Щоденні біблійні уроки

Спеціальна програма вивчення, яка базується винятково на Біблії й Дусі Пророцтва без додаткових коментарів

Уроки з Послань до филип’ян, колосян та солунян

Урок 10. Приготування до зустрічі з Христом

Змінити розмір шрифту:

ПАМ’ЯТНИЙ ВІРШ: «Щоб кожний з вас умів свої посудини берегти у святості й честі» (1 до солунян 4:4).

Додаткові матеріали для вивчення: Свідоцтва для церкви. – Т.2. – С.480-489; Вибрані вісті. – Кн.2. – С.257-274.

«Освячення – це справа всього життя, його не досягають за день чи за годину, і його збереження потребує постійних зусиль з нашого боку». – Свідоцтва для церкви. – Т.2. – С.472.

1.  ВЕЛИЧ, ЩО НЕ ПРИНОСИТЬ ЗАДОВОЛЕННЯНд, 29 лист.

а. Навіть перебуваючи серед високої мистецької культури, як Павло розкрив порожнечу життя без Христа та своє бажання мати спілкування з вірними братами?

Дії 17:16, 17, 32, 33: «16Як Павло очікував їх у Афінах, дух його обурювався в ньому, коли бачив, що місто переповнене ідолами. 17Він проводив бесіди з юдеями та з побожними в синагозі, й щодня на майдані із зустрічними… 32Почувши про воскресіння з мертвих, деякі почали глузувати, а інші сказали: Про це послухаємо тебе іншого разу! 33Тому Павло вийшов з-поміж них»;

1 до солунян 3:1-4: «1Тому, не спроможні більше терпіти, ми вирішили за краще самим залишитися в Афінах, 2а Тимофія, нашого брата і Божого [служителя, а нашого] помічника в Євангелії Христа, послати, щоби запевнити вас і потішити [вас] у вашій вірі. 3Щоб ніхто не захитався серед цих труднощів. Адже ви самі знаєте, що на те ми призначені. 4Бо коли ми були у вас, ми вам казали наперед, що маємо страждати; так воно й сталося, і вам це відомо».

«Місто Афіни було центром язичництва. Тут Павло зустрівся не з не-освіченим, легковірним простолюдом, як це було в Лістрі, але з людьми, які славилися своєю інтелігентністю і культурою. Усюди, куди не гляне око, стояли статуї їхніх богів та обожнюваних героїв історії й поезії…

Коли Павло дивився на навколишні красу та помпезність і бачив місто, цілковито віддане ідолопоклонству, його дух запалав ревністю по Бозі, Котрий був зганьблений на кожному кроці; а серце його сповнилося жалістю до мешканців Афін, які, незважаючи на свій інтелект і культуру, не знали нічого про істинного Бога... Споглядаючи велич Афін, він усвідомлював спокусливий вплив міста на любителів мистецтва й науки та важливість своєї прийдешньої роботи.

У цьому великому місті, де не поклонялися Богові, Павла гнітило почуття самотності, він прагнув співчуття й допомоги своїх співпрацівників. Щодо людської дружби, то він почувався вкрай самотнім. У своєму Посланні до солунян він висловив свої почуття так: ″Ми вирішили за краще самим залишитися в Афінах″». – Дії апостолів. – С.233, 234.

1.  Які місця сьогодні, подібно до Афін, демонструють обмеженість земної величі?

2.  ДОРОГА ЖИТТЯПн, 30 лист.

а. Що в Посланні Павла до солунян знову розкриває його величезну любов і відданість віруючим?

1 до солунян 3:5-10: «5Тому-то і я, не витримавши більше, послав довідатися про вашу віру, щоби часом не спокусив вас спокусник, і наша праця не виявилася даремною. 6А тепер, коли від вас повернувся Тимофій і приніс нам радісну вістку про вашу віру та любов, і що ви завжди про нас згадуєте добром, бажаючи бачити нас, як і ми вас, 7саме тому, брати, ми втішилися вами серед усієї нашої біди й горя, через вашу віру. 8Адже ми тепер ожили, якщо ви стоїте в Господі! 9Яку ж подяку можемо віддати Богові за вас, за всю радість, якою через вас тішимося перед нашим Богом? 10Ніч і день ревно молимося, щоби побачити ваші обличчя і доповнити те, чого бракує вашій вірі».

«[Тимофій і Сила] принесли [Павлу] радісну вістку про віру та любов тих, які прийняли істину під час перших відвідин Солуні вісниками Євангелії. Павло ніжно, усім серцем любив цих віруючих, які серед випробувань і утиску залишалися вірними Богові». – Дії апостолів. – С.255.

б. Опишіть славну мету Бога для Його церкви і поясніть, як вона діє в нашому житті.

1 до солунян 3:12, 13: «12І Господь нехай помножить і наповнить вас любов’ю один до одного і до всіх, – такою ж, яку ми [маємо] до вас, 13аби зміцнити ваші серця, [зробити] бездоганними у святості перед Богом і нашим Отцем під час приходу Господа нашого Ісуса з усіма Його святими. Амінь»;

1 до солунян 4:1-3 (перша частина): «1А далі, брати, просимо вас і благаємо в Господі Ісусі, щоб так, як прийняли ви від нас, яким чином вам поводитися і догоджати Богові, – саме так ви й поводитеся, аби ви все більше [в цьому] зростали. 2Бо знаєте, які вказівки дали ми вам у Господі Ісусі. 3Це ж воля Божа – ваше освячення…».

«Піклуючись про те, щоб віруючі в Солуні жили в Божому страху, апостол благав їх виявляти практичне благочестя в щоденному житті». – Дії апостолів. – С.262.

«Бог бажає, щоб Його діти усвідомили, що заради Його слави вони повинні виявляти любов до тих, хто її найбільше потребує… У погляді, словах чи вчинках не повинно бути проявів себелюбства стосовно тих, хто поділяє нашу дорогоцінну віру… незалежно від того чи знатні вони, чи прості, багаті чи бідні. Любов, яка дає добрі слова лише небагатьом, а до інших ставиться холодно і байдуже, – це не любов, а егоїзм. Вона не сприятиме для блага душ або для Божої слави. Наша любов… не має бути призначена лише для обраних, забуваючи про інших. Розбийте пляшку, і пахощами наповниться весь будинок…

Любити, як любив Христос, означає виявляти безкорисливість у будь-який час і в будь-якому місці, обдаровуючи людей добрим словом і лагідним поглядом. Це нічого не коштує тим, хто їх дарує, але позаду себе вони залишають пахощі, що огортають душу. Вплив доброго слова та лагідного погляду неможливо переоцінити. Вони є благословенням не лише для тих, хто їх отримує, але й для тих, хто їх дарує, бо викликають реакцію у відповідь. Справжня любов – дорогоцінна чеснота Небесного походження, аромат якої посилюється у міру його поширення». – Наше найвище покликання. – С.231.

«Святість є цілковитим посвяченням Богові. Душа підпорядкована Богові. Її воля і навіть думки підкорені волі Христа. Любов Ісуса наповнює душу і постійно виливається чистим, живильним потоком, щоб наповнювати радістю серця інших». – Біблійний коментар АСД [з коментарів Е.Г. Уайт]. – Т.6. – С.1076.

2.  Чому милосердна любов є такою важливою в повсякденному житті?

3.  ЧИСТІ СЕРЕД РОЗПУСНОГО ВІКУВт, 1 груд.

а. Назвіть один конкретний гріх, про який Павло вважав за потрібне застерегти солунян – гріх, який і сьогодні викликає тривогу своєю поширеністю.

1 до солунян 4:3-5: «3Це ж воля Божа – ваше освячення, щоб ви берегли себе від розпусти, 4щоб кожний з вас умів свої посудини берегти у святості й честі, 5а не в пожадливій похоті, як язичники, котрі не знають Бога».

«Не всі, хто стверджує, що дотримується Божих Заповідей, підтримує свої тіла у святості та честі. Найурочистіша звістка, яка коли-небудь була передана смертним людям, була довірена нашому народові, і він може справляти потужний вплив, якщо буде освячений нею. За своїм сповіданням наш народ стоїть на піднесеному фундаменті вічної істини і дотримується всіх Божих Заповідей. Тому якщо Божі діти потурають гріхові, якщо вони чинять розпусту і перелюб, то їхній злочин удесятеро страшніший, ніж злочин вищезгаданих спільнот, які не визнають вимоги Божого Закону обов’язковими. Коли люди, які вірять у святість Божого Закону, все ж порушують його розпорядження, вони в особливому розумінні зневажають Бога і ганьблять Його істину.

Саме цей гріх, розпуста, викликав явне невдоволення Бога та Його обурення на стародавній Ізраїль. Його суворі суди спіткали тих, хто був винен у цьому мерзенному гріхові; тисячі людей загинули, і їхні осквернені тіла залишилися лежати в пустелі...

Адвентисти сьомого дня, понад усіх інших жителів цього світу, повинні бути взірцем благочестя і прагнути святості серця і святості мови». – Свідоцтва для церкви. – Т.2. – С.450, 451.

«Характерним гріхом нашого століття є розпуста. Ніколи порок не здіймав так зухвало свою спотворену голову, як у наш час. Люди здаються паралізованими, а ті, котрі люблять чесноту і справжню доброту, падають духом, бачачи, з якою зухвалістю і силою гріх заволодіває смертними людьми. Беззаконня, яке панує навколо, не обмежується лише невіруючими і насмішниками. Якби все було так, але, на жаль, це не так. Багато чоловіків і жінок, які сповідують релігію Христа, також є винними. Навіть ті з них, хто стверджує, що очікує на Його прихід, готові до прийдешньої події не більше, ніж сатана. Вони не очищують себе від усілякої скверни. Вони так довго служили своїй пожадливості, що їхні думки стали нечистими, а уява розпусною, і це їхній природний стан. Вони так само нездатні направити свої думки до чистих і святих предметів, як води Ніагарського водоспаду потекти вгору». – Свідоцтва для церкви. – Т.2. – С.346.

б. Яке наступне застереження Павло дає пастві?

1 до солунян 4:6, 7: «6Не чиніть насильства і не кривдьте ні в чому свого брата, бо Господь є месником за все це, як раніше ми вам говорили й засвідчили. 7Адже Бог покликав нас не до нечистоти, а до освячення».

«Коли Господь постане як Месник, Він також захистить усіх, хто зберігає віру в чистоті й береже себе неоскверненим від світу». – Свідоцтва для церкви – Т.5. – С.210.

3.  Яку істину необхідно донести до людей в епоху морального занепаду?

4.  УРОКИ ТОДІ ТА ЗАРАЗСр, 2 груд.

а. Яке підбадьорливе повчання Павло дав своїй пастві?

1 до солунян 4:8-10: «8Тому-то, хто це відкидає, не людину зневажає, а Бога, Який дав нам Свого Святого Духа. 9Про братолюбство немає потреби писати вам, бо ви самі Богом навчені любити один одного, 10адже те й робите всім братам, які перебувають у всій Македонії. Просимо вас, брати, аби ви [в цьому] все більше зростали».

«Одним з найсильніших доказів навернення є любов до Бога і ближнього. Коли люди приймають Ісуса як свого Викупителя, вони відчувають глибоку, щиру любов до тих, котрі також прийняли цю дорогоцінну віру. Так стояла справа з віруючими в Солуні». – Дії апостолів. – С.262.

б. Який життєвий урок є цінним для всіх людей?

1 до солунян 4:11, 12: «11І пильно дбали про те, щоби жити спокійно і робити свою [справу], працювати своїми власними руками, як ми вам звеліли, 12щоб ви гідно поводилися перед чужими і ні в чому не мали нестатків»;

Притчі Соломона 13:4: «Душа ледаря бажає, але не має, а старанний буде ситим».

«Молоді люди, йдіть туди, куди веде вас Господній Дух. Працюйте своїми руками, щоб ви могли самі себе забезпечити, і використовуйте будь-яку нагоду, щоб проголошувати звістку застереження». – Медичне служіння. – С.321.

в. Яка біблійна доктрина, життєво важлива для солунян, є знову актуальною після століть темряви й омани?

1 до солунян 4:13-15: «13Не хочемо, щоб ви, брати, не знали про померлих, аби не сумували, як інші, котрі не мають надії. 14Бо коли віримо, що Ісус помер і воскрес, то й померлих в Ісусі Бог приведе з Ним. 15Це говоримо вам Словом Господнім: що ми, живі, які залишимося до приходу Господнього, не випередимо померлих»;

Псалом 6:6: «Адже в смерті немає пам’яті про Тебе, і хто Тебе прославлятиме в шеолі?»;

Псалом 13:4: «Зглянься і вислухай мене, Господи, Боже мій! Просвіти мої очі, щоб часом я не заснув вічним сном».

«Солуняни із запалом сприйняли думку про те, що Христос скоро прийде, аби перетворити живих віруючих і взяти їх до Себе. Вони старанно оберігали життя своїх друзів, щоб ті не померли і не втратили благословення, котре сподівалися отримати під час Приходу свого Господа. Однак, один за одним, їхні улюблені відходили від них, і з болем у серці солуняни востаннє дивилися на своїх померлих, не насмілюючись сподіватися на зустріч з ними в майбутньому житті.

Коли Послання Павла було розпечатане й прочитане, церква зазнала великої радості й утіхи від вістки про справжній стан померлих. Павло писав, що живі праведники під час Приходу Христа не вийдуть зустрічати свого Господа раніше за померлих в Ісусі». – Дії апостолів. – С.258.

«До християнського вчення прокралися серйозні омани. Головним серед них була віра у природне безсмертя людини та її свідоме існування після смерті. Це вчення стало тим фундаментом, на якому Рим запровадив догмати про заступництво святих і поклоніння діві Марії. Це дало також поштовх до появи такої єресі, як вчення про вічні муки грішників, які не розкаялися, котре швидко стало атрибутом папської віри». – Велика боротьба. – С.58.

4.  Чому важливо розуміти справжній стан померлих?

5.  ПРОБУДЖЕННЯ МЕРТВИХЧт, 3 груд.

а. Опишіть велику і славну подію, що відбудеться, коли Христос повернеться на хмарах слави.

1 до солунян 4:16-18: «16Адже Сам Господь з наказом, при голосі архангела і при Божій сурмі, зійде з неба, – і першими воскреснуть померлі в Христі. 17Потім ми, живі, які залишимося, разом з ними будемо підхоплені на хмари, на зустріч з Господом у повітрі, – і так завжди будемо з Господом. 18Тому потішайте одне одного цими словами»;

Об’явлення 20:4-6: «4І я побачив престоли й тих, котрі сидять на них, і їм дано суд, а також душі страчених за свідчення Ісуса й за Боже Слово, і тих, які не поклонилися ні звірові, ні його образові, не прийняли знак на чоло і на свою руку. Тож вони ожили й царювали з Христом тисячу років. 5А інші мертві не ожили, аж поки не закінчиться тисяча років. Це – перше воскресіння. 6Блаженний і святий той, хто має частку в першому воскресінні. Над ними друга смерть не матиме влади, але вони будуть священиками Бога і Христа; і будуть царювати з Ним тисячу років».

«Небо тимчасово спорожніє, бо ангели супроводжуватимуть Христа, а в цей час святі, котрі очікують Його, уважно вдивлятимуться на небо, як колись мужі галілейські спостерігали за Його вознесінням з гори Оливної. Тоді лише святі, які в усьому наслідували лагідний Зразок, радісно вигукнуть, дивлячись на Нього: ″Ось Він, Бог наш! на Нього ми покладали надію, і Він спас нас!″. І вони переміняться ″раптом, миттєво, при останній сурмі″, яка пробудить померлих святих, і вони повстануть з запорошених могил, зодягнені в славне безсмертя». – Ранні твори. – С.110.

«Життєдайна сила Божого Духа, Котрий перебуває в смертному тілі, єднає кожну віруючу душу з Ісусом Христом. Ті, котрі вірують у Христа, дорогі для Його серця, бо їхнє життя приховане з Христом у Бозі. Життєдавець наказує: ″Тож пробудіться і співайте всі ті, що перебуваєте в землі! Бо роса Твоя, – роса [живодайна] для творіння, – і земля викине померлих″ (Ісаї 26:19).

Життєдавець викличе Своє викуплене надбання в першому воскресінні, а до тієї тріумфальної години, коли засурмить сурма і величезне військо вийде з могил, щоб відсвяткувати вічну перемогу, кожен померлий святий дбайливо буде збережений як дорогоцінний камінь, і Бог знає ім’я кожного. Силою Спасителя, яка перебувала в праведниках під час життя, а також завдяки тому, що вони стали учасниками Божого єства, вони воскреснуть із мертвих…

Яким славним буде ранок воскресіння! Яка це буде чудова сцена, коли Христос прийде, щоб стати предметом захоплення для тих, хто увірував! Усі, хто з Христом були учасниками Його страждання та приниження, стануть учасниками Його слави. Завдяки тому, що Христос воскрес із мертвих, кожен віруючий святий, який помер в Ісусі, вийде зі своєї в’язниці з тріумфом. Воскреслий святий вигукне: ″Смерте, де твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?″ (1 до коринтян 15:55)». – Вибрані вісті. – Кн.2 – С.271, 272.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯПт, 4 груд.

1.  Які місця сьогодні, подібно до Афін, демонструють обмеженість земної величі?

2.  Чому милосердна любов є такою важливою в повсякденному житті?

3.  Яку істину необхідно донести до людей в епоху морального занепаду?

4.  Чому важливо розуміти справжній стан померлих?

5.  Опишіть послідовність подій, які відбуваються під час Приходу Христа.

Завантаження відео…