Щоденні біблійні уроки

ПАМ’ЯТНИЙ ВІРШ: «[Та] Ісус їй сказав: Я є воскресіння і життя; хто вірить у Мене, – хоч і помре, буде жити» (Від Івана 11:25).

Додаткові матеріали для вивчення: Вибрані вісті. – Кн.1. – С.296-300.

«Для віруючого смерть не має особливого значення. Христос говорить про неї як про коротку миттєвість… Для християнина смерть – лише сон, мить мовчання і темряви. Життя сховане з Христом у Бозі». – Бажання віків. – С.787.

1. ІСУС У ВИТАНІЇ Нд, 22 черв.

а. Почувши, що Ісус іде до Витанії, що зробила Марта і яке переконання вона висловила?

Від Івана 11:20-22: «20 Коли ж Марта почула, що йде Ісус, то вийшла Йому назустріч. Марія ж сиділа вдома. 21 Марта сказала Ісусові: Господи, якби Ти був тут, не помер би мій брат. 22 Але й тепер знаю, що Бог дасть Тобі те, що лише попросиш у Бога».

«Серед родичів і приятелів, котрі оплакували Лазаря, були й такі, котрі займали відповідальні посади в Єрусалимі. Були присутні й деякі з найзапекліших ворогів Христа. Він знав їхні плани і тому не відразу виявив Себе. Звістка про Нього була передана Марті настільки таємно, що більше ніхто не почув про це...

Із переповненим суперечливих почуттів серцем Марта поспішила назустріч Ісусові. У виразі Його обличчя вона прочитала незмінні ніжність і любов. Її довір’я до Нього залишалося непохитним, але вона думала про свого дорогого брата, якого так любив Ісус. З великим болем у серці, що Христос не прийшов раніше, а водночас із надією, що і тепер Він зможе щось зробити для їхньої розради, Марта сказала: ″Господи, якби Ти був тут, не помер би мій брат″. Ці слова сестри безперестанку повторювали під голосіння плакальниць.

З людським і Божественним співчуттям Ісус дивився на її згорьоване, змарніле обличчя. Марта не хотіла згадувати те, що сталося. Усе було виражене у зворушливих словах: ″Господи, коли б Ти був тут, – то не вмер би мій брат″. І, подивившись на сповнене любові обличчя Ісуса, Марта додала: ″Але й тепер знаю, що Бог дасть Тобі те, що лише попросиш у Бога″». – Бажання віків. – С.529, 530.

1. Опишіть, яку довіру мали сестри Лазаря до Ісуса.

2. НЕЗМІННА ОБІТНИЦЯ НАДІЇ Пн, 23 черв.

a. У чому Ісус запевнив Марту?

Від Івана 11:23: «Ісус каже їй: Твій брат воскресне!».

Як вона зрозуміла ці слова?

Від Івана 11:24: «Говорить Йому Марта: Знаю, що воскресне у воскресінні, останнього дня».

«Підтримуючи її віру, Ісус сказав: ″Воскресне твій брат″. Своєю відповіддю Він не намагався вселити в неї надію на негайне воскресіння. Ісус хотів спрямувати думки Марти не на теперішнє воскресіння її брата, а на воскресіння праведних. Він бажав, щоб у воскресінні Лазаря вона побачила запоруку воскресіння усіх померлих праведних, а також підтвердження, що це буде здійснено силою Спасителя.

Марта відповіла: ″Знаю, що воскресне у воскресінні, останнього дня″». – Бажання віків. – С.530.

б. Якими словами Ісус підтвердив переконання Марти?

Від Івана 11:25: «[Та] Ісус їй сказав: Я є воскресіння і життя; хто вірить у Мене, – хоч і помре, буде жити»;

1 Івана 5:12: «Хто має Сина, той має життя; хто не має Божого Сина, той не має життя».

«Підтримуючи правильний напрямок її віри, Ісус проголосив: ″Я є воскресіння і життя″. Христос володіє життям, не запозиченим і не успадкованим, а первинним. ″Хто має Сина, той має життя″ (1 Івана 5:12). Божественність Христа – це гарантія вічного життя віруючого». – Там саме.

в. Яка обітниця є основою нашої надії на воскресіння після смерті? Як переконання Марти пов’язане із чудом Христа?

Від Івана 5:26: «Бо як Отець має життя в Собі, так дав і Синові мати в Собі життя»;

Від Івана 11:26, 27: «26 І кожний, хто живе й вірить у Мене, – не помре повік. Чи віриш ти в це? 27 Каже Йому: Так, Господи, я повірила, що Ти – Христос, Син Божий, Який приходить у світ».

«Тепер Христос дивився вперед – на Свій Другий прихід, коли померлі святі воскреснуть у нетлінному тілі, а живі праведні, не побачивши смерті, будуть підхоплені на Небеса. Чудо, яке Христос мав намір здійснити, воскресивши Лазаря з мертвих, мало символізувати воскресіння усіх праведних. Своїми словами й діями Він проголосив Себе Творцем воскресіння. Той, Хто незабаром Сам мав померти на хресті, тепер тримав ключі смерті як її Переможець, стверджуючи Своє право і владу наділяти вічним життям». – Там саме.

2. Що Ісус обіцяв Марті, Марії та всім віруючим?

3. ІСУС ПЛАЧЕ Вт, 24 черв.

а. Опишіть дії та слова вбитої горем Марії.

Від Івана 11:28-32: «28 Сказавши це, вона пішла й покликала свою сестру Марію. Вона пошепки промовила: Учитель прийшов і кличе тебе! 29 Та ж, як почула, швидко встала й пішла до Нього, 30 оскільки Ісус ще не прийшов до села, а був на тому місці, де зустріла Його Марта. 31 А юдеї, які були з нею в хаті й потішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, подалися за нею, гадаючи, що вона пішла до гробниці, щоб там поплакати. 32 Коли Марія прийшла туди, де був Ісус, і побачила Його, то впала Йому до ніг і промовила: Господи, якби Ти був тут, мій брат не помер би!».

б. Коли Ісус побачив Марію та деяких юдеїв, котрі плакали, що Він зробив і чому?

Від Івана 11:33-35: «33 Ісус, побачивши, що вона плаче, та юдеї, які прийшли з нею, також плачуть, розжалобився духом і Сам зворушився. 34 І Він запитав: Де ви його поклали? Йому відповіли: Господи, іди поглянь! 35 Ісус заплакав».

«″Ісус, побачивши, що вона плаче, та юдеї, які прийшли з нею, також плачуть, розжалобився духом і Сам зворушився″. Він читав серця зібраних, бачив, що чимало з них виявляли свій смуток удавано. Спаситель знав, що декотрі присутні, які тепер лицемірно плакали, незабаром плануватимуть убивство не тільки Всемогутнього Чудотворця, а й того, хто зараз мав воскреснути з мертвих. Христос міг зірвати з них покривало лицемірного жалю, але Він угамував Своє праведне обурення. Слова, які Господь мав право їм сказати, Він не вимовив заради тієї, котра з любов’ю й журбою схилилася біля Його ніг і справді вірила в Нього.

″Де ви його поклали?″ – запитав Ісус. ″Йому відповіли: Господи, іди поглянь!″ Усі рушили до гробу. Це була сумна картина. Лазаря дуже любили, і розбиті горем Марта й Марія ридали, а разом з осиротілими сестрами плакали і їхні друзі. Дивлячись на людське горе, і те, як засмучені близькі оплакують померлого, у той час як Спаситель світу стоїть поряд, – ″Ісус заплакав″. Хоч Він був Божим Сином, але прийняв на Себе людську природу і відгукнувся на людське горе. Його ніжне, милосердне серце завжди палає любов’ю до страждаючих. Ісус плаче з тими, хто плаче, і радіє з тими, хто радіє». – Бажання віків. – С.533.

в. Яким чином цей момент у житті Ісуса повинен стати прикладом для нас?

До римлян 12:15: «Радійте з тими, які радіють, і плачте з тими, котрі плачуть».

«Чудовий приклад Христа, ні з чим незрівнянна ніжність, з якою Він поділяв почуття інших, плачучи з тими, що плачуть, і радіючи з тими, хто радіє, повинен справити глибокий вплив на характер усіх Його щирих послідовників. Словами і вчинками доброти вони намагатимуться полегшити шлях для втомлених ніг». – Служіння зцілення. – С.157, 158.

3. Чому Ісус плакав?

4. СПІВПРАЦЯ МІЖ БОГОМ І ЛЮДСТВОМ Ср, 25 черв.

а. Яке повеління дав Ісус оточуючим Його людям?

Від Івана 11:39 (перша частина): «Ісус промовив: Відваліть камінь!..».

Як відреагувала Марта і що сказав їй Ісус?

Від Івана 11:39 (остання частина): «…Марта, сестра померлого, сказала Йому: Господи, вже чути запах, бо чотири дні вже минуло!».

«Коли Господь готовий здійснити якесь чудо, сатана знаходить когось, хто опирається цьому. ″Відваліть камінь!″ – сказав Христос; це означало: наскільки можливо, приготуйте шлях для Моєї роботи. Але тут виявився самовпевнений, амбіційний характер Марти. Вона не хотіла, щоб тіло, яке почало розкладатися, було виставлене для оглядин. Людському серцю важко зрозуміти слова Христа, і віра Марти не змогла збагнути справжнього значення Його обітниці.

Христос докорив Марті, але зробив це особливо м’яко. ″Хіба не сказав Я тобі, що коли будеш вірити, – побачиш Божу славу?″ Отже, чому ти сумніваєшся в Моїй силі? Чому суперечиш Моєму повелінню? Ти маєш Моє слово! Якщо будеш вірувати, то побачиш Божу славу. Природні перешкоди не можуть зупинити праці Всемогутнього Бога. Скептицизм і невір’я – це не є покора. Непохитна віра в слово Христа – ось справжнє смирення, істинне самозречення.

″Відваліть камінь!″ Христос міг наказати каменеві відкотитися самому, і камінь підкорився б Його голосу. Він міг би наказати зробити це ангелам, які були поряд з Ним. За Його повелінням невидимі руки відкотили б каменя. Але це мали зробити людські руки. Таким чином Христос хотів показати, що люди повинні співпрацювати з Божественною силою. Що може зробити людська сила, того не повинна робити Божественна. Бог використовує людську допомогу. Він зміцнює людину, співпрацює з нею в міру того, як людина використовує дані їй сили та здібності». – Бажання віків. – С.535.

б. Які слова Христа лагідно викривають наше невір’я сьогодні?

Від Івана 11:40: «Ісус їй відповів: Хіба не сказав Я тобі, що коли будеш вірити, – побачиш Божу славу?».

«Але багато хто не мають живої віри. Ось чому вони не бачать більших проявів Божої сили. Їхня слабкість – результат невір’я… Вони складають плани й проєкти, але мало моляться і мало по-справжньому довіряють Богові. Вони думають, що мають віру, натомість це просто миттєвий імпульсивний прояв. Не усвідомлюючи власної потреби та бажання Бога давати людям добро, вони не виявляють наполегливості у своїх проханнях до Господа». – Наочні уроки Христа. – С.145, 146.

4. Як людство співпрацювало з Божеством у цьому чуді?

5. ІСУС ВОСКРЕШАЄ ЛАЗАРЯ Чт, 26 черв.

а. Яку молитву промовив Ісус біля гробу?

Від Івана 11:41, 42: «41 Відвалили камінь [від печери], [де лежав померлий]. Ісус звів очі вгору й промовив: Отче, дякую Тобі, що Ти вислухав Мене. 42 Я знав, що Ти завжди Мене вислуховуєш, але задля натовпу, який стоїть довкола, Я сказав, – аби повірили, що Ти Мене послав!».

«Повеління виконане. Камінь відвалений. Усе було зроблено явно, без поспіху. Усі мали змогу побачити, що тут немає жодного обману. Ось у кам’яній домовині лежить холодне бездиханне тіло Лазаря. Голосіння плакальниць стихло. Приголомшені, в очікуванні чогось надзвичайного, усі стоять навколо гробу, щоб побачити, що буде далі.

Цього разу Христос знову назвав Бога Своїм Отцем і впевнено проголосив Себе Сином Божим». – Бажання віків. – С.535, 536.

б. Якими словами Ісус воскресив Лазаря?

Від Івана 11:43: «Промовивши це, Він вигукнув гучним голосом: Лазарю, вийди сюди!».

Що сталося одразу ж?

Від Івана 11:44: «І померлий вийшов. Руки й ноги його були обмотані полотном, а його обличчя обв’язане хусткою. Каже їм Ісус: Розв’яжіть його й звільніть, щоб [міг] ходити».

«Чіткий, проникливий голос [Христа] досягає слуху мертвого. Коли Він говорив ці слова, Божество засяяло крізь Його людську природу. На обличчі Спасителя, освітленому Божою славою, люди побачили доказ Його сили. Погляди всіх прикуті до отвору печери. Кожне вухо прислухається, щоб уловити хоча б найслабший звук. З нестерпно-напруженою увагою усі очікують завершення цього випробування Божественності Христа – доказу, який або підтвердить Його право називатися Божим Сином, або ж назавжди знищить будь-яку надію на Нього.

І ось тишу печери порушив звук кроків, і той, хто був мертвий, з’явився біля виходу... Людина має служити людині. Лазаря розв’язали, і ось він стоїть перед ними, не виснажений хворобою, не в слабкому тремтячому тілі, а в розквіті життя, сил і здоров’я. Його очі сяють розумом і любов’ю до Свого Спасителя. Звеличуючи Ісуса, Лазар припадає до Його ніг». – Там саме. – С.536.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ Пт, 27 черв.

1. Опишіть, яку довіру мали сестри Лазаря до Ісуса.

2. Що Ісус обіцяв Марті, Марії та всім віруючим?

3. Чому Ісус плакав?

4. Як людство співпрацювало з Божеством у цьому чуді?

5. Опишіть дії Лазаря, після того як Ісус покликав його.