Щоденні біблійні уроки

«Не складайте скарбів собі на землі, де нищить [їх] міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають. Складайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа [їх] не нищить, і де злодії [до них] не підкопуються та не крадуть. Бо де скарб твій, – там буде й серце твоє!» (Від Матвія 6:19-21).

«Бог бажає, щоб ми обрали Небесне замість земного. Він дарує нам можливість покласти свої кошти в Небесну скарбницю. Він підтримає нас у досягненні найвищих цілей, подбає про збереження наших найдорогоцінніших скарбів». – Наочні уроки Христа. – С.374.

Додаткові матеріали для вивчення: Християнська родина. – С.367-380.

Неділя 6 листопада

1.  РЕЗУЛЬТАТ ВДЯЧНОСТІ

а. Які життєво важливі слова повинні постійно звучати в наших серцях?

Псалом 107:8, 15, 21, 31: «8 Нехай же подяку складуть Господеві за милість Його, та за чуда Його синам людським... 15 Нехай же подяку складуть Господеві за милість Його, та за чуда Його синам людським... 21 Нехай же подяку складуть Господеві за милість Його та за чуда Його синам людським... 31 Нехай же подяку складуть Господеві за милість, та за чуда Його синам людським!»;

Від Івана 14:1-3: «1 Нехай серце вам не тривожиться! Віруйте в Бога, і в Мене віруйте! 2 Багато осель у домі Мого Отця; а коли б то не так, то сказав би Я вам, що йду приготувати місце для вас? 3 А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я – були й ви».

«Необхідно зрозуміти, що тільки Божа любов може зберегти Його народ вірним у самозреченні та самопожертві, які вони покликані перенести заради Христа. Частіше повторюйте перші три вірші чотирнадцятого розділу Євангелії від Івана. Ці вірші – обітниця при переживаннях, розчаруванні та стражданнях. Переконаність у тому, що надія на вічне життя безсумнівна, змушує серце переповнюватися вдячністю». – Колекція листів Е.Г. Уайт Полсену. – С.5.

б. Про що ми повинні завжди пам’ятати, коли віддаємо наші кошти Господу?

Псалом 29:1, 2: «1 Псалом Давидів. Дайте Господу, Божі сини, дайте Господу славу та силу! 2 Дайте Господу славу Імення Його, у препишній святині впадіть перед Господом!».

«Давати – означає жити. Буде збережене життя лише тих людей, які добровільно віддають його на служіння Богові й людям. Хто в Ім’я Христа жертвує своїм життям у цьому світі, той збереже його для вічності». – Бажання віків. – С.623, 624.

«Ангел, котрий веде записи, старанно відмічає кожний дар, принесений Богові до Його скарбниці; Господь бачить кожну копійку, посвячену на Його справу, а також те, з яким духом приносяться дари: щиросердечно чи вимушено. Реєструються і мотиви, що спонукають людину жертвувати. – Християнська родина. – С.368.

1. Коли ми розмірковуємо про Божу доброту до нас, як це має змусити нас реагувати?

Понеділок 7 листопада

2.  БІЛЬШ РІЗНІ, НІЖ МОЖНА ОЧІКУВАТИ

а. Який принцип, представлений Ісусом, є секретом щасливого життя?

Дії 20:35: «Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слабим, та пам’ятати слова Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: «Блаженніше давати, ніж брати!».

«Основна життєва позиція світських людей полягає в тому, щоб отримати все, що вони можуть, із тлінних речей цього життя. Егоїстична пристрасть до вигоди – ось головний принцип їхнього життя. Однак найчистішу радість можна знайти не в багатстві і не там, де завжди панує жадібність, а там, де панує вдоволення і де жертовна любов є основним принципом. Тисячі і тисячі людей марнують своє життя, потураючи пороку, і їхні серця сповнені ремствуванням. Вони є жертвами егоїзму, вони незадоволені марними зусиллями задовольнити власні душі самодогоджанням. І на обличчях у них відбиток нещастя, і позаду них пустеля, бо вони не приносять плодів добрих справ.

У міру того як любов Христа наповнює наші серця і керує нашим життям, жадібність, егоїзм і любов до суєтності будуть подолані. І насолодою для нас буде виконання волі Христа, рабами Якого ми себе проголошуємо. Саме тоді наше щастя залежатиме від наших безкорисливих справ, на які нас надихне любов Христа.

Щодо Плану спасіння, то Божественна мудрість визначила, що відповідно до принципу дії та протидії, ті, котрі звершують благодійну роботу, подвійно благословенні. Той, хто дає необхідне благословення ближнім, сам отримує благословення ще більшою мірою. Бог може досягти Своєї мети для спасіння грішників і без допомоги людей, але Він знає, що людина ніколи не буде щасливою, якщо не візьме участі в тій великій роботі, яка може розвивати її самозречення і благодійність». – Свідоцтва для Церкви. –Т.3. – С.382.

б. Через яке звернення Господь просить нас розставити пріоритети в житті?

Від Матвія 6:19, 20: «19 Не складайте скарбів собі на землі, де нищить [їх] міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають. 20 Складайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа [їх] не нищить, і де злодії [до них] не підкопуються та не крадуть».

«[Бог] постановив, щоб жертовність стала звичкою, протистояла небезпечному і підступному гріху скнарості. Постійні жертвування завдають нищівного удару жадібності». – Християнська родина. – С.370.

«Коли багатства, котрі точить міль і роз’їдає іржа, будуть знищені, послідовники Христа зможуть тішитися своїми Небесними скарбами, нетлінними багатствами.

Христос усе ще дає можливість придбати нетлінне багатство тим, хто розтратив Його добро.

Отож, нехай ваш маєток іде попереду вас на Небеса. Складіть ваші скарби біля Божого престолу». – Наочні уроки Христа. – С.374, 375.

2. Яким чином я повинен проявляти більше самозречення заради блага інших людей?

Вівторок 8 листопада

3.  ОСНОВНА ВИМОГА

а. Про що повинен пам’ятати кожен із нас в процесі істинного самовідданого підкорення Христу в приготуванні до Небесного Царства?

1 до коринтян 15:31: «Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім».

«Життя апостола Павла було постійною боротьбою із самим собою. Він казав: «Я щодень умираю» (1 до коринтян 15:31). Його воля і бажання щодня конфліктували з обов’язком та Божою волею. Замість того щоби потурати своїм нахилам, він чинив Божу волю, розпинаючи власну природу.

Наприкінці свого сповненого боротьби життя, озираючись на пережиті битви і тріумфи, він міг сказати: «Я змагався добрим змагом, [свій] біг закінчив, віру зберіг. Наостанку мені призначається вінок праведности, якого мені того дня дасть Господь, Суддя праведний; і не тільки мені, але й усім, хто прихід Його полюбив» (2 до Тимофія 4:7, 8).

Християнське життя – це бій і рух уперед. У цій війні немає перепочинку; зусилля повинні докладатися постійно й наполегливо. Тільки завдяки безперервним старанням ми одержуємо перемогу над спокусами сатани. Християнську цілісність необхідно здобувати з нездоланною енергією та підтримувати з рішучою цілеспрямованістю.

Ніхто не буде взятий на Небо без твердих наполегливих зусиль. Кожен особисто має брати участь у цій битві за самого себе; ніхто інший не може провадити за нас бій. Кожен із нас індивідуально несе відповідальність за результат боротьби». – Служіння зцілення. – С.452, 453.

«Чи хочете ви уникнути семи останніх кар? Чи хочете ви увійти до слави і насолодитися всім, що Бог приготував для тих, хто любить Його і готових страждати за Нього? Якщо так, то для того, щоб жити, ви маєте померти. Готуйтеся, готуйтеся, готуйтеся. Ваші приготування повинні бути ретельнішими, ніж нині, бо приходить день Господа лютий, з гнівом і палаючою люттю, щоб зробити землю пустелею і винищити її грішників. Пожертвуйте всім для Господа. Покладіть усе на Його вівтар – себе, і все своє – на жертву живу. Щоб увійти до слави, треба зректися всього. Збирайте собі скарби на Небесах, де злодій не підкопує й іржа не винищує. Ви повинні бути учасниками страждань Христа тут, на землі, якщо хочете брати участь у славі Його на Небі».

Небо обійдеться нам досить дешево, навіть якщо ми отримаємо його через страждання. Ми повинні перейнятися духом самозречення, щодня вмирати для свого «я», постійно дивитися на Ісуса та Його славу. Я бачила, що людям, які нещодавно прийняли істину, ще доведеться дізнатися, що означає страждати за Христа. Їм належить пройти через гіркі й суворі випробування, щоб через страждання очиститись і прийняти печатку Живого Бога. Вони подолають час скорботи і побачать Царя в Його славі і будуть жити перед Богом і Його чистими, святими ангелами». – Ранні твори. – С.66, 67.

3. У яких аспектах життя мені потрібно ефективніше відображати щоденну смерть апостола?

Середа 9 листопада

4.  КОРИСНА ЗВИЧКА З ЮНОСТІ

а. Як поняття самозречення стосується навіть дітей та молоді?

Приповісті 20:11: «Навіть юнак буде пізнаний з чинів своїх, – чи чин його чистий й чи простий».

«Дітей віком від двох до чотирьох років не слід заохочувати до думки, що вони мають право отримувати все, про що попросять. Батьки зобов’язані навчати їх уроків самозречення і ніколи не поводитися з ними так, наче вони є центром Всесвіту, і все обертається довкола них.

Багато дітей успадкували егоїзм від своїх батьків, але батьки повинні намагатися викорінити кожну частину цієї поганої схильності зі свого єства. Христос багато разів викривав жадібність та егоїзм. Батьки повинні прагнути при першому прояві егоїстичних рис характеру, чи то в їхній присутності, чи то в спілкуванні з іншими дітьми, стримувати та викорінювати ці риси з характеру своїх дітей». – Виховання дітей. – С.132.

«Якби під час своїх поїздок наша молодь вела точний, скрупульозний облік усіх витрачених коштів, вони б, безсумнівно, виявили масу непотрібних витрат, у них відкриються очі і вони зрозуміють, куди зникають Божі кошти. Від них, звичайно, не вимагається позбавляти себе гарячої їжі, що, до речі, нерідко доводилося робити першим місіонерам під час їхніх тривалих подорожей, але такий облік допоміг би їм навчитися задовольняти свої нагальні потреби набагато меншими витратами, ніж зараз. Деякі брати та сестри відмовляють собі у всьому, аби заощадити кошти на Божу справу; тоді нехай і Божі працівники також практикують самозречення і всіляко обмежують свої витрати». – Свідоцтва для Церкви. – Т.5. – С.400.

б. Наведіть приклад того, як раніше практикувалося навчання економії.

1 до коринтян 11:1: «Будьте наслідувачами мене, як і я Христа!».

«Коли мені було лише дванадцять років, я вже знала, що таке ощадливість. Разом із сестрою ми навчилися певного ремесла і, хоча заробляли тільки двадцять п’ять центів на день, з цієї суми могли дещо заощадити на місійну справу. Ми потроху відкладали гроші й, нарешті у нас назбиралось тридцять доларів. І коли почули вістку про скорий Прихід Господа разом із закликом про потребу в працівниках і коштах, ми вважали великою перевагою передати ці тридцять доларів батькові з проханням купити на них Євангельські трактати і брошури, щоб оповістити людей, які перебували у темряві...

За зароблені нами гроші ми з сестрою забезпечували себе одягом. Віддаючи їх матері, ми казали: «Розрахуй витрати так, щоб після придбання нам одягу ще щось залишилося на місійну справу». Вона так і робила, підтримуючи в нас місіонерський дух». – Християнська родина. – С.384.

4. Як можна навчити дітей радості самозречення?

Четвер 10 листопада

5.  ПРОДОВЖУЮЧИ У МІРУ ЗРОСТАННЯ

а. Подібно до того, що молоді люди мають збирати скарб на Небі, як мають діяти люди старшого віку?

Псалом 116:14, 15: «5 Присяги свої Господеві я виконаю перед усім народом Його! 6 Дорога в очах Господа смерть богобійних Його!»;

Від Луки 12:33, 34: «33 Продавайте достатки свої та милостиню подавайте. Робіть калитки собі не старіючі, – невичерпний скарб той у небі, куди не закрадається злодій, і міль де не точить. 34 Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше!».

«Наших братів та сестер похилого віку, які незабаром залишать це земне життя, я закликаю здійснити правильну передачу благ, довірених вам від Господа, перш ніж ви заспокоїтеся в Ісусі. Пам’ятайте, що ви – Божі управителі, тому, поки ви ще живі, поверніть Господеві те, що належить Йому. Не зволікайте зробити це, поки ви ще в здоровому глузді. Коли ми досягнемо похилого віку, наш обов’язок – передати наші кошти тим установам, які заснував Господь. Сатана використовує будь-які хитрощі, аби позбавити Божу справу настільки необхідних засобів. Багато хто вкладає свої гроші в світські підприємства, тоді як Божа справа потребує кожної копійки для проголошення Його істини і для прославлення Його Імені. Я запитую: чому ми не збираємо собі скарб на Небі, у мішках, які не старіють? Я особливо звертаюся до людей похилого віку, щоб вони у своїх заповітах не забули про тих, хто вірним життям, словом і вченням працює для Бога. Помістіть свої засоби туди, де вони можуть бути використані для Божої справи, хоча ваше здоров’я і життя припиняться. Таким чином вони будуть вжиті в обіг і приноситимуть постійне зростання в роботі Христа…

Нехай ваші серця будуть вірні Ісусові. Навіть, якщо ви усвідомлюєте себе найменшими з усіх святих, але ви є членами тіла Христового і через Нього стаєте єдиними з усіма Його людськими знаряддями, а також з перевагою та силою Небесних служителів. Ніхто з нас не живе для себе. Кожному призначається певна посада і обов’язки не для задоволення власних, вузьких, егоїстичних інтересів, а для того, щоб вплив одного міг бути силою для всіх. Якщо ми дійсно віримо в те, що кожен з нас особисто знаходиться в центрі уваги світу, ангелів та людей, то чи не повинні ми як Церква проявити зовсім інший дух, не той, який ми нині проявляємо? Чи не маємо ми бути живою, діючою Церквою?». – Свідоцтва для Церкви. – Т.7. – С.295, 296.

5. Який заклик постійно повторюється нам у міру нашого старіння?

П’ятниця 11 листопада

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1. Коли ми розмірковуємо про Божу доброту до нас, як це має змусити нас реагувати?

2. Яким чином я повинен проявляти більше самозречення заради блага інших людей?

3. У яких аспектах життя мені потрібно ефективніше відображати щоденну смерть апостола?

4. Як можна навчити дітей радості самозречення?

5. Який заклик постійно повторюється нам у міру нашого старіння?