Щоденні біблійні уроки

«Бо якщо б перший [Завіт] був бездоганним, то для другого не шукалося б місця» (До євреїв 8:7).

«Умови Старого Завіту, ″завдяки дотриманню яких людина житиме ними″, такі: корися та живи (Єзекіїля 20:11; див. Левит 18:5), але ″проклятий, хто не дотримується всіх слів цього закону, аби виконувати їх!″ (Второзаконня 27:26)». – Патріархи і пророки. – С.372.

Додаткові матеріали для вивчення: Дивовижна Божа благодать. – С.135; Бажання віків. – С.675-677.

Неділя 18 лютого

1.  ВЕЛИЧНИЙ ТА УРОЧИСТИЙ ЗАВІТ

а. Коли і де був утверджений Старий Завіт?

Вихід 19:1, 2: «1 Третього місяця по виході Ізраїльтян з Єгипетського краю, – того самого дня вони прибули до Сінайської пустелі. 2 Вони вирушили з Рефідіма і прибули до Сінайської пустелі. Тут у [пустелі] Ізраїль отаборився і розташувався навпроти гори».

«Невдовзі після того, як Ізраїль отаборився біля Сінаю, Мойсей був покликаний зійти на гору для зустрічі з Богом. Він піднявся стрімкою кам’янистою стежкою і наблизився до хмари, яка свідчила про присутність Єгови. Це був час, коли Ізраїль мав увійти в тісні та особливі відносини зі Всевишнім Богом – стати церквою і народом, який перебуває під Божим правлінням». – Патріархи і пророки. – С.303.

б. Якою була умова Завіту, укладеного біля Сінаю? Чому цей принцип є важливим?

Вихід 19:3-6: «3 Мойсей піднявся до Бога, і Господь промовив до нього з гори такі слова: Так скажи родові Якова, сповісти нащадкам Ізраїля: 4 Ви всі бачили, що Я зробив єгиптянам, а вас підняв, наче на орлиних крилах, і прихилив вас до Себе! 5 Тож тепер, якщо уважно будете прислухатися до Мого голосу і дотримуватись Мого Заповіту, то будете Моєю особливою власністю з-поміж усіх народів. Адже вся земля Моя. 6 Ви будете в Мене царським священством і святим народом! Перекажи ці слова нащадкам Ізраїля».

Як відреагували люди?

Вихід 19:8: «У відповідь увесь народ одностайно сказав: Усе, що сказав Господь, зробимо! А Мойсей передав слова народу Господу».

«Послух був єдиною умовою виконання обітниць, даних стародавньому Ізраїлю, обітниць, які зробили їх народом, котрий володіє особливою Божою прихильністю; і послух цьому Законові принесе такі ж великі благословення, як людям особисто, так і цілим націям, які він міг принести євреям у давнину». – Вибрані вісті. – Кн.1. – С.218.

«Повернувшись до табору, Мойсей скликав старійшин Ізраїлю і передав Божественну вістку. Ізраїльтяни відповіли: ″Усе, що сказав Господь, зробимо!″ Таким чином вони уклали урочистий Завіт з Богом, пообіцявши прийняти Його як свого Правителя, завдяки чому стали в особливому значенні цього слова Його підданими». – Патріархи і пророки. – С.303.

1. Розгляньте позитивні та негативні аспекти обіцянки, даної Ізраїлем біля Сінаю.

Понеділок 19 лютого

2.  ″РЕВНІСТЬ, АЛЕ НЕ РОЗУМНА″

а. На що покладалися ізраїльтяни, коли давали обіцянку коритися Божому Законові?

До римлян 10:1-3: «1 Брати, бажання мого серця і молитва до Бога – [за Ізраїль] на спасіння. 2 Свідчу їм, що вони мають Божу ревність, але не розумну. 3 Оскільки не розуміючи Божої праведності й силкуючись встановити власну праведність, вони не підкорилися Божій праведності».

«Люди не усвідомлювали власної гріховності, не розуміли, що без Христа не зможуть виконувати Божий Закон; без вагання вони уклали Завіт з Богом. Вважаючи, що можуть самі досягти праведності, вони проголосили: ″Все, що сказав Господь, виконаємо і будемо слухняні″ (Вихід 24:7)». – Патріархи і пророки. – С.371, 372.

б. Як юдейський народ за часів Христа зробив таку ж саму помилку?

Від Матвія 5:20: «Тож кажу вам, що коли ваша праведність не перевищить [праведності] книжників і фарисеїв, то не ввійдете до Царства Небесного»;

До римлян 9:31, 32: «31 А Ізраїль, який шукав Закону праведності, не осягнув Закону [праведності]. 32 Чому? Тому що шукали не з віри, а з діл [Закону]. Вони спіткнулися об камінь спотикання».

«Закон святий, але юдеї не могли досягнути праведності, бажаючи виконати його власними зусиллями. Учні Христа повинні виробити в собі іншу праведність, ніж фарисеї, якщо вони хочуть увійти до Царства Небесного. Бог послав їм у Своєму Синові досконалу праведність Закону. Відкриваючи свої серця перед Ісусом і приймаючи Його в серце, вони мали піддатися впливові Його досконалого життя і Його любові, щоб, змінившись, перетворитися на Його подобу. Прийнявши дар, який Бог дає безкоштовно, вони мали здобути праведність, котрої вимагає Закон. Але фарисеї, ″не розуміючи Божої праведності й силкуючись встановити власну праведність″ (До римлян 10:3), не виявили бажання підкоритися Божій праведності». – Блаженства, промовлені на горі. – С.54, 55.

в. Що написано про нашу власну праведність?

Ісаї 64:5: «Ми всі були, як щось нечисте, – і вся наша праведність, наче поплямована [місячним] одежа. Всі ми зів’яли, наче листя, а наші пороки нас несуть, немов вітер».

«[Ісаї 64:5 цитується]. Усе, що ми самі можемо зробити, опоганене гріхом. Та Божий Син ″з’явився, аби взяти [наші] гріхи, а в Ньому гріха немає″ (1 Івана 3:5)». – Наочні уроки Христа. – С.311.

«Якщо Святий Дух не діятиме на серце людини, то на кожному кроці вона спотикатиметься і падатиме. Зусилля людини самі по собі нічого не варті, але співпраця з Христом означає перемогу». – Вибрані вісті. – Кн.1. – С.381.

«Тільки у світлі, що виходить від Христа, ми зможемо побачити всю порочність наших сердець і зрозуміти, що кожен наш вчинок опоганений корисливими спонуканнями, ворожим ставленням до Бога. Ми починаємо усвідомлювати, що наша праведність насправді подібна до забрудненого одягу і що тільки Кров Христа може очистити нас від скверни гріха й обновити наші серця за Його подобою». – Дорога до Христа. – С.28, 29.

2. Які застереження ми повинні прийняти зі слабкості Ізраїлю?

Вівторок 20 лютого

3.  ПРИЗНАЧЕННЯ «СТАРОГО ЗАВІТУ»

а. Якщо Завіту благодаті було достатньо для спасіння, то чому біля Сінаю був укладений ще один Завіт?

До галатів 3:19: «Тоді навіщо ж Закон? Він був даний для [виявлення] переступів і встановлений через ангелів рукою посередника, аж поки не прийде Нащадок, Якому була дана обітниця»;

Псалом 119:18: «Відкрий мої очі, щоб я міг побачити дивовижні властивості Твого Закону!»;

Об’явлення 3:17, 18: «17 Адже ти кажеш: Я багатий, розбагатів і нічого не потребую! А не знаєш, що ти і нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий! 18 Раджу тобі купити в Мене золото, очищене у вогні, щоби збагатитися, та білий одяг, щоб одягнутися, аби не видно було сорому твоєї наготи, та мазь, щоби помазати твої очі, аби ти бачив».

«Якщо Завіт з Авраамом містив обітницю викуплення, то для чого ж був укладений ще Завіт на Сінаї? У час своєї неволі народ більшою мірою втратив знання про Бога та принципи, закладені в основу Завіту з Авраамом. Визволяючи ізраїльтян з Єгипту, Бог бажав показати їм і Свою силу, і милість, щоб вони любили Його і довіряли Йому. Він привів їх до Червоного моря, де переслідувані єгиптянами, вони, здавалося, не мали порятунку: тоді вони повинні були усвідомити свою немічність і потребу в Божественній допомозі. Тоді Бог визволив їх. Серця ізраїльтян сповнилися любов’ю та вірою в Його силу, яка була здатна допомогти їм. Він з’єднав їх із Собою як їхній Визволитель від неволі.

Однак необхідно було донести до свідомості людей глибоку за своїм значенням Істину. Проводячи життя серед ідолопоклонства та аморальності, вони не мали правдивого уявлення про Божу святість і надзвичайну гріховність власних сердець, про свою абсолютну неспроможність власними силами дотримуватися Божого Закону; про потребу в Спасителі. Усього цього їм треба було навчитись». – Патріархи і пророки. – С.371.

б. Що сталося лише через кілька тижнів після того, як ізраїльтяни пообіцяли дотримуватися Божого Закону?

Вихід 32:1-6: «1 Народ побачив, що Мойсей затримався і не сходить з гори, тому люди зібрались біля Аарона і сказали йому: Ану ж, зроби нам богів, які йтимуть перед нами, бо з цим чоловіком, Мойсеєм, який вивів нас з Єгипту, не знаємо, що сталося! 2 Тоді каже їм Аарон: Зніміть золоті сережки, що у вухах ваших жінок, ваших синів і ваших дочок, та принесіть до мене.3 І весь народ зняв золоті сережки, які були в їхніх вухах, і принесли їх до Аарона. 4 Він прийняв [усе це] з їхніх рук, зробив з нього литого бичка, опрацював його різцем, а вони загукали: Це твоє божество, Ізраїлю, що вивело тебе з Єгипетського краю! 5 Побачив це Аарон і побудував перед ним жертовник. [Після цього] Аарон зробив оголошення в словах: Завтра свято для Господа! 6 Тож наступного дня вони встали, принесли всепалення і влаштували мирну жертву. Народ засів їсти й пити, після чого вони піднялися, щоб забавлятися».

Хто був винний у розірванні Завіту, укладеного біля Сінаю?

До євреїв 8:8: «Докоряючи їм, Він говорить: Ось надходять дні, – мовить Господь, – коли з домом Ізраїля і з домом Юди Я укладу Новий Завіт».

«Перебуваючи в абсолютному розпачі та гніві через їхній великий гріх, [Мойсей] за Божественною вказівкою навмисне кинув кам’яні таблиці, щоб розбити їх на очах у людей і тим самим показати, що вони порушили Завіт, який нещодавно уклали з Богом». – Біблійний коментар АСД [з коментарів Е.Г. Уайт]. – Т.1. – С.1109.

«Ізраїльтяни були свідками того, як у страхітливій величі проголошувався Закон, тремтіли від жаху біля підніжжя гори; однак минуло лише декілька тижнів після того, як вони розірвали Завіт з Богом, поклоняючись литому ідолові. Розірвавши Завіт, вони вже не могли розраховувати на Божу прихильність; тепер, відчуваючи власну гріховність і потребу в прощенні, зрозуміли необхідність у Спасителі, Котрий був відкритий у Завіті з Авраамом та в прообразних жертвоприношеннях. Таким чином із любов’ю і вірою ізраїльтяни з’єдналися з Богом як своїм Визволителем із рабства гріха. Вони були готові оцінити благословення Нового Завіту». – Патріархи і пророки. – С.372.

3. Яким чином Бог може якнайкраще використати наші власні помилки та невдачі задля нашого блага?

Середа 21 лютого

4.  «СТАРОЗАВІТНИЙ» ДОСВІД ПЕТРА

а. Що Петро пообіцяв Ісусові, перед тим як вони пішли до Гефсиманії?

Від Луки 22:33: «Той відказав Йому: Господи, з Тобою я готовий іти і до в’язниці, й на смерть».

б. Якою була відповідь Христа Петрові?

Від Луки 22:34: «[Ісус] же мовив: Кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся Мене, [стверджуючи], що не знаєш Мене!».

«На початку свого учнівства Петро вважав себе сильним. Подібно до фарисея, він у власних очах був ″не такий, як інші″. Коли Христос напередодні Юдиної зради застерігав Своїх учнів: ″Всі ви спокуситеся″, Петро впевнено заявив: ″Хоч і всі спокусяться, але не я″ (Від Марка 14:27, 29). Петро не підозрював про небезпеку. Самовпевненість ввела його в оману. Він вважав себе здатним протистояти спокусі». – Наочні уроки Христа. – С.152.

в. Як невдовзі поводився Петро, коли його запитали про стосунки з Ісусом?

Від Матвія 26:69-74: «69 Петро сидів ззовні у дворі; до нього підійшла одна служниця, кажучи: І ти був з Ісусом галилейцем! 70 Але він відрікся перед усіма, промовивши: Не знаю, що ти кажеш! 71 Коли ж він вийшов до брами, побачила його інша й каже тим, які там були: Цей був з Ісусом Назарянином! 72 І знову відрікся з клятвою: Я не знаю Цієї Людини! 73 Дещо згодом підійшли ті, які там стояли, і сказали Петрові: Та ти справді один з них, бо і твоя говірка тебе виявляє! 74 Тоді він почав зарікатися і клястися, що не знав [Цієї] Людини. І враз заспівав півень».

г. Як Ісус відреагував, коли Петро зрікся Його?

Від Луки 22:61, 62: «61 Обернувшись, Господь поглянув на Петра; і Петро згадав слова Господа, коли Він йому сказав: Перше ніж півень сьогодні заспіває, відречешся від Мене тричі! 62 І, вийшовши геть, він гірко заплакав».

«Коли спів півня нагадав йому про слова Христа, вражений і приголомшений учиненим, Петро обернувся і глянув на свого Господа. У цей момент і Христос подивився на Петра, і під цим сумним поглядом, у якому змішалися співчуття та любов, Петро зрозумів самого себе. Вийшовши геть, він гірко заплакав. Той погляд Христа скрушив його серце. Петро прийшов до поворотного моменту і гірко каявся у власному гріхові. У своєму щирому покаянні він був подібний до того митника, і так само, як митникові, йому була дарована милість Господа. Погляд Христа запевнив його в прощенні». – Наочні уроки Христа. – С.152-154.

«Ісус просив Петра пильнувати й молитися, але він заснув, приготувавши цим дорогу для свого великого гріха. Усі учні, котрі спали в цю критичну годину, зазнали великої втрати. Христос знав про вогняне випробування, яке на них чекало. Він знав, що сатана всіма силами намагатиметься приспати їхню пильність, аби вони не були готові до випробовування. Тому Христос застерігав їх. Якби протягом годин, проведених у Гефсиманському саду, вони пильнували та молилися, Петро ніколи не покладався б на власні сили. Він не зрікся б свого Господа. Якби учні пильнували зі Христом у Його душевній борні, то були б готові побачити Його страждання на Голгофському хресті. Хоча б певною мірою вони зрозуміли б природу Його нестерпних страждань. Тоді учні пригадали б Його слова, котрі провіщали страждання, смерть і воскресіння Божого Сина». – Бажання віків. – С.713.

4. Чого навчає нас ставлення Христа до Петра після його падіння?

Четвер 22 лютого

5.  БЕЗ ХРИСТА НІЧОГО НЕ МОЖЕТЕ РОБИТИ

а. Наскільки марною є наша боротьба з гріхом власними силами?

До римлян 7:14, 15, 18-25: «14 Бо знаємо, що Закон є духовний, а я – тілесний, проданий гріхові. 15 Адже я не розумію, що чиню: роблю не те, що хочу, а те, що ненавиджу… 18 Адже знаю, що не живе в мені, тобто в моєму тілі, добро: бажання є в мені, але щоб виконувати це добро, того не [знаходжу]. 19 Тож не роблю те добре, яке хочу, але те недобре, якого не хочу, – те роблю. 20 Якщо ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це роблю, а той гріх, який живе в мені. 21 Отже, я відкриваю такий закон: коли я хочу робити добро, то зло налягає на мене. 22 За внутрішньою людиною я насолоджуюся Божим Законом, 23 та бачу інший закон у моїх членах, який воює із законом мого розуму й полонить мене законом гріха, що міститься в моїх членах. 24 Нещасна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерті? 25 Подяка Богові через Ісуса Христа, Господа нашого! Отже, я сам розумом служу Божому Законові, а тілом – законові гріха»;

До євреїв 8:7: «Бо якщо б перший [Завіт] був бездоганним, то для другого не шукалося б місця».

«Дух рабства породжується прагненням жити відповідно до законницької релігії, намагаючись виконати вимоги Закону своїми власними силами. Для нас існує надія лише в тому випадку, коли ми вступимо в Завіт Авраама, який є Завітом благодаті через віру в Ісуса Христа. Євангелія, проповідувана Аврааму, завдяки якій він мав надію, була тією самою Євангелією, яка проповідується нам сьогодні, завдяки якій ми маємо ту саму надію. Авраам дивився на Ісуса, Котрий є Проводирем і Вершителем нашої віри». – Біблійний коментар АСД [з коментарів Е.Г. Уайт]. – Т.6. – С.1077.

б. Що сказав Христос про наші зусилля, яких ми докладаємо без Нього?

Від Івана 15:5: «Я є Виноградна Лоза, ви – галузки. Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, той приносить рясний урожай, бо без Мене не можете робити нічого».

«Таким чином життя лози стає життям галузки. Так само й мертва в беззаконні і гріхах душа приймає життя через зв’язок із Христом. Через віру в Нього як особистого Спасителя людина з’єднується з Богом. Грішник поєднує своє безсилля з міццю Христа, свою порожнечу – з Його повнотою, свою кволість – з Його могутністю. У нього народжуються Христові думки. Божественна природа Христа торкається нашої людської природи, а наша людська – Небесної. Отже, за посередництвом Святого Духа людина стає причетною до Божественної природи. Вона прийнята через Улюбленого Сина.

Цю, одного разу встановлену, єдність із Христом необхідно зберігати. Христос заповідав: ″Перебувайте в Мені, а Я – у вас. Як галузка не може приносити плоду сама по собі, якщо не буде на виноградній лозі, так і ви, якщо не будете перебувати в Мені″ (Від Івана 15:4). Це не випадковий дотик, не тимчасовий зв’язок. Гілка стає частиною живої виноградної лози. Від кореня до галузок безперервно й безперешкодно передаються життя, сила та родючість. Галузка, відокремлена від виноградини, не може жити. Так і ви, сказав Ісус, не зможете жити без Мене. Життя, яке ви прийняли від Мене, може підтримуватися тільки через безперервний зв’язок зі Мною. Без Мене ви не можете перемогти жодного гріха, протистояти жодній спокусі». – Бажання віків. – С.676.

5. Чому Ісус порівнює Себе з виноградною лозою?

П’ятниця 23 лютого

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1. Розгляньте позитивні та негативні аспекти обіцянки, даної Ізраїлем біля Сінаю.

2. Які застереження ми повинні прийняти зі слабкості Ізраїлю?

3. Яким чином Бог може якнайкраще використати наші власні помилки та невдачі задля нашого блага?

4. Чого навчає нас ставлення Христа до Петра після його падіння?

5. Чому Ісус порівнює Себе з виноградною лозою?