Щоденні біблійні уроки

«Щоб Авраамове благословення в Ісусі Христі поширилося на поган, щоб обітницю Духа прийняти нам вірою» (До галатів 3:14).

«До створення землі був укладений заповіт, який говорить про те, що ті, хто слухняні, ті, хто завдяки рясній милості стали святими характером і бездоганними перед Богом, будуть дітьми Божими. Цей заповіт, який укладений від вічності, був даний Авраамові за сотні років до Приходу Христа». – Основи християнського виховання. – С.403.

Додаткові матеріали для вивчення: Патріархи і пророки. – С.363-373.

Неділя 7 листопада

1.  ХРИСТОС У ПАТРІАРХАЛЬНІ ЧАСИ

а. Звертаючись до галатів, які перебували під впливом прихильників юдаїзму, як Павло представив зв'язок між Авраамом, котрого всі євреї вважали своїм батьком за родоводом, і Христом?

До Галатів 3:6-8: 6 Так як Авраам був увірував в Бога, і це залічено за праведність йому. 7 Тож знайте, що ті, хто від віри, то сини Авраамові. 8 І Писання, передбачивши, що вірою Бог виправдає поган, благовістило Авраамові: Благословляться в тобі всі народи!

«Не тільки в час Приходу Спасителя, а й упродовж усіх віків після гріхопадіння й обіцяного відкуплення «Бог у Христі примирив із Собою світ» (2 до коринтян 5:19). Христос був Основою і Центром системи жертвоприношення як за часів патріархів, так і в юдейські часи. З часу гріхопадіння наших прабатьків між Богом та людством не існувало прямого зв’язку. Отець віддав увесь світ до рук Христа, щоб через Його посередницьке служіння викупити людину та відстояти авторитет і святість Божого Закону. Усяке спілкування між Небом і грішним людством здійснюється через Христа». – Патріархи і пророки. – С.366.

б. Хто благословляється на відміну від тих, котрі проклинаються?

До Галатів 3:9, 10: 9 Тому ті, хто від віри, будуть поблагословлені з вірним Авраамом. 10 А всі ті, хто на діла Закону покладається, вони під прокляттям. Бо написано: Проклятий усякий, хто не триває в усьому, що написано в книзі Закону, щоб чинити оте!

1. Де був Христос в епоху Старого Заповіту?

Понеділок 8 листопада

2.  ХРИСТОС І ДВА ЗАКОНИ

а. Поясніть зв'язок між Христом і Його вічним моральним законом Десяти Заповідей.

Ісаї 42:21: 21 Господь захотів був того ради правди Своєї, збільшив та прославив Закона.

До Галатів 3:11-14: 11 А що перед Богом Законом ніхто не виправдується, то це ясно, бо праведний житиме вірою. 12 А Закон не від віри, але хто чинитиме те, той житиме ним. 13 Христос відкупив нас від прокляття Закону, ставши прокляттям за нас, бо написано: Проклятий усякий, хто висить на дереві, 14 щоб Авраамове благословення в Ісусі Христі поширилося на поган, щоб обітницю Духа прийняти нам вірою.

«Божий Закон існував ще до створення людини. Він був пристосований до умов існування святих істот; навіть ангели перебували в послуху йому. Після гріхопадіння принципи праведності залишилися незмінними; ніщо не було вилучено із Закону, жодне з його святих установлень не могло бути покращено. І як він існував від початку, так існуватиме і протягом наступних нескінченних віків...

На підставі Закону, якому підкоряються ангели, котрий вимагає чистоти найпотаємніших думок, бажань та намірів і установлення якого «кріпкі на вічні віки» (Псалом 111:8), буде здійснений суд над усім світом у день Божий, котрий швидко наближається». – Вибрані вісті. – Кн.1. – С.220.

«Христос і Отець, стоячи поруч на горі, з урочистою величчю виголосили Десять Заповідей». – Євангелизм. – С.616.

«Якби Божий Закон можна було скасувати або змінити, тоді Христові не треба було б страждати за наслідки наших переступів. Він прийшов пояснити ставлення Закону до людини і на прикладі власного життя виявити послух його Заповідям». – Бажання віків. – С.307, 308.

б. Поясніть контраст у церемоніальному законі, який вказував на жертовного Агнця Божого.

До Євреїв 9:27, 28 (перша частина): 27 І як людям призначено вмерти один раз, потім же суд, 28 так і Христос один раз був у жертву принесений, щоб понести гріхи багатьох,

До Євреїв 10:1, 4-10: Бо Закон, мавши тільки тінь майбутнього добра, а не самий образ речей, тими самими жертвами, що завжди щороку приносяться, не може ніколи вдосконалити тих, хто приступає. 4 бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи! 5 Тому то, входячи в світ, Він говорить: Жертви й приношення Ти не схотів, але тіло Мені приготував. 6 Цілопалення й жертви покутної Ти не жадав. 7 Тоді Я сказав: Ось іду, в звої книжки про Мене написано, щоб волю чинити Твою, Боже! 8 Він вище сказав, що жертви й приносу, та цілопалення й жертви покутної, які за Законом приносяться, Ти не жадав і Собі не вподобав. 9 Потому сказав: Ось іду, щоб волю Твою чинити, Боже. Відміняє Він перше, щоб друге поставити. 10 У цій волі ми освячені жертвоприношенням тіла Ісуса Христа один раз.

«Було дано також обітницю про Спасителя і призначено жертвоприношення, які вказували на смерть Христа як на величну Жертву за гріх. Але якби Божий Закон ніколи не порушувався, то не існувало б смерті, і не було б потреби у Спасителі, а отже, не було б потреби і в жертвах». – Патріархи і пророки. – С.363.

«Багато хто намагається звести ці дві системи в одну; вдаючись до віршів, у яких йдеться про церемоніальний закон, ці люди силкуються довести, що моральний Закон скасований; але це ні що інше, як спотворення Писань. Різниця між двома системами велика й очевидна. Церемоніальний закон складався з прообразів, які вказували на Христа, Його жертву і священство. Євреї повинні були виконувати всі ритуали закону з його жертвами й обрядами доти, доки прообраз не зустрінеться з реальністю, що стало можливим через смерть Христа, – Божого Агнця, Який узяв на Себе гріхи всього світу. Відтоді всі жертвоприношення повинні були припинитися». – Там саме. – С.365.

2. У чому полягає різниця між моральним і церемоніальним законами?

Вівторок 9 листопада

3.  БЛАГОДАТЬ

а. Коли заповіт благодаті вперше знадобився і відразу був наданий, вказуючи на прийдешнього Спасителя?

Буття 3:9-11, 14, 15, 21: 9 І закликав Господь Бог до Адама, і до нього сказав: Де ти? 10 А той відповів: Почув я Твій голос у раю і злякався, бо нагий я, і сховався. 11 І промовив Господь: Хто сказав тобі, що ти нагий? Чи ти не їв з того дерева, що Я звелів був тобі, щоб ти з нього не їв? 14 І до змія сказав Господь Бог: За те, що зробив ти оце, то ти проклятіший над усю худобу, і над усю звірину польову! На своїм череві будеш плазувати, і порох ти їстимеш у всі дні свойого життя. 15 І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п'яту. 21 І зробив Господь Бог Адамові та жінці його одежу шкуряну і зодягнув їх.

«Ще до того як з’явився гріх, Спаситель уже був». – Бажання віків. – С.210.

«Заповіт благодаті вперше був укладений з людиною в Едені; після гріхопадіння людина отримала Божественну обітницю про те, що насіння жінки зітре змієві голову. Цей заповіт пропонував усім людям прощення та зміцнюючу Божу благодать для послуху в майбутньому через віру в Христа. Він також обіцяв їм вічне життя за умови збереження вірності Божому Законові. Таким чином патріархи отримали надію на спасіння». – Патріархи і пророки. – С.370.

б. Яким чином цей заповіт був оновлений з Авраамом? Коли він був утверджений?

Буття 22:18: 18 І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу.

До Галатів 3:14-18: 14 щоб Авраамове благословення в Ісусі Христі поширилося на поган, щоб обітницю Духа прийняти нам вірою. 15 Браття, кажу я по-людському: навіть людського затвердженого заповіту ніхто не відкидає та до нього не додає. 16 А обітниці дані були Авраамові й насінню його. Не говориться: і насінням, як про багатьох, але як про одного: і Насінню твоєму, яке є Христос. 17 А я кажу це, що заповіту, від Бога затвердженого, Закон, що прийшов по чотириста тридцяти роках, не відкидає, щоб обітницю він зруйнував. 18 Бо коли від Закону спадщина, то вже не з обітниці; Авраамові ж Бог дарував із обітниці.

«Авраам… вірив, що Христос може дати прощення гріхів. Ця віра була зарахована йому в праведність. Заповіт із Авраамом також підтримував авторитет Божого Закону. Господь з'явився Авраамові зі словами: «Я Бог Всемогутній! Ходи перед лицем Моїм, і будь непорочний!» (Буття 17:1). Ось яким було Боже свідчення про Його вірного слугу: «Авраам послухав Мого голосу, і виконував те, що виконувати Я звелів: заповіді Мої, постанови й закони Мої» (Буття 26:5). І Господь об’явив йому: «І Я складу заповіта Свого поміж Мною та поміж тобою, і поміж твоїм потомством по тобі на їхні покоління на вічний заповіт, що буду Я Богом для тебе й для нащадків твоїх по тобі» (Буття 17:7 – виділено автором).

Хоч цей заповіт був укладений з Адамом і відновлений з Авраамом, він не міг бути утвердженим до смерті Христа. Він існував як Божа обітниця з того часу, як було вперше згадано про викуплення; його приймали вірою, але після того, як заповіт був затверджений Христом, він став називатися новим заповітом. Основою цього заповіту є Божий Закон, а сам заповіт – лише засобом, за допомогою якого люди знову могли перебувати в гармонії з Божественною волею, бути слухняними Божому Закону». – Там саме. – С.370, 371.

3. Як довго існував новий заповіт і чому він названий «новим»?

Середа 10 листопада

4.  ДВА ЗАПОВІТИ

а. Яким був «старий заповіт», хто його порушив і чому на нього не можна було покладатися?

Вихід 24:6-8: 6 І взяв Мойсей половину крови, і вилив до мідниць, а другу половину тієї крови вилив на жертівника. 7 І взяв він книгу заповіту, та й відчитав вголос народові. А вони сказали: Усе, що говорив Господь, зробимо й послухаємо! 8 І взяв Мойсей тієї крови, і покропив на народ, та й сказав: Оце кров заповіту, що Господь уклав із вами про всі оці речі!

Вихід 32:1, 31: І побачив народ, що загаявся Мойсей зійти з гори. І зібрався народ проти Аарона, та й сказали до нього: Устань, зроби нам богів, що будуть ходити перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів був нас із єгипетського краю, ми не знаємо, що сталось йому. 31 І вернувся Мойсей до Господа та й сказав: О, згрішив цей народ великим гріхом, вони зробили собі золотих богів!

«Інша угода, названа в Писанні «старим заповітом», була укладена між Богом та Ізраїлем на Синаї і затверджена кров'ю жертви...

У час своєї неволі народ великою мірою втратив знання про Бога та принципи, закладені в основу заповіту з Авраамом...

Проводячи життя серед ідолопоклонства та аморальності, вони не мали правдивого уявлення про Божу святість і надзвичайну гріховність власних сердець; про свою абсолютну неспроможність власними силами дотримуватися Божого Закону; про потребу в Спасителі. Усього цього їм треба було навчитись.

Бог привів їх до Синаю, явив там Свою славу, дав Закон з обітницею великого благословення за умови послуху. «Коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого, то... ви станете Мені царством священиків та народом святим» (Вихід 19:5, 6). Люди не усвідомлювали власної гріховності, не розуміли, що без Христа не зможуть виконувати Божий Закон; без вагання вони уклали заповіт з Богом. Вважаючи, що можуть самі досягти праведності, вони проголосили: «Усе, що говорив Господь, зробимо й послухаємо!» (Вихід 24:7). Ізраїльтяни були свідками того, як у страхітливій величі проголошувався Закон, тремтіли від жаху біля підніжжя гори; однак минуло лише декілька тижнів після того, як вони порушили заповіт з Богом, поклоняючись литому ідолові. Розірвавши заповіт, вони вже не могли розраховувати на Божу прихильність». – Патріархи і пророки. – С.371, 372.

б. Яким чином Господь милостиво оновив перший заповіт, який був даний Авраамові, назвавши його «новим» заповітом?

Єремії 31:33, 34: 33 Бо це ось отой Заповіт, що його по цих днях складу з домом Ізраїля, каже Господь: Дам Закона Свого в середину їхню, і на їхньому серці його напишу, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть народом! 34 І більше не будуть навчати вони один одного, і брат свого брата, говорячи: Пізнайте Господа! Бо всі будуть знати Мене, від малого їхнього й аж до великого їхнього, каже Господь, бо їхню провину прощу, і не буду вже згадувати їм гріха!

Псалом 40:9: Твою волю чинити, мій Боже, я хочу, і Закон Твій у мене в серці.

«Той самий Закон, котрий був написаний на кам’яних таблицях, закарбовується Святим Духом на скрижалях серця. Замість намагання досягти власної праведності, ми приймаємо праведність Христа. Його Кров очищує нас від наших гріхів. Його послух приймається замість нашого. Після того серце, відновлене Святим Духом, приноситиме «плоди Духа». Благодаттю Христовою ми житимемо в послусі Божому Законові, записаному в наших серцях. Маючи Христового Духа, ми будемо наслідувати Його вчинки». – Там саме. – С.372.

4. За допомогою чого ми стаємо здатними дотримуватися морального Закону святого Бога?

Четвер 11 листопада

5.  ХРИСТОС, ЯКИЙ СЯЄ ЗСЕРЕДИНИ

а. Як Новий Заповіт описує цей заповіт благодаті для нас сьогодні?

До Євреїв 8:10-13: 10 Оце Заповіт, що його Я складу по тих днях із домом Ізраїлевим, говорить Господь: Покладу Я Закони Свої в їхні думки, і на їхніх серцях напишу їх, і буду їм Богом, вони ж будуть народом Моїм! 11 І кожен не буде навчати свого ближнього, і кожен брата свого, промовляючи: Пізнай Господа! Усі бо вони будуть знати Мене від малого та аж до великого з них! 12 Буду бо Я милостивий до їхніх неправд, і їхніх гріхів не згадаю Я більш! 13 Коли ж каже Новий Заповіт, то тим назвав перший старим. А що порохнявіє й старіє, те близьке до зотління.

Якова 2:18-23: 18 Але скаже хтонебудь: Маєш ти віру, а я маю діла; покажи мені віру свою без діл твоїх, а я покажу тобі віру свою від діл моїх. 19 Чи віруєш ти, що Бог один? Добре робиш! Та й демони вірують, і тремтять. 20 Чи хочеш ти знати, о марна людино, що віра без діл мертва? 21 Авраам, отець наш, чи він не з діл виправданий був, як поклав був на жертівника свого сина Ісака? 22 Чи ти бачиш, що віра помогла його ділам, і вдосконалилась віра із діл? 23 І здійснилося Писання, що каже: Авраам же ввірував Богові, і це йому зараховане в праведність, і був названий він другом Божим.

«Авраам вірив Богові. Звідкіля ми знаємо, що він вірив? Його вчинки свідчили про характер його віри, і його віра зарахована йому в праведність.

Сьогодні ми потребуємо віри Авраама, щоб розсіяти темряву, яка згущується навколо нас, і яка не дозволяє проникнути ніжному світлові Божої любові і затримує духовне зростання. Наша віра повинна бути сповнена добрими вчинками, бо віра без справ мертва. Кожен виконаний обов’язок, кожна принесена в Ім'я Ісуса жертва щедро винагороджуються. За кожен виконаний обов'язок Бог обіцяє і посилає благословення». – Відображаючи Христа. – С.79.

«Сила перетворення благодаті Христа формує характер того, хто віддає себе на служіння Христу. Сповнена Духом Спасителя, така людина готова зректися себе, взяти гріх і йти на будь-яку жертву заради Господа. Тепер вона не може залишатися байдужою до тих, котрі гинуть навколо неї. Її власне «я» відійшло на задній план. Вона стала новим творивом у Христі, і в її житті вже не залишається місця самовдоволенню...

Чи достатньо глибоко ви усвідомили цінність жертви, яка була принесена на Голгофському хресті, щоб захотіти підпорядкувати всі інші інтереси справі спасіння душ? Те ж безмежне бажання спасати грішників, яке було характерне для життя Спасителя, властиве і кожному Його істинному послідовникові. Християнин не хоче жити тільки для себе. Він з радістю віддає все, що у нього є, і всього себе на служіння Господу. Він керується невимовним бажанням здобувати душі для Христа. Людям, які не мають такого бажання, варто подумати про власне спасіння і молитися про дух служіння». – Свідоцтва для Церкви. – Т.7. – С.9, 10.

5. Що ви поясните людині, яка звинувачує вас у тому, що ви перебуваєте «під законом»?

П'ятниця 12 листопада

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1. Де був Христос в епоху Старого Заповіту?

2. У чому полягає різниця між моральним і церемоніальним законами?

3. Як довго існував новий заповіт і чому він названий «новим»?

4. За допомогою чого ми стаємо здатними дотримуватися морального Закону святого Бога?

5. Що ви поясните людині, яка звинувачує вас у тому, що ви перебуваєте «під законом»?