Щоденні біблійні уроки

«Бо їм докоряючи, каже: «Ото дні надходять, говорить Господь, коли з домом Ізраїля й з Юдиним домом Я складу Заповіта Нового» (До Євреїв 8:8).

«Бог бачив усе, що відбувається у таборі. Він бачив, що народ, навіть коли Божа слава все ще перебувала на Сінаї, піддався спокусам сатани і планував проти Закону, якому вони обіцяли коритися». Наставник молоді, 21 листопада 1901 року.

Додаткові матеріали для вивчення: Патріархи і пророки. – С.370-373.

Неділя 12 березня

1.  РАБСТВО ЗАПЛУТАЛО РОЗУМ

а. У якому становищі перебував Ізраїль протягом багатьох років? Як ця ситуація вплинула на їхнє знання про Бога та Його закони?

Вихід 20:1, 2: «1 І Бог промовляв всі слова оці, кажучи: 2 «Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому рабства»;

Повторення Закону 5:15: «І будеш пам’ятати, що був ти рабом в єгипетському краї, і вивів тебе Господь, Бог твій, звідти сильною рукою та витягненим раменом, тому наказав тобі Господь, Бог твій, святкувати суботній день».

«В час своєї неволі народ значною мірою втратив знання про Бога та принципи, закладені в основу Заповіту з Авраамом. Визволяючи ізраїльтян з Єгипту, Бог бажав показати їм і Свою силу, і милість, щоб вони любили Його і довіряли Йому. Він привів їх до Червоного моря, де, переслідувані єгиптянами, вони, здавалося, не мали порятунку: тоді вони повинні були усвідомити свою немічність і потребу в Божественній допомозі. Тоді Бог визволив їх. Серця ізраїльтян сповнилися любов’ю та вірою в Його силу, яка була здатна допомагти їм. Він з’єднав їх з Собою як їхній Визволитель від неволі.

Однак необхідно було донести до свідомості людей глибоку за своїм значенням істину. Живучи серед ідолопоклонників, в атмосфері аморальності, вони не мали правдивого уявлення про Божу святість і надзвичайну гріховність власних сердець; про свою абсолютну неспроможність власними силами дотримуватися Божого Закону; про потребу в Спасителі. Усього цього їм треба було навчитись». – Патріархи і пророки. – С.371.

б. Куди Бог привів їх для того, щоб вони могли зрозуміти святість і недоторканність Його Закону?

Вихід 19:1, 5, 6: «1 Третього місяця по виході Ізраїлевих синів із єгипетського краю, того дня прибули вони на Сінайську пустиню… 5 А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля – то Моя! 6 А ви станете Мені царством священиків та народом святим. Оце ті речі, що про них будеш казати Ізраїлевим синам».

1. Як ми наслідуємо приклад євреїв, коли не здатні зрозуміти справжнє значення Божественного морального Закону?

Понеділок 13 березня

2.  ГРІХОВНІСТЬ ГРІХА

а. Як ізраїльтяни відреагували на обітниці благословень, навіть після того як вони зрозуміли Закон, проголошений Богом?

Вихід 19:8: «І відповів увесь народ разом, та й сказав: «Усе, що Господь говорив, зробимо!» А Мойсей доніс слова народу до Господа»;

Вихід 24:3: «І прибув Мойсей, та й оповів народові всі Господні слова та всі закони. І ввесь народ відповів одноголосно, та й сказали: «Усе, про що говорив Господь, зробимо!».

«Люди не усвідомлювали власної гріховності, не розуміли, що без Христа не зможуть виконувати Божий Закон; без вагання вони уклали Заповіт з Богом. Вважаючи, що можуть самі досягти праведності, вони проголосили: «Усе, що говорив Господь, зробимо й послухаємо!» (Вихід 24:7). Ізраїльтяни були свідками того, як у страхітливій величі проголошувався Закон, тремтіли від жаху біля підніжжя гори; однак минуло лише декілька тижнів після того, як вони розірвали свій заповіт з Богом, поклоняючись литому ідолові. Розірвавши заповіт, вони вже не могли розраховувати на Божу прихильність; тепер, відчуваючи власну гріховність й потребу в прощенні, усвідомили необхідність у Спасителі, Котрий був відкритий у заповіті з Авраамом та в прообразних жертвоприношеннях. Тепер їхня любов і віра з’єдналися з Богом як своїм Визволителем із рабства гріха. Вони були готові оцінити благословення Нового Заповіту». – Патріархи і пророки. – С.371, 372.

б. Якими були умови цього заповіту?

Повторення Закону 27:26: «Проклятий, хто не дотримає слів цього Закону, щоб виконувати їх! А ввесь народ скаже: амінь!»;

Єзекіїля 20:11: «І дав їм постанови Свої, і познайомив їх з постановами Моїми, які коли чинитиме людина, то житиме ними»;

Левит 18:5: «І будете додержувати постанов Моїх та уставів Моїх, що людина їх виконує й ними живе. Я – Господь!».

в. Подібно до нашого природного стану, що вони не змогли зрозуміти?

Єремії 17:9: «[Людське] серце найлукавіше над все та невигойне, – хто пізнає його?»;

Ісаї 1:5, 6: «5 У що будете биті ще, коли неслухняними далі ви будете? Хвора [ваша] вся голова, і все серце боляще... 6 Від підошви ноги й аж до голови нема цілого місця на ньому: рани й ґудзі, та свіжі порази невичавлені, і не позав’язувані, і оливою не порозм’якшувані»;

Ісаї 64:6: «І стали всі ми, як нечистий, а вся праведність наша – немов поплямована місячним одіж, і в’янемо всі ми, мов листя, а наша провина, як вітер, несе нас».

«Ісус промовив до народу: «Ви не здолієте служити Господеві, бо Він – Бог святий… Не простить Він вашу провину та ваших гріхів» (Ісуса Навина 24:19). Перш ніж наступить докорінне перетворення, народ мав усвідомити свою повну неспроможність коритися Богові власними зусиллями. Ізраїльтяни порушили Його Закон, який засуджував їх як грішників, але не передбачав шляху до спасіння. Доки вони покладалися на власну силу і праведність, вони не могли отримати прощення гріхів та задовольнити вимоги досконалого Божого Закону, тому даремно було присягатися, що вони вірно служитимуть Богові. Лише через віру в Христа вони могли отримати прощення гріхів і силу коритися Божому Законові. Якщо вони бажали бути прийнятими Богом, їм треба було надіятись не на власні сили для досягнення спасіння, а повністю покладатися на заслуги обітованого Спасителя». – Там саме. – С.524.

2. Чому вони охоче давали обіцянки, котрі не могли виконати?

Вівторок 14 березня

3.  ЗАТВЕРДЖЕННЯ ЗАПОВІТУ

а. Після того як Мойсей читав Закон з усіма його умовами прокляття та благословення, як постійно реагував Ізраїль?

Вихід 24:7: «І взяв він книгу заповіту, та й відчитав вголос народові. А вони сказали: «Усе, що говорив Господь, зробимо й послухаємо!».

«Уми людей, засліплені й деградуючі через рабство, не були готові повною мірою оцінити далекосяжні принципи Божих Десяти Заповідей. Для того щоб вони могли краще зрозуміти свої обов’язки стосовно Декалогу і дотримуватись їх, були дані додаткові заповіді, що ілюструють та показують застосування принципів Десяти Заповідей. На відміну від Декалога ці заповіді були проголошені особисто Мойсеєві, котрий мав передати їх народові». – Основи християнського виховання. – С.506.

«Мойсей написав не Десять Заповідей, а постанови, які Бог бажав, щоб вони виконували, і обітниці за умови їх покори Йому. Він прочитав це народові, і вони пообіцяли коритися всім словам, які сказав Господь. Потім Мойсей записав їхню урочисту обіцянку до книги і приніс жертву Богові за народ. «І взяв він книгу заповіту, та й відчитав вголос народові. А вони сказали: «Усе, що говорив Господь, зробимо й послухаємо!» І взяв Мойсей тієї крови, і покропив на народ, та й сказав: «Оце кров заповіту, що Господь уклав із вами про всі оці речі!» (Вихід 24:7, 8). Народ повторив свою урочисту обіцянку перед Господом виконати усе, що Він сказав, і бути слухняними». – Дух Пророцтва. – Т.1. – С.240.

б. Що було звершено одразу ж, щоб показати серйозність цього договору?

Вихід 24:6, 8: «6 І взяв Мойсей половину крови, і вилив до мідниць, а [другу] половину тієї крови вилив на жертівника… 8 І взяв Мойсей тієї крови, і покропив на народ, та й сказав: «Оце кров заповіту, що Господь уклав із вами про всі оці речі!».

«Таким чином народ ухвалив свою урочисту обіцянку перед Господом виконувати все, що Він сказав і бути слухняними». Ознаки часу, 6 травня 1880 року.

«У цей момент народ прийняв умови заповіту. Вони уклали урочистий заповіт з Богом, який уособлює заповіт, укладений між Богом і кожним віруючим в Ісуса Христа. Умови були чітко представлені перед народом. Їм не було дозволено неправильно зрозуміти їх. Коли їх попросили вирішити, чи згодні вони на всі поставлені умови, вони одноголосно погодилися коритися кожному зобов’язанню. Вони вже погодились виконувати Божі Заповіді. Тепер принципи Закону були докладно представлені, щоб вони могли знати, що входить у обіцянку коритися Закону; і вони ухвалили конкретно представлені деталі Закону». – Рукописи. – Т.1. – С.114.

3. Як ми з легкістю даємо подібні обіцянки Богові сьогодні?

Середа 15 березня

4.  ЗАГИБЛЕ ПОКОЛІННЯ, КОТРЕ ЗАГИНУЛО

а. Що сталося з переважною більшістю ізраїльського народу через те, що вони не змогли зрозуміти свою неспроможність спасти себе і досконало дотримуватися Закону без Божественної допомоги?

Числа 26:63-65: «63 Оце перелічені Мойсея та священика Елеазара, що перелічували Ізраїлевих синів у моавських степах над приєрихонським Йорданом. 64 А серед тих не було [вже] нікого з перелічених Мойсея та священика Аарона, що перелічували Ізраїлевих синів на Сінайській пустині, 65 бо Господь був сказав їм: «Конче повмираєте ви на пустині». І не позостався з них ніхто, крім Калева, сина Єфуннеєвого, та Ісуса, сина Навинового».

«Усе, що ми самі можемо зробити, опоганене гріхом». – Наочні уроки Христа. – С.311.

«Никодим чув проповіді Івана Хрестителя про покаяння і хрещення, знав, що Іван вказував на Того, Хто христитиме їх Духом Святим. Зрештою, він і сам усвідомлював, що євреям бракує духовності, що вони значною мірою керувались фанатизмом і світським честолюбством. Никодим сподівався, що з Приходом Месії становище зміниться на краще. Однак навіть прониклива проповідь Івана Хрестителя не привела його до усвідомлення власної гріховності. Він був суворим фарисеєм і пишався своїми добрими вчинками. Його поважали за великодушність і щедрість у підтримці служіння в храмі; він був упевнений у прихильності Бога. Через те його вразила думка про те, що Царство Небесне надто досконале у своїй чистоті, щоб він міг сподіватися побачити його, залишаючись у такому стані, у якому був зараз». – Бажання віків. – С.171.

б. У цьому «Старому» Заповіті проблема була в Богові, чи народові?

До євреїв 8:8: «Бо їм докоряючи, каже: «Ото дні надходять, говорить Господь, коли з домом Ізраїля й з Юдиним домом Я складу Заповіта Нового».

«Природжена християнка!» Це оманливе уявлення для багатьох людей служило одягом самоправедності і спонукало їх самовпевнено сподіватися на Христа, хоча на особистому досвіді вони не пізнали Його, Його життя, Його переживання, Його самозречення та самопожертву. Їхня праведність, на яку вони так розраховують, – лише поплямований одяг. Ось що говорить Христос, улюблений Учитель: «Коли хоче хто йти вслід за Мною, – хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною» (Від Матвія 16:24). Так, слідуй за Ним, коли про тебе говорять добре і коли тебе лихословлять. Слідуй за Ним і зігрівай своїм теплом тих, хто найбільше цього потребує, від яких усі відвертаються». – Свідоцтва для Церкви. – Т.2. – С.177, 178.

«У чому полягає убогість і нагота тих, хто вважає себе багатим і збагатілим? – У відсутності праведності Христа. Вони зодягнені у свою власну праведність і представлені одягненими в поплямований одіж, і все ж, перебуваючи в такому становищі, вони лестять собі тим, що зодягнені в праведність Христа. Чи може бути найгірший обман? Як представлено пророком, вони можуть вигукувати: «Храм Господній храм Господній – це ми» нечестивою торгівлею та неправедними угодами». – Цей день з Богом. – С.228.

4. Що повторювалося протягом подальшої історії Ізраїлю?

Четвер 16 березня

5.  НЕОБХІДНО ІНШИЙ ЗАПОВІТ

а. Оскільки Старий Заповіт є настільки безнадійний, яка єдина обітниця могла дати надію тим людям, котрі жили у період Старого Заповіту?

Єремії 31:31-33: «31 Ось дні настають, – говорить Господь, – і складу Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Новий Заповіт. 32 Не такий заповіт, що його з їхніми батьками Я склав був у той день, коли міцно за руку їх узяв, щоб їх вивести з краю єгипетського. Та вони поламали Мого заповіта, і Я їх відкинув, говорить Господь! 33 Бо це ось отой Заповіт, що його по цих днях складу з домом Ізраїля, – каже Господь: Дам Закона Свого в середину їхню, і на їхньому серці його напишу, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть народом!».

«Лише через віру в Христа стає можливим послух кожному принципу Закону.

Дух рабства породжується прагненням жити відповідно до законницької релігії через зусилля виконати вимоги Закону своїми власними силами. Для нас є надія лише тоді, коли ми вступаємо в Заповіт Авраама, який є Заповітом благодаті через віру в Ісуса Христа. Євангелія, яка була проповідана Аврааму, завдяки якій він мав надію, була тією ж Євангелією, яка проповідується нам сьогодні, завдяки якій ми маємо ту саму надію. Авраам споглядав Ісуса, Котрий є Начальником і Виконавцем також і нашої віри сьогодні». – Біблійний коментар АСД [з коментарів Е.Г. Уайт]. – Т.6. – С.1077.

б. Назвіть деяких героїв зі Святого Письма, котрі прийняли ці обітниці Божественної допомоги.

До євреїв 11:4-32: «4 Вірою Авель приніс Богові жертву кращу, як Каїн; нею засвідчений був, що він праведний, як Бог свідчив про дари його; нею, і вмерши, він ще промовляє. 5 Вірою Енох був перенесений [на небо], щоб не бачити смерти; і його не знайшли, бо Бог переніс його. Бо раніш, як його перенесено, він був засвідчений, що «Богові він догодив». 6 Догодити ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду. 7 Вірою Ной, як дістав був об’явлення про те, чого ще не бачив, побоявшись, зробив ковчега, щоб дім свій спасти; нею світ засудив він, і став спадкоємцем праведности, що з віри вона. 8 Вірою Авраам, покликаний на місце, яке мав прийняти в спадщину, послухався та й пішов, не відаючи, куди йде. 9 Вірою він перебував на Землі Обіцяній, як на чужій, і проживав у наметах з Ісаком та Яковом, співспадкоємцями тієї ж обітниці, 10 бо чекав він міста, що має підвалини, що Бог його будівничий та творець. 11 Вірою й Сара сама дістала силу прийняти насіння, і породила понад час [свого] віку, бо вірним вважала Того, Хто обітницю дав. 12 Тому й від одного, та ще змертвілого, народилось так багато, як зорі небесні й пісок незчисленний край моря. 13 Усі вони повмирали за вірою, не одержавши обітниць, але здалека бачили їх, і повітали, і вірували [в них], та визнавали, що «вони на землі чужаниці й приходьки». 14 Бо ті, що говорять таке, виявляють, що шукають батьківщини. 15 І коли б вони пам’ятали ту, що вийшли з неї, то мали б були час повернутись. 16 Та бажають вони тепер кращої, цебто небесної, тому й Бог не соромиться їх, щоб звати Себе їхнім Богом, бо Він приготував їм місто. 17 Вірою Авраам, випробовуваний, привів був [на жертву] Ісака, і, мавши обітницю, приніс однородженого, 18 що йому було сказано: «В Ісакові буде насіння тобі». 19 Бо він розумів, що Бог має силу й воскресити з мертвих, тому й одержав його на прообраз. 20 Вірою в майбутнє поблагословив Ісак Якова та Ісава. 21 Вірою Яків, умираючи, поблагословив кожного сина Йосипового, і «схилився на верх свого жезла». 22 Вірою Йосип, умираючи, згадав про вихід синів Ізраїлевих та про кості свої заповів. 23 Вірою Мойсей, як родився, переховувався батьками своїми три місяці, бо вони бачили, що гарне дитя, і не злякались наказу царевого. 24 Вірою Мойсей, коли виріс, відрікся зватися сином дочки фараонової. 25 Він хотів краще страждати з народом Божим, аніж мати дочасну гріховну потіху. 26 Він наругу Христову вважав за більше багатство, ніж скарби єгипетські, бо він озирався на [Божу] нагороду. 27 Вірою він покинув Єгипет, не злякавшися гніву царевого, бо він був непохитний, як той, хто Невидимого бачить. 28 Вірою справив він Пасху й покроплення крови, щоб їх не торкнувся той, хто погубив первороджених. 29 Вірою вони перейшли Червоне море, немов суходолом, на що спокусившись єгиптяни, потопились. 30 Вірою впали єрихонські мури по семиденнім обходженні їх. 31 Вірою блудниця Рахав не згинула з невірними, коли з миром прийняла вивідувачів. 32 І що ще скажу? Бо не стане часу мені, щоб оповідати про Гедеона, Варака, Самсона, Ефтая, Давида й Самуїла та про пророків».

«Із віку у вік герої віри свідчили про свою відданість Богові. Вони опинялися в таких обставинах, щоб їхнє світло віри та істини могло сяяти для тих, хто перебуває ще в темряві. Даниїл і три його товариші є яскравим прикладом християнського героїзму… Їхній досвід, пережитий у вавилонському палаці, може навчити нас бачити, як Бог проявляє Себе в житті тих, хто всім серцем відданий Йому». – Моє життя сьогодні. – С.68.

5. Які ми маємо приклади, котрі розкривають те, що всенародне відступництво не є виправданням для нашої хиткої не міцної віри?

П’ятниця 17 березня

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1. Як ми наслідуємо приклад євреїв, коли не здатні зрозуміти справжнє значення Божественного морального Закону?

2. Чому вони охоче давали обіцянки, котрі не могли виконати?

3. Як ми з легкістю даємо подібні обіцянки Богові сьогодні?

4. Що повторювалося протягом подальшої історії Ізраїлю?

5. Які ми маємо приклади, котрі розкривають те, що всенародне відступництво не є виправданням для нашої хиткої не міцної віри?