Щоденні біблійні уроки

ПАМ’ЯТНИЙ ВІРШ: «Я тебе також не засуджую. Іди й відтепер більше не гріши…» (Від Івана 8:11, остання частина).

Додаткові матеріали для вивчення: Свідоцтва для церкви. – Т.2. – С.73-77.

«Християнська любов повільна на докори, але швидко помічає щире покаяння, завжди готова прощати, підбадьорювати, наставляти того, хто заблукав, на шлях святості й утверджувати його на цьому шляху». – Бажання віків. – С.462.

1. ПАСТКА ДЛЯ ІСУСА Нд, 27 квіт.

а. Що зробили книжники та фарисеї, коли Ісус навчав у храмі?

Від Івана 8:2-3: «2 Та вдосвіта знову прийшов до храму, і весь народ приходив до Нього, і Він, сівши, навчав їх. 3 А книжники й фарисеї привели [до Нього] жінку, схоплену під час перелюбу і, поставивши її посередині».

«Але незабаром [Ісуса] перервали. До Нього наблизилася група фарисеїв і книжників, котрі тягли із собою перелякану жінку. Різкими брутальними виразами вони звинувачували її в порушенні сьомої Заповіді». – Бажання віків. – С.460.

б. Виявляючи велику очевидну повагу до закону, з яким запитанням звернулися фарисеї до Христа і якими були їхні справжні наміри?

Від Івана 8:4-6 (перша частина): «4 Кажуть Йому: Учителю, ця жінка явно була схоплена в перелюбі. 5 В законі Мойсей наказав нам таких побивати камінням. А Ти що на це скажеш? 6 Це вони говорили, випробовуючи Його, щоб мати [підставу] звинуватити Його...».

«За удаваною повагою фарисеїв приховувався задум згубити Ісуса. Вони вхопилися за цю нагоду, щоб осудити Його, міркуючи: яким би не було Його рішення, вони зможуть засудити Його. Якщо Він звільнить жінку, то Його можна буде звинуватити у зневажанні Мойсеєвого закону. А якщо оголосить її гідною смерті, то римляни висунуть Йому обвинувачення в привласненні влади Риму». – Там саме. – С.460, 461.

1. Поясніть, яку пастку приготували книжники та фарисеї для Ісуса.

2. РЕАЛЬНА КАРТИНА РОЗКРИТА Пн, 28 квіт.

а. Як відреагував Ісус на неправду фарисеїв?

Від Івана 8:6 (остання частина): «…Ісус же, схилившись додолу, писав пальцем по землі, [не звертаючи на них уваги]».

«Якусь мить Ісус спостерігав цю сцену: жінка, котра тремтіла від сорому, та похмурі сановники – без краплі людського співчуття. Його чистий і непорочний дух обурився від побаченого. Він добре знав, з якою метою цю справу представили саме Йому. Він читав серця, знав характер та історію життя кожного з тих, хто стояв перед Ним. Ці так звані охоронці справедливості самі підштовхнули свою жертву до гріха, щоб поставити пастку для Ісуса. Не подаючи вигляду, що почув їхнє запитання, Він нахилився і почав щось писати на піску». – Бажання віків. – С.461.

б. Як Ісус показав, що обвинувачі самі були не без гріха, і що вони потім зробили?

Від Івана 8:7-9: «7 Оскільки вони продовжували запитувати Його, Він підвівся і сказав їм: Хто з вас без гріха, нехай перший кине в неї камінь! 8 І знову, схилившись, писав по землі. 9 Вони ж, почувши, [і засоромлені совістю], відходили один за одним, починаючи зі старших [до останніх]; і залишився Сам [Ісус] та жінка, яка стояла посередині».

«Обвинувачі зазнали поразки. Тепер, коли з них були зірвані шати удаваної святості, вони стояли винуватими й осудженими перед Безмежною Непорочністю. Вони тремтіли від страху, щоб їхні таємні гріхи не відкрилися перед натовпом, тому один за одним з похиленими головами і потупленими очима почали крадькома відходити, залишивши свою жертву з милосердним Спасителем». – Там саме.

в. Чого ж ми всі повинні навчитися зі слів Ісуса, з якими Він звернувся до обвинувачів?

Від Луки 6:42: «[Або] як можеш сказати братові своєму: Брате, дозволь я вийму скалку з твого ока! – а не бачиш тієї колоди, яка в твоєму оці? Лицеміре, вийми спочатку колоду з власного ока, а тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого».

«Є люди, які передчасно бажають змінити те, що їм здається непра-вильним. Ці брати і сестри вважають, що самі повинні зайняти місце одновірців, які вчинили помилки. Вони недооцінюють зробленого цими працівниками за той час, поки оточуючі дивилися і критикували їх. Своїми діями вони промовляють: ″Я можу робити великі речі. Я можу успішно здійснювати будь-яку роботу″. Мені наказано сказати тим, котрі вважають себе застрахованими від помилок і найкраще знають свою справу: ″Не судіть, щоб і вас не судили″ (Від Матвія 7:1). Цілком можливо, що ви уникнете помилок в одній сфері, але в чомусь іншому припуститеся таких серйозних промахів, які важко буде виправити і які призведуть до плутанини в роботі. Ваші помилки можуть завдати більше шкоди, ніж помилки, допущені вашими братами». – Свідоцтва для церкви. – Т.7. – С.279.

1. Як лицемірні юдеї демонстрували уявну повагу до закону?

3. НЕСПОДІВАНА ДІЯ Вт, 29 квіт.

а. Яке запитання поставив Ісус жінці, після того як її обвинувачі пішли? Як Його поведінка вплинула на її життя?

Від Івана 8:10, 11: «10 Ісус, підвівши голову [і не побачивши нікого, лише саму жінку], сказав їй: Жінко, де вони, [ті, хто звинувачував тебе]? Ніхто тебе не осудив? 11 Вона відповіла: Ніхто, Господи. А Ісус їй сказав: Я тебе також не засуджую. Іди й відтепер більше не гріши».

«Зіщулившись від страху, жінка стояла перед Ісусом. Його слова: ″Хто з вас без гріха, нехай перший кине на неї камінь!″ прозвучали для неї як смертний вирок. Вона не наважилася звести очей на Спасителя і мовчки чекала вирішення своєї долі. Із здивуванням жінка побачила, як її обвинувачі, мовчазні та збентежені, відходять геть, а тоді почула слова надії: ″Я тебе також не засуджую. Іди й відтепер більше не гріши″. Розчулившись серцем, вона впала до ніг Ісуса і, ридаючи, сповнена любові та вдячності, в гірких сльозах визнала свої гріхи.

Це було для неї початком нового життя, життя чистоти й миру, життя, присвяченого Богові. Піднявши цю заблудлу душу, Ісус здійснив більше чудо, ніж зцілення найтяжчої фізичної хвороби. Він вилікував духовну недугу, котра призводить до вічної смерті. Ця розкаяна жінка стала однією з найбільш вірних послідовниць Христа. Своєю самовідданою любов’ю та посвяченням вона виявила вдячність за Його прощення та милосердя. До цієї грішної жінки світ ставився лише з презирством і глузуванням, але Безгрішний Спаситель зглянувся на її слабкість і простягнув їй руку допомоги. У той час як лицемірні фарисеї засудили грішницю, Ісус звелів їй: ″Іди й відтепер більше не гріши″». – Служіння зцілення. – С.89.

«Прощаючи жінку та заохочуючи її до кращого життя, Ісус відкрив красу Своєї досконалої праведності. Не виправдовуючи гріха та не применшуючи її вини, Він прагнув не осудити, а спасти. Світ ставився до цієї пропащої жінки з презирством і глузуванням, але Ісус сказав їй слова втіхи і надії». – Бажання віків. – С.462.

б. Опишіть дію спасительної благодаті Христа.

Від Луки 7:37-40, 47, 48: «37 А жінка, яка була в місті, грішниця, довідавшись, що Він сидить при столі в домі фарисея, принесла в алебастровій посудині миро; 38 вона ззаду припала до Його ніг і, плачучи, почала обмивати Його ноги слізьми та обтирати волоссям своєї голови, і цілувала Його ноги та мастила миром. 39 Побачивши це, фарисей, котрий запросив Його, міркував собі й казав: Коли б Він був пророком, то знав би, хто і яка ця жінка, яка доторкається до Нього, – що вона грішниця! 40 Ісус у відповідь промовив до нього: Симоне, маю тобі щось сказати. А той промовив: Кажи, Вчителю!.. 47 Через те кажу тобі: Прощаються її численні гріхи, бо дуже вона полюбила, а кому мало прощається, той мало любить! 48 А до неї Він промовив: Прощаються твої гріхи!».

«Ісус знає обставини життя кожної душі. Чим більша провина грішника, тим більше він потребує Спасителя. Серце Господа, сповнене Божественної любові та співчуття, найбільше відкрите назустріч тому, хто найбільш безнадійно заплутався в тенетах ворога. Власною Кров’ю Ісус поставив підпис на документах про звільнення людського роду». – Служіння зцілення. – С.89, 90.

3. У чому юдеї, котрі звинувачували жінку, були змушені зізнатися самі собі?

4. УТІХА ПОШИРЮЄТЬСЯ І НА ІНШИХ Ср, 30 квіт.

а. Що повинно характеризувати наше ставлення до всього, що відбувається, та особливо до інших людей, і яким лише чином це можливо?

2 до коринтян 1:3-5: «3 Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець співчуття і Бог усякої втіхи, 4 Який розраджує нас у всіх наших скорботах, аби і ми могли потішати тих, хто перебуває у різних скорботах, утіхою, якою Бог потішає нас самих. 5 Наскільки в нас множаться страждання Христа, настільки через Христа множиться і наша втіха».

«Життєві обставини не мають великого значення для душевного досвіду. Дух, який ми плекаємо, – ось що справляє вплив на всі наші вчинки. Людина, яка перебуває в мирі з Богом і зі своїми ближніми, не може почуватися нещасною. У її серці немає місця заздрості, злим підозрам чи ненависті. Серце, яке живе у гармонії з Богом, підноситься над випробуваннями і прикрощами цього життя». – Свідоцтва для церкви. – Т.5. – С.488.

«Ісус Сам пройшов через страждання і завдяки цьому здатний втішати інших; Він переніс усі людські скорботи, страх і біль, і ″в чому Сам постраждав, будучи випробуваним, Він може допомогти і тим, хто переносить випробування″ (Ісаї 63:9; До євреїв 2:18). Його допомогою може скористатися кожний, хто стає учасником Його страждань». – Блаженства, промовлені на горі. – С.13.

б. Опишіть унікальну надію та привілей, який ми маємо, йдучи за Христом.

2 до коринтян 1:6, 7: «6 Якщо терпимо, то це для вашої втіхи та спасіння; коли втішаємося, то це для вашої втіхи [та спасіння], що дає вам силу терпеливо переносити ті страждання, які й ми переносимо. 7 І наша надія щодо вас певна, бо знаємо, що ви є нашими співучасниками як у стражданнях, так і в радощах».

«Якщо ви не вважаєте для себе за честь бути учасником Христових страждань, якщо ви не відчуваєте на собі тягар за душі, котрі гинуть, якщо ви не бажаєте жертвувати чимось, відкладаючи кошти на Божу справу, яку необхідно звершити, тоді в Божому Царстві для вас не знайдеться місця. Нам необхідно бути співучасниками Христових страждань і виявляти самозречення на кожному кроці». – Свідоцтва для церкви. – Т.9. – С.103, 104.

в. Опишіть чесноту, яка є найбільш потрібною віруючим у Трьохангельську звістку.

1 до коринтян 13:13, 4-8: «13 Тепер залишаються ці три: віра, надія, любов; та найбільша з них – любов… 4 Любов довго терпить, любов милосердна, не заздрить, любов не величається, не гордиться, 5 не поводиться непристойно, не шукає свого власного, не спалахує гнівом, не задумує лихого, 6 не радіє з несправедливості, а радіє з істини; 7 все переносить, усьому довіряє, завжди надіється, усе перетерпить. 8 Любов ніколи не минає. Хоч існують пророцтва, та припиняться; хоч є мови, та замовкнуть; хоч є знання, та зникне».

«Чесноти, які є найбільш потрібними людям, котрі дотримуються Божих Заповідей, – це наполегливість і довготерпіння, мир і любов. Коли любов відсутня, люди зазнають непоправної втрати». – Там саме. – Т.6. – С.398.

4. Опишіть, яка надія була дана грішній жінці, з котрою погано поводилися.

5. ЧУЙНЕ ВІДНОВЛЕННЯ Чт, 1 трав.

a. Як діють істинні віруючі, якщо християнин впадає в гріх, на відміну від того, як зазвичай діють віроломні віруючі?

До галатів 6:1-3: «1 Брати, якщо і впаде людина в якийсь переступ, то ви, духовні, виправляйте такого духом лагідності, кожний пильнуючи за собою, щоб і самому не потрапити в спокусу. 2 Носіть тягарі один одного і таким чином виконаєте Закон Христа. 3 Бо коли хто думає, що він є кимось, будучи нічим, то сам себе обманює»;

До римлян 15:1-3: «1 Ми, сильні, повинні носити немочі слабких і не догоджати собі. 2 Кожний з нас нехай догоджає ближньому – для [його] добра, для збудування. 3 Адже й Христос не догоджав Собі, але як написано: Зневага тих, які зневажали Тебе, впала на Мене».

«Пам’ятайте, що ми повинні відчувати відповідальність за роботу відновлення. Цю роботу не можна виконувати з гордовитим виглядом, нав’язливо і зарозуміло. Не говоріть своїми вчинками: ″Я маю владу і використовуватиму її″ та не нападайте зі звинуваченнями на тих, хто помиляється. Звершуйте справу спасіння з ″духом лагідності, кожний пильнуючи за собою, щоб і самому не потрапити в спокусу″. Робота, яку ми повинні здійснювати для братів, полягає не в тому, щоб відштовхувати їх, заводити їх у зневіру або розпач, кажучи: ″Ви розчарували мене, і я не допомагатиму вам″. Той, хто сам собі здається сповненим мудрості й сили і обрушується на пригноблену, бідну людину, котра прагне допомоги, проявляє фарисейський дух і зодягає себе в шати самоправедності. Він дякує Богові, ніби він не такий, як інші люди, і вважає, що його вчинки гідні похвали і він занадто сильний, щоб піддатися спокусі. Але ″хто думає, що він є кимось, будучи нічим, то сам себе обманює″». – Свідоцтва для церкви. – Т.6. – С.398, 399.

«Той, хто відвертає очі від грішника, дозволяючи йому безперешкодно прямувати дорогою загибелі, не може бути послідовником Христа. Часто ті, котрі готові звинуватити й осудити інших, насправді виявляються більш винними у своєму житті. Люди ненавидять грішника, проте люблять гріх. Христос же навпаки ненавидить гріх, але любить грішника. Таким повинен бути дух усіх Його послідовників. Християнська любов повільна на докори, але швидко помічає покаяння, завжди готова прощати, підбадьорювати, наставляти заблудного на шлях святості й утверджувати його на цьому шляху». – Бажання віків. – С.462.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ Пт, 2 трав.

1. Поясніть, яку пастку приготували книжники та фарисеї для Ісуса.

2. Як лицемірні юдеї демонстрували уявну повагу до закону?

3. У чому юдеї, котрі звинувачували жінку, були змушені зізнатися самі собі?

4. Опишіть, яка надія була дана грішній жінці, з котрою погано поводилися.

5. Як я можу стати більш схожим на Ісуса у ставленні до людей, котрі помилилися?