Щоденні біблійні уроки

«Дай мені відчути радість і веселість, – тоді зрадіють скрушені [Тобою] кості... Поверни мені радість Свого спасіння і зміцни в мені Духа слухняності» (Псалом 51:10, 14).

«Бог не вимагає, щоб ми відмовилися від того, що служить для нашого добра. Він завжди діє в інтересах Своїх дітей». – Дорога до Христа. – С.46.

Додаткові матеріали для вивчення: Дорога до Христа. – С.115-126.

Неділя 17 грудня

1.  ПІДКОРЯЮЧИСЬ З РАДІСТЮ

а. Який вид покори приймає Бог і чому?

Второзаконня 28:45-47: «45 [Отак] упадуть на тебе всі ці прокляття. Вони переслідуватимуть тебе і наздоганятимуть тебе, аж поки не знищать тебе [лише] через те, що ти не послухався голосу Господа, свого Бога і не дотримувався Його Заповідей та постанов, які Він тобі заповів. 46 Як ознаки і незвичайні явища вони будуть на тобі й на твоїх нащадках довічно. 47 Через те що ти не служив Господу, своєму Богові, з радістю та в доброті серця, маючи в достатку все».

«Істинна релігія приводить людину до гармонії з Божими законами, – фізичними, розумовими та моральними. Вона навчає самовладанню, спокою, стриманості. Релігія облагороджує розум, виховує витончений смак і освячує свідомість. Вона робить душу причетною до Небесної чистоти. Віра в Божу любов та керівництво Його Провидіння полегшує тягар тривог і турбот. Вона наповнює серце радістю та вдоволенням як у години щастя, так і недолі. Релігійність, безумовно, сприяє покращенню здоров'я, продовженню життя, допомагаючи людям якнайповніше насолоджуватися Божими благословеннями. Вона відкриває для душі невичерпне джерело щастя». – Патріархи і пророки. – С.600.

«О якби всі, хто ще не обрав Христа, могли зрозуміти, що Бог пропонує їм щось незрівнянно краще, аніж те світське, що вони самі для себе шукають. Людина заподіює собі найбільшої шкоди, коли думає і діє усупереч Божій волі. Не можна бути по-справжньому щасливим, йдучи забороненою Богом дорогою. Адже тільки Він знає, що саме для нас краще, і усе робить для нашого добра. Дорога гріха – це дорога страждання й загибелі». – Дорога до Христа. – С.46.

«Бог усім серцем бажає злити на людей щедрі потоки Своєї любові. Він бажає бачити людей, які з радістю виконують Його волю, які цілковито використовують дані їм здібності для служіння Йому, та навчають усіх, хто потрапляє у сферу їхнього впливу, що жити праведно для Христа означає підкорятися Законові». – Виховання дітей. – С.81.

1. Чому радісна покора є частиною християнства?

Понеділок 18 грудня

2.  ПРИРОДНІ РЕЗУЛЬТАТИ

а. Яким чином покора пов'язана з радістю?

Від Івана 14:15: «Якщо любите Мене, ви будете дотримуватися Моїх заповідей»;

Від Івана 15:10, 11: «10 Якщо будете зберігати Мої заповіді, то перебуватимете в любові Моїй, так само, як Я, зберігши заповіді Мого Отця, перебуваю в Його любові. 11 Це Я сказав вам, щоб Моя радість перебувала у вас і щоб ваша радість була повною»;

Притчі Соломона 21:15: «Дотримання правосуддя – радість для праведного і загибель для злочинців» (переклад з англ.).

«Йдучи шляхом покори та обов'язку, ми відчуємо задоволення і навіть радість». – Поради батькам, учителям і студентам. – С.98.

«Основна життєва позиція світських людей полягає в тому, щоб отримувати все можливе з усіх тлінних предметів цього життя. Егоїстична любов до вигоди – ось головний принцип їхнього життя. Але найчистішу радість можна знайти не в багатстві й не там, де панує жадібність, а тільки там, де панує вдоволення і де основним принципом є жертовна любов і вдоволення. Тисячі й тисячі людей, марнують своє життя тим, що потурають пороку, і їхні серця сповнені ремствуванням. Вони є жертвами егоїзму, вони незадоволені марними зусиллями, яких вони докладають для того, щоб задовольнити власні душі догоджанням собі. І на їхніх обличчях відбиток нещастя, і позаду них пустеля, бо вони не приносять добрих плодів». – Свідоцтва для церкви. – Т.3. – С.382.

«Справжнє щастя полягає лише в тому, щоб бути добрим і чинити добро. Найчистішу і найвищу радість відчувають ті, котрі сумлінно виконують свої обов'язки. Жодна чесна праця не є принизливою. Навпаки, ганебна лінь принижує в людині її гідність і змушує її дивитися зверхньо на прості життєві обов'язки. Відмова виконувати ці обов'язки викликає в людині розумове і моральне отупіння, яке з часом гостро відчуватиметься і зрештою зробить її цілком непридатною для корисного життя. У Небесних книгах про цю людину написано такі слова: «Споживач, але не виробник благ». – Вісті для молоді. – С.210, 211.

«Хіба у вашому житті не було світлої радісної пори, коли ваше серце захоплено билося під впливом Божого Духа? Озираючись назад і згадуючи пережите, невже ви не зможете знайти щось приємне? Хіба Божі обітниці, подібно до запашних квітів, не ростуть уздовж вашої дороги? Чому ви не дозволяєте, щоб їхня краса й пахощі наповнили ваше серце радістю?» – Дорога до Христа. – С.117.

б. Поясніть, яким повинно бути християнське ставлення до всіх людей.

До римлян 12:8 (остання частина): «... хто керує, – керуй з ревністю, хто виявляє милосердя, – [нехай робить це] з привітністю»;

Неемії 8:10: «Далі вони сказали людям: Йдіть, їжте ситні страви, пийте солодке і поділіться частиною з тими, в кого нічого немає, адже [це] святий день нашого Господа! І не сумуйте, тому що в Господній радості – ваша сила! ».

«Часто говорять, що Ісус плакав, і невідомо, чи посміхався Він коли-небудь. Наш Спаситель, дійсно, був «Страждальцем, Котрий зазнав болю» (див. Ісаї 53:3). Він відкривав Своє серце для всіх людських прикростей. Але хоча Його життя і було сповнене самозреченням й обтяжене скорботами й турботами, Його дух не був пригніченим. Його обличчя не виражало скорботи чи невдоволення, але завжди свідчило про внутрішній мир. Серце Ісуса було джерелом життя, і куди б Він не приходив, завжди приносив із Собою спокій і мир, радість і щастя». – Дорога до Христа. – С.120.

2. Як знайти справжнє щастя?

Вівторок 19 грудня

3.  ПРАЦЮЮЧИ З РАДІСТЮ

а. Що Бог передбачив у досконалості Едему, щоб зробити наших прабатьків щасливими?

Буття 2:8, 15: «8 І насадив Господь Бог сад на сході Едему, й оселив там людину, яку створив… 15 Узяв Господь Бог людину, і оселив її в Едемському саду, щоб його обробляти та за ним доглядати».

«Жителям Едему був доручений сад, «щоб його обробляти та за ним доглядати». Їхнє заняття не викликало втоми, а було приємним і зміцнювало сили. Бог призначив працю як благословення для людини, заповнюючи її думки, зміцнюючи тіло та розвиваючи здібності. До гріхопадіння Адам знаходив найвище задоволення у своєму святому житті у розумовій та фізичній праці. І коли внаслідок непослуху він був вигнаний зі своєї прекрасної домівки і був змушений обробляти неподатливу землю, аби забезпечити себе хлібом щоденним, ця сама праця, хоча й дуже відмінна від його приємних занять в саду, стала для нього захистом від спокус і джерелом щастя. Хоча праця іноді приносить втому та страждання, ті, хто розцінюють її як прокляття, глибоко помиляються. Багатії часто з презирством ставляться до робітників, але таке ставлення до праці цілком суперечить Божому задумові при створенні людини… Наш Творець, Котрий знає, що потрібно людині для щастя, призначив Адамові працю. Тільки той, хто працює, знаходить справжню радість у житті. Ангели також старанно працюють; вони є Божими служителями для людських синів. У Творця немає місця для лінивих». – Патріархи і пророки. – С.50.

б. Що Ісус прийшов звершити в цьому світі та який вплив справляла на Нього ця робота?

Від Луки 19:10: «Син Людський прийшов знайти та спасти те, що загинуло!»;

Від Луки 15:5-7: «5 І, знайшовши, бере на свої плечі, радіючи, 6 і, прийшовши до хати, він скликає друзів і сусідів, кажучи їм: Радійте зі мною, бо я знайшов мою вівцю, яка загубилася! 7 Кажу вам, що за одного грішника, який кається, радість на небі буде [більша], ніж за дев’яноста дев’ятьма праведниками, які не потребують покаяння».

«Незабаром ми зустрінемося з нашим Господом, і який звіт дамо Йому про те, як ми використовували наш час, таланти, вплив і майно? Наша радість повинна полягати в роботі спасіння душ». – Свідоцтва для церкви. – Т.5. – С.481.

«Усі, хто присвячують своє життя Христоподібному служінню, пізнають значення справжнього щастя. Їхні інтереси та їхні молитви сягають далеко за межі їхнього особистого «я». Намагаючись допомогти іншим, вони зростають самі. Знайомлячись із найбільш грандіозними планами та найзахопливішими досвідами та переживаннями, як вони можуть не зростати, коли самі стають Божественними каналами світла та благословення? Такі люди отримують мудрість з Неба. Вони дедалі більше ототожнюються з Христом і всіма Його планами. У такому стані немає місця для духовного застою. Честолюбні амбіції та своєкорисливість постійно витісняються всепоглинаючими інтересами та піднесеними прагненнями, що належать до високої та святої діяльності». – Там саме. – Т.9. – С.42.

3. Як корисна робота пов'язана з почуттям задоволеності та щастя?

Середа 20 грудня

4.  СТРАЖДАЮЧИ З РАДІСТЮ

а. Чого ми можемо очікувати в цьому світі як результату нашого християнського життя? Які почуття це повинно викликати в нас і чому?

2 до Тимофія 3:12: «Адже всі, хто в Ісусі Христі бажає жити благочестиво, будуть переслідувані»;

1 Петра 4:12, 13: «12 Любі! Не дивуйтеся вогневі, що трапляється вам для вашого випробування, – наче якомусь дивному випадкові; 13 але радійте, що ви є учасниками Христового страждання, щоб і при з’явленні Його слави ви раділи та веселилися».

«Випробування є частиною нашого морального виховання. З їхньою допомогою ми можемо здобути найцінніші уроки і отримати найцінніші якості, якщо наблизимося до Бога і все витримаємо з Його силою». – Нариси життя. – С.265, 266.

«Світлий і радісний аспект нашої релігії представлятимуть усі, котрі щодня присвячують себе Богові. Нам не слід зневажати Бога своїми скорботними розповідями про випробування, які здаються сумними. Усі випробування, що даються для нашого виховання, принесуть радість. Усе духовне життя буде піднесеним, надихаючим, облагородженим та буде сповнене пахощів добрих слів і вчинків». – Свідоцтва для церкви. – Т.6. – С.365, 366.

б. Як ми повинні реагувати, коли незаслужено страждаємо? Що підтримує нас у цій боротьбі?

1 Петра 2:20: «Адже яка честь, коли зазнаєте покарання за провини? Але коли терпите й страждаєте, роблячи добро, – це благодать перед Богом»;

До євреїв 12:2: «Дивлячись на Проводиря і Вершителя віри, на Ісуса, Який, незважаючи на сором, замість належної Йому радості перетерпів хрест і сів праворуч Божого престолу».

в. Про що ми повинні пам'ятати в найпохмуріші моменти життя і чому?

Від Івана 16:20: «Знову й знову запевняю вас, що ви будете плакати й ридати, а світ буде радіти; ви будете сумувати, але ваш смуток на радість зміниться»;

До римлян 8:28: «Знаємо, що тим, які люблять Бога, котрі покликані за Його постановою, все сприяє до добра»;

Второзаконня 33:25: «Залізо й мідь – твої засуви, а твоя сила тривала, як твої дні»;

Псалом 126:5: «Ті, котрі сіють зі сльозами, – жатимуть з радістю».

«Ми не можемо дозволяти собі роздратовуватися через будь-яку дійсну чи надуману несправедливість, заподіяну нам. Власне «я» – це ворог, якого нам найбільше потрібно боятися…

Ми не повинні дозволяти нашим почуттям бути легко вразливими. Ми повинні жити не для того, щоб оберігати свої почуття або свою репутацію, а щоб спасати душі. Коли ми станемо зацікавленими в спасінні душ, то забудемо про дрібні розбіжності, що так часто з’являються в наших відносинах одне з одним». – Служіння зцілення. – С.485.

«Коли ті, хто перебувають на передовій, побачать, що сатана спрямовує проти них особливий удар, вони усвідомлять свою потребу в Божій силі та працюватимуть за допомогою Його сили. Перемоги, які вони здобувають, не приведуть їх до самопіднесення, а, навпаки, завдяки здобутим з Господом перемогам, вони з ще більшою впевненістю покладатимуться на Всемогутнього. Їхні серця палатимуть гарячою вдячністю Богові, і, коли вони переноситимуть горе й скорботу, які прийдуть на них під тиском ворога, вони будуть радіти». – Служителі Євангелії. – С.266.

«Можливо, вас долають невдачі в життєвих справах і вам загрожують втрати, а майбутнє представляється похмурим і безперспективним? Не впадайте у відчай! Покладіть свої турботи на Бога і залишайтеся спокійними й бадьорими! Просіть у Бога мудрості, щоб керувати своїми справами розсудливо й уникнути втрат і бід! Робіть усе, що від вас залежить, щоб досягти позитивних результатів. Ісус обіцяв Свою допомогу, але й ми, зі свого боку, повинні докладати зусиль. І якщо ви цілком довірилися вашому всесильному Помічникові і зробили усе, що могли, – прийміть спокійно результат!» – Дорога до Христа. – С.122.

Четвер 21 грудня

4. Тільки за яких умов випробування приносять радість?

5.  ВІДДАЮЧИ З РАДІСТЮ

а. Який простий принцип інвестування?

Від Матвія 13:8, 44: «8 А інше впало на добру землю і давало плід: одне в сто, одне в шістдесят, одне в тридцять разів… 44 Царство Небесне подібне до скарбу, схованого в полі, який людина, знайшовши, ховає і з тієї радості йде та продає все, що має, й купує те поле»;

Від Луки 6:38: «Давайте – і дасться вам; міру добру, натоптану, струснуту й переповнену дадуть вам у поділ. Бо якою мірою ви міряєте, такою ж відміряється вам».

«Якщо Божа справа чи потреби людей вимагають нашої допомоги, ми не повинні побоюватися того, що збідніємо, бо невичерпні дари Господа… Сіяч примножує насіння, розкидаючи його. Це можна сказати і про тих, хто вірний у віддачі Божих дарів. Наділяючи ними інших людей, вони примножують для себе благословення». – Дії апостолів. – С.345.

б. Наскільки важливо віддавати (виявляти щедрість)?

Малахії 3:8-11: «8 Хіба можна людині обманювати Бога? А ви Мене обкрадаєте, та ще й питаєте: У чому ми Тебе обікрали? В десятині й приношеннях! 9 Адже на вас лежить прокляття, тоді як ви, – весь народ, – продовжуєте Мене обкрадати. 10 Принесіть усі десятини до храмової скарбниці, щоб у Моєму Храмі була пожива і таким чином випробуйте Мене, – говорить Господь Саваот, – хіба Я не відкрию вам небесних отворів і не зіллю на вас понад надміру благословень! 11 [Задля вас] Я не дозволю шкідникам нищити на полі ваші врожаї, а виноградна лоза у винограднику не залишиться без плоду, – говорить Господь Саваот»;

2 до коринтян 8:1-3: «1 Повідомляємо вам, брати, про Божу благодать, яка була дана македонським Церквам, 2 тому що серед великого досвіду переживання їхня надмірна радість при крайній убогості переросла в багатство їхньої щиросердечності. 3 Бо я свідчу, що по змозі й понад змогу, добровільно».

«Бажання жертвувати у віруючих Македонії було наслідком їхнього щирого посвячення… Їх не потрібно було закликати до цього; навпаки, вони тішилися перевагою відмовити собі навіть у необхідному, щоб задовольнити потреби інших людей. Коли апостол спробував стримати їх, вони наполегливо просили його прийняти їхнє пожертвування. У своїй простоті, у любові до братів вони з радістю зрікалися себе, приносячи рясний плід доброчинності». – Дії апостолів. – С.343, 344.

«План викуплення був абсолютно добровільно виконаний нашим Викупителем, і Христос бажає, щоб уся наша благодійність також була добровільною». – Свідоцтва для церкви. – Т.3. – С.413.

в. Які дари є прийнятними для Бога?

2 до коринтян 9:7: «Кожний [нехай дає] за велінням серця, а не з жалем чи з примусу, адже Бог любить того, хто дає з радістю».

«[Бог] є незадоволений тоді, коли Його скарбниця поповнюється примусово. Вірні серця Його дітей, які радіють Істині для теперішнього часу, котра спасає, і відчувають любов і вдячність до Нього за це дорогоцінне світло, будуть щиро прагнути, щоб своїми коштами допомогти передати Істину ближнім». – Свідоцтва для церкви. – Т.3. – С.413.

«Християнин буде радіти в Господі настільки, наскільки він є вірним управителем Божих засобів». – Поради з управління ресурсами. – С.136.

5. Чому важливо віддавати (виявляти щедрість)?

П'ятниця 22 грудня

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1. Чому радісна покора є частиною християнства?

2. Як знайти справжнє щастя?

3. Як корисна робота пов'язана з почуттям задоволеності та щастя?

4. Тільки за яких умов випробування приносять радість?

5. Чому важливо віддавати (виявляти щедрість)?