Щоденні біблійні уроки

ПАМ’ЯТНИЙ ВІРШ: «А коли будете Мене шукати, то знайдете, якщо шукатимете мене всім вашим серцем» (Єремії 29:13).

Додаткові матеріали для вивчення: Дорога до Христа. – Розділ 5. – С.43-48.

«Ми не здатні боротися власними силами, тому усе, що відвертає наші думки від Бога, все, що призводить до самозвеличення та почуття власної незалежності, неодмінно приготує дорогу для нашого падіння. Біблія має на меті викликати недовір’я до людської сили і в той же час вселити віру в силу Божественну». – Патріархи і пророки. – С.717.

1.  БОРОТЬБА ПРОТИ СВОГО «Я»Нд, 26 лип.

а. Як апостол Павло описує боротьбу християнина та необхідну для неї зброю?

До ефесян 6:12-18: «¹²Адже наша боротьба не з тілом і кров’ю, але з началами, з владами, зі світовими правителями темряви цього [віку], з піднебесними духами злоби. ¹³Тому візьміть усю Божу зброю, щоб ви змогли дати опір у день зла і, усе подолавши, вистояти. ¹⁴Отже, стійте, підпережіться істиною, зодягніться в броню праведності, ¹⁵взуйтеся в готовність благовістити мир. ¹⁶Понад усе візьміть щит віри, яким зможете погасити всі вогненні стріли лукавого; ¹⁷візьміть шолом спасіння і духовний меч, яким є Боже Слово. ¹⁸Постійно моліться духом усякою молитвою і проханням, дбайте про це з усякою витривалістю і благанням за всіх святих».

«Сатана напосідав на Христа, використовуючи найсильніші й найвитонченіші спокуси, але щоразу зазнавав поразки. Ісус змагався з ворогом задля нас. Отримані Ним перемоги зробили нас здатними перемагати. Христос дасть силу всім, хто просить її. Сатана не може перемогти жодної людини без її власної згоди. Спокусник не має влади над волею людини; він не може примусити душу згрішити. Він може завдати людині страждань і мук, але не в силі опоганити її. Той факт, що Христос здобув перемогу, повинен надихати Його послідовників до мужньої боротьби з гріхом і сатаною». – Велика боротьба. – С.510.

б. Де сатана прагне встановити цілковите панування?

Притчі Соломона 4:23: «Понад усе, що лише зберігаєш, бережи своє серце, тому що з нього б’ють джерела життя».

«″Бо він такий, як його думки″ (Притчі Соломона 23:7). Серце повинно відновитися Божественною благодаттю, інакше даремними будуть усі зусилля домогтися чистоти життя. Хто намагається сформувати благородний, доброчесний характер незалежно від благодаті Христа, той будує свій дім на хиткому піску. Під час грізної бурі спокус він неодмінно впаде». – Патріархи і пророки. – С.460.

1.  Що необхідно для успіху в боротьбі проти ворога наших душ?

2.  БОЖЕСТВЕННЕ ЗАПРОШЕННЯПн, 27 лип.

а. Від чого потрібно відмовитися, щоб стати учнем Христа?

Від Луки 14:33: «Так ото й кожний з вас, хто не відречеться від усього свого майна, не може бути Моїм учнем»;

Від Матвія 6:24: «Ніхто не може служити двом панам, оскільки, або одного зненавидить, а другого любитиме, або одного триматиметься, а іншим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні».

«Віддаючи себе Богові, ми повинні неодмінно відмовитися від усього, що розділяє нас з Ним. Ось чому Спаситель говорить: [Від Луки 14:33 цитується]. Ми повинні відмовитися від усього, що відволікає серце від Бога. Ідолом багатьох людей є мамона. Багатство приваблює багатьох людей. Любов до грошей, жага збагачення – це золотий ланцюг, яким вони прикуті до сатани. Інші найбільше прагнуть до слави й почестей. Життя без турбот і відповідальності є ідолом інших. Але ці рабські окови повинні бути розбиті. Ми не можемо наполовину належати Господу, а наполовину – світові. Ми не є Божими дітьми, якщо не належимо Йому цілковито». – Дорога до Христа. – С.44.

б. З яким Божественним запрошенням Господь звертається до всіх, хто прагне оновлення серця і життя?

Ісаї 1:18: «Тоді приходьте і розсудимось (проаналізуємо), – говорить Господь, – і хоча б ваші гріхи були, наче кармазин, вибілю, як сніг; і якщо будуть, як багряниця, стануть [білими], наче вовна»;

Єремії 29:13: «А коли будете Мене шукати, то знайдете, якщо шукатимете Мене всім вашим серцем»;

Якова 4:7-10: «⁷Тож підкоріться Богові, протидійте дияволові, й він утече від вас. ⁸Наблизьтеся до Бога, і Він наблизиться до вас. Очистіть руки, грішники, і очистіть серця, двоєдушні. ⁹Журіться, сумуйте і плачте. Нехай ваш сміх обернеться на плач, а радість – на смуток. ¹⁰Упокоріть себе перед Господом, і Він піднесе вас».

«Правління Бога не засноване на сліпій покорі, на божевільному підпорядкуванні, як це хотів би представити сатана. Бог звертається до розуму й совісті… Він не примушує нашу волю і приймає лише добровільне розумне поклоніння. Послух з примусу виключив би можливість всебічного розумового і морального розвитку. Він перетворив би людину на робота. Це суперечить волі Творця. Він бажає, щоб людина – вінець Його творіння – досягла найвищого розвитку. Бог пропонує нам вище блаженство й бажає ввести нас до нього силою Своєї благодаті. Він закликає нас віддатися Йому, аби Він міг здійснити в нас Свій задум. За нами вибір: чи бажаємо ми звільнитися від рабства гріха, щоб приєднатися до свободи Божих дітей?». – Дорога до Христа. – С.43, 44.

«Христос був явлений як Спаситель людей. Людям слід було покладати надію не на власні діла, на власну праведність чи якимось чином на самих себе, але на Божого Агнця, Котрий бере на Себе гріх світу. У Ньому був явлений Заступник перед Отцем. Через Нього було дано запрошення: ″Тоді приходьте і розсудимось (проаналізуємо), – говорить Господь, – і хоча б ваші гріхи були, наче кармазин, вибілю, як сніг; і якщо будуть, як багряниця, стануть [білими], наче вовна″. Це запрошення лунає в цих рядках і для нас сьогодні. Нехай ні гордість, ні самозадоволення, ні самоправедність не втримають нікого від сповідання своїх гріхів, щоб він міг претендувати на обітницю». – Основи християнського виховання. – С.239.

2.  У чому полягає справжня боротьба, щоб здобути перемогу над уже переможеним ворогом?

3.  ХРИСТОС ВІДДАВ УСЕВт, 28 лип.

а. Що дало Христу право взяти Своїх дітей на Небеса?

До колосян 1:14: «В Якому маємо викуплення [Його кров’ю], прощення гріхів»;

До євреїв 7:25: «Тому, будучи завжди живим, Він може завжди спасати тих, хто приходить до Бога через Нього, аби заступатися за них».

«Серед страшної темряви, залишений Богом, Христос допивав останні краплі з чаші людського горя. У ці жахливі хвилини Він покладався лише на отримане раніше запевнення, що Отець приймає Його. Він добре знав Свого Отця, вірив у Його справедливість, милосердя і неосяжну любов. Він довірився Тому, Кому завжди з радістю підкорявся. Коли Ісус у покорі віддав Себе Богові, Він уже не відчував, що залишений без Отцівської ласки. Вірою Христос став Переможцем». – Бажання віків. – С.756.

«Даруючи Ісуса, Бог віддав усе Небо. З людської точки зору, така жертва була безглуздим марнотратством. За людським розумінням, увесь План спасіння – марнотратство Божественних милостей. Однак вияви самозречення і безкорисливої жертви зустрічаються на кожному кроці. Небесне воїнство могло б справедливо дивуватися, спостерігаючи за людством, яке відмовляється піднятися вище і збагатитися безмежною любов’ю, виявленою у Христі. Саме Небесні істоти мали б право вигукнути: ″Навіщо така даремна трата?″.

Але викуплення грішного світу мало бути цілковитим, досконалим і остаточним. Жертва Христа була такою всеосяжною, що досягла кожної створеної Богом душі. Той великий Дар не призначався лише якійсь окремій частині людства. Не всі люди спасуться, однак План спасіння не можна вважати марнотратством через те, що він не приносить тих великих результатів, які ним передбачені. Його з надлишком вистачає для спасіння кожної людини». – Бажання віків. – С.565, 566.

б. Чого Ісус очікує від усіх, хто бажає бути Його дітьми і прагне отримати Його Духа?

Притчі Соломона 23:26: «Сину мій, дай мені твоє серце, а твої очі нехай пильнують за моїми дорогами».

«Спаситель з ніжним співчуттям очікує почути з уст тих, хто заблукав, сповідання їхніх гріхів і прийняти їхнє покаяння. Ісус очікує від них якогось висловлення подяки, як мати очікує посмішки впізнавання від свого улюбленого малюка. Великий Бог вчить нас називати Його своїм Отцем. Він спонукає нас зрозуміти, наскільки ревно і ніжно Його серце прагне до нас у всіх наших випробуваннях і спокусах». – Служителі Євангелії. – С.210.

«Від чого ми відмовляємося, коли віддаємо Христу все? Від скверн гріха, щоб Ісус очистив нас Своєю Кров’ю і спас Своєю незрівнянною любов’ю. Однак іншим людям здається, що все залишити надто важко. Такі думки й слова повинні були б викликати в нас почуття сорому». – Дорога до Христа. – С.46.

3.  Чого ми можемо навчитися з дару Христа для нашого спасіння?

4.  ЦІЛКОВИТА ПОКОРАСр, 29 лип.

а. Чого щиро бажав Павло для віруючих людей?

До римлян 12:1: «Тож благаю вас, брати: заради Божого милосердя, принесіть ваші тіла як живу, святу, приємну Богові жертву, як ваше служіння розуму»;

1 до солунян 5:23: «А Сам Бог миру нехай повністю освятить вас: нехай ваш дух, душа й тіло бездоганно будуть збережені в цілості до приходу нашого Господа Ісуса Христа».

«Хоча ці слова звернені до древнього Ізраїлю, вони містять урок і для Божого народу сьогодні. Коли апостол закликає своїх братів представити свої тіла ″як живу, святу, приємну Богові жертву″, він викладає принципи істинного освячення. Це не просто теорія, не емоція і не набір слів, а живий, дієвий принцип, що проникає у повсякденне життя. Він вимагає, щоб наші звички в їжі, питві та одязі були такими, які забезпечували б збереження фізичного, розумового та морального здоров’я, щоб ми могли представити Господу наші тіла не як дар, осквернений неправильними звичками, а ″як живу, святу, приємну Богові жертву″». – Освячене життя. – С.27, 28.

«Нам потрібно віддати себе на служіння Богові й прагнути до того, щоб наша жертва була якомога досконалішою. Бог буде задоволений, коли ми віддамо Йому як живу жертву те найкраще, чим володіємо. Той, хто любить Його усім серцем, бажатиме посвятити Йому на служіння усе найкраще в своєму житті; такі особистості постійно робитимуть усе, аби досягти гармонії свого єства із Його законами, які учинять їх здатними виконувати Божу волю». – Патріархи і пророки. – С.352, 353.

б. Коли люди почули проповідь Петра в день П’ятидесятниці, що особливо турбувало їхні серця?

Дії 2:37, 38: «³⁷Почувши, вони розчулилися серцем і сказали Петрові й іншим апостолам: Що ж нам робити, мужі-брати? ³⁸А Петро [сказав] їм: Покайтеся, і нехай охреститься кожний з вас в Ім’я Ісуса Христа на прощення ваших гріхів, і приймете дар Святого Духа!».

«[Народ] почув від учнів, що розп’ятий був Божий Син. Священники й начальники затремтіли. Люди відчували сором і муки сумління. ″Почувши, вони розчулилися серцем і сказали Петрові й іншим апостолам: Що ж нам робити, мужі-брати?″ Серед тих, хто слухав учнів, були побожні юдеї, щирі у своєму віруванні. Сила, якою супроводжувалися слова промовця, переконала їх у тому, що Ісус – воістину Месія…

Петро переконував людей, котрі почали усвідомлювати свою вину, що вони відкинули Христа, бо були обмануті священниками й начальниками; і якщо вони й далі шукатимуть поради цих мужів та зволікатимуть прийняти Христа, чекаючи, коли ті першими визнають Його, то вони ніколи не приймуть Його. Ці впливові люди, які мали лише вигляд благочестя, прагнули земних багатств та слави. Вони не бажали прийти до Христа, щоб отримати світло». – Дії апостолів. – С.43, 44.

4.  Якою є мета Бога для віруючих людей, як у фізичному, так і духовному плані?

5.  ЗАЛИШАЮЧИСЬ ПОКІРНИМИЧт, 30 лип.

а. Що дає нам упевненість у тому, що ми можемо цілком присвятити себе Господу й уподібнитися до Христа?

До филип’ян 2:12, 13: «¹²Тому, мої любі, так як ви завжди були слухняні, не тільки коли я був присутній, але значно більше тепер, коли я відсутній, зі страхом і трепетом звершуйте своє спасіння. ¹³Адже то Бог за [Своєю] доброю волею викликає у вас і бажання, і дію».

«Бог не велить вам боятися, що Він не виконає Своїх обітниць, що Його терпіння вичерпається або Його співчуття забракне. Бійтеся того, що ваша воля може не підпорядкуватися волі Христа, що вашим життям можуть управляти ваші успадковані та набуті риси характеру. ″Адже то Бог за [Своєю] доброю волею викликає у вас і бажання, і дію″. Бійтеся, щоб ваше ″я″ не стало між вашою душею та великим Господом-Творцем. Бійтеся, щоб ваша егоїстична воля не затьмарила ту високу мету, яку Бог бажає здійснити через вас. Бійтеся покладатися на власні сили, бійтеся забрати свою руку з руки Христа і спробувати пройти життєвий шлях без Його постійної присутності». – Наочні уроки Христа. – С.161.

б. Як зберегти твердість віри та цілковиту покірність праведним принципам?

До галатів 2:19 (остання частина), 20: «¹⁹…Я розп’ятий разом з Христом. ²⁰І живу вже не я, а Христос живе в мені. А що тепер живу в тілі, то живу вірою в Божого Сина, Який полюбив мене й віддав Себе за мене»;

Від Матвія 16:24, 25: «²⁴Тоді Ісус сказав Своїм учням: Коли хто хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, візьме свій хрест і йде за Мною. ²⁵Бо коли хто хоче спасти свою душу, той погубить її, а хто погубить свою душу заради Мене, той знайде її».

«Хто бажає осягнути благословення освячення, ті повинні спочатку збагнути значення самопожертви. Хрест Христа – центральний стовп, на який спирається ″понад міру вічна слава″». – Дії апостолів. – С.560.

«Ви не зможете змінити своє серце, ви не зможете самі представити Богу свою любов, але ви зможете обрати, щоб служити Йому. Ви в силах віддати Йому свою волю. Тоді Він викликатиме у вас ″за [Своєю] доброю волею… і бажання, і дію»...

Ваше життя може цілковито змінитися, якщо ви скеруєте свою волю в правильне русло. Віддаючи її Христу, ви заручитеся підтримкою і допомогою наймогутнішої Істоти у Всесвіті. Ви отримаєте силу згори, яка допоможе вам бути непохитними в цьому світі, і, таким чином, завдяки постійній покорі Богові ви зможете жити новим життям, життям віри». – Дорога до Христа. – С.47, 48. [Виділено автором].

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯПт, 31 лип.

1.  Що необхідно для успіху в боротьбі проти ворога наших душ?

2.  У чому полягає справжня боротьба, щоб здобути перемогу над уже переможеним ворогом?

3.  Чого ми можемо навчитися з дару Христа для нашого спасіння?

4.  Якою є мета Бога для віруючих людей, як у фізичному, так і духовному плані?

5.  Якщо наша воля узгоджується з Божою волею, яким буде наш щоденний досвід?