Щоденні біблійні уроки

«Вірне слово: коли разом із Ним ми померли, то й житимемо разом із Ним!» (2 до Тимофія 2:11).

«Наші смертні тіла можуть померти і бути поховані в могилу. Проте благословенна надія живе до воскресіння, коли голос Ісуса покличе тих, що сплять у земному поросі. Тоді ми насолоджуватимемося повнотою благословенної, славетної надії». – У небесних оселях. – С.352.

Додаткові матеріали для вивчення: Велика боротьба – С.551-562.

Неділя 16 квітня

1.  ПРАГНЕННЯ ДО БЕЗСМЕРТЯ

а. Чому існує смерть у цьому світі? Яку надію Господь вклав у наші серця?

До римлян 5:12: «Тому то, як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили»;

До римлян 6:23: «Бо заплата за гріх – смерть, а дар Божий – вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім!»;

Екклезіаста 3:11: «Усе Він прегарним зробив свого часу, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє людина тих діл, що Бог учинив, від початку та аж до кінця».

«Безсмертя, обіцяне людині за умови послуху, було втрачене внаслідок гріхопадіння. Адам не міг передати своїм нащадкам того, чого не мав сам; і для грішного людства не було б жодної надії, якби Бог через жертву Свого Сина не зробив безсмертя знову досяжним для людства… Тільки через Христа можна отримати вічність». – Велика боротьба. – С.533.

«Щоб вічно жити, людина повинна була постійно споживати плоди з дерева життя. Позбавлена такої можливості, вона поступово втрачатиме життєву енергію та силу, що врешті-решт призведе до смерті. Намір сатани полягав у тому, щоб Адам і Єва соїм непослухом викликали Боже незадоволення; сатана сподівався, що вони, навіть не отримавши прощення, будуть і надалі споживати плоди від дерева життя, і таким чином страждання і гріх існуватимуть вічно. Однак відразу після падіння людини святим ангелам було доручено охороняти дерево життя. Ці ангели перебували в оточенні сяючих променів світла, що нагадували своїм виглядом блискучий меч. Ніхто з родини Адама не міг пройти повз охорону, щоб спожити життєдайні плоди: через це ні один грішник не є безсмертним» – Патріархи і пророки. – С.60.

1. Чому люди прагнуть жити і не хочуть помирати?

Понеділок 17 квітня

2.  ДУША

а. Оскільки душа складається з матерії, виготовленої з глини, а також дихання Бога, даного при створенні (див. Буття 2:7), що ми повинні усвідомити відносно того, що відбувається в момент смерті?

Екклезіаста 12:7: «І вернеться порох у землю, як був, а дух вернеться [знову] до Бога, що дав був його!»;

Якова 4:14: «Ви, що не відаєте, що [трапиться] взавтра, – яке ваше життя? Бо це пара, що на хвильку з’являється, а потім зникає!».

«Не кажіть самовпевнено: «Сьогодні чи взавтра ми підем у те чи те місто, і там рік проживемо, та будемо торгувати й заробляти» (Якова 4:13). Можливо, у Бога для вас є інші плани. Життя – це всього лише пара». Рев’ю енд Геральд, 23 грудня 1902 року.

б. Чим відрізняються люди від тварин, коли вони помирають?

Псалом 49:17, 18: «17 Не лякайся, коли багатіє людина, коли збільшується слава дому її, – 18 бо, вмираючи, не забере вона всього, її слава не піде за нею!»;

Екклезіаста 2:15, 16: «15 І промовив я в серці своєму: Коли доля, яка нерозумному трапиться, трапиться також мені, то нащо тоді я мудрішим ставав? І я говорив був у серці своїм, що марнота й оце... 16 Не лишається пам’яти про мудрого, як і про нерозумного, на вічні віки, – в днях наступних зовсім все забудеться, і мудрий вмирає так само, як [і] нерозумний»;

Екклезіаста 3:19, 20: «19 Бо доля для людських синів і доля звірини – однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають [і] ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищости людям, – марнота бо все!... 20 Все до місця одного йде: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху».

«Родовід людства, яким його подає Богом натхнене Слово, пов’язує походження людського роду не з мікроорганізмами на певній стадії розвитку, молюсками та членистоногими, а з великим Творцем. Адам – «син Божий», незважаючи на те, що був створений з пороху земного.

Адам як представник Бога був поставлений над нижчими істотами. Вони не могли зрозуміти й визнати верховну владу Бога, проте були наділені здатністю любити людину і служити їй». – Патріархи і пророки. – С.45.

«О, яка чудова Христова любов, що зціляє грішника і страждальця! О, милосердний Бог, Котрий співчуває і вгамовує болі людства! О, дивовижна Сила, явлена людським синам! Хто може сумніватися у вістці спасіння?! Хто може нехтувати милістю співчутливого Викупителя?!

Щоб повернути здоров’я тілу, яке вже, фактично, розкладалося, необхідна була творча сила. Той же Голос, Котрий покликав до життя створену із земного пороху людину, повернув здоров’я і розслабленому, який помирав. Та сама Сила, Яка повернула життя тілу, відновила й серце. Той, Хто при творінні «сказав… – і сталось», Хто «наказав – і з’явилось» (Псалом 33:9), надихнув життям мертву в переступах та гріхах душу». – Бажання віків. – С.269, 270.

«У вироку, винесеному сатані, була надія на викуплення. «І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту» (Буття 3:15). Цей вирок, проголошений у присутності перших людей, став для них обітницею. Перш, ніж почути про тернину й осот, про важку працю й скорботу, які стануть їхньою долею, або про порох, до якого вони повернуться, Адам і Єва почули слова, що вселили в них надію. Усе, що вони втратили, піддавшись сатані, буде повернуте через жертву Христа». – Виховання. – С.27.

2. Як під час смерті поділяється первинний склад душі?

Вівторок 18 квітня

3.  СТАН МЕРТВИХ

а. Поясніть, що знають мертві люди і чому нам потрібно чітко розуміти це питання.

Екклезіаста 9:3-6: «3 Оце зле у всім, що під сонцем тим діється, – що однакове всім випадає, і серце людських синів повне зла, і за життя їхнього безумство в їхньому серці, а по тому до мертвих [відходять]... 4 Хто знаходиться поміж живих, той має надію, бо краще собаці живому, ніж левові мертвому! 5 Бо знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають, і заплати немає вже їм, – бо забута і пам’ять про них, 6 і їхнє кохання, і їхня ненависть, та заздрощі їхні загинули вже, і нема вже їм частки навіки ні в чому, що під сонцем тим діється!»;

Псалом 115:17: «Не мертві хвалитимуть Господа, ані ті всі, хто сходить у [місце] мовчання»;

Псалом 146:4: «Вийде дух його – і він до своєї землі повертається, – того дня його задуми гинуть!».

«Спіритизм – це шедевр обману. Це найуспішніша та найзахопливіша омана сатани, розрахована на схвальне ставлення тих, хто поховав своїх близьких. Злі ангели приходять у вигляді цих близьких людей, розповідають про випадки, пов’язані з їхнім життям, чинять справи, які вони виконували під час життя. У такий спосіб вони спонукають людей вірити в те, що їхні друзі, котрі померли, – це ангели, які ширяють над ними та спілкуються з ними. До цих злих ангелів, які видають себе за померлих друзів, ставляться з певним обожнюванням, і для багатьох людей їхні слова мають більше значення, ніж Боже Слово». – Цей день з Богом. – С.247.

«Спіритизм ось-ось захопить світ у свої руки. Багато хто вважають, що він є лише результатом шахрайства та омани людей, але це далеко від правди. Надлюдські сили діють різними способами, і мало хто має уявлення про те, якими будуть прояви спіритизму в майбутньому. Основа успіху спіритизму була закладена в твердженнях, які проголошувалися з проповідницьких кафедр нашої землі. Священнослужителі проповідували вигадки, що походять від лукавого головного брехуна, і видавали їх за вчення Біблії.

Учення про збереження свідомості після смерті та про духи померлих, які спілкуються з живими людьми, не має підстави у Святому Письмі; і все ж ці теорії видаються за істину. Завдяки цим псевдодоктринам духам диявола був відкритий шлях обманювати людей, представляючи себе під виглядом померлих. Агенти сатани видають себе за покійних, захоплюючи таким чином у полон душі живих. Сатана створив свою релігію, він має синагогу та відданих шанувальників». – Євангелизм. – С.602, 603.

б. Оскільки мертві люди нічого не знають, чи можемо ми молитися до святих минулого, щоб вони були посередниками між нами та Богом?

1 до Тимофія 2:5: «Один бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми, – людина Христос Ісус».

«Обожнювання померлих відігравало значну роль майже в кожному язичницькому культі, так само, як і уявне спілкування з померлими людьми. Люди вірили в те, що боги повідомляють людям свою волю, а також дають їм різні поради. Такою була сутність пророцтв знаменитих оракулів Греції та Риму». – Євангелизм. – С.603.

3. До чого приводить хибне уявлення про свідомий стан мертвих?

Середа 19 квітня

4.  НАДІЯ В МОГИЛІ

а. Порівняйте рівень надії між двома різними класами людей, які помирають.

Приповісті 11:7: «При смерті людини безбожної гине надія, зникає чекання людини нікчемної»;

Приповісті 14:32: «Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй»;

До римлян 8:11: «А коли живе в вас Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, то Той, хто підняв Христа з мертвих, оживить і смертельні тіла ваші через Свого Духа, що живе в вас».

б. Поясніть різницю між воскресінням праведних і воскресінням безбожних.

Від Івана 5:21-29: «21 Бо як мертвих Отець воскрешає й оживлює, так і Син, кого хоче, оживлює. 22 Бо Отець і не судить нікого, а ввесь суд віддав Синові, 23 щоб усі шанували [і] Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, – не шанує Отця, що послав Його. 24 Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, – життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя. 25 «Поправді, поправді кажу вам: Наступає година, і тепер уже є, коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, оживуть. 26 Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі. 27 І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він – Людський Син. 28 Не дивуйтесь цьому, бо надходить година, коли всі, хто в гробах, – Його голос почують, 29 і повиходять ті, що чинили добро, на воскресення життя, а котрі зло чинили, на воскресення Суду».

«Однак між цими двома групами воскреслих буде проведена межа… «Всі, хто в гробах, – Його голос почують, і повиходять ті, що чинили добро, на воскресення життя, а котрі зло чинили, на воскресення Суду» (Від Івана 5:28, 29). «Блаженний і святий, хто має частку в першому воскресінні! Над ними друга смерть не матиме влади» (Об’явлення 20:6). Але ті, хто не отримав прощення, через покаяння і віру, повинні прийняти «заплату за гріх» (див. До римлян 6:23). Згідно зі своїми вчинками вони нестимуть різне покарання як за тривалістю, так і за силою – «за вчинками їхніми», і врешті-решт помруть другою смертю. Оскільки справедливий і милосердний Бог не може спасти грішника в його гріхах, Він позбавить його життя, право на котре він втратив сам через свої беззаконня і довів цим, що не гідний життя. Натхненний письменник зазначив: «А ще трохи – й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його – і не буде його» (Псалом 37:10). В іншому місці читаємо: «І стануть вони, немов їх не було» (Обдія 16 вірш). Вкриті ганьбою, вони зникнуть у безнадійному вічному забутті». – Велика боротьба. – С.544, 545.

в. Як Біблія називає той період часу, коли праведники мертві?

Псалом 13:4: «Зглянься, озвися до мене, о Господи, Боже мій! Просвітли мої очі, щоб [на] смерть не заснув я!»;

Від Марка 5:39: «А ввійшовши, сказав Він до них: «Чого ви метушитеся та плачете? Не вмерло дівча, але спить!»;

Від Івана 11:11-14: «11 Оце Він сказав, а по тому говорить до них: «Друг наш Лазар заснув, – та піду розбудити Його». 12 А учні сказали Йому: «Як заснув, то він, Господи, видужає». 13 Та про смерть його мовив Ісус, вони ж думали, що про сонний спочинок Він каже. 14 Тоді просто сказав їм Ісус: «Умер Лазар».

«Ісус зображає смерть як сон. Життя Його вірних дітей сховане з Христом у Бозі, і доки не пролунає остання сурма, померлі спочивають у Ньому». – Бажання віків. – С.527.

«Для віруючої людини смерть нічого не означає. Христос говорить про неї, як про коротку мить. «Хто слово Моє берегтиме, не побачить той смерти повік!», «не скуштує той смерти повік». Для християнина смерть – це лише сон, мить тиші та темряви. «А життя ваше сховане в Бозі з Христом». Коли з’явиться Христос, наше життя, тоді з’явитеся з Ним у славі і ви» (Від Івана 8:51, 52; До коллосян 3:3, 4)…

Під час Другого приходу всі померлі праведники почують Його голос і вийдуть до славного вічного життя. Та сама сила, яка воскресила Христа із мертвих, воскресить Його Церкву і прославить її разом з Ним понад усяку владу і силу, понад усе, що існує не тільки в цьому світі, а й у майбутньому». – Там саме. – С.787.

4. На що сподівалися всі віруючі, з того часу як смерть уперше ввійшла в цей світ?

Четвер 20 квітня

5.  СПОСІБ ЙОГО ВОСКРЕСІННЯ

а. Подібно до Адама, про яку надію нам треба пам’ятати?

1 до коринтян 15:12-23: «12 Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, – як же дехто між вами говорять, що немає воскресення мертвих? 13 Як немає ж воскресення мертвих, то й Христос не воскрес! 14 Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша! 15 Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми свідчили, що воскресив Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі. 16 Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес! 17 Коли ж бо Христос не воскрес, [тоді] віра ваша даремна, – ви в своїх ще гріхах, 18 тоді то загинули й ті, що в Христі упокоїлись! 19 Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей! 20 Та нині Христос воскрес із мертвих, – первісток серед покійних. 21 Смерть бо через людину, і через Людину воскресення мертвих. 22 Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть, 23 кожен у своєму порядку: первісток Христос, потім [ті, що] Христові, під час Його приходу».

«Після вигнання з Едену життя Адама на землі було сповнене печалі. Кожний в’янучий листок, кожна тварина, принесена в жертву, кожна хвороблива тінь на прекрасному обличчі природи, кожна порочна пляма в характері людини знову й знову нагадували йому про гріх. Жахливими були докори сумління, яких він зазнав дивлячись, як зростає беззаконня та чуючи у відповідь на свої перестороги докори за те, що він є винуватцем появи гріха. Майже тисячу років ніс покарання за своє беззаконня. Щиро покаявся Адам терпляче зносив покарання за беззаконня. Він щиро розкаявся у своїх гріхах, покладаючись на заслуги обіцяного Спасителя і помер в надії на воскресіння». – Велика боротьба. – С.647.

б. Опишіть, яким чином відбудеться воскресіння вірного Божого народу.

1 до коринтян 15:42-55: «42 Так само й воскресення мертвих: сіється в тління, – в нетління встає, 43 сіється в неславу, – у славі встає, сіється в немочі, – у силі встає, 44 сіється тіло звичайне, – встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне. 45 Так і написано: «Перша людина Адам став душею живою», а останній Адам – то дух оживляючий. 46 Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне. 47 Перша людина – з землі, земна, друга Людина – із неба Господь. 48 Який земний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні. 49 І, як носили ми образ земного, так і образ небесного будемо носити. 50 І це скажу, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде. 51 Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимось, – 52 раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона – і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!.. 53 Мусить бо тлінне оце зодягнутись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя. 54 А коли оце тлінне в нетління зодягнеться, і оце смертне в безсмертя зодягнеться, тоді збудеться слово написане: «Поглинута смерть перемогою»! 55 Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?».

«Земля сильно захиталася, коли голос Божого Сина пробудив сплячих у земному поросі святих. Вони відгукнулися на заклик і вийшли з могил, одягнені у славне безсмертя, вигукуючи: «Поглинута смерть перемогою! Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?» (1 до коринтян 15:54, 55). Потім святі, що залишилися живими і ті, котрі воскресли, піднесли голоси в гучному, захопленому вигуку перемоги. Ті, хто померли зі слідами хвороби й смерті, воскресли нетлінними, здоровими та сильними. Живі святі, що залишилися живими, змінилися раптом, миттєво, і разом із воскреслими були підхоплені на зустріч Господу в повітрі. О, яка славна зустріч! Друзі, яких розлучила смерть, знову об’єдналися, щоб ніколи більше не розлучатися». – Ранні твори. – С.287.

5. Яким чином тіло остаточно з’єднується з диханням життя назавжди?

П’ятниця 21 квітня

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1. Чому люди прагнуть жити і не хочуть помирати?

2. Як під час смерті поділяється первинний склад душі?

3. До чого приводить хибне уявлення про свідомий стан мертвих?

4. На що сподівалися всі віруючі, з того часу як смерть уперше ввійшла в цей світ?

5. Яким чином тіло остаточно з’єднується з диханням життя назавжди?