Щоденні біблійні уроки

ПАМ’ЯТНИЙ ВІРШ: «Хто втаює свій гріх, той не матиме успіху, а хто його визнає і залишає, той буде помилуваний» (Притчі Соломона 28:13).

Додаткові матеріали для вивчення: Дорога до Христа. – Розділ 4. – С.37-41.

«Сповідання, котре є злиттям таємних почуттів душі, знаходить дорогу до безмежно милосердного Бога». – Дорога до Христа. – С.38.

1.  БОЖА МИЛІСТЬНд, 19 лип.

а. Що ми повинні робити, коли усвідомлюємо свій гріх?

Притчі Соломона 28:13: «Хто втаює свій гріх, той не матиме успіху, а хто його визнає і залишає, той буде помилуваний»;

Якова 5:16: «Тому визнавайте один перед одним гріхи, моліться один за одного, щоби зцілитися, бо має велику силу ревна молитва праведного».

«Божа милість! На яких простих, розумних і справедливих умовах вона може бути отримана! Господь не вимагає, щоб ми зморювали себе для того, щоб одержати прощення гріхів. Нам не потрібно робити далекі паломництва, що стомлюють, чи карати своє тіло, щоб заслужити схвалення Всевишнього й відкупити свої беззаконня. Хто зізнається у своїх гріхах і відкидає їх, той буде помилуваний». – Дорога до Христа. – С.37.

б. Якого ставлення це вимагає від нас?

Притчі Соломона 15:33: «Страх Господній навчає мудрості, і славі передує покора»;

Притчі Соломона 19:23: «Страх Господній [провадить] до життя, – хто його має, той буде задоволений, і зло його не досягне»;

Псалом 34:19: «Господь близький до тих, чиї серця у скорботі, й спасає засмучених духом».

«Люди, які не упокорили себе перед Богом і не визнали себе винними, не виконали головної умови, за якої Бог може прийняти їх. Якщо ми не пережили такого покаяння, про яке згодом не приходиться шкодувати, якщо ми в справжній смиренності серця й у зламанні духу не визнали своїх гріхів і не зненавиділи свої беззаконня, ми ще по-справжньому не прагнули одержати прощення гріхів. Не зробивши цього, ми не могли знайти Божого миру. Наші минулі гріхи залишаються непрощеними тільки з однієї причини: ми не бажаємо упокорити своє серце і виконати умови, викладені в Божому Слові. Щодо цього нам дані зрозумілі та визначені настанови. Визнання гріхів – публічно чи наодинці – повинно бути виражене щиро та добровільно». – Дорога до Христа. – С.37, 38.

1.  Якщо ми вірно визнаємо свої гріхи перед Богом, яким буде наше становище перед Ним?

2.  СПОВІДАЮЧИСЬ І ПРОЩАЮЧИПн, 20 лип.

а. Кого ми також ображаємо, коли кривдимо іншу людину?

Псалом 51:6: «Супроти Тебе, – Тебе єдиного, – я згрішив і вчинив те, що є злом у Твоїх очах, тому Ти будеш справедливим у Своїх словах вироку, бездоганним, коли судитимеш».

«Апостол говорить: ″Тому визнавайте один перед одним гріхи, моліться один за одного, щоби зцілитися, бо має велику силу ревна молитва праведного″ (Якова 5:16). Зізнайтеся у своїх гріхах перед Богом, тому що тільки Він може простити їх, а у своїх прогріхах – один перед одним. Якщо ви скривдили свого друга чи сусіда, ви повинні визнати, що помилися, а його обов’язок – охоче простити вас. Потім вам потрібно просити прощення в Бога, тому що скривджений вами брат – Божа власність і, завдавши йому болю, ви згрішили проти його Творця і Викупителя». – Дорога до Христа. – С.37.

б. Чому ми повинні прощати інших?

Від Матвія 6:14, 15: «¹⁴Бо коли ви прощаєте людям їхні переступи, простить і вам ваш Небесний Отець; ¹⁵якщо ж не прощаєте людям [їхніх переступів], то й ваш Отець не простить вам ваших переступів»;

До ефесян 4:32: «Будьте ж добрими один до одного, милосердними, прощаючи одне одному, як і Бог через Христа вам простив!».

«Той, хто не прощає, перекриває для себе єдине джерело, з якого може отримати милість від Бога. Не треба думати, що ми маємо право не прощати тих, хто нас образив, через те, що вони не визнали своєї провини. Вони, звичайно, повинні упокорити свої серця, розкаятися та усвідомити свою вину; але ми повинні ставитися до наших кривдників зі справжнім співчуттям, незалежно від того, зізналися вони у своєму вчинку чи ні. Якої б гіркої образи ви не зазнали від кривдників, не плекайте її в душі, не жалійте самих себе. Простіть усім вашим кривдникам, коли хочете, щоб Бог простив ваші переступи». – Блаженства, промовлені на горі. – С.113, 114.

в. Чого має навчити нас наш обов’язок щодо ставлення до інших людей?

1 Петра 4:8: «Насамперед майте щиру любов один до одного, бо любов покриває багато гріхів»;

До римлян 13:8: «Нікому нічого не будьте винні, за винятком любові одне до одного. Адже хто любить іншого, той виконав Закон».

«Дозвольте Христові оселитися у вашому серці, жити у вас Своїм життям і через вас відкривати світові Божественну любов; це дасть надію тим, хто втратив її, принесе Небесний мир серцям, обтяженим гріхом. Приходячи до Бога, ми лише в тому разі отримаємо прощення від Нього, якщо готові виявити прощення до інших». – Блаженства, промовлені на горі. – С.114, 115.

«Нелюдське ставлення людини до людини – це наш найбільший гріх. Чимало людей гадають, що виявляють Божу справедливість, однак абсолютно не виявляють Його ніжності й великої любові. Часто ті, із ким вони поводяться невблаганно й суворо, перебувають під гнітом спокуси. Сатана бореться з такими душами, і різкі, безжалісні слова позбавляють їх мужності, роблячи здобиччю спокусника». – Служіння зцілення. – С.163.

2.  У яких випадках слід сповідувати гріхи перед людьми та чому?

3.  КОНКРЕТНО ТА ЩИРОВт, 21 лип.

а. Які гріхи слід сповідувати відкрито перед людьми, а які лише перед Богом?

Псалом 32:5: «Я визнав перед Тобою свій гріх і не приховав своєї провини. Я сказав: Визнаю свій гріх перед Господом. І Ти простив мою провину»;

Від Матвія 5:23, 24: «²³Отже, якщо принесеш свій дар до жертовника і там пригадаєш, що твій брат має щось проти тебе, ²⁴залиши там свій дар перед жертовником, піди спершу помирися зі своїм братом, а тоді вже приходь і принось свій дар».

«Справжнє визнання свого гріха завжди відрізняється конкретністю та визначеністю. Одні гріхи можуть бути відкриті тільки перед Богом; інші повинні бути визнані перед людьми, які через них постраждали; треті можуть бути спрямовані проти суспільства і тому повинні бути визнані перед усіма. Але усяке визнання має бути конкретним, по суті. Ви повинні зізнатися саме в тих гріхах, у яких винні». – Дорога до Христа. – С.38.

«Свої особисті гріхи необхідно сповідувати перед Христом, єдиним Посередником між Богом і людиною... Кожен гріх є злочином перед Богом, і його слід сповідувати Богові через Христа. Кожен відкритий гріх слід визнавати відкрито». – Служителі Євангелії. – С.216.

б. Якою є мета істинного сповідання?

1 Самуїла 12:19: «Тоді всі люди почали благати Самуїла: Помолися за твоїх слуг до Господа, твого Бога, щоб нам не померти, адже ми до всіх наших гріхів додали ще одне зло, – домоглися собі царя!».

«У дні Самуїла ізраїльтяни відступили від Бога. Вони страждали від наслідків свого гріха, тому що зневірилися у Бозі, втратили здатність розпізнавати, що Його могутність і мудрість керують народом, зневірилися в Його здатності захищати й виправдовувати Свою справу. Вони відвернулися від великого Правителя Всесвіту і побажали мати такий самий державний устрій, як і в сусідніх народів. Перш, ніж вони знайшли мир, вони зрозуміло та виразно визнали свою провину: ″Адже ми до всіх наших гріхів додали ще одне зло, – домоглися собі царя!″ (1 Самуїла 12:19). Їм потрібно було зізнатися саме в тому гріхові, у якому їм докоряла совість». – Дорога до Христа. – С.38, 39.

в. Яка практична дія повинна слідувати за сповіданням?

Ісаї 1:16, 17: «¹⁶Обмийтеся, станьте чистими, усуньте ваші злі вчинки з-перед Моїх очей, – перестаньте чинити зло, ¹⁷навчіться робити добро, дотримуйтесь правосуддя, рятуйте пригнобленого, захищайте сироту і заступайтесь за вдову!»;

Єзекіїля 33:15: «Поверне заставу й відшкодує пограбоване, діятиме за моральними принципами життя, не допускаючи беззаконня, то він обов’язково буде жити й не загине».

«Визнання свого гріха без справжнього покаяння і виправлення не може бути прийняте Богом. У житті повинні відбутися рішучі зміни; все образливе для Бога має бути вилучено. Такий плід справжнього покаяння в гріху». – Дорога до Христа. – С.39.

«Кожна навернена душа, подібно до Закхея, засвідчить, що Христос перебуває в її серці, тим, що залишить усі недобрі вчинки, які раніше характеризували її життя. Як і начальник митників, вона доведе свою щирість тим, що відшкодує збитки потерпілим». – Бажання віків. – С.556.

3.  Чому важливо, щоб сповідання було конкретним?

4.  НЕБЕЗПЕКА САМОВИПРАВДАННЯСр, 22 лип.

а. Яким чином Адам і Єва намагалися ухилитися від відповідальності за свій гріх, коли Бог запитав їх про це?

Буття 3:12, 13: «¹²Адам відповів: Жінка, яку Ти дав, [щоби була] зі мною, [це] вона мені дала з дерева, і я їв. ¹³Тоді запитав Бог жінку: Що ж ти наробила? А жінка відповіла: Змій мене обманув, – і я їла…».

«Адам не міг ані заперечити, ані виправдати свій гріх, але замість того, щоб покаятися, спробував перекласти вину на дружину, а отже, на Самого Бога: ″Жінка, яку Ти дав, [щоби була] зі мною, – [це] вона мені дала з дерева, – і я їв!″». – Патріархи і пророки. – С.57. [Виділено автором].

«Адамові та Єві було страшно та соромно, коли вони з’їли заборонений плід. Спочатку вони думали лише про те, як виправдати свій гріх і уникнути смерті. Коли Господь запитав про скоєний ними гріх, Адам відповів так, що частина провини за скоєне покладалася на Бога та Єву: ″Жінка, яку Ти дав, [щоби була] зі мною, – [це] вона мені дала з дерева, – і я їв!″. Дружина, у свою чергу, звинуватила змія, сказавши: ″Змій мене обманув, – і я їла″ (Буття 3:12, 13). Навіщо Ти створив змія? Навіщо Ти пустив його до Едемського саду? Ці запитання нібито малися на увазі в її відповіді й робили Бога відповідальним за їхнє падіння». – Дорога до Христа. – С.40.

б. Чому самовиправдання робить сповідання неефективним?

Йова 9:20: «Якщо навіть я виправдовуватимуся, то мої ж уста мене осудять; і [якщо] я оголошую себе невинуватим, Він доведе мою провину» (переклад з англ.);

Від Луки 16:15: «А Він сказав їм: Ви вдаєте із себе праведних перед людьми; Бог же знає ваші серця, бо те, що серед людей високе, – огидне перед Богом».

«Дух самовиправдання був породжений батьком неправди і виявляє себе у всіх синах і дочках Адама. Подібні визнання не надихаються Божественним Духом і не можуть бути прийняті Богом. Людина, яка пережила справжнє покаяння, візьме на себе всю повноту відповідальності за свій гріх і визнає свою провину без усякого лукавства та лицемірства». – Дорога до Христа. – С.40.

«Не применшуйте своєї вини, не шукайте вибачення за гріх. Ми повинні бачити власний гріх таким, яким його бачить Бог, а це справа нелегка. Лише Голгофа здатна відкрити нам жахливе значення гріха. Якщо б нам довелося нести весь тягар своєї вини, він роздушив би нас.

Але Безгрішний зайняв наше місце. Той, Хто не мав вини, узяв на Себе наші беззаконня. ″Якщо ж визнаємо свої гріхи, то Він, вірний і праведний, щоби простити нам гріхи й очистити нас від усякої неправедності″ (1 Івана 1:9). Яка чудова істина! Залишаючись вірним Своєму Законові, Він водночас виправдовує всіх віруючих у Нього. ″Хіба є ще такий Бог, як Ти, Котрий прощає гріхи, відпускаючи (забуваючи) провини залишка Своєї спадщини? Бог не постійно гнівається, позаяк Він – Той, Хто любить виявляти милосердя″ (Михея 7:18)». – Блаженства, промовлені на горі. – С.116.

4.  Опишіть небезпеку самовиправдання.

5.  ВІДКРИТЕ СПОВІДАННЯЧт, 23 лип.

а. Яким чином апостол Павло смиренно і конкретно визнав свій гріх?

Дії 26:10, 11: «¹⁰Це я і зробив у Єрусалимі: багатьох зі святих я замкнув у в’язниці, одержавши владу від первосвящеників. Коли ж їх убивали, я давав згоду. ¹¹І дуже часто, караючи їх по всіх синагогах, примушував їх хулити. А сильно лютуючи на них, переслідував їх – навіть по далеких містах».

«У Божому Слові наведені приклади справжнього покаяння і смирення. Біблія говорить про людей, котрі визнавали свій гріх, не намагаючись вибачити чи виправдати його. Апостол Павло не приховував свого гріха. Він виставляє його в найнепривабливішому світлі, не намагаючись зменшити своєї провини. [Дії 26:10, 11 цитується]». – Дорога до Христа. – С.41.

б. Що Павло проголосив у своєму Першому посланні до Тимофія?

1 до Тимофія 1:15: «Вірним є слово і гідне повного прийняття, що Ісус Христос прийшов у світ, аби спасти грішників, серед яких я – перший».

«У самих собі ми бачимо лише недоліки і не знаходимо нічого, що дало б право сподіватися на Божу милість; тому сатана говорить, що молитви наші надаремно і все одно людині не виправити себе. Коли ми бажаємо наблизитися до Бога, ворог нашіптує: ″Нащо тобі молитися? Хіба не ти вчинив цей гріх? Хіба ти не згрішив проти Бога, не діяв усупереч власному сумлінню?″ Але ми можемо відповісти ворогові: ″Кров Ісуса [Христа], Його Сина, очищає нас від усякого гріха″ (1 Івана 1:7). Коли ми відчуваємо, що грішні, і не можемо молитися, саме тоді настає найвідповідальніший час для молитви. Ми можемо відчувати сором і приниження, але повинні молитися й вірити. [1 до Тимофія 1:15 цитується]. Прощення… дається як дар, джерелом якого є бездоганна праведність Христа». – Блаженства, промовлені на горі. – С.115, 116.

в. Що Бог обіцяє тим, хто сповідує свої гріхи?

1 Івана 1:9: «Якщо ж визнаємо свої гріхи, то Він, вірний і праведний, щоби простити нам гріхи й очистити нас від усякої неправедності».

«Смиренне й зламане серце, скорене справжнім покаянням, зможе хоча б частково осягнути Божу любов і жертву, принесену на Голгофі. Як син визнає свої провини перед люблячим батьком, так грішник, котрий по-справжньому кається, відкриє Богові усі свої беззаконня. [1 Івана 1:9 цитується]». – Дорога до Христа. – С.41.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯПт, 24 лип.

1.  Якщо ми вірно визнаємо свої гріхи перед Богом, яким буде наше становище перед Ним?

2.  У яких випадках сповідання мають бути зроблені перед людьми і чому?

3.  Чому важливо, щоб сповідання було конкретним?

4.  Опишіть небезпеку самовиправдання.

5.  Яким є результат смиренного сповідання?