Щоденні біблійні уроки

«А все, що давніше написане, написане нам на науку, щоб терпінням і потіхою з Писання ми мали надію» (До римлян 15:4).

«Ісус прийшов у цей світ, щоб спасти Свій народ від їхніх гріхів. Він не спасе нас у наших гріхах, тому що Він не служитель гріха. Ми повинні відгукнутися на Божественний заклик Христа, покаятися у своїх гріхах і об’єднатися з Христом, як гілка об’єднується з виноградиною». Ознаки часу, 15 лютого 1892 року.

Додаткові матеріали для вивчення: Патріархи і пророки. – С.63-70.

Неділя 29 січня

1.  УРОКИ З ІСТОРІЇ

а. Яка головна причина того, що нам потрібно вивчати історію, особливо священну історію?

Екклезіяста 3:15: «Що є, то було вже воно, і що статися має – було вже, бо минуле відновлює Бог!».

«Усі релігійні реформаторські рухи, за допомогою яких Бог у всі часи здійснював Свою справу на землі, разюче подібні між собою. Принципи взаємовідносин Бога з людьми завжди одні й ті самі. Важливі за своїм значенням рухи теперішнього часу багато в чому повторюють подібні рухи минулого, а досвіди Церкви минулих столітть – дорогоцінні уроки для наших днів». – Велика боротьба. – С.343.

б. Оскільки вивчення історії передає нам надію Євангелії (До римлян 15:4), що ця надія пропонує хворим гріхом душам?

До римлян 1:16: «Бо я не соромлюсь Євангелії, бож вона – сила Божа на спасіння кожному, хто вірує, перше ж юдеєві, а [потім] гелленові»;

Від Луки 19:10: «Син бо Людський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!».

«Кожна частина Біблії Богом надхнена і є корисною. Старому Заповіту варто приділяти стільки ж уваги, скільки приділяється Новому Заповіту. Уважно вивчаючи Старий Заповіт, ми знайдемо на його сторінках цілющі джерела, що б’ють ключем там, де неуважний читач бачить лише пустелю». – Виховання. – С.191.

1. Яким чином принципи біблійної історії застосовні до нашого часу?

Понеділок 30 січня

2.  ДОСКОНАЛІСТЬ ТВОРІННЯ

а. Яким характером володіли перші чоловік і жінка, коли щойно вийшли з рук свого Творця?

Буття 1:31: «І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, – вельми добре [воно]! І був вечір, і був ранок, – день шостий»;

Екклезіяста 7:29: «Крім того, поглянь, що знайшов я: що праведною вчинив Бог людину, та вигадок усяких шукають вони!».

«У людині втілився образ Божий, вона уподібнювалась до Нього і зовні, і за своїм характером. Один лише Христос є «образом істоти» Отця (До євреїв 1:3), однак людина створена за Божою подобою. Її природа перебувала в гармонії з Божою волею, розум був здатний збагнути Божественні істини; почуття були чистими, а пристрасті та бажання підкорялися розуму. Людина була святою і щасливою, оскільки мала Божу подобу і жила в цілковитому послусі Його волі». – Патріархи і пророки. – С.45.

б. Що було потрібно для того, щоб людський рід залишався в цьому досконалому стані та жив вічно?

Буття 2:16, 17: «16 І наказав Господь Бог Адамові, кажучи: «Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти. 17 Але з дерева знання добра й зла – не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!».

«Христос не занижує вимог Закону. Його безпомильні твердження вказують на послух цим вимогам як умову вічного життя; ця ж умова вимагалася від Адама до гріхопадіння. І тепер Господь очікує від людини не менше, ніж очікував від неї в раю, – досконалого послуху, бездоганної праведності. Вимога заповіту благодаті залишається такою ж певною, як і встановлена в Едені, тобто гармонія з Божим Законом святим, праведним і добрим». – Наочні уроки Христа. – С.391.

в. Оскільки людина зазнала поразки/згрішила (Буття 3), якими були наслідки не лише для наших прабатьків, але й для всього людства?

До римлян 5:12: «Тому то, як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили»;

До римлян 6:23: «Бо заплата за гріх – смерть, а дар Божий – вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім!».

«Послухом Божому Законові людина ніби відгороджена від будь-якого зла. Той, хто руйнує цю поставлену Богом огорожу в якомусь місці, буде позбавлений її сили захисту; цим самим він відкриває доступ ворогові, який, ввійшовши, завдає руйнівної шкоди, спричиняючи навіть загибель.

Наші прабатьки наважилися знехтувати Божою волею в одному-єдиному пункті і цим відчинили ворота, через які гріх прийшов у світ. Кожний, хто наслідуватиме їхній приклад, пожне той самий наслідок. Усі вимоги Божого Закону ґрунтуються на Його любові, і тому кожний, хто ухиляється від заповідей, сам винен у своєму нещасті й загибелі». – Блаженства, промовлені на горі. – С.52.

2. Яка вимога з часів Еденського раю свідчить, що Бог не змінюється?

Вівторок 31 січня

3.  ВИЗНАЧЕННЯ ГРІХА

а. Звідки ми знаємо, що гріх Адама включав порушення Божого Закону?

До римлян 7:7: «Що ж скажемо? Чи Закон – то гріх? Зовсім ні! Але я не пізнав гріха, як тільки через Закон, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: Не пожадай»;

порівняйте з Вихід 20:17: «Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!»;

1 Івана 3:4: «Кожен, хто чинить гріх, чинить і беззаконня. Бо гріх – то беззаконня» («Кожен, хто чинить гріх, порушує закон; і гріх є порушенням закону» переклад з англ.).

«Чимало з тих, котрі навчають, ніби Божий Закон є необов’язковим для людини, стверджують, що неможливо виконати усі його вимоги. Але якби це було так, то чому ж Адам поніс покарання за переступ? Через гріх наших прабатьків світ сповнився провиною та сумом, і якби не доброта й милість Божа, людство й надалі перебувало б у небезпеці та відчаї. Нехай ніхто не ошукує себе: «Бо заплата за гріх – смерть» (До римлян 6:23). І тепер також не можна безкарно порушити Божий Закон, як і тоді, коли був винесений вирок батькові людського роду». – Патріархи і пророки. – С.61.

«Без Закону люди не мають правильного уявлення про чистоту та святість Бога та про свою власну вину і нечистоту. Вони не увсідомлювали б власної гріховності й не відчули би потреби в розкаянні. Без усвідомлення того, що вони є порушниками Божого Закону, вони не відчували б потреби у викупній Крові Христа. Вони приймали б надію на спасіння без докорінної переміни серця і реформації життя. Саме тому спостерігається багато випадків поверхневого навернення, коли до Церкви приєднується багато людей, які не мають тісного зв’язку єднання з Христом». – Велика боротьба. – С.468.

б. Коли ми читаємо ці вірші, як Біблія показує, що Ісус дійсно прийшов спасти нас від порушення Закону?

Від Матвія 1:21: «І вона вродить Сина, ти ж даси Йому йменна Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів».

«Ісус помер, щоб спасти Свій народ від їхніх гріхів, а спасіння у Христі означає припинення порушення Божого Закону та звільнення від усякого гріха; жодне серце, котре плекає ворожнечу проти Божого Закону, не перебуває в гармонії з Христом, Котрий постраждав на Голгофі, щоб виправдати і піднести Закон перед Всесвітом». – Віра і діла. – С.95.

«Ми маємо чудового Друга в Особі Ісуса, Котрий прийшов, щоб спасти Свій народ від порушення Закону. Що таке гріх? Єдине визначення гріха – це те, що він є порушенням Закону. Тоді приходить Ісус Христос, і наділяє нас Своєю праведністю; ми не можемо перемогти своїми силами – це можливо лише вірою в Нього. Якщо ви повірите в Ісуса Христа, то знайдете Його сьогодні. Ви повинні вірити, що Він є вашим Спасителем зараз і що Він зараховує вам Свою праведність, тому що Він помер, і тому що Він був слухняний кожній вимозі цього порушеного Божого Закону. Якщо ви вчините так, то матимете пізнання про Ісуса Христа, котре спасає. Адам і Єва втратили Еден, бо порушили цей Закон, а ви втратите Небо, якщо порушите його». – Еллен Г. Уайт. Матеріали 1888 року. – С.128.

3. Якою є мета Приходу Ісуса в цей світ щодо проблеми гріха?

Середа 1 лютого

4.  ОТЕЦЬ УСІХ ВІРУЮЧИХ

а. Чому старозавітний патріарх Авраам відомий як отець усіх віруючих?

До галатів 3:6-9: «6 Так як Авраам «був увірував в Бога, – і [це] залічено за праведність йому». 7 Тож знайте, що ті, хто від віри, – то сини Авраамові. 8 І Писання, передбачивши, що вірою Бог виправдає поган, благовістило Авраамові: «Благословляться в тобі всі народи!» 9 Тому ті, хто від віри, будуть поблагословлені з вірним Авраамом».

«Випробування Авраама було найсуворішим випробуванням, яке тільки може випасти на долю людини. Якби він не витримав його, то ніколи не був би записаний як отець усіх віруючих. Якби він ухилився від Божого повеління, світ втратив би надихаючий приклад беззаперечної віри та покори. Був даний урок, сяючий крізь усі віки, щоб ми могли навчитися того, що немає нічого надто дорогоцінного, щоб віддати його Богові. Саме тоді, коли ми дивимося на кожен дар як на Господній, який ми повинні використовувати у служінні Йому, ми отримуємо Небесне благословення. Поверніть Богові довірене вам володіння, і вам буде довірено більше. Тримаючи ваше майно при собі, ви не отримаєте нагороди в цьому житті і втратите нагороду майбутнього життя». – Біблійний коментар АСД [з коментарів Е.Г. Уайт]. – Т.1. – С.1094.

«Місце, де був споруджений храм, уже довгий час вважалося святим. Саме тут Авраам, батько всіх вірних, підкоряючись наказові Єгови, засвідчив про свою готовність принести в жертву єдиного сина. Тут Бог відновив з Авраамом заповіт благословення, в якому містилася чудова месіанська обітниця про викуплення людства через жертву Сина Всевишнього». – Пророки і царі. – С.37.

б. Як обітниця про насіння показує проповідь Євангелії навіть за часів Авраама?

Буття 22:15-18: «15 А Ангол Господній із неба озвався до Авраама подруге, 16 і сказав: «Клянуся Собою, – [це] слово Господнє, – тому, що вчинив ти цю річ, і не пожалів був сина свого, одинака свого, 17 то благословляючи, Я поблагословлю тебе, і розмножуючи, розмножу потомство твоє, немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря. І потомство твоє внаслідує брами твоїх ворогів. 18 І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу»;

До галатів 3:16: «А обітниці дані були Авраамові й насінню його. Не говориться: «і насінням», як про багатьох, але як про одного: «і Насінню твоєму», яке є Христос».

«Саме цей заповіт був оновлений з Авраамом через обітницю: «І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу» (Буття 22:18). І ця обітниця вказувала на Христа. Авраам розумів це (див. До галатів 3:8, 16) і вірив, що Христос може дати прощення гріхів. Ця віра була зарахована йому в праведність. Заповіт із Авраамом також підтримував авторитет Божого Закону». – Патріархи і пророки. – С.370.

в. Чому Авраам був виділений як отримувач Євангелії, а багато інших людей за його часів – ні?

Буття 26:5: «Через те, що Авраам послухав Мого голосу, і виконував те, що виконувати Я звелів: заповіді Мої, постанови й закони Мої»;

Якова 2:19-24: «19 Чи віруєш ти, що Бог один? Добре робиш! Та й демони вірують, – і тремтять. 20 Чи хочеш ти знати, о марна людино, що віра без діл – мертва? 21 Авраам, отець наш, – чи він не з діл виправданий був, як поклав був на жертівника свого сина Ісака? 22 Чи ти бачиш, що віра помогла його ділам, і вдосконалилась віра із діл? 23 І здійснилося Писання, що каже: «Авраам же ввірував Богові, і [це] йому зараховане в праведність, і був названий він другом Божим». 24 Отож, чи ви бачите, що людина виправдується від діл, а не тільки від віри?».

«Авраам повірив Богові. Звідки ми знаємо, що він повірив? Його діла свідчили про характер його віри, і його віра зарахувалась йому у праведність». – Біблійний коментар АСД [з коментарів Е.Г. Уайт]. – Т.7. – С.936.

4. Як віра Авраама проявилася в його вчинках?

Четвер 2 лютого

5.  ЗАКОН У РЕШТІ ЧАСТИНИ СТАРОГО ЗАПОВІТУ

а. Які інші приклади ми маємо про те, що Закон існував до того, як Бог буквально проголосив його на горі Сінай (Повторення Закону 5:22-26)?

Вихід 15:26: «І сказав Він: «Коли дійсно будеш ти слухати голосу Господа, Бога твого, і будеш робити слушне в очах Його, і будеш слухатися заповідей Його, і будеш виконувати всі постанови Його, то всю хворобу, що Я поклав був на Єгипет, не покладу на тебе, бо Я – Господь, Лікар твій!»;

Вихід 16:28: «І сказав Господь до Мойсея: «Аж доки ви будете відмовлятися виконувати заповіді Мої та закони Мої?».

«Щотижня під час довгих років блукань пустелею ізраїльтяни були свідками потрійного чуда, яке мало закарбувати в їхній свідомості святість суботнього дня: шостого дня випадала подвійна кількість манни; сьомого дня манна не падала, а частина, призначена для суботи, зберігалася свіжою й солодкою, якщо ж її залишали на будь-який інший день, – вона псувалась і ставала непридатною для вживання.

В усьому, що пов’язане з манною, бачимо переконливий доказ того, що субота, як це намагається дехто довести, не встановлена в час проголошення Закону, даним на Сінаї. Задовго до того, як ізраїльтяни прийшли до Сінаю, вони вже знали, що святість суботи є для них обов’язковою. Обов’язок збирати щоп’ятниці подвійну міру манни, щоб готуючись таким чином до суботнього дня, в який вона не випадатиме, постійно нагадував їм про священну природу дня спокою. І коли хтось виходив збирати манну в суботу, Господь запитував: «Аж доки ви будете відмовлятися виконувати заповіді Мої та закони Мої?» (Вихід 16:28)». – Патріархи і пророки. – С.296, 297.

б. Що, згідно з Божим наміром, мав зробити Ізраїль з усним і письмовим моральним Законом Десяти Заповідей?

Повторення Закону 6:1-9: «1 А оце заповідь, постанови та закони, що наказав Господь, Бог ваш, щоб навчити вас виконувати [їх] у Краї, що ви переходите туди посісти його, 2 щоб ти боявся Господа, Бога свого, щоб пильнувати всіх постанов Його та заповідей Його, що я наказую тобі, ти й син твій, та син твого сина по всі дні життя твого, і щоб були довгі твої дні. 3 І слухай, Ізраїлю, і пильнуй виконувати [це], щоб було добре тобі, і щоб ви сильно розмножились, як прирік був Господь, Бог батьків твоїх, [дати] Край, що тече молоком та медом. 4 «Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш – Господь один! 5 І люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю! 6 І будуть ці слова, що Я сьогодні наказую, на серці твоїм. 7 І пильно навчиш цього синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш. 8 І прив’яжеш їх на ознаку на руку свою, і будуть вони пов’язкою між очима твоїми. 9 І напишеш їх на бічних одвірках дому свого та на брамах своїх».

в. Звідки ми знаємо, що Господь зберігав Свою позицію протягом усього часу до кінця Старого Заповіту?

Малахії 4:4: «Згадайте Закона Мойсея, Мого раба, що йому наказав на Хориві устави й права щодо всього Ізраїля»;

Малахії 3:6: «Бо Я, Господь, не змінююся, тому ви, сини Яковові, не будете знищені».

5. Яким має бути наше ставлення до Божого Закону?

П’ятниця 3 лютого

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1. Яким чином принципи біблійної історії застосовні до нашого часу?

2. Яка вимога з часів еденського раю свідчить, що Бог не змінюється?

3. Якою є мета Приходу Ісуса в цей світ щодо проблеми гріха?

4. Як віра Авраама проявилася в його вчинках?

5. Яким має бути наше ставлення до Божого Закону?