Щоденні біблійні уроки

«[Любов] не поводиться нечемно, не шукає [тільки] свого» (1 до коринтян 13:5).

«Дорога в рай – це не шлях самопіднесення, а шлях каяття, сповідання, смирення, віри та покори». // Рев’ю енд Геральд, 23 грудня 1890 року.

Додаткові матеріали для вивчення: Свідоцтва для Церкви. – Т.2. – С.50-60.

Неділя 28 серпня

1.  СПОСТЕРІГАЮЧИ ЗА СВОЄЮ ПОВЕДІНКОЮ

а. Говорячи про загальну поведінку, назвіть одну характеристику любові.

1 до коринтян 13:5 (перша частина): «не поводиться нечемно, не шукає [тільки] свого…».

б. Наведіть кілька прикладів неналежної поведінки, які ми повинні сприйняти як застереження.

До галатів 2:11-13: «11 Коли ж Кифа прийшов був до Антіохії, то відкрито я виступив супроти нього, – заслуговував бо він на осуд. 12 Бо він перед тим, як прийшли були дехто від Якова, споживав із поганами. А коли прибули, став ховатися та відлучатися, боячися обрізаних. 13 А з ним лицемірили й інші юдеї, так що навіть Варнава пристав був до їхнього лицемірства»;

Якова 2:1-4, 8, 9: «1 Брати мої, не зважаючи на обличчя, майте віру в нашого Господа слави, Ісуса Христа. 2 Бо коли до вашого зібрання ввійде чоловік із золотим перснем, у шаті блискучій, увійде й бідар у вбогім вбранні, 3 і ви поглянете на того, хто в шаті блискучій, і скажете йому: «Ти сідай вигідно отут», а бідареві прокажете: «Ти стань там, чи сідай собі тут на підніжку моїм», 4 то чи не стало між вами поділення, і не стали ви злодумними суддями?.. 8 Коли ви Закона Царського виконуєте, за Писанням: «Люби свого ближнього, як самого себе», то ви робите добре. 9 Коли ж дивитеся на обличчя, то чините гріх, бо Закон удоводнює, що ви винуватці».

в. Як християнин-управитель застерігається від іншого поширеного виду неналежної поведінки?

Приповісті 14:29: «Терпеливий у гніві – багаторозумний, а гнівливий вчиняє глупоту»;

Приповісті 18:23 (друга частина): «…багатий же відповідає зухвало».

«Є люди, в яких немає самовладання. Вони не приборкують ані свого характеру, ані свого язика. Тим часом деякі з них називають себе послідовниками Христа, хоча і не є такими. Ісус не залишав їм такого прикладу. Якщо вони матимуть лагідність і смиренність Спасителя, то не чинитимуть за велінням свого тілесного серця, бо воно від сатани. Деякі люди є запальними і якщо вони з будь-якого приводу починають втрачати контроль над собою в словах і в настрої, то лють п’янить їх так, наче вино п’яницю. Вони не виявляють розсудливості, їх нелегко переконати. Вони не мають здорового глузду, і сатана часом зовсім опановує їх. Будь-який прояв гніву ослаблює нервову систему та моральні сили, і чим далі, тим важче їм стримувати свої спалахи гніву. Такі люди мають єдиний засіб проти дратівливості, і це – самовладання за будь-яких обставин». // Наставник молоді, 10 листопада 1886 року

1. Як я можу виявитися винуватим у неналежній поведінці?

Понеділок 29 серпня

2.  РОЗСУДЛИВІСТЬ У БЛАГОДІЙНОСТІ

а. Як нас умовляють проявляти християнську поведінку, особливо стосовно тих людей, які несправедливо нас провокують?

Якова 1:19-21: «19 Отож, мої брати любі, нехай буде кожна людина швидка послухати, забарна говорити, повільна на гнів. 20 Бо гнів людський не чинить правди Божої. 21 Тому-то відкиньте всіляку нечисть та залишок злоби, і прийміть із лагідністю всіяне слово, що може спасти ваші душі»;

Приповісті 15:1: «Лагідна відповідь гнів відвертає, а слово вразливе гнів підіймає»;

Приповісті 19:11: «Розум людини припинює гнів її, а величність її – перейти над провиною».

«[Христос] був несправедливо звинувачений, однак Він не відкривав уст Своїх, аби виправдати Себе. Чимало людей сьогодні, коли їх звинувачують у тому, у чому вони не винуваті, відчувають, що настав час, коли терпіння перестає бути чеснотою, і, втрачаючи контроль над собою, промовляють слова, які засмучують Святого Духа». – Біблійний коментар АСД [з коментарів Е.Г. Уайт]. – Т.4. – С.1148.

«Якщо відкинути убік гордість та себелюбство, більшість проблем можна було б вирішити за п’ять хвилин. Ангели засмучуються, і Бог буває незадоволений, коли Його діти багато часу витрачають на самовиправдання». – Ранні твори. – С.119.

б. Наведіть приклади того, як християнин-управитель може виявляти розсудливість у благодійності.

Дії 9:36-39: «36 А в Йоппії була одна учениця, на ймення Тавіта, що в перекладі Сарною зветься. Вона повна була добрих вчинків та милостині, що чинила. 37 І трапилося тими днями, що вона занедужала й умерла. Обмили ж її й поклали в горниці. 38 А що Лідда лежить недалеко Йоппії, то учні, прочувши, що в ній пробуває Петро, послали до нього двох мужів, що благали: «Не гайся прибути до нас!» 39 І, вставши Петро, пішов із ними. А коли він прибув, то ввели його в горницю. І обступили його всі вдовиці, плачучи та показуючи [йому] сукні й плащі, що їх Сарна робила, як із ними була».

«В Йоппії, неподалік Лідди, жила жінка на ім’я Тавіта (в перекладі означає Сарна), котру всі любили за її доброчинність. Вона була гідною ученицею Ісуса, і її життя було сповнене вчинків милосердя. Вона знала, хто мав потребу в одязі, а хто – у співчутті, і безкорисливо служила бідним і засмученим. Вона більше працювала своїми вправними пальцями, ніж язиком». – Дії апостолів. – С.131.

«Проповідування – це невелика частина тієї роботи, яка має бути здійснена для спасіння душ. Божий Дух переконує грішників у пізнанні істини і приводить їх в обійми Церкви. Служителі в змозі виконати свою частину роботи, але вони ніколи не зроблять того, що може зробити Церква. Бог вимагає від Своєї Церкви, аби вона дбала і про тих, хто молодий у вірі та досвідах, щоб її члени відвідували таких не заради порожніх розмов, а щоб молитися за них і говорити їм слова, які подібні до «золотих яблук на срібних тарелях» (Приповісті 25:11)...

Обов’язок Божих дітей – бути місіонерами для Нього і знайомитися з тими, хто потребує допомоги. Якщо хтось спотикається під тиском спокуси, з ним треба поводитися обережно і мудро, бо від цього залежать його вічні інтереси, а слова та вчинки тих, хто трудиться для такої людини, можуть бути запашністю життєвою в життя або смертельною запашністю на смерть. [2 до коринтян 2:16, цитується]». – Свідоцтва для Церкви. – Т.4. – С.69.

2. Що ми можемо дізнатися про любов від Христа та Його послідовників?

Вівторок 30 серпня

3.  БЕЗКОРИСЛИВА ЛЮБОВ – ЛІКИ ВІД НАШОГО «Я»

а. Коли справжня любов до інших людей стає рідкістю? Як цю проблему можна вирішити?

Від Матвія 24:12: «І через розріст беззаконства любов багатьох охолоне»;

Об’явлення 2:2-4: «2 Я знаю діла твої, і працю твою, і твою терпеливість, і що не можеш терпіти лихих, і випробував тих, хто себе називає апостолами, але ними не є, і знайшов, що фальшиві вони. 3 І ти маєш терпіння, і працював для Ймення Мого, але не знемігся. 4 Але маю на тебе, що ти покинув свою першу любов»;

До євреїв 12:2-4: «2 Дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого. 3 Тож подумайте про Того, хто перетерпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх. 4 Ви ще не змагались до крови, борючись проти гріха».

«Божа любов слабшає в Церкві, і внаслідок цього відроджується любов до свого «я». Втрата любові до Бога призвела до втрати любові між братами та сестрами». // Рев’ю енд Геральд, 20 березня 1894 року.

«Дозвольте цьому життю, такому бурхливому через конфлікти і переживання, з’єднатися з Христом і тоді наше «я» більше не прагнутиме переваги». – Біблійний коментар АСД [з коментарів Е.Г. Уайт]. – Т.3. – С.1161.

«Гордість та самозакоханість не можуть жити в душі, котра пам’ятає про Голгофські страждання». – Бажання віків. – С.661.

б. Що є великою причиною того, що християнин-управитель сяятиме у цьому світі?

1 до коринтян 10:24: «Нехай не шукає ніхто свого власного, але кожен – для ближнього!».

«Безкорисливість – принцип Божого Царства – ненависна сатані, він відкидає саме існування цього принципу. З самого початку великої боротьби диявол намагався довести, що Божі принципи егоїстичні, – сьогодні він прагне звинуватити в цьому всіх, хто служить Богу. Мета Христа та Його послідовників полягає в тому, щоб спростувати хибні твердження сатани.

Ісус прийшов у людському тілі, щоб у Своєму власному житті проявити безкорисливість. Усі, хто дотримуються цього принципу, – Його співробітники. Вибрати те, що правильно, тому що це правильно; стояти за істину, незважаючи на страждання і поневіряння, – «...це спадщина Господніх рабів, а їхнє оправдання від Мене, говорить Господь!» (Ісаї 54:17)». – Виховання. – С.154, 155.

«На Небі ніхто не думатиме про себе або шукатиме корисливих задоволень, а всі з чистої й непідробної любові дбатимуть про щастя Небесних істот, які їх оточують. Якщо ми хочемо насолоджуватися Небесним товариством на новій землі, ми повинні тут, на цій землі, керуватися Небесними принципами». – Свідоцтва для Церкви. – Т.2. – С.132, 133.

3. Як повинна проявлятися в нас жива любов до Христа?

Середа 31 серпня

4.  ВИЗНАЧАЮЧИ ПРІОРИТЕТНІСТЬ НАЙВАЖЛИВІШОГО

а. Що повинен усвідомлювати християнин-управитель, обираючи пріоритети?

1 Івана 2:15-17: «15 Не любіть світу, ані того, що в світі. Коли любить хто світ, у тім немає любови Отцівської, 16 бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва, [це] не від Отця, а від світу. 17 Минається і світ, і його пожадливість, а хто Божу волю виконує, той повік пробуває!».

«Якби всі гроші, які використовуються неекономно, на непотрібні речі, були покладені в Божу скарбницю, ми побачили б чоловіків, жінок і молодь, котрі присвячують себе Ісусу і виконують свою роль у співпраці з Христом і ангелами. Найрясніше Боже благословення прийде в наші громади – і багато душ навернуться до істини». // Рев’ю енд Геральд, 23 грудня 1890 року.

«Коли Бог розглядатиме справу кожного з нас, Він не розбиратиметься, яку релігію людина сповідувала, але дивитиметься, що вона робила і чи була виконавцем слова. Чи ми жили для себе, чи робили справи благодійності, добра і любові, віддаючи перевагу іншим, зрікаючись себе аби благословляти ближніх?.. Христос засмучений і боляче поранений вашою корисливою любов’ю і явною байдужістю до горя і потреб ближніх». – Свідоцтва для Церкви. – Т.3. – С.525.

«Якщо б усі, котрі називають себе послідовниками Христа, були по-справжньому освяченими, тоді, замість того, щоб витрачати свої кошти на задоволення непотрібних і навіть шкідливих примх та бажань, вони віддали б їх до скарбниці Господа, показуючи приклад стриманості самозречення і самопожертви. Тоді вони стали б світлом для світу». – Велика боротьба. – С.475.

б. Як управителі в ці останні дні якого ставлення ми повинні уникати чи, з іншого боку, яке ставлення ми повинні виявляти?

Ісаї 58:2-4, 10-12: «2 Вони-бо щоденно шукають Мене та жадають пізнати дороги Мої, мов народ той, що праведне чинить, і права свого Бога не кидає. Питаються в Мене вони про права справедливости, жадають наближення Бога: «3 Нащо ми постимо, коли Ти не бачиш, мучимо душу свою, Ти ж не знаєш [того]?» Отак, – у день посту свого ви чините волю [свою], і всіх ваших робітників тиснете! 4 Тож на сварку та заколот постите ви, та щоб кулаком бити нахабно... Тепер ви не постите [так], щоб ваш голос почутий був на височині!.. 10 і будеш давати голодному хліб свій, і знедолену душу наситиш, тоді-то засвітить у темряві світло твоє, і твоя темрява ніби як полудень [стане], 11 і буде Господь тебе завжди провадити, і душу твою нагодує в посуху, кості твої позміцняє, і ти станеш, немов той напоєний сад, і мов джерело те, що води його не всихають! 12 І руїни відвічні сини твої позабудовують, поставиш основи довічні, і будуть тебе називати: «Замуровник пролому, направник шляхів для поселення!»;

Приповісті 21:3: «Справедливість та правду чинити – для Господа це добірніше за жертву».

«У нашій роботі ми зустрінемося з високим сповіданням благочестя і значною зовнішньою точністю, які поєднуються з великим внутрішнім нечестям. Люди, про яких йдеться у 58 розділі книги Ісаї, скаржаться, що Господь не помічає їхнього служіння. Цю скаргу висловлюють непідкорені благодаттю серця, які повстали проти істини». – Біблійний коментар АСД [з коментарів Е.Г. Уайт]. – Т.4. – С.1148, 1149.

«Багатьом людям аплодують за чесноти, яких вони насправді не мають. Той, Хто випробовує серця, зважує їхні спонукання, і часто справи, яким аплодують люди, записуються Ним як такі, що походять з егоїзму і низького лицемірства. Усі вчинки нашого життя, як чудові й гідні хвали, так і ті, що заслуговують осуд, Той, Хто випробовує серця, судить відповідно до спонукань, що викликали їх». – Служителі Євангелії. – С.275.

4. Чому нам необхідно завжди аналізувати свої пріоритети та спонукання?

Четвер 1 вересня

5.  ХРИСТОС ЯК ПРИКЛАД САМОЗРЕЧЕННЯ

а. Який принцип є основним у справжньому християнському служінні?

Дії 20:35: «Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слабим, та пам’ятати слова Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: «Блаженніше давати, ніж брати!».

«Необхідно звершити роботу у наших містах, звершити роботу у кожному місці. Бог візьме людей від плуга, від кошари, від виноградника і поставить їх на місце тих, котрі думають, що у них мають бути найвищі зарплати. Ті, котрі прагнуть високих зарплат, у грошах, які вони отримають, вони одержать усю нагороду, яку коли-небудь матимуть. Від таких людей не можна очікувати, що вони відчуватимуть тягар за спасіння душ, котрі гинуть. Господь не може використовувати таких у Своїй роботі. Поки вони не виженуть егоїзм зі своїх сердець, їхні зусилля нічого не варті». // Рев’ю енд Геральд, 15 грудня 1904 року.

«Небесні істоти можуть співпрацювати лише з тим, хто не прагне самозвеличення, а працює для спасіння душ». – Бажання віків. – С.436.

б. Що має вселити християнинові-управителю чисту, свіжу мотивацію до служіння?

2 до коринтян 8:8, 9: «8 Не кажу [це], як наказа, але пильністю інших досвідчую щирість любови й вашої. 9 Бо ви знаєте благодать Господа нашого Ісуса Христа, Який, бувши багатий, збіднів ради вас, щоб ви збагатились Його убозтвом».

«Ісус залишив Свій дім у славі, зодягнув Свою Божественність у людське тіло і прийшов у світ, затьмарений і заражений прокляттям гріха. Він міг залишитися у Своєму Небесному домі і приймати поклоніння ангелів, але Він прийшов на землю знайти і спасти тих, котрі гинуть. Він «…збіднів ради вас, щоб ви збагатились Його убозтвом» (2 до коринтян 8:9). Він, Велич неба, Який був єдиний з Отцем, зрікся Себе, пожертвував усім для того, щоб людина не загинула, але мала життя вічне. Христос жив не для догоджання Собі. Якби Він догоджав Собі, то де б ми були сьогодні?». // Рев’ю енд Геральд, 23 грудня 1890 року.

5. Що нам слід робити, щоб ревніше просувати Божу роботу?

П’ятниця 2 вересня

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1. Як я можу виявитися винуватим у неналежній поведінці?

2. Що ми можемо дізнатися про любов від Христа та Його послідовників?

3. Як повинна проявлятися в нас жива любов до Христа?

4. Чому нам необхідно завжди аналізувати свої пріоритети та спонукання?

5. Що нам слід робити, щоб ревніше просувати Божу роботу?