Щоденні біблійні уроки

Спеціальна програма вивчення, яка базується винятково на Біблії й Дусі Пророцтва без додаткових коментарів

Уроки з Послань до филип’ян, колосян та солунян

Урок 3. Прагнучи краще пізнати Ісуса

cover

Змінити розмір шрифту:

ПАМ’ЯТНИЙ ВІРШ: «Щоби пізнати Його, і силу Його воскресіння, і бути спільником у Його стражданнях, уподібнюючись Його смерті, аби якось досягти воскресіння мертвих» (До филип’ян 3:10, 11).

Додаткові матеріали для вивчення: Свідоцтва для церкви. – Т.3. – С.22-32; Історія спасіння. – С.310-314.

«Коли той, хто вивчає Біблію, споглядає Викупителя, в його душі прокидається дивовижна сила віри, поклоніння і любові. Той, хто постійно із захопленням споглядає Христа, уподібнюється до Нього». – Виховання. – С.192.

1.  ВИПРАВДАННЯ ЧЕРЕЗ ВІРУНд, 11 жовт.

а. Як Павло наголошує на необхідності віри в Христа, не покладаючись на уявні заслуги тіла?

До филип’ян 3:1-3: «1Зрештою, брати мої, радійте в Господі! Писати мені вам те саме не прикро, бо [це] вам для утвердження. 2Стережіться собак, стережіться поганих працівників, стережіться обрізання. 3Адже обрізання – це ми, які поклоняємося Богові духом і хвалимося Ісусом Христом, і не покладаємо надію на тіло».

«Чим ближче ми підходимо до Христа і чим ясніше бачимо чистоту Його характеру, тим ясніше побачимо надмірну гріховність гріха і тим менше буде наше бажання підносити себе…

Жоден з апостолів чи пророків ніколи не заявляв про свою безгрішність. Люди, котрі перебували найближче до Бога; люди, котрі радше пожертвували б власним життям, аніж зумисно здійснили неправильний учинок; люди, котрих Бог відзначив Небесними світлом і силою, – визнавали гріховність своєї природи. Вони не довіряли власній плоті, не спиралися на свою праведність, але цілковито покладалися на праведність Христа. Так чинитимуть усі, хто споглядає Христа.

З кожним наступним кроком у християнському досвіді наше покаяння буде поглиблюватися. Саме до тих, кого Господь простив і кого визнає Своїм народом, звернені Його слова: ″Тоді [ви самі] усвідомите ваші злочини та вашу погану поведінку й будете гидувати собою через усі свої беззаконня та ваші ганебні вчинки″ (Єзекіїля 36:31)… Тоді наші уста не відкриються для самопрославляння. Ми знатимемо, що наша достатність – лише у Христі». – Наочні уроки Христа. – С.160.

1.  Що утримує мене від самозвеличення?

2.  РАДІСТЬ У СЛУЖІННІ ХРИСТУПн, 12 жовт.

а. Опишіть, яким був Павло до його навернення до Христа.

До филип’ян 3:4-6: «4Хоч я і міг би покладатися на тіло. Коли хто й думає покладатися на тіло, то я тим паче: 5обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїля, з племені Веніяміна, єврей з євреїв, щодо Закону – фарисей, 6щодо ревності – гонитель Церкви, щодо праведності, яка від Закону, – бездоганний».

«У богословських школах Юдеї пріоритет у навчанні надавали людській мудрості, тлумаченням і переказам рабинів, а Боже Слово було залишено поза увагою. Зарозумілість, прагнення влади, ревниве почуття винятковості своєї нації, релігійний фанатизм і пихата гордість були керівними принципами і спонуканнями цих людей.

Рабини пишалися своїм становищем як перед іншими народами, так і перед своїми одновірцями. З лютою ненавистю до римських гнобителів вони плекали мрію відновити свою національну перевагу силою зброї. Послідовників Ісуса, котрі проповідували Добру звістку, протилежну їхнім честолюбним задумам, вони ненавиділи і страчували. Савл серед них був одним із найжорстокіших і найзапекліших переслідувачів перших християн». – Виховання. – С.64, 65.

б. Що Павло говорить про неймовірну радість, пов’язану з цілковитим посвяченням себе Ісусові?

До филип’ян 3:7, 8: «7Але що було для мене надбанням, те я визнав ради Христа за втрату. 8І взагалі, все визнаю за втрату, порівняно з величчю пізнання мого Господа Ісуса Христа, задля Якого я все втратив і вважаю за сміття, аби здобути Христа».

«Апостоли не дорожили своїм життям, радіючи, що їх вважали гідними переносити наругу заради імені Христа. Павло та Сила втратили все, що мали. Вони зазнали бичування, їх безжально кинули на холодну підлогу в’язниці, закувавши їм ноги в кайдани і підтягнувши їх до стелі. Але хіба стогнання та скарги долинали до вух тюремного наглядача? О ні! З внутрішніх казематів у нічній тиші лунали пісні радості та хвали Богу. Цих учнів Христа підбадьорювала глибока і щира любов до справи їхнього Спасителя, і заради Якого вони страждали.

Коли Божа істина наповнить наші серця, поглине наші уподобання і керуватиме нашим життям, ми також вважатимемо за радість постраждати заради істини. Жодні тюремні стіни, жоден мученицький вінець не зможе залякати нас чи перешкодити нам у цій великій роботі. На Голгофу прийди, душе моя! Звернімо увагу на смиренне життя Божого Сина. Він був ″Страждальцем, Котрий зазнав болю″ (Ісаї 53:3). Тож погляньте на безчестя, яке Він переніс, на Його муки в Гетсиманському саду – і ви зрозумієте, що таке справжнє самозречення. Якщо ми страждаємо, нам слід пам’ятати, що і Христос, Величність Неба, також страждав. Але ці поневіряння Він переніс заради нас. А якщо ми належимо до багатих, то й Він був дуже багатим. Однак Христос заради нашого блага став убогим, аби ми збагатилися Його зубожінням. У Христі ми маємо наочний приклад самозречення». – Свідоцтва для церкви. – Т.3. – С.406, 407.

2.  Опишіть дивовижну переміну в характері Павла.

3.  СПРАВЖНІЙ ДОСВІДВт, 13 жовт.

а. Яку мету Павла нам слід сьогодні прагнути втілити у своєму житті?

До филип’ян 3:9: «І виявитися в Ньому не зі своєю праведністю, яка від Закону, але з тією, що через віру в Христа, з праведністю, яка від Бога, через віру».

«Вірний Свідок говорить: ″Раджу тобі купити в Мене золото, очищене у вогні, щоби збагатитися, та білий одяг, щоб одягнутися, аби не видно було сорому твоєї наготи″. У чому полягає сором цієї наготи та бідності? Цей сором – зодягатися в самоправедність і відокремлюватися від Бога, Котрий передбачив, щоб усі отримали Його благословення у великій мірі». – Біблійний коментар АСД [з коментарів Е.Г. Уайт]. – Т.7. – С.965.

«Душа, яка любить Бога, підноситься над сумнівами, що її огортають; вона знаходить яскравий, широкий, глибокий, живий досвід, стаючи лагідною та подібною до Христа. Душа, віддана Богові, схована з Христом у Бозі. Вона буде здатна витримати випробування байдужістю, зневагою та ганьбою, тому що її Спаситель переніс усе це. Вона не буде примхливою і розчарованою, коли труднощі тиснутимуть на неї, тому що Ісус не впав і не розчарувався. Кожен справжній християнин буде сильний не завдяки своїй силі та заслугам своїх добрих діл, а праведністю Христа, яка зараховується йому через віру. Це великий привілей: бути лагідними і смиренними серцем, бути чистими і непорочними, Яким був Князь Неба, Котрий ходив серед людей». – Біблійний коментар АСД [з коментарів Е.Г. Уайт]. – Т.7. – С.907.

б. Поясніть суть справжнього християнського життя.

До филип’ян 3:10, 11: «10Щоби пізнати Його, і силу Його воскресіння, і бути спільником у Його стражданнях, уподібнюючись Його смерті, 11аби якось досягти воскресіння мертвих»;

1 Петра 2:21: «На це ви були покликані, тому що й Христос постраждав за нас, залишивши нам приклад, щоб ми йшли Його слідами».

«[Апостоли] вказували людям живий шлях через хрест і самозречення. Вони були спільниками страждань свого Спасителя, і їхнє найбільше бажання полягало в тому, щоб пізнати Ісуса Христа і то розп’ятого. Вони не думали про власні зручності і не дорожили своїм життям. Вони жили не заради задоволення, а щоб приносити користь і спасати людей, за яких помер Христос». – Свідоцтва для церкви. – Т.3. – С.27.

«Єднання з Христом, особистий контакт із живим Спасителем дає змогу розумові, серцю й душі одержати перемогу над гріховною природою. Розкажіть змученому мандрівникові про Всемогутню Руку, що підтримає його, про безмежну людяність Христа, котра співчуває йому. Адже йому недостатньо вірити в закон та силу, котрі не можуть співчувати і чути крик про допомогу. Він потребує потиску теплої руки, довір’я до сповненого ніжності серця. Нехай розум такої людини зосередиться на думці, що Бог завжди супроводжує її, виявляючи співчутливу любов. Спонукайте її думати про серце Отця, котре засмучується через наші гріхи, про руку Отця, усе ще простягнуту до нас». – Наочні уроки Христа. – С.388.

3.  Якою повинна бути головна мета мого життя?

4.  СТІЙКІСТЬ ПЕРЕД СПОКУСОЮСр, 14 жовт.

а. Яким чином Павло описує щоденне і постійне покликання кожного послідовника Христа?

2 до коринтян 7:1: «Отже, маючи такі обітниці, улюблені, очистьмо себе від усякої нечистоти тіла та духа, звершуючи святі справи в Божому страху»;

До филип’ян 3:12-14: «12Не тому, що я вже осягнув або вже став досконалим, але борюся, щоб осягнути – для цього і здобув мене Ісус Христос. 13Брати, я не вважаю себе тим, хто осягнув. Але забуваючи те, що позаду, і прямуючи до того, що попереду, 14я відчайдушно біжу до мети – до нагороди високого Божого покликання в Ісусі Христі»;

1 до коринтян 15:31: «Я щодня помираю; така ваша похвала, брати, яку маю в Христі Ісусі, нашому Господі».

«Існує разючий контраст між хвалькуватими, самоправедними твердженнями тих, хто претендує на життя без гріха, і скромними словами апостола. Проте саме чистота і вірність його власного життя надавали такої сили його настановам для братів». – Освячене життя. – С.86.

«О, якби кожен міг обрати Небесний дар, стати спадкоємцем Бога і тієї вічної спадщини, право на яку захищене від будь-якого руйнівника! О, не обирайте світське, але прагніть кращої спадщини! Наполегливо, невідступно просувайтеся до мети заради нагороди вашого високого покликання у Христі Ісусі». – Основи християнського виховання. – С.235.

«Ми не знаємо, яка боротьба чекає на нас наступного дня. Сатана живе і діє, і нам потрібно щодня щиро волати до Бога про допомогу і силу, щоб чинити опір йому. Доки сатана панує, нам доведеться приборкувати своє ″я″, долати перепони, і немає кінця цієї роботи, немає такої межі, до якої ми можемо дійти і сказати, що вже цілком досягли...

Життя християнина – це постійний рух вперед. Ісус як Плавильник очищує Свій народ; коли в ньому досконало відобразиться Його образ, усі будуть досконалі, святі та готові до життя на Небесах». – Свідоцтва для церкви. – Т.1. – С.340.

б. Яка фізична спокуса часто виявляється духовною пасткою?

До филип’ян 3:18, 19: «18Адже багато хто, – про них я часто говорив вам, а нині з плачем кажу, – поводяться, як вороги Христового хреста. 19Їхній кінець – загибель, їхній бог – черево, і сором – їхня слава; вони про земне думають».

«Самозречення та стриманість щодо тілесних бажань необхідні для покращення і зміцнення здоров’я та моральності, а також для очищення розпусного суспільства. Кожне порушення принципів у їжі та питві притуплює здатність до сприйняття… Стриманість у всьому необхідна для здоров’я, а також для розвитку та зростання доброго християнського характеру.

Ті, котрі порушують Божі закони, що стосуються їхнього фізичного організму, з такою ж легкістю порушать Божий Закон, даний на Сінаї. Якщо людина, отримавши світло, не керується принципами у питаннях харчування, а слідує лише своєму апетитові, вона не виявить наполегливості у дотриманні принципів також і в інших сферах. Обговорення питань реформи харчування розвиває характер і неодмінно виявляє тих, хто робить ″богом свій шлунок″». – Поради щодо здоров’я. – С.38, 39.

4.  Як надмірне потурання апетитові впливає на мою духовність?

5.  ІНШЕ ГРОМАДЯНСТВОЧт, 15 жовт.

а. Який заклик і обітниця сьогодні спонукають наші серця до дії?

До филип’ян 3:20, 21: «20Адже наше життя – на небесах, звідки й очікуємо Спасителя, Господа Ісуса Христа, 21Котрий силою, якою Він може все підкорити Собі, перемінить наше принижене тіло так, щоб воно було подібне до Його прославленого тіла».

«Божий народ – істинний Ізраїль, хоч і розпорошений поміж усіма народами, є лише чужинцем на землі, але громадянство якого на Небесах». – Патріархи і пророки. – С.447.

«Дорогі брати та сестри! Чи віримо ми всім серцем у те, що Христос скоро прийде і що сьогодні ми сповіщаємо останню звістку милості грішному світові? Чи подаємо ми гідний приклад? Чи демонструємо ми всім своїм життям і своєю поведінкою, що очікуємо славного явлення нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа, Котрий перетворить наші тлінні тіла і уподібнить їх до Свого прославленого Тіла? Я боюся, що ми не віримо в це як слід. Ті, котрі вірять у важливі істини, які ми сповідуємо, повинні діяти відповідно до своєї віри. Ми дуже багато думаємо про розваги та про те, що цікавить світських людей. Ми приділяємо надто багато уваги одягу, і язик наш надто часто зайнятий легковажними та порожніми розмовами, які у хибному світлі представляють наше сповідання, бо вони не про Небесне, звідки ми очікуємо Спасителя.

Божі ангели пильнують і охороняють нас; ми ж часто засмучуємо їх порожніми розмовами, кривлянням, безглуздими жартами та легковажною поведінкою. Хоча часом ми прагнемо перемоги і навіть здобуваємо її, ми не витримаємо випробування нашої віри, яка набагато цінніша за золото, якщо не збережемо перемогу і знову повернемося до безтурботності та легковажності, не маючи сил долати спокуси і чинити опір ворогові. Ми не страждатимемо заради Христа і не радітимемо в скорботах.

Сьогодні християнам так бракує твердості духу та принципового служіння Богові. Ми повинні догоджати не собі, а Богові, шануючи і прославляючи Його Ім’я і споглядаючи Його славу, чим би ми не займалися і про що б не говорили». – Ранні твори. – С.111, 112.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯПт, 16 жовт.

1.  Що утримає мене від самозвеличення?

2.  Опишіть дивовижну переміну характеру Павла.

3.  Якою повинна бути головна мета мого життя?

4.  Як надмірне потурання апетитові впливає на мою духовність?

5.  Які спокуси можуть перешкоджати моєму християнському зростанню?

Завантаження відео…