. Що прагнув отримати Давид внаслідок свого справжнього покаяння?

Псалом 51:12-15: «¹²Серце чисте створи в мені, Боже, і духа правоти віднови у мені. ¹³Не відкидай мене від Свого обличчя і не відбирай від мене Свого Святого Духа ¹⁴Поверни мені радість Свого спасіння і зміцни в мені Духа слухняності. ¹⁵Я навчатиму злочинців Твоїх доріг, і грішники навертатимуться до Тебе».

«″Серце чисте створи в мені, Боже″. Це основа християнського характеру, тому що з серця виходять джерела життя. Якби служителі та члени церкви звернули увагу на те, щоб бути праведними перед Богом, ми досягли б у роботі набагато більших результатів. Чим важливіша і відповідальніша ваша робота, тим гостріша необхідність очистити своє серце. Ви можете отримати благодать, необхідну для цього, і сила Святого Духа допоможе, коли ви докладатимете зусиль. Якби кожна Божа дитина серйозно і наполегливо шукала Його, можна було б набагато більше зрости у благодаті. Розбіжності зникли б, у віруючих було б одне серце і одна душа, чистота та любов панували б у церкві. Споглядаючи, ми змінюємося. Чим більше ви розмірковуєте про характер Христа, тим більше відображаєте Його образ. Прийдіть до Ісуса такими, якими ви є, Він прийме вас і вкладе в уста нову пісню, і ви прославлятимете Бога». – Служителі Євангелії (1892). – С.451, 452.

в. Чого навчає Біблія про покаяння і повну покору Христові?

До римлян 2:4: «Або, нехтуючи багатством Його доброти, лагідності й довготерпіння, не знаєш, що доброта Божа веде тебе до покаяння?»;

Дії 3:19, 20 (перша частина): «¹⁹Тож покайтеся і наверніться, аби були стерті ваші гріхи, ²⁰щоб від обличчя Господнього прийшов час відлиги...»;

Дії 5:31: «Бог підняв Його Своєю правицею як Князя і Спасителя, щоби дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів».

«Ми не можемо покаятися без Христового Духа, що пробуджує совість, так само як не можемо одержати прощення без Христа.

Христос – Джерело всякого доброго спонукання. Тільки Він може вкласти нам у серце відразу до гріха. Усяке прагнення до істини й чистоти так само, як і усвідомлення своєї гріховності, свідчить про те, що Його Дух впливає на наші серця». – Дорога до Христа. – С.26.

2.  Чому ми самі не здатні на істинне покаяння?

3.  ПСЕВДОПОКАЯННЯВт, 14 лип.

а. Яким був характер покаяння Ісава, фараона та Юди, коли вони усвідомили наслідки свого гріха?

До євреїв 12:16, 17: «¹⁶Аби не був хто блудником або нечестивим, як Ісав, який за одну страву віддав своє первородство. ¹⁷Тож знайте, що й тоді, коли він забажав успадкувати благословення, – був відкинутий, хоча зі слізьми його шукав, бо не знайшов можливості покаятися»;

Вихід 12:30-32: «³⁰Вночі прокинувся фараон, а з ним і всі його слуги та всі єгиптяни. І зчинилося велике голосіння в [усьому] Єгипті, бо не було оселі, в якій не було б померлого. ³¹Тієї ж ночі фараон покликав Мойсея та Аарона й сказав: Вставайте і забирайтеся з-поміж мого народу ви, і [всі] Ізраїльтяни! Ідіть, служіть Господу, як ви домагались! ³²Забирайте також своїх овець, і [всю іншу] вашу худобу, як ви хотіли. Ідіть геть, і мене благословіть»;

Вихід 14:3-5: «³Фараон скаже про синів Ізраїля: Вони заблудились в [цій] землі, їх затиснула пустеля. ⁴Я учиню непоступливим серце фараона, і він кинеться навздогін за ними. Тож Я прославлюся через фараона та його військо. Єгиптяни пізнають, що Я – Господь! Так вони і зробили. ⁵Єгипетському цареві сповістили, що народ утік. Тому серце фараона та його слуг налаштувалось проти народу, і вони сказали: Що ж це ми наробили? Навіщо відпустили Ізраїль, щоб люди на нас не працювали?»;

Від Матвія 27:3-5: «³Тоді Юда, який Його видав, побачивши, що Він засуджений, розкаявся і повернув тридцять срібних монет первосвященикам і старшим, ⁴кажучи: Я згрішив, видавши невинну кров. Вони ж сказали: А що нам до того? Сам дивися. ⁵Тоді він кинув срібняки в храмі, пішов геть і повісився».

«Більшість людей не розуміє справжньої природи покаяння. Люди жалкують про вчинений гріх і навіть зовні змінюють свою поведінку, оскільки бояться, що за їхні неправильні вчинки їм доведеться страждати. Але це не є біблійним покаянням. Вони оплакують наслідки гріха, а не сам гріх. Таким був смуток Ісава, коли він зрозумів, що назавжди втратив право первородства… Юда Іскаріот, зрадивши свого Господа, вигукнув: ″Я згрішив, видавши невинну кров ″ (Від Матвія 27:4). Жахливе відчуття приреченості й страх перед судом, що насувається, змусили його визнати це. Його лякали наслідки його вчинку, але в глибині душі він не журився і не шкодував про те, що зрадив непорочного Божого Сина і зрікся Святого Ізраїлевого. Єгипетський фараон, страждаючи від Божих покарань, визнавав свій гріх, щоб уникнути подальших страждань, але, як тільки кари припинялися, продовжував поводитися зухвало щодо Бога. Усі ці люди жалкували про наслідки гріха, але не про самий гріх». – Дорога до Христа. – С.23, 24.

«Бог дав фараонові найразючіші докази Божественної сили, але монарх уперто відмовлявся прийняти світло. Кожний відкинутий ним вияв безмежної сили робив його ще запеклішим у повстанні проти Бога. Насіння протистояння, яке він посіяв, відкинувши перше чудо, принесло свої плоди». – Патріархи і пророки. – С.268.

б. Що відбувається, коли грішник не кається й відкладає своє покаяння на майбутнє?

Від Івана 12:35, 36: «³⁵Тоді Ісус сказав їм: Ще деякий час Світло є між вами. Ходіть, доки маєте Світло, щоб вас не огорнула темрява, а хто ходить у темряві, не знає, куди йде. ³⁶Доки маєте Світло, вірте у Світло, щоб ви стали синами Світла! Сказавши це, Ісус скрився і відійшов від них»;

До євреїв 3:12-15: «¹²Бережіться, брати, щоби часом не було в когось з вас лукаве серце, повне невірства, щоб відступити від Живого Бога, ¹³але потішайте себе щодня, доки ще ″сьогодні″ триває, щоб не закам’янів дехто з вас через підступність гріха. ¹⁴Тому що ми стали співучасниками Христа, якщо цей початковий стан твердо збережемо аж до кінця, ¹⁵як сказано: Сьогодні, коли почуєте Його голос, не зробіть закам’янілими ваші серця, як було під час нарікання».

«Християни, котрі лише звуться такими, виявляться неготовими до останньої страшної боротьби й будуть відчайдушно визнавати свої гріхи, у той час, як нечестиві радітимуть, дивлячись на їхню печаль, їхнє каяття буде подібним до каяття Ісава та Юди. Вони жалкуватимуть про наслідки своїх гріхів, а не про самі гріхи. Вони не зазнали справжнього каяття і не відчувають огиди до гріха. Вони визнають свої гріхи через страх перед покаранням; але подібно до фараона у давнину вони знову кинуть виклик Небу, як тільки їм вдасться уникнути Божих судів». – Велика боротьба. – С.620, 621. [Виділено автором].

3.  Чого бракувало в покаянні Ісава, фараона та Юди?

4.  ФАРИСЕЙ І МИТНИКСр, 15 лип.

а. У чому полягає різниця між фарисеєм і митником в історії, розказаній Христом?

Від Луки 18:10-13: «¹⁰Два чоловіки ввійшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митник. ¹¹Фарисей, ставши, про себе так молився: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, – грабіжники, несправедливі, перелюбники, або як оцей митник; ¹²я пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю. ¹³А митник, здалека стоячи, не смів навіть очей звести до неба, але бив себе в груди, промовляючи: Боже, будь милосердний до мене, грішного!».

«У притчі про фарисея і митника самовпевнена молитва фарисея: ″Боже, дякую Тобі, що я не такий, як інші люди″, різко контрастувала з покаянною молитвою митника: ″Боже, будь милосердний до мене, грішного″ (Від Луки 18:11, 13). Таким чином Христос докоряв юдеям за лицемірство». – Бажання віків. – С.495.

б. Що Ісус сказав про результат молитви митника?

Від Луки 18:14: «Кажу вам, що цей повернувся до свого дому оправданий більше, ніж той, бо кожний, хто підноситься, – буде понижений, а хто себе понижує, – піднесений буде!».

«Бідолаха митник, що молився: ″Боже, будь милосердний до мене, грішного!″ (Від Луки 18:13), вважав себе вкрай нечестивою людиною.

Так само ставилися до нього й оточуючі. Але він усвідомлював свою потребу. Обтяжений тягарем провини і сорому, він став перед Богом, просячи Його про милість. Його серце було відкрите для благодатної дії Божого Духа, Котрий звільняв від влади гріха. Хвалькувата ж, сповнена власної праведності молитва фарисея свідчила про те, що його серце закрите для впливу Святого Духа. Він був далекий від Бога і тому не усвідомлював, що у своїй порочності не мав нічого спільного з Божественною святістю. Він не відчував жодної потреби й тому нічого не одержав». – Дорога до Христа. – С.30, 31.

в. Розповідаючи цю притчу, яке руйнівне ставлення Ісус намагався виправити?

Від Луки 18:9: «А для тих, які надіються на себе, ніби вони праведні й за ніщо мають інших, розповів таку притчу»;

2 до коринтян 10:12: «Не сміємо судити чи рівняти себе до інших, які вихваляють самі себе; але ті, котрі самі себе міряють по собі та порівнюють себе із собою, не є розумними»;

Притчі Соломона 16:18: «Загибелі передує гордість, і падінню – зарозумілість».

«Релігія цього фарисея не торкається його душі. Він не прагне досягти Богоподібного характеру, не бажає наповнити своє серце любов’ю та милосердям. Він задоволений релігією, яка стосується лише зовнішньої сторони життя. Його праведність – плід власних зусиль, тобто це самоправедність, і оцінюється вона людськими мірками.

Хто вважає себе праведним, той зневажатиме інших. Як фарисей судить про себе в порівнянні з іншими людьми, так і про інших він судить по собі. Його праведність вимірюється їхньою праведністю, і чим гірші оточуючі, тим праведнішим у контрасті з ними виглядає він. Його самоправедність спонукає до осудження інших. ″Інших людей″ він звинувачує як порушників Божого Закону. Отже, він виявляє дух сатани, обвинувача наших братів. З таким духом він не може увійти в спілкування з Богом». – Наочні уроки Христа. – С.151.

4.  Чому Ісус розповів притчу про фарисея та митника?

5.  НЕ РОБІТЬ ЗАКАМ’ЯНІЛИМИ ВАШІ СЕРЦЯЧт, 16 лип.

а. Чому небезпечно ігнорувати заклик Духа Святого або зволікати з відповіддю на нього?

2 до коринтян 6:2: «Адже сказано: У сприятливий час Я вислухав тебе і в день спасіння допоміг тобі. Ось тепер – час сприятливий! Ось тепер – день спасіння!»;

До євреїв 3:7, 8: «⁷Тому так промовляє Святий Дух: Сьогодні, коли почуєте Його голос, ⁸не робіть закам’янілими ваші серця, як ото було під час нарікання в день випробування в пустелі».

Від Луки 12:20, 21: «²⁰А Бог до нього промовив: Нерозумний, цієї ночі душу твою зажадають від тебе! А те, що ти приготував, кому воно буде? ²¹Так буває з тим, хто збирає для себе, але не багатіє для Бога».

«Чимало людей заспокоює свою стривожену совість думкою, що вони зможуть залишити дорогу зла, коли тільки цього захочуть. Їм здається, що вони можуть зневажати милостивими закликами Бога і все-таки чути їх знову й знову. Вони думають, що, засмучуючи Духа благодаті у своєму житті й стаючи на сторону сатани, вони в момент найбільшої небезпеки зможуть змінити свої дороги. Але це не так легко зробити. Життя в гріху так відбивається на характері, що лише в декого згодом може з’явитися бажання стати подібними до Христа». – Дорога до Христа. – С.33, 34.

б. Що ми повинні робити, коли усвідомлюємо, що наше серце і життя не перебувають у гармонії з Богом?

Псалом 139:23, 24: «²³Досліди мене, Боже, і пізнай моє серце. Випробуй мене і пізнай мої думки! – ²⁴Подивись, чи не йду я згубною дорогою, і скеруй мене на шлях вічності»;

Псалом 51:12: «Серце чисте створи в мені, Боже, і духа правоти віднови у мені».

«Вивчайте Боже Слово з молитвою! Це Слово відкриває вам у Божому Законі та в житті Ісуса Христа великі принципи святості, ″без яких ніхто не побачить Господа″ (До євреїв 12:14). Воно переконує нас у гріховності та ясно вказує дорогу спасіння. Його необхідно слухати як голос Бога, який звернений до вашої душі». – Дорога до Христа. – С.35.

«Ми були великими грішниками, але Христос помер, щоб дарувати нам прощення. Його жертва достатньо велика, щоб просити Отця про наше спасіння. Ті, кому Він більше простив, полюблять Його більше. Ближче, ніж інші, вони стоятимуть біля Його престолу та прославлятимуть Його за велику любов і безмежну жертву. Чим повніше ми розуміємо любов Бога, тим краще усвідомлюємо згубність гріха. Коли ми бачимо, яка велика Божа милість до нас, коли ми починаємо розуміти велич безмежної жертви, принесеної Христом заради нас, тоді серце зворушується в любові та покаянні». – Дорога до Христа. – С.36.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯПт, 17 лип.

1.  Який чудовий дар дає Бог, щоб ми могли отримати Небесну благодать?

2.  Чому ми самі не здатні на справжнє покаяння?

3.  Чого бракувало в покаянні Ісава, фараона та Юди?

4.  Чому Ісус розповів притчу про фарисея та митника?

5.  Що є найважливішим кроком для близького спілкування людини з Богом?