Щоденні біблійні уроки

ПАМ’ЯТНИЙ ВІРШ: «Господь – моє світло і моє спасіння. Кого мені боятись?» (Псалом 27:1).

Додаткові матеріали для вивчення: Свідоцтва для церкви. – Т.7. – С.18-28.

«Христос – ″справжнє Світло, яке освічує кожну людину, котра приходить у світ″ (Від Івана 1:9). Як завдяки Христу, кожна людина має життя, так завдяки Йому кожна душа отримує промінь Божественного світла». – Виховання. – С.29.

1. СВІТЛО, ПРОГОЛОШЕНЕ ПРОРОЦТВОМ Нд, 11 трав.

a. Що Святий Дух говорив про Ісуса через Ісаю?

Ісаї 49:6: «Він сказав: Мало того, що Ти будеш Моїм Слугою, аби відродити племена Якова і навернути залишок Ізраїлю. Ось Я Тебе ставлю Світочем інших народів, і щоб через Тебе Моє спасіння поширилось аж до країв землі!».

б. Що Симеон сказав про Ісуса, коли Його принесли до храму для посвячення, і про що це повинно змусити нас замислитися?

Від Луки 2:32: «Світло відкриття для язичників і славу Твого народу Ізраїля!».

«Колись старець Симеон у храмі, де тепер навчав Христос, говорив про Нього як про ″світло відкриття для язичників і славу Твого народу Ізраїля!″ (Від Луки 2:32). Так він застосував до Ісуса пророцтво, про котре знав увесь Ізраїль. Через пророка Ісаю Дух Святий проголосив: ″Він сказав: Мало того, що Ти будеш Моїм Слугою, аби відродити племена Якова і навернути залишок Ізраїлю. Ось Я Тебе ставлю Світочем інших народів, і щоб через Тебе Моє спасіння поширилось аж до країв землі!″ (Ісаї 49:6). Усі розуміли, що в цьому пророцтві йдеться про Месію, і коли Ісус сказав: ″Я – Світло для світу″, народ не міг не усвідомити, що саме Він – обітований Месія». – Бажання віків. – С.465.

«О, яке надзвичайне повчання містить у собі ця чудова історія про Вифлеєм! Як вона докоряє нам за невір’я, гордість і самовпевненість.

Вона застерігає нас, щоб внаслідок злочинної недбалості та безтурботності ми також не залишили без уваги ознаки часу наших відвідин». – Велика боротьба. – С.315.

1. Поясніть значення слів Симеона стосовно Ісуса.

2. СВІТЛО ВІДКИНУТЕ Пн, 12 трав.

а. Як юдейські правителі сприйняли місію Христа?

Від Івана 1:11: «До своїх Він прийшов, та свої Його не прийняли»;

Від Івана 8:13: «Однак фарисеї Йому сказали: Ти свідчиш про Себе Сам, тож Твоє свідчення не є правдивим».

«Усе життя і вчення Христа були постійними уроками смирення, доброзичливості, доброти та самозречення. Це було постійним докором для самовдоволеного та вимогливого духу, який виявляли юдеї. Сатана підбурював їх аж до того, що вони, здавалося, шаленіли від однієї лише згадки про дивовижні діла Христа, які відволікали увагу народу від них. Зрештою, вони змусили себе повірити, що Він самозванець, і будь-які засоби, які вони могли придумати, щоб позбутися Його, були для них чеснотою». – Духовні дари. – Т.4а. – С.117.

б. Які чіткі пояснення Ісус дав невіруючим фарисеям і як вони відреагували?

Від Івана 8:14-18: «14 У відповідь Ісус сказав їм: Хоч Я свідчу про Себе, Моє свідчення є правдивим, бо Я знаю, звідки прийшов і куди йду, а ви не знаєте, звідки Я і куди йду. 15 Ви по-тілесному судите, – Я ж не суджу нікого. 16А якщо Я і суджу, то Мій суд є правдивим, бо Я не один, але з Тим, Хто Мене послав, – з Отцем. 17У вашому ж таки Законі написано, що свідчення двох людей є правдивим. 18Я Сам свідчу про Себе, та свідчить про Мене і Той, Хто Мене послав, – Отець!».

«[Фарисеї] не знали Божественного характеру і місії [Христа], тому що не досліджували пророцтва про Месію, хоча це було їхнім привілеєм та обов’язком. Вони не мали зв’язку з Богом і Небом, і тому не розуміли роботу Спасителя світу, і незважаючи на те, що вони отримали найпереконливіші докази того, що Ісус і є цей Спаситель, все ж таки вони відмовлялися відкрити свій розум для розуміння. Спочатку вони налаштували свої серця проти Нього і відмовлялися вірити найпереконливішим доказам Його Божественності, і, як наслідок, їхні серця стали запеклими, доки вони не сповнилися рішучості не вірити і не приймати Його». – Дух Пророцтва. – Т.2. – С.354, 355.

в. Про який контраст між невіруючими фарисеями та Ним Самим говорив Ісус?

Від Івана 8:19-23: «19 Тоді запитали Його: Де Твій Отець? Ісус відповів: Ні Мене не знаєте, ні Мого Отця; коли б ви Мене знали, то знали б і Мого Отця. 20 Ці слова Він сказав біля скарбниці, навчаючи в храмі, й ніхто не схопив Його, бо ще не прийшов Його час. 21 Тоді знову сказав їм [Ісус]: Я відходжу, і ви будете шукати Мене, і в гріховності своїй помрете. Куди Я іду, туди ви не можете піти! 22 Тож юдеї міркували між собою, чи Сам Себе Він не вб’є, коли каже: Куди Я іду, туди ви не можете піти? 23 А Він говорив їм: Ви – здолу, Я – звисока; ви від цього світу, Я не від цього світу».

г. Що повинно було стати фатальним наслідком відкидання Христа юдейськими правителями?

Від Івана 8:24: «Тому Я сказав вам, що помрете у ваших гріхах. Бо коли не повірите, що Я є, то помрете у ваших гріхах»;

Від Матвія 23:38: «Ось, залишається вам ваш дім порожнім».

2. Опишіть ставлення книжників та фарисеїв до Христа.

3. ДВА КЛАСИ СЛУХАЧІВ Вт, 13 трав.

а. Після застереження про те, що вони можуть померти у своїх гріхах, про що вимогливо запитали фарисеї Ісуса та чому?

Від Івана 8:25 (перша частина): «А вони запитали Його: Хто Ти?..».

«Щоб подібна до них людина висувала такі претензії – цього вони не могли знести, тому вимагали відповіді на запитання: ″Хто Ти?″ Їм хотілося, щоб Він назвав Себе Христом. Його зовнішність і діяльність настільки суперечили сподіванням народу, що якби Він оголосив Себе Месією, то, на думку Його підступних ворогів, був би відкинутий народом як самозванець». – Бажання віків. – С.465.

б. Як Спаситель відповів їм, розкривши Свій незвичайний зв’язок з Отцем?

Від Івана 8:25 (остання частина), 26-29: «...Сказав їм Ісус: Я – Початок, що й кажу вам. 26 Багато Я маю про вас говорити і судити, але Той, Хто послав Мене, є правдивий, і Я світові те кажу, що від Нього почув. 27 Вони [ж] не зрозуміли, що Він говорив їм про Отця. 28 Тому Ісус їм сказав: Коли піднесете Сина Людського, тоді зрозумієте, що це Я і що від Себе нічого не роблю, а тільки як навчив Мене [Мій] Отець, – те й говорю. 29 Той, Хто послав Мене, є зі Мною; [Отець] не залишив Мене Самого, бо Я завжди роблю те, що Йому до вподоби!».

«Христос ніколи не відступав від вірності принципам Божого Закону. Він ніколи нічого не робив усупереч волі Свого Отця. Перед ангелами, людьми та демонами Він міг вимовити слова, які з будь-яких інших вуст звучали б богохульно: ″Я завжди роблю те, що Йому до вподоби″ (Від Івана 8:29). День у день протягом трьох років вороги Христа переслідували Його, намагаючись знайти якусь пляму в Його характері. Сатана разом з усім своїм диявольським збіговиськом намагався здолати Його, але вони не знайшли в Ньому нічого, що дало б їм перевагу. Навіть біси були змушені визнати: ″Ти, Святий Божий″». – Свідоцтва для церкви. – Т.8. – С.208.

в. Опишіть щоденну близькість Христа зі Своїм Отцем і те, як ми повинні відображати цей досвід.

Від Івана 15:10: «Якщо будете зберігати Мої заповіді, то перебуватимете в любові Моїй, так само, як Я, зберігши заповіді Мого Отця, перебуваю в Його любові»;

До ефесян 2:4-6: «4 Але Бог, Який багатий на милість, через велику Свою любов, якою нас полюбив, – 5 нас, котрі були мертві через наші переступи, оживив разом із Христом, адже ви спасенні благодаттю, – 6 і воскресив [нас] разом з Ним, і в Ісусі Христі посадив разом на небесах».

«Яким був Ісус у людській природі, такими Бог бажає бачити Його послідовників. Черпаючи в Нього силу, ми повинні жити чистим і благородним життям, яким жив наш Спаситель». – Там саме. – С.289.

«Хоч земне життя Спасителя протікало серед постійної боротьби, воно було сповнене миру і спокою. Незважаючи на те, що розлючені вороги постійно переслідували Його, Він все ж говорив: ″Той, Хто послав Мене, є зі Мною; [Отець] не залишив Мене Самого, бо Я завжди роблю те, що Йому до вподоби!″ (Від Івана 8:29). Жодний прояв людської або диявольської люті нездатний був порушити Його спокій та постійне спілкування з Богом». – Блаженства, промовлені на горі. – С.15, 16.

3. Що повинно було статися з юдейським народом через те, що вони відкинули Ісуса?

4. СВІТЛО ВІДОБРАЖЕНЕ Ср, 14 трав.

а. Коли Христос говорив фарисеям вкрай суворі істини, як Його слова впливали на щирих слухачів? Чому це може підбадьорити нас сьогодні?

Від Івана 8:30: «Коли Він це говорив, багато хто повірив у Нього».

«Христос знав, як діяти спокійно, розумно і зводити нанівець їхні плани щодо Його засудження. Слова Господа були як гострі стріли, які попадали в ціль і ранили серця Його обвинувачів. Щоразу, коли Христос звертався до народу, незалежно від того, чи була Його аудиторія великою чи маленькою, Його слова справляли вплив, який спасає, на душі деяких із Його слухачів. Жодна звістка, яка будь-коли виходила з уст Христа, не була втрачена. Кожне Його слово покладало нову відповідальність на тих, хто його слухав. Служителям, котрі несуть світові останню звістку милості, які щиро проголошують Істину, покладаються на Божу силу, ніколи не треба боятися, що їхні зусилля марні. Ніхто не може сказати, що стріла Істини не потрапила в ціль і не пронизала душі тих, хто її слухає. Хоча жодне людське око не бачило польоту стріли Істини, жодне людське вухо не чуло крику пораненої душі, але Істина безмовно прорізала собі шлях до серця. Бог говорив до душі, і в день останнього суду Божий служитель стоятиме з трофеями викупної благодаті, щоб віддати честь Христу, Котрому належить честь. Бог, Котрий бачить таємне, відкрито винагородить тих, хто сповіщав Істину в Його ім’я». // Ознаки часу, 6 лютого 1896 року.

б. Окрім служителів, хто ще отримує благословення завдяки відображенню Небесного світла?

Псалом 27:1: «Господь – моє світло і моє спасіння. Кого мені боятись? Господь – захисник мого життя. Кого маю лякатись?»;

Псалом 147:15: «Посилає на землю Своє повеління і Його слово миттєво розноситься всюди!»;

Ісаї 55:10, 11: «10 Як дощ і сніг падають з неба і вже назад не повертаються, а зволожують землю, роблячи її родючою, – зрощують рослинність, даючи сівачеві насіння і хліб тому, хто їсть, – 11 саме так буває з Моїм словом, яке виходить з Моїх уст, – воно до Мене не повертається порожнім, але виконує Мою волю, звершуючи те, заради чого Я його послав».

«Людей, не покликаних до служіння, також слід заохочувати працювати для Господа в міру їхніх здібностей. Сотні братів і сестер, котрі ведуть бездіяльне життя, могли б звершувати відповідне служіння для Господа. Несучи Істину в домівки своїх друзів і сусідів, вони могли б зробити велику справу для Господа. Бог не зважає на обличчя. Він використовуватиме смиренних, відданих Йому християн, навіть якщо вони й не здобули ґрунтовної освіти. Нехай ці люди беруть участь у служінні на Його ниві, йдучи до кожної домівки і проголошуючи людям Істину. Якщо вони скромні, розсудливі й благочестиві, то, сидячи біля каміна, вони зможуть зробити більше для задоволення реальних потреб сімей, аніж пресвітер чи проповідник». – Свідоцтва для церкви. – Т.7. – С.21.

4. Як щирі душі реагують на Христа – і в той час, і зараз?

5. РОБОТА В ПОРІВНЯННІ ЗІ СВОБОДОЮ Чт, 15 трав.

а. Що Ісус сказав юдеям, котрі прийняли Його?

Від Івана 8:31, 32: «31 Тож промовив Ісус до тих юдеїв, які повірили в Нього: Якщо ви будете перебувати в Моєму слові, тоді справді будете Моїми учнями 32 і пізнаєте істину, а істина вас вільними зробить!».

І на відміну від цього, чому невіруючі юдеї не змогли зрозуміти єдину умову, яка може зробити нас вільними від гріха?

Від Івана 8:33-36: «33 Вони відповіли Йому: Ми є потомством Авраама і не були ні в кого й ніколи невільниками. То як же Ти кажеш, що станемо вільними? 34 Відповів їм Ісус: Знову й знову запевняю вас, що кожний, хто чинить гріх, є невільником гріха. 35 Але невільник не залишається в домі навіки; Син же залишається навіки. 36 Отже, якщо Син визволить вас, то справді будете вільні».

«[Фарисеї] перебували в найстрашнішому рабстві – у полоні злого духа.

Кожна душа, котра не бажає віддати себе Богові, перебуває під владою іншої сили і собі не належить. Вона може говорити про волю, залишаючись насправді найжалюгіднішим рабом; їй не дозволено бачити красу Істини, тому що її розум поневолений сатаною. У той час, як така людина тішить себе думкою, нібито керується власним переконанням, насправді ж кориться волі князя темряви. Христос прийшов, щоб зняти рабські кайдани гріха з душі.

У роботі викуплення немає примусу. Не застосовується тут і зовнішня сила. Під впливом Божого Духа людина вільна вибирати, кому служити. Зміна, яка відбувається внаслідок підкорення душі Христові, є проявом свободи в найвищому розумінні слова. Відмова від гріха – це справа самої душі. Звичайно, ми не можемо самі звільнитися з-під влади сатани, але якщо бажаємо бути вільними від гріха, розуміючи свою велику потребу і благаючи про силу згори, тоді зусилля нашої душі зливаються з Божественною силою Святого Духа і ми, виконуючи власну волю, фактично виконуємо Божу волю.

Однак свобода людини можлива лише за однієї умови: людина повинна стати єдиною з Христом. ″Істина вас вільними зробить″, і тією Істиною є Христос. Гріх може перемогти лише через ослаблення розуму і знищення свободи душі. Підкорення Богові – це відновлення істинної слави і гідності людини. Божий Закон, якому ми підкоряємося, – це ″Закон свободи″ (Якова 2:12)». – Бажання віків. – С.466.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ Пт, 16 трав.

1. Поясніть значення слів Симеона стосовно Ісуса.

2. Опишіть ставлення книжників та фарисеїв до Христа.

3. Що повинно було статися з юдейським народом через те, що вони відкинули Ісуса?

4. Як щирі душі реагують на Христа – і в той час, і зараз?

5. Поясніть поняття «свобода» у світлі євангельської Істини.