Щоденні біблійні уроки

«Улюблені! Тепер ми – Божі діти, але ще не виявилося, що будемо. Знаємо, що, коли Він з’явиться, ми будемо подібні до Нього, адже побачимо Його таким, який Він є» (1 Івана 3:2).

«Зло походить не від організації, а від абсолютизації ролі цієї організації та від того, що життєво важливе благочестя знецінюється». – Основи християнського виховання. – С.253.

Додаткові матеріали для вивчення: Дії апостолів. – С.188-200.

Неділя 15 жовтня

1.  ГОЛОВНІ ДАРИ В ЦЕРКВІ

а. Як ми повинні ставитися один до одного незалежно від дарів, якими ми можемо володіти? Назвіть деякі дари, що згадані першими.

До римлян 12:10: «Любіть один одного по-братерськи, пошаною один одного випереджайте»;

1 до коринтян 12:28-30, 11: «28 Деяких Бог поставив у Церкві: по-перше – апостолами, по-друге – пророками, по-третє – вчителями; потім – чудеса, тоді – дари оздоровлення, допомоги, управління, [знання] різних мов. 29 Чи всі апостоли? Чи всі пророки? Чи всі вчителі? Чи всі [творять] чудеса? 30 Чи всі мають дари оздоровляти? Чи всі мовами говорять? Чи всі пояснюють?.. 11 А все це робить один і той же Дух, даючи окремо кожному, як хоче».

б. Поясніть деякі обов’язки проповідників. Чому їхня робота не обмежується однією громадою?

Від Івана 21:15-17: «15 Коли поснідали, Ісус каже Симонові-Петрові: Симоне [Йонин], чи ти любиш Мене більше, ніж вони? Той відповідає Йому: Так, Господи, Ти знаєш, що люблю Тебе! Каже йому: Паси ягнята Мої! 16 Каже йому знову вдруге: Симоне [Йонин], чи ти любиш Мене? Той відповідає Йому: Так, Господи, Ти знаєш, що люблю Тебе. Каже йому: Паси вівці Мої! 17 Каже йому втретє: Симоне [Йонин], чи ти любиш Мене? Засмутився Петро, що запитав його втретє, «чи любиш Мене?», і відповів Йому: Господи, Ти все знаєш! Ти знаєш, що люблю Тебе! А Ісус йому говорить: Паси вівці Мої!»;

2 до коринтян 11:28: «Крім цього зовнішнього, налягають на мене щоденні турботи за всі Церкви»;

До Тита 1:5: «Для того я залишив тебе на Криті, щоб ти впорядкував недокінчене й наставив пресвітерів у містах, як я тобі звелів»;

1 до коринтян 4:17: «Задля цього послав я до вас Тимофія, який є моїм улюбленим і вірним сином у Господі; він вам пригадає мої дороги в Христі Ісусі, як я всюди, в кожній Церкві навчаю».

«Старші проповідники повинні бути обережними, щоб своїми словами чи прикладом не дати молодим людям зрозуміти, що труд працівників на ниві полягає лише у проповідуванні. Освіта, яка вкрай необхідна молодим служителям, – це та освіта, яка зробить їх здатними працювати в різних галузях справи Божої та допомагати тим, хто виснажений через перевтому. У церкві є рядові члени, чиї здібності можна використати в служінні і котрих варто зробити відповідальними за певну частину роботи. Дайте їм зрозуміти, що у винограднику Господа не повинно бути нероб». // Рев’ю енд Геральд, 24 липня 1883 року.

в. Хто обирає працівників і ким вони стають, коли їх вибрали?

2 до коринтян 8:16-19, 23: «16 Подяка Богові, що наділив серце Тита такою самою турботою про вас, 17 адже він, будучи старанним, прийняв прохання і добровільно пішов до вас. 18 Ми послали з ним брата, якого по всіх Церквах хвалять за Євангелію, 19 а, крім того, він був вибраний Церквами, аби бути нашим співучасником у цій благодаті, котрій ми служимо на славу Самого Господа і для вашої ревності… 23 Щодо Тита, то він – мій спільник, а ваш співпрацівник. Щодо наших братів, то вони – посланці Церков, слава Христа».

«Люди, чиє життя ніяк не відзначається святістю і котрі не є придатними для того, щоб проповідувати істину для теперішнього часу, беруться до духовної праці, не отримавши одностайного визнання церкви. У результаті цього руйнується єдність і настає хаос». – Ранні твори. – С.97.

1. Хто дає дари церкві та хто визначає, як вони використовуються?

Понеділок 16 жовтня

2.  ПОКЛАДАННЯ РУК

а. Яка роль пресвітерів і як ми повинні ставитися до них?

Дії 20:28: «Пильнуйте себе та всю отару, в якій вас Дух Святий поставив єпископами, щоби пасти Церкву [Господа і] Бога, яку Він придбав Своєю кров’ю»;

1 Петра 5:1-5: «1 Як співпресвітер і свідок Христових страждань, співучасник слави, що має відкритися, я прошу пресвітерів, які є між вами: 2 пасіть те Боже стадо, що є у вас; наглядайте не з примусу, а добровільно, по-Божому; не задля ненаситної жадоби користі, а з ревності; 3 не як ті, хто панує над спадком, але як ті, хто сам є прикладом для стада; 4 і коли з’явиться Архипастир, одержите нев’янучий вінець слави. 5 Також і ви, молодші, коріться старшим; та й усі виявляйте покору один до одного, адже Бог гордим противиться, а покірним дає благодать»;

Якова 5:14: «Як хтось між вами хворіє, нехай покличе пресвітерів Церкви, і хай помоляться над ним, намастивши його олією в Ім’я Господнє»;

До євреїв 13:17, 18: «17 Слухайтеся ваших наставників, підкоряйтеся їм, тому що вони дбають про ваші душі, оскільки мають дати звіт. Хай же вони роблять це з радістю, а не з зітханням, адже це для вас не корисне. 18 Моліться за нас, бо ми переконані, що маємо добре сумління, в усьому бажаючи поводитися чесно».

б. Опишіть процес покладання рук та поясніть, коли воно є доречним.

Дії 6:1-3, 6: «1 Тими днями, коли зростала кількість учнів, почалися нарікання елліністів на юдеїв, що про їхніх вдів не дбають при щоденному служінні. 2 Скликавши громаду своїх учнів, дванадцятеро сказали: Не годиться нам, облишивши Боже Слово, прислуговувати при столах. 3 Виберіть, брати, з-поміж вас сімох надійних мужів, сповнених [Святого] Духа та мудрості, і ми поставимо їх на це служіння… 6 Їх поставили перед апостолами, і, помолившись, ті поклали на них руки»;

Дії 14:23: «І вони, настановивши їм пресвітерів для всіх Церков [і] помолившись з постом, передали їх Господу, в Якого повірили»;

1 до Тимофія 4:14: «Не занедбуй свого дару, який був тобі даний за пророцтвом, – з покладанням рук пресвітерської ради»;

До Тита 1:7-9: «7 Бо треба, щоб єпископ – як Божий управитель – був бездоганний, не гордий, не гнівливий, не п’яниця, не задерикуватий, не користолюбець, 8 але гостинний, який любить добро, мудрий, справедливий, побожний, стриманий, 9 який дотримується вірних принципів згідно зі ученням, аби був здатний потішати здоровим навчанням і переконувати противників».

«Коли людині довіряють певну посаду, її не запитують, чи є вона красномовною чи заможною, але чи є вона чесною, вірною і працьовитою, тому що, якими б не були її досягнення, без цих якостей вона залишиться абсолютно непридатною для будь-якої відповідальної посади». – Свідоцтва для Церкви. – Т.4. – С.413.

«Я бачила, що ви самостійно вирішуєте, хто покликаний, а хто не покликаний працювати на Божій ниві, хоча не знаєте суті справи. Ви не можете читати серце. Якби ви пили істину з джерела вістки Третього Ангела, то не вважали б себе такими, котрі мають право вирішувати, хто є покликаний Богом, а хто ні. Той факт, що хтось вміє гарно молитися та проповідувати, ще не є доказом його Божественного покликання. Кожна людина справляє вплив, і цей вплив повинен приводити людей до Бога, але питання про те, чи може та чи інша людина присвятити свій час праці в ім’я спасіння душ, є настільки важливим, що ніхто, крім Бога, не в змозі його вирішити. За днів апостолів були вірні мужі, які підносили сильні молитви і переконливо висловлювали істину; проте апостоли, які мали владу над нечистими духами і могли зцілювати хворих, не наважувалися своєю мудрістю відокремлювати когось для святої роботи і вважати ніби вони є Божими устами. Вони чекали безпомилкового свідчення прояву Духа Святого. Я бачила, що Бог поклав на Своїх обраних служителів обов’язок вирішувати, хто саме є придатний для святої справи. Здійснюючи це разом з церквою і зважаючи на явні прояви Духа Святого, вони повинні були визначати, кого слід і кого не слід обирати. Я бачила, що якби питання щодо придатності для цієї великої роботи було під керівництвом кількох людей тут і там, то в результаті всюди панували б сум’яття та непорозуміння». – Там саме. – Т.1. – С.208, 209.

«Люди, котрим було доручено наглядати за нещодавно організованою Божою церквою в євангельські часи, мали керуватися тими самими принципами благочестя й справедливості, що й керівники Божого народу за днів Мойсея і Давида. У справі упорядкування громад та посвяченні здібних мужів на служіння апостоли притримувалися високих стандартів церковного керівництва, викладених у Старому Заповіті». – Дії апостолів. – С.95.

2. Назвіть деякі ключові принципи стосовно покладання рук працівників, які ми повинні пам’ятати.

Вівторок 17 жовтня

3.  ВІДКРИТИЙ ГРІХ

а. Як ми повинні чинити з гріхом у церкві?

Від Матвія 18:15-20: «15 Якщо згрішить твій брат проти тебе, піди й докори йому віч-на-віч. Коли послухає тебе, ти придбав свого брата, 16 а коли не послухає, візьми із собою ще одного або двох, щоб устами двох або трьох свідків підтвердилося кожне слово; 17 коли не послухає їх, скажи Церкві, а коли й Церкви не послухає, нехай буде тобі як язичник і митник. 18 Запевняю вас: усе те, що зв’яжете на землі, буде зв’язане на небі; й усе те, що розв’яжете на землі, буде розв’язане на небі. 19 Знову запевняю вас: коли двоє з вас на землі погодяться просити про будь-яку річ, яку лише просять, буде їм [дано] від Мого Отця Небесного. 20 Адже де двоє або троє зберуться в Ім’я Моє, там і Я серед них!»;

Якова 5:19, 20: «19 Брати мої, коли хтось із вас відхилиться від правди, а його хтось наверне, 20 то нехай знає, що той, хто навернув грішника з його облудної дороги, спасе його душу від смерті й покриє безліч гріхів».

Якщо людина виключена з церковного членства, який існує єдиний шлях до її повернення?

Дії 2:38: «А Петро [сказав] їм: Покайтеся, і нехай охреститься кожний з вас в Ім’я Ісуса Христа на прощення ваших гріхів, і приймете дар Святого Духа!».

«Ти виправдовуєш себе за те, що лихословиш свого брата чи сестру, чи ближнього перед іншими людьми, але не бажаєш спершу підійти до нього й зробити кроки, які Бог безумовно вимагає зробити. Ти говориш: «Але я ні з ким не розмовляю доти, доки тягар не стає нестерпним і в мене вже немає сил стримуватися». Що так обтяжує тебе? Чи не власна очевидна зневага до слів «так говорить Господь»? На тебе лягла вина за гріх, тому що ти раніше не йшла до свого кривдника й не говорила йому про його провину між тобою та ним самим. Якщо ти цього не робила, якщо ти не корилася Богові, то як ти можеш не перейматися цим? Хіба тільки твоє серце не зачерствіло, коли ти топтала ногами Божу заповідь і в своєму серці мала ненависть до свого брата чи ближнього? І яким же чином ти намагалася зняти з себе цей тягар? Бог докоряє тебе за гріх зневаги обов’язком, за те, що ти спершу не говориш братові про його провини. Ти ж виправдовуєш і втішаєш себе тим, що розповідаєш про провини твого брата іншій людині, цим самим коїш ще один гріх! Чи це добре таким чином, через гріх, полегшувати свій тягар?» – Свідоцтва для Церкви. – Т.2. – С.53.

«Коли ви відчуєте, що готові принести в жертву своє «я» і навіть життя для спасіння брата, який заблукав; коли ви дійсно витягли колоду з власного ока і стали здатні допомогти своєму ближньому, – тільки тоді ви можете наблизитися й торкнутися його серця. Докори та осуд не виправили ще жодної людини, але віддалили багатьох від Христа, зробивши їхні серця жорстокими. Спасти грішника і покрити безліч гріхів може лише покірливий дух і лагідне серце. Коли ваш характер уподібниться до Христового, ви будете справляти вплив, який перетворюватиме всіх, хто спілкуватиметься з вами. Дайте Христові можливість постійно перебувати у вас, і Він виявить через вас творчу силу Божого Слова, Свій тихий, лагідний, але могутній вплив, здатний перетворити інших на образ, подібний до прекрасного образу Господа Бога нашого» – Блаженства, промовлені на горі. – С.128, 129.

б. Чи у всіх випадках скоєння гріхів слід діяти згідно з написаним у 18 розділі Євангелії від Матвія? Поясніть.

1 до Тимофія 5:20: «Тих, хто грішить, картай прилюдно, – хай [також] й інші мають страх».

«Чоловік [однієї] сестри залишився явно незадоволений тим, що я розкрила її недоліки перед усією церквою, і заявив, що він не був би так ображений, якби сестра Уайт дотримувалась вказівок нашого Господа, даних у Євангелії від Матвія 18:15-17…

Тоді мій чоловік відповів так: братові слід зрозуміти, що ці слова нашого Господа стосуються особистих гріхів, тому в даному випадку ми не можемо застосовувати вказаний текст до нашої сестри. Вона не грішила особисто проти сестри Уайт. Але те, що сестра Уайт викрила публічно, це її погані вчинки, котрі були відомі для суспільства і які загрожували процвітанню церкви та Божої справи загалом». – Свідоцтва для Церкви. – Т.2. – С.15.

3. Проведіть різницю між тим, яких заходів потрібно вживати щодо особистих і публічних гріхів.

Середа 18 жовтня

4.  УСТАНОВЛЕННЯ ДОКТРИН

а. Чи кожен член церкви бере участь у вирішенні доктринальних питань?

Дії 15:3-6: «3 Тож вони, послані Церквою, проходили Фінікію і Самарію, розповідали про навернення язичників і приносили велику радість усім братам. 4 Прийшовши в Єрусалим, були прийняті Церквою, апостолами і старшими. Вони розповіли, що Бог зробив через них. 5 Та піднялися деякі з партії фарисеїв, які повірили, і говорили, що їм треба обрізатись і наказати, аби вони зберігали Закон Мойсея. 6 Тож зібралися апостоли та старші, щоб розглянути цю справу».

«Не вся християнська церква була скликана для голосування з приводу вирішення цього питання. Апостоли і пресвітери, впливові й розсудливі люди, склали і видали постанову, яка згодом була прийнята всіма християнськими громадами». – Нариси із життя Павла. – С.70.

«Кожен член церкви має право голосу при виборі служителів церкви. Громада обирає служителів у польові конференції. Делегати, обрані польовими конференціями, обирають служителів для унійних конференцій, а делегати, обрані унійними конференціями, обирають служителів для Генеральної Конференції. Відповідно до цього порядку кожна конференція, кожна установа, кожна громада та кожен член окремо, прямим чи непрямим шляхом – через своїх представників має право голосу в обранні служителів, котрі займатимуть головні посади у Генеральній Конференції». – Свідоцтва для Церкви. – Т.8. – С.236, 237.

б. Коли приймається офіційне рішення, як ми повинні ставитися до цього рішення і який вплив воно справляє на всю церкву?

Дії 15:22-30: «22 Тоді апостоли, старші й вся Церква вважали за потрібне послати в Антіохію з Павлом і Варнавою обраних з-поміж себе мужів: Юду, якого називали Варсавою, і Силу, – провідних мужів між братами. 23 І написали [таке] своєю рукою: Апостоли і старші, [і] брати, – вітання тим, хто в Антіохії, Сирії і Килікії, братам, які з язичників! 24 Ми почули, що деякі, кого ми не посилали, пішовши від нас, викликали у вас замішання вченням, яке схвилювало ваші душі, [навчаючи, що треба обрізатися і зберігати Закон]; 25 ми, однодушно вибравши мужів, вважали за потрібне послати їх до вас із нашими улюбленими Варнавою і Павлом – 26 людьми, які посвятили свої душі Імені нашого Господа Ісуса Христа. 27 Отже, послали ми Юду й Силу, і вони словами перекажуть те саме. 28 Сподобалося Духові Святому і нам не накладати на вас жодного більшого тягаря, за винятком цього необхідного: 29 стримуватися від жертв ідолам, крові, задушеного і розпусти. Добре зробите, як цього будете уникати. Бувайте здорові! 30 Посланці прийшли до Антіохії і, зібравши людей, передали послання»;

Дії 16:4, 5: «4 Коли вони переходили через міста, то передавали [братам] зберігати постанови, які схвалили в Єрусалимі апостоли і старші. 5 Церкви ж зміцнювалися у вірі та щодня кількісно зростали».

в. Що необхідно зробити, якщо окремі члени чи працівники відмовляються погоджуватися з такими рішеннями?

Від Матвія 15:14: «Залиште їх: це сліпі проводирі сліпих. А коли сліпий веде сліпого, то обидва впадуть у яму»;

Об’явлення 2:1, 2: «1 Ангелові Ефеської Церкви напиши: Оце говорить Той, Хто тримає сім зірок у Своїй правиці, Хто ходить серед семи золотих світильників: 2 Я знаю твої діла, [твою] працю і твою терпеливість, і що не можеш терпіти злих, і що випробував тих, які називають себе апостолами, але ними не є, і виявив їхню неправдомовність»;

До римлян 16:17: «Благаю вас, брати, остерігайтеся тих, хто сіє розділення і спокуси всупереч ученню, яке ви опанували; уникайте їх».

«Для тих, хто має світло істини, сатана приготував тисячі ретельно замаскованих спокус, і єдиний безпечний вихід для нас – не приймати жодного нового вчення, нових тлумачень Святого Письма, перш ніж ми не представимо все це на розгляд досвідченим братам. Викладіть перед ними важливі для вас питання з лагідним серцем і щирим бажанням навчитися; зробіть це з серйозною молитвою, і якщо вони не знайдуть у всьому цьому світла, погодьтеся з їхнім судженням, бо «при численних радниках [люди] безпечні» (Притчі Соломона 11:14)». – Свідоцтва для Церкви. – Т.5. – С.293.

«Бог веде увесь народ, а не окремих людей у різних місцях, з яких один вірить в одне, а інший – в інше. Божі ангели виконують доручену їм справу. Третій Ангел веде та очищає Божий народ, і нам необхідно рухатися разом з ним у цілковитій єдності. Деякі брати і сестри біжать попереду ангелів, котрі ведуть народ, але їм доведеться переглянути кожен крок і смиренно слідувати за ангелами, не випереджаючи їх. Я бачила, що Божі ангели будуть вести людей не швидше, ніж вони зможуть не лише прийняти важливі істини, що передаються Небесними вісниками, але й втілити їх у життя. Однак деякі неспокійні особи навіть і наполовину не виконують свого обов’язку. Коли ангел веде їх, вони влаштовують гонитву за чимось новим і поспішають піти вперед, нехтуючи Божественним керівництвом. Таким чином вони вносять сум’яття та суперечність до лав Божих дітей». – Там саме. – Т.1. – С.207.

4. Хто повинен вирішувати доктринальні питання і як ми повинні ставитися до таких рішень?

Четвер 19 жовтня

5.  БОЖА ТУРБОТА

а. Як Бог ставиться до Своєї церкви?

Второзаконня 32:9, 10: «9 Господньою часткою є Його народ, Яків – наділ Його спадщини 10 Він знайшов його в пустинній землі, в безлюдній завиваючій пустелі. Він його захищав, турбувався про нього й охороняв його, немов зіницю ока»;

Захарії 2:12: «Послухайте, що говорить Господь Саваот! Адже задля Своєї слави Він Мене послав [до вас] з такою вісткою про народи, котрі вас грабували: Той, хто доторкається до вас (Мого народу), торкається зіниці Мого ока».

«Коли Господь вибрав юдейський народ, Він наказав їм не об’єднуватися з іншими народами; це було для того, щоб вони не піддалися розпусті, щоб їм було передано світло, яким вони мали осяяти увесь світ. Чи Господь відмовився осяяти Своїм світлом інші народи? – Ні. Однак ці ідолопоклонницькі народи зводили бар’єри, ставили перешкоди; дедалі більше відвертаючись від світла, вони глибше й глибше занурювалися в моральну темряву, яка ще більше осліплювала їх. Один народ повинен був стати хранителем священної істини, щоб існував хоча б один канал, через який промені світла могли б освітити світ. Саме так у наш час Бог довірив Своєму народові найсвященнішу істину; Він бажає, щоб Його народ мав світло, яке би сяяло серед темряви, що їх оточує». – Е.Г. Уайт. Матеріали 1888 року. – С.1012.

«Якщо ми знаходимося на боці Бога, Христа та Небесних сил, величезний щит Всемогутнього захищає нас, могутній Бог Ізраїлю є нашим Помічником, і нам не потрібно боятися. Ті, котрі торкаються Божого народу, торкаються зіниці Його ока». – Там саме. – С.903.

б. Яка церква буде готова для Ісуса?

До Тита 2:11-14: «11 Бо для всіх людей з’явилася спасаюча Божа благодать; 12 вона навчає нас, щоб відріклися безбожності й світських пожадань, жили чесно, праведно і побожно в теперішньому віці, 13 очікуючи блаженної надії і появи слави великого Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа, 14 Який віддав Себе за нас, щоб викупити нас від усякого беззаконня, очистити Собі особливий народ, ревний до добрих діл»;

1 Івана 3:2, 3: «2 Улюблені! Тепер ми – Божі діти, але ще не виявилося, що будемо. Знаємо, що коли Він з’явиться, ми будемо подібні до Нього, адже побачимо Його таким, який Він є. 3 І кожний, хто має цю надію на Нього, очищає себе, як і Він чистий».

«Своїм досконалим послухом [Христос] надав кожній людині можливість бути слухняною Божим заповідям. Коли ми підпорядковуємо себе Христу, наше серце з’єднується з Його серцем, наша воля розчиняється у Його волі, наш розум стає одним цілим з Його розумом, усі наші думки зосереджуються на Ньому: ми живемо Його життям. Ось що означає бути одягненим в одяг Його праведності». – Наочні уроки Христа. – С.312.

5. Як описується Божа турбота про Його народ на землі? Який характер повинен мати Божий народ, коли Ісус знову прийде?

П’ятниця 20 жовтня

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1. Хто дає дари церкві та хто визначає, як вони використовуються?

2. Назвіть деякі ключові принципи стосовно покладання рук працівників, які ми повинні пам’ятати.

3. Проведіть різницю між тим, яких заходів потрібно вживати щодо особистих і публічних гріхів.

4. Хто повинен вирішувати доктринальні питання і як ми повинні ставитися до таких рішень?

5. Як описується Божа турбота про Його народ на землі? Який характер повинен мати Божий народ, коли Ісус знову прийде?