Щоденні біблійні уроки

«А путь праведних – ніби те світло ясне, що світить все більше та більш аж до повного дня!» (Приповісті 4:18).

«Коли ми повністю віддаємо себе Богові і віруємо в Нього, Кров Христа очищує нас від усякого гріха. Совість може звільнитися від осуду, через віру в Кров Христа всі можуть стати досконалими в Ісусі Христі. Подяка Богові за те, що це можливо. Ми можемо претендувати на освячення, насолоджуватися милістю Божою, не боятися того, що Христос і Бог думають про нас, але розмірковувати про те, що Бог думає про Христа, нашого Заступника». – Вибрані вісті. – Кн.2. – С.32, 33.

Додаткові матеріали для вивчення: Дії апостолів. – С.557-567.

Неділя 5 березня

1.  ВИПРАВДАННЯ

а. Коли ми щиро сповідуємо свої гріхи і підкоряємо своє життя Ісусу, – на початку нашого християнського досвіду, чи на кожному кроці шляху, – що ми отримуємо від Бога?

До римлян 3:24-26: «24 Але дарма виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі, 25 що Його Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру, щоб виявити Свою правду через відпущення давніше вчинених гріхів, 26 за довготерпіння Божого, щоб виявити Свою правду за теперішнього часу, щоб бути Йому праведним, і виправдувати того, хто вірує в Ісуса».

«До гріхопадіння Адам міг через послух Божому Закону досягати все більшої зрілості у праведності характеру, розвивати праведний характер. Але він не пішов цим шляхом. Через його гріх ми успадковуємо грішну природу і не можемо самі себе зробити праведними. Через свою гріховність і порочність ми не взмозі у досконалості виконувати святий Закон. У нас немає своєї праведності, яка могла б задовольнити вимоги Божого Закону. Але Христос відкрив нам дорогу до спасіння. Він жив на землі серед таких же випробувань і спокус, з якими зустрічаємося й ми, однак Його життя було безгрішним. Він помер за нас, і сьогодні Він бажає звільнити нас від гріхів і дати Свою праведність. Якщо ви віддаєте себе Йому і приймаєте Його як свого Спасителя, тоді, незважаючи на усі свої гріхи, вважаєтеся праведними завдяки Його заслугам і набуваєте характер Христа. Бог приймає вас так, начебто ви ніколи не грішили». – Дорога до Христа. – С.62.

б. Як довго триватиме цей шлях?

Приповісті 4:18: «А путь праведних – ніби те світло ясне, що світить все більше та більш аж до повного дня!»;

Від Марка 13:13: «І за Ім’я Моє будуть усі вас ненавидіти. А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений!».

1. Як ставиться до нас Бог кожної миті виправдання?

Понеділок 6 березня

2.  РОЗВИВАЮЧИ ХРИСТИЯНСЬКІ ЧЕСНОТИ

а. Окрім прощення/виправдання, що ще Бог бажає дати нам?

2 до коринтян 7:1: «Отож, [мої] любі, мавши ці обітниці, очистьмо себе від усякої нечисти тіла та духа, – і творімо святиню у Божім страху!»;

До євреїв 6:1: «Тому полишімо початки науки Христа, та й звернімося до досконалости, і не кладімо знову засади покаяння від мертвих учинків та про віру в Бога»;

До филип’ян 3:12-14: «12 Не тому, що я вже досягнув, або вже вдосконалився, але прагну, чи не досягну я того, чим і Христос Ісус досягнув був мене. 13 Браття, я себе не вважаю, що я досягнув. Та тільки, забуваючи те, що позаду, і спішачи до того, що попереду, 14 я женусь до мети за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі».

«Перетворення характеру, яке ми бачимо в житті Івана, є завжди наслідком спілкування з Христом. У характері людини можуть бути помітні вади, але коли вона стає справжнім учнем Христа, сила Божественної благодаті перетворює й освячує її. Споглядаючи, як у дзеркалі, славу Господню, вона змінюється від слави в славу, доки не уподібниться до Того, Кого вона любить». – Дії апостолів. – С.559.

«Без благодаті Христа грішник перебуває у безнадійному становищі, ніщо не може допомогти йому; але через Божественну благодать на людину сходить надприродна сила, яка звершує роботу над її розумом, серцем і характером. Саме знаходячи благодать Христову, людина починає усвідомлювати ненависну сутність гріха, і гріх виганяється з храму душі». – Вибрані вісті. – Кн.1. – С.366.

«Ніщо, окрім Божественної сили, не може відродити людське серце і наповнити душу любов’ю Христа, яка завжди проявлятиметься до тих, за кого Він помер. Плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, милосердя, віра, лагідність, стриманість. Коли людина навертається до Бога, у неї з’являються нові моральні схильності, нові мотиви; у неї з’являється любов до того, що любить Бог, бо її життя поєднується з життям Ісуса золотим ланцюгом незаперечних обітниць. Любов, радість, мир й невимовна вдячність сповнюють душу людини; і, коли вона обдарована подібними благословеннями, вона вигукує: «Чинить великим мене Твоя поміч» (Псалом 18:36)». – Там саме. – С.336.

б. Які кроки у вдосконаленні християнських чеснот нам необхідно зробити на шляху до Царства Небесного?

2 Петра 1:5-11: «5 Тому докладіть до цього всю пильність, і покажіть у вашій вірі чесноту, а в чесноті – пізнання, 6 а в пізнанні – стримання, а в стриманні – терпеливість, а в терпеливості – благочестя, 7 а в благочесті – братерство, а в братерстві – любов. 8 Бо коли це в вас є та примножується, то воно зробить [вас] нелінивими, ані безплідними для пізнання Господа нашого Ісуса Христа. 9 А хто цього не має, той сліпий, короткозорий, він забув про очищення з своїх давніх гріхів. 10 Тому, браття, тим більше дбайте чинити міцним своє покликання та вибрання, бо, роблячи так, ви ніколи не спіткнетесь. 11 Бо щедро відкриється вам вхід до вічного Царства Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа».

«Христос, Котрий з’днує землю з небом, є сходами. Їхня основа міцно затверджена на землі в Його людській природі; верхня сходинка досягає Божого престолу у Його Божественній природі. Людське природа Христа охоплює грішне людство, тоді як Його Божественна природа досягає Божого престолу. Наше спасіння в тому, щоб крок за кроком підніматися сходами, споглядаючи Христа, міцно тримаючись за Христа, послідовно зростаючи в Христі, щоб Він став ддля нас мудрістю й праведністю, освяченням і викупленням». – Свідоцтва для Церкви. – Т.6. – С.147.

2. Як Бог показує, що Він бажає чогось більшого для нас, ніж просто прощення?

Вівторок 7 березня

3.  СИЛА БОЖОГО СЛОВА

а. Як Бог просвітлює наш розум, щоб християнське зростання неухильно продовжувалося?

2 до коринтян 4:4-6: «4 Для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Євангелії слави Христа, а Він – образ Божий. 5 Бо ми не себе самих проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа, ми ж самі – раби ваші ради Ісуса. 6 Бо Бог, що звелів був світлу засяяти з темряви, у серцях наших засяяв, щоб просвітити [нам] знання слави Божої – в Особі Христовій»;

Псалом 119:105: «Для моєї ноги Твоє слово – світильник, то світло для стежки моєї»;

Левит 20:7, 8: «7 І ви будете освячуватися, і будьте святі, бо Я – Господь, Бог ваш! 8 І ви будете пильнувати постанови Мої, і будете виконувати їх. Я – Господь, що освячує вас!».

«Коли людська воля співпрацює з Божою, вона стає всемогутньою. Усе, що необхідно зробити за Його повелінням, може бути звершене Його силою. Усі Його повеління містять силу для їхнього виконання». – Наочні уроки Христа. – С.333.

«Досконалість характеру ґрунтується на тому, Ким для нас є Христос. Якщо ми будемо постійно покладатися на заслуги нашого Спасителя і слідуватимемо за Ним, ми станемо подібні до Нього, чисті й незаплямовані.

Наш Спаситель ні від кого не вимагає неможливого. Він нічого не очікує від Своїх учнів, не давши їм благодаті та сил для цього. Він не закликав би їх бути досконалими, якби не міг дати їм усі досконалості благодаті. Він дарує їх тим, хто сприйме їх як високий привілей. Христос запевняє нас у тому, що Він більше бажає дати Духа Святого тим, хто просить у Нього, аніж батьки бажають дати добрі дари своїм дітям». – Щоб мені пізнати Його. – С.130.

б. Як ми називаємо цей процес християнського зростання в істині через силу Слова?

Від Івана 1:14: «І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця»;

Від Івана 17:17: «Освяти Ти їх правдою! Твоє слово – то правда».

«Коли істина стає незмінним принципом життя, тоді душа відроджується «не з тлінного насіння, але з нетлінного, – Словом Божим живим та тривалим» (1 Петра 1:23). Таке нове народження – результат прийняття Христа як Божого Слова. Коли Божественні істини закарбовуються в серці Святим Духом, тоді з’являються нові поняття, а досі дрімаючі сили душі пробуджуються для активної співпраці з Богом». – Дії апостолів. – С.520.

«Освячення Церкви – це мета Бога у всіх стосунках з Його народом. Він обрав їх від вічності, щоб вони були святими. Він віддав Свого Сина на смерть за них, щоб вони освятилися через послух істині та звільнилися від кайданів самолюбства. Він вимагає від них зусиль і самовіддачі. Бог лише тоді може бути прославлений віруючими, коли в них відображається Його образ і вони перебувають під керівництвом Його Духа. Тоді, свідкуючи про Спасителя, вони своїм життям являють людям, що Божественна благодать звершила для них». – Там саме. – С.559.

3. У чому секрет перетворення?

Середа 8 березня

4.  ХИБНІ ДОМАГАННЯ

а. Беручи до уваги святих Божих мужів упродовж біблійних часів, що ми повинні розуміти про домагання остаточної перемоги?

1 Івана 1:8, 10: «8 Коли ж кажемо, що не маєм гріха, то себе обманюємо, і немає в нас правди!.. 10 А як кажемо, що ми не згрішили, то чинимо з Нього неправдомовця, і слова Його нема в нас!»;

До римлян 7:18: «Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажання лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знаходжу»;

До галатів 6:14: «А щодо мене, то нехай [нічим] не хвалюся, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, що ним розп’ятий світ для мене, а я для світу».

«Почесті, якими був вшанований Даниїл, викликали заздрість у впливових людей царства. Правителі та князі шукали нагоди поскаржитися на нього цареві. Але їм не вдалося знайти жодного приводу, «бо в ньому був високий дух, і цар задумував поставити його над усім царством» (Даніїла 6:4).

Який урок тут представлений для усіх християн! Проникливі очі заздрощів щодня спостерігали за Даниїлом, ненависть загострювала їхній зір, проте вони не могли знайти жодного слова чи вчинка в його житті, які можна було б представити у неправильному світлі. І все ж таки він не претендував на освячення, а робив те, що було набагато краще – він жив життям вірності та посвячення». – Освячене життя. – С.42.

«Псевдоосвячення, безсумнівно, відводить від Біблії. Релігія зводиться до вигадки. Критерієм стають почуття та враження. Хоча вони називають себе безгрішними і вихвалються своєю праведністю, претендуючи на освячення навчають того, що людям не забороняється порушувати Божий Закон і що ті, хто підкоряються його принципам, відпали від благодаті. Ці претензії збуджують у них дух опору, гніву та зневаги. Таким чином проявляється їхній справжній характер, «думка бо тілесна – ворожнеча на Бога, бо не кориться Законові Божому, та й не може» (До римлян 8:7)». – Віра і діла. – С.53.

б. Чи означає віра в необхідність освячення те, що ми повинні заслужити своє спасіння?

Від Івана 14:15: «Якщо Ви Мене любите, – Мої заповіді зберігайте!»;

1 Івана 3:5, 6: «5 І ви знаєте, що Він був з’явився, щоб гріхи наші взяти, а гріха в Нім нема. 6 Кожен, хто в Нім пробуває, не грішить; усякий, хто грішить, не бачив Його, і не пізнав Його».

«Праведність своїм корінням сягає благочестя. Жодна людина не може бути праведною, якщо вона не має віри в Бога і не підтримує з Ним живий зв’язок. Як польова квітка тримає своє коріння в ґрунті; подібно до того, як вона має постійно отримувати повітря, росу, дощ та сонячне світло, так і ми повинні отримувати від Бога те, що підтримує життя душі. Лише тоді, коли ми стаємо причасниками Його єства, ми отримуємо силу для виконання Його заповідей. Жодна людина, будь вона знатна чи проста, досвідчена чи недосвідчена, не може перед своїми ближніми постійно жити чистим, дієвим життям, якщо її життя не приховане з Христом у Бозі. Чим активніша її діяльність серед людей, тим тіснішим має бути спілкування серця з Богом». – Свідоцтва для Церкви. – Т.7. – С.194.

4. Від чого відводить нас псевдоосвячення?

Четвер 9 березня

5.  ЩО СТОСОВНО ОСВЯЧЕННЯ?

а. Чи помітне освячення (розвиток християнського характеру) для людини, в якій воно відбувається?

Від Марка 4:26-29: «26 І сказав Він: «Так [і] Боже Царство, як [той] чоловік, що кидає в землю насіння, 27 і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає паростки та росте, хоч не знає він, як. 28 Бо родить земля сама з себе: перше вруна, потім колос, а тоді повне збіжжя на колосі. 29 А коли плід доспіє, зараз він «посилає серпа, бо настали жнива».

Як щодо того, чи помітно воно іншим?

«Невимушений, неусвідомлений вплив святого життя – це найпереконливіша проповідь на користь християнства. Аргументи, навіть найвагоміші, можуть викликати тільки протидію, але благочестивий приклад володіє силою, котрій неможливо опиратися». – Дії апостолів. – С.511.

б. Що свідчить про те, що цей розвиток є безперервним і що ми ніколи не можемо бути задоволені своїм прогресом і досягненнями?

1 до коринтян 15:31: «Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім»;

Від Матвія 10:22: «І за Ім’я Моє будуть усі вас ненавидіти. А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений»;

До филип’ян 3:12-16: «12 Не тому, що я вже досягнув, або вже вдосконалився, але прагну, чи не досягну я того, чим і Христос Ісус досягнув був мене. 13 Браття, я себе не вважаю, що я досягнув. Та тільки, забуваючи те, що позаду, і спішачи до того, що попереду, 14 я женусь до мети за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі. 15 Тож усі, хто досконалий, думаймо це; коли ж думаєте ви щось інше, то Бог вам відкриє й це. 16 Та до чого дійшли ми, поступаймо в тім самім далі».

«Господь бажає, щоб усі Його сини й доньки були щасливими, сповненими миру та слухняними… Через віру можна сформувати необхідні риси характеру, очиститися від усякої скверни, виправити всі вади та розвинути все добре». – Дії апостолів. – С.564.

«Освячення – це справа не однієї миті, години чи дня, а всього життя. Це не радісний порив почуттів, а результат щоденної перемоги над гріхом та життя в Ім’я Христа. Докладаючи слабких, нерішучих зусиль, неможливо звільнитися від вад та змінити характер. Тільки тривалі, наполегливі зусилля, сувора дисципліна й рішуча боротьба приведуть нас до перемоги. Ми не знаємо, наскільки сувора боротьба чекає на нас завтра. Доки панує сатана, нам доведеться підкоряти своє «я» та перемагати спокуси гріха. Доки триває життя, не повинно бути зупинки, стадії, коли ми могли б сказати: «Я вже досягнув» (До филип’ян 3:12). Освячення – це результат послуху упродовж усього життя». – Там саме. – С.560, 561.

5. Звідки ми знаємо, що освячення передбачає безперервний розвиток протягом усього життя?

П’ятниця 10 березня

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1. Як ставиться до нас Бог кожної миті виправдання?

2. Як Бог показує, що Він бажає чогось більшого для нас, ніж просто прощення?

3. У чому секрет перетворення?

4. Від чого відводить нас псевдоосвячення?

5. Звідки ми знаємо, що освячення передбачає безперервний розвиток протягом усього життя?