Щоденні біблійні уроки

ПАМ’ЯТНИЙ ВІРШ: «І життя з’явилося, і ми побачили, і свідчимо, і сповіщаємо вам вічне життя, яке було в Отця і з’явилося нам» (1 Івана 1:2).

Додаткові матеріали для вивчення: Свідоцтва для церкви. – Т.5. – С.236-248.

«Іван, улюблений учень, найбільше підкорився силі цієї чудової любові [Христа]». – Бажання віків». – С.250.

1. ХАРАКТЕР ІВАНА Нд, 30 лист.

а. Які серйозні недоліки характеру були притаманні Іванові?

Від Марка 3:17: «А Якову Зеведеєвому та Іванові, братові Якова, дав ім’я Воанергес, тобто сини грому».

«Іван від народження не володів таким привабливим характером, який виявився в нього наприкінці життя. Від природи він мав серйозні вади; був не тільки гордим, честолюбним, схильним до самоутвердження, але й імпульсивним, і образливим. Він та його брат були названі ″синами громовими″. Гнівливість, жадоба помсти, дух критики – усе це було притаманне улюбленому учневі». – Дії апостолів. – С.540.

б. Який досвід чітко показав мстивий характер Івана та його брата Якова?

Від Луки 9:51-56: «51 І сталося, що коли наближалися дні Його відходу, Він твердо постановив іти в Єрусалим. 52 І Він послав вісників перед Собою. І, вирушивши, вони прибули до самарійського села, щоби приготувати Йому [ночівлю]. 53 А ті не прийняли Його, бо Він ішов до Єрусалима. 54 І, побачивши [це], учні Яків та Іван сказали: Господи, хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і знищив їх [так, як зробив Ілля]? 55 Та, повернувшись до них, Він заборонив їм [і сказав: Не знаєте, якого ви духа, адже Людський Син прийшов не губити людські душі, а спасати [їх]]. 56 І Він пішов до іншого села».

«У місію Христа не входить примушувати людей прийняти Його. Це сатана і люди, керовані його духом, чинять насильство над сумлінням. Удаючи з себе поборників праведності, люди, що перебувають у змові зі злими ангелами, завдають страждань своїм ближнім, намагаючись нав’язати їм власні релігійні погляди. Христос же завжди виявляє милість, намагаючись завоювати серце Своєю любов’ю. Він не може миритися з наявністю кумирів у душі і не приймає часткового служіння. Але Він бажає тільки добровільного служіння, добровільного підкорення серця, спонукуваного любов’ю». – Дії апостолів. – С.541.

1. Які негативні риси характеру Христос прагне змінити в мені?

2. ПРАГНЕННЯ ДО ПЕРШОСТІ Пн, 1 груд.

а. Чого нам слід навчитися з прохання Івана, яке ледь не стало причиною серйозного розколу серед апостолів?

Від Марка 10:35-37: «35 Підійшли до Нього Яків та Іван – Зеведеєві сини, і сказали Йому: Учителю, хочемо, щоб Ти нам зробив те, про що попросимо Тебе. 36 Він сказав їм: А що ви хочете, щоб Я зробив для вас? 37 Вони ж сказали Йому: Зроби нам так, щоб ми – один праворуч Тебе, а інший ліворуч – сиділи в славі Твоїй»;

Від Марка 9:35: «Сівши, Він покликав дванадцятьох і каже їм: Якщо хто хоче бути першим, нехай буде між усіма найменший і всім слугою».

«Одного разу Іван сперечався з кількома своїми братами про те, кого з них слід вважати найбільшим. Вони не хотіли, щоб Учитель почув їхні слова; але Ісус прочитав їхні серця і скористався можливістю надати Своїм учням урок смирення. Цей урок призначався не тільки для маленької групи, яка слухала Його слова, але мав бути записаний для всіх Його послідовників до кінця часу. [Від Марка 9:35 цитується].

Ті, котрі мають дух Христа, не прагнутимуть зайняти становище вище за своїх братів. Саме той, хто малий у власних очах, вважатиметься великим в Божих очах». – Освячене життя. – С.55, 56.

б. Яка оманлива надія надихнула його на це прохання?

Дії 1:6: «А вони зійшлися й запитували Його, кажучи: Господи, чи не в цей час Ти відновиш царство Ізраїля?».

«Незважаючи на неодноразове повчання Христа щодо природи Його Царства, ці молоді учні продовжували плекати надію на Месію, Котрий посяде на престол і прийме царську владу за бажанням людей». – Дії апостолів. – С.541, 542.

в. Як Ісус виправив Івана та інших учнів?

Від Марка 9:38-41: «38 Іван Йому відповів: Учителю, ми бачили одного, [який не ходить з нами], котрий Твоїм Ім’ям виганяв бісів; і ми заборонили йому, бо він не ходить з нами. 39 А Ісус сказав: Не забороняйте йому. Бо немає такого, хто зробив би чудо в Моє Ім’я і зміг би відразу Мене лихословити; 40 бо хто не проти нас, той за нас. 41 І коли хто напоїть вас чашкою води в [Моє] Ім’я, – адже ви Христові, – то правду кажу вам, що не втратить він своєї нагороди».

«Яків та Іван зустріли чоловіка, котрий, не бувши явним послідовником Христа, виганяв демонів Його Ім’ям. Учні заборонили йому це робити, і вважали, що вчинили правильно. Виклавши ж цю справу перед Христом, вони почули від Нього докір… Ніколи не можна відштовхувати людину, яка прихильно ставиться до Христа. Учні не повинні плекати дух обмеженості й винятковості, натомість виявляти таке ж всеосяжне співчуття, яке бачили у свого Господа. Яків і Іван гадали, що дбають про честь Господа, проте зрозуміли, що відстоювали власну честь. Вони визнали свою помилку і прийняли докір». – Дії апостолів. – С.543, 544.

2. Як мені слід реагувати, коли інші не цінують мене?

3. ПЕРЕТВОРЕНИЙ ХАРАКТЕР Вт, 2 груд.

а. Що сталося з Іваном, коли він споглядав характер Христа, і чого нам слід навчитися з цього?

1 Івана 1:2, 3: «2 І життя з’явилося, і ми побачили, і свідчимо, і сповіщаємо вам вічне життя, яке було в Отця і з’явилося нам. 3 Те, що ми побачили й почули, сповіщаємо й вам, щоб і ви мали спільність з нами. А наша спільність – з Отцем і з Його Сином – Ісусом Христом».

«Однак Іван щодня спостерігав чуйність і довготерпіння Ісуса, які так відрізнялися від його бунтівного духу, слухав Його повчання про покору і терпіння. Він відкрив своє серце для Божественного впливу і став не тільки слухачем, а й виконавцем слів Спасителя. Його власне ″я″ розчинилося у Христі. Він навчився носити ярмо і тягар Христа.

Ісус докоряв, застерігав і попереджував Своїх учнів, але Іван та його брати не залишили Його. Вони обрали Ісуса, незважаючи на Його докори. Зі Свого боку Ісус також не залишав їх, незважаючи на їхні слабкості й помилки. Вони до кінця продовжували поділяти з Ним випробування, засвоюючи Його уроки. Оскільки вони споглядали Христа, то й зазнавали перетворення». – Бажання віків. – С.295, 296.

«У характері людини можуть бути явні недоліки, але коли вона стає справжнім учнем Ісуса, сила Божественної благодаті перетворює її на нове творіння. Любов Христа перетворює, освячує її. Але коли люди називають себе християнами, а їхня релігія не робить їх кращими чоловіками і кращими жінками в усіх сферах життя – живими представниками Христа у поведінці та характері – вони не належать Йому». – Освячене життя. – С.55.

б. Перетворений любов’ю Ісуса, з якою звісткою звертається Іван до всіх віруючих?

1 Івана 2:3-5: «3 З того дізнаємося, що ми Його пізнали, якщо дотримуємося Його заповідей. 4 Хто каже, що пізнав Його, а заповідей Його не дотримується, той неправдомовець, і в ньому немає правди. 5 А хто дотримується Його слова, в тому Божа любов справді є досконалою. З цього пізнаємо, що ми в Ньому»;

1 Івана 3:18: «Дітоньки [мої], любімо не словом та язиком, але ділом та правдою!»;

1 Івана 4:7, 16: «7 Улюблені, любімо одне одного, адже любов є від Бога, і кожний, хто любить, народився від Бога і знає Бога… 16 І ми пізнали й повірили в любов, яку Бог має в нас. Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, а Бог перебуває в ньому».

«Іван прагнув показати віруючим високі переваги, які вони матимуть, виявляючи дух любові. Ця сила, яка спасає, наповнить серце людини та керуватиме всіма спонуканнями, підносячи її над згубним впливом світу. Якщо любові дати цілковиту владу, зробивши її рушійною силою в житті, тоді серця людей наповняться довірою до Бога та Його Провидіння. Тоді вони зможуть приходити до Нього з твердою вірою, знаючи, що отримають від Нього все необхідне для теперішнього й вічного добра». – Дії апостолів. – С.551, 552.

3. Який урок я можу отримати з того, що було головною метою перетвореного Івана?

4. ЯК ЦЕ СТОСУЄТЬСЯ НАС? Ср, 3 груд.

а. Як і у випадку з Іваном, яке небезпечне зло панувало в церкві в Коринті та може так само легко опанувати й нами сьогодні?

1 до коринтян 3:1-3: «1 Однак, брати, я не міг говорити до вас як до духовних, але як до тілесних, як до немовлят у Христі. 2 Я годував вас молоком, а не [твердою] їжею, тому що ви не могли [їсти], та й тепер ще не можете, 3 бо ви ще тілесні. Адже коли між вами є заздрість, суперечки [й розділення], то хіба ви не тілесні, хіба ви не поводитеся по-людському?».

«Господь дарував великі благословення Своїй церкві. Справедливість вимагає, щоб вона повернула довірені їй таланти із прибутком. У міру збільшення довірених їй скарбів істин, її обов’язки збільшуються. Але замість того, щоб ставати досконалішою, вона навіть відійшла від того, що мала в перший період християнства. Ця зміна її духовного стану відбувалася поступово, повільно та майже непомітно. Увійшовши у дружні стосунки зі світом, і прагнучи похвали, церква втратила віру, її колишня ревність згасла, і палка відданість поступилася місцем мертвій формальності. Кожен крок, спрямований до світу, був кроком віддалення від Бога. З появою гордості та світського честолюбства дух Христа почав віддалятися, і замість нього у церкву проник дух суперництва, розділення, суперечок, розбратів, і все це послаблювало та погіршувало її духовний стан». – Свідоцтва для церкви. – Т.5. – С.240, 241.

«Розум, зосереджений на заздрості та суперечках, не в змозі зрозуміти глибокі духовні істини Божого Слова». – Там саме. – С.241.

б. Яким чином ми покликані до вищого покликання, ніж це?

До галатів 5:13-16: «13 Адже ви, брати, покликані до свободи. Тільки б свобода ваша не [стала] причиною [жити] по-тілесному, але любов’ю служіть один одному, 14 бо весь Закон міститься в одному виразі, а саме: Люби свого ближнього, як себе самого. 15 Коли ж ви один одного кусаєте та гризете, то глядіть, щоб ви не знищили один одного. 16 Кажу: живіть духом, і не чинитимете пожадань тіла».

«У Божому плані немає місця для егоїстичного суперництва». – Виховання. – С.225.

«Християнам слід вважати своїм релігійним обов’язком придушення духу заздрості чи суперництва. Вони повинні радіти з того, що їхні брати мають більш високу репутацію і що вони досягли більших успіхів, навіть якщо при цьому їхні власні досягнення та характер виявляться у тіні. Саме гордість і марнославство, що плекалися в серці сатани, вигнали його з Неба. Ці пороки глибоко вкоренилися в нашій грішній природі, і якщо їх не усунути, вони витіснять усі добрі та благородні риси характеру і принесуть згубні плоди заздрості та ворожнечі.

Нам слід прагнути не величі, а справжньої доброти. Ті, котрі мають розум Христа, завжди матимуть скромну думку про себе. Вони трудитимуться заради чистоти і процвітання церкви і готові швидше пожертвувати своїми інтересами та бажаннями, аби тільки не допустити розладу між братами». – Свідоцтва для церкви. – Т.5. – С.242.

4. Чому дух суперництва є такою великою проблемою сьогодні?

5. ВИХОВАННЯ – КЛЮЧ Чт, 4 груд.

а. Як наше виховання може допомогти чи перешкодити нам уникнути спокуси вдатися до духу суперництва?

2 до коринтян 10:12: «Не сміємо судити чи рівняти себе до інших, які вихваляють самі себе; але ті, котрі самі себе міряють по собі та порівнюють себе із собою, не є розумними»;

До филип’ян 2:3: «Нічого [не робіть] наперекір чи з марнославства, але в покорі вважайте одне одного більшим за себе»;

До колосян 2:8: «Стережіться, щоб ніхто вас не звів філософією і пустим обманом людських переказів, згідно з принципами світу, а не за Христом».

«У наших навчальних закладах необхідно було справляти вплив, який би протидіяв впливові світу і не заохочував би до потурання апетитові, егоїстичного задоволення почуттів, гордості, честолюбства, любові до одягу та показовості, любові до похвали та лестощів, а також прагнення до високих нагород та почестей як винагороди за гарну науку. Все це мало викорінюватися в наших школах. Неможливо уникнути всього цього, відправляючи дітей до державних шкіл, де вони щодня стикатимуться з тим, що забруднить їхню моральність. У всьому світі спостерігалася така велика зневага до правильного домашнього виховання, що діти в державних школах здебільшого стали розпусними та погрузли в пороці.

Робота, яку ми як народ повинні були виконати щодо цього питання, полягала у створенні школи та виконанні роботи, про яку Ісус Христос з хмарного стовпа говорив як про роботу Свого народу – навчати і виховувати наших дітей та молодь у дусі Божих заповідей. Явна зневага до Божого Закону з боку навколишнього світу згубно позначалася на моральності тих, котрі вважали, що дотримуються Божого Закону. Але ми покликані наслідувати приклад Авраама. Про нього Господь сказав: ″Я знаю його, що він заповідає своїм синам і домові своєму після себе дотримуватися Господньої дороги, творити правду і справедливість″ (переклад з англ.).

Авраамові довелося покинути свою країну та дім свого батька й оселитися в чужій землі, щоб успішно запровадити новий порядок у своєму домі». – Основи християнського виховання. – С.286.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ Пт, 5 груд.

1. Які негативні риси характеру Христос прагне змінити в мені?

2. Як мені слід реагувати, коли інші не цінують мене?

3. Який урок я можу отримати з того, що було головною метою перетвореного Івана?

4. Чому дух суперництва є такою великою проблемою сьогодні?

5. Яким чином виховання дитини може сильно змінити її життя?